Рішення № 90191491, 24.06.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2020 року м. Ужгород№ 260/1885/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Дору Ю.Ю.

за участі:

секретаря судового засідання – Полянич В.І.,

представника позивача – Шкорки І.М.,

представник відповідача – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) через уповноваженого представника - адвоката Шкорка І.М., звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області (далі – відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області від 17.12.2019 року №ЗК441/214/НД/СПТД-ФС-139 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 417300 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ч.1 ст.11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно без попереднього повідомлення мають право в т.ч. під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Отже, Інспектори праці наділені повноваженнями тільки щодо проходження до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Позивач вважає, що у даному випадку представники відповідача намагались потрапити до приміщення яке є житловим, а не виробничим, службовим чи адміністративним приміщенням об`єкта відвідування. Також, вказує, що інспектори праці можуть проходити тільки в ті приміщення (виробничі, службові чи адміністративні) в яких використовується наймана праця. Позивач заперечує, що в її житловому приміщенні знаходились на той момент дві дівчини.

Зазначає, що згідно Акту від 28.11.2019 року на думку інспекторів праці позивач використовувала найману працю у приміщені магазину (позивач взагалі заперечує наявність у неї неоформлених найманих працівників), а не житла, отже, вони мали право входити тільки до магазину, а не житла.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року відкрито загальне позовне провадження за вказаною позовною заявою. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву.

16 січня 2020 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК441/214/НД/СПТД-ФС-139 від 17.12.2019 року про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 417300,00 грн. до розгляду та набрання судовим рішенням законної сили по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

Відповідно до частини 6 статті 157 КАС України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

27 січня 2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зокрема вказує, що оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК 441/214/НД/СПТД-ФС-139 від 17.12.2019 року винесена уповноваженою посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській області, з урахуванням норм Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю України, є законною і не підлягає скасуванню.

Суд зауважує, що розгляд даної адміністративної справи неодноразово відкладався з об`єктивних причин, зокрема за клопотанням учасників справи та у зв`язку з необхідністю допиту свідків.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві та просив суд такі задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 листопада 2019 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано наказ № 235 про проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_1 , магазин «АВС» на підставі інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 25 вересня 2019року №9 28948/06.02 (а.с.59).

З метою перевірки додержання законодавства про працю щодо оформлення трудових відносин, оплати праці, звільненні працівників, на підставі наказу, видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 27 листопада 2019 року № 963. Строк дії направлення: з 28 по 29 листопада 2019 року (а.с.60).

На підставі вказаних документів 28 листопада 2019 року головним державним інспектором Управління Держпраці Хлантою І. Ю., за участю начальника відділу Турянського Я. В. та головного державного інспектора Юртина В. Ф. здійснено спробу проведення інспекційного відвідування з відеофіксуванням за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , магазин «АВС».

Однак, ФОП ОСОБА_1 не допустила інспекторську групу до господарського приміщення магазину «АВС», що зафіксовано на відео долученому представником відповідача до матеріалів справи (а.с.64).

За даним фактом складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № ЗК 441/214/НД від 28.11.2019 року

У подальшому відповідно до абзацу 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю Управлінням Держпраці у Закарпатській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК 441/214/НД/СПТД-ФС-139 від 17.12.2019

Вважаючи протиправною вказану постанову позивач звернулася з даним позовом до суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 (далі – Порядок №823)

Відповідно до абзацу 2 п.1 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог частин четвертої і п`ятої статті 2 Закону № 877.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону № 877 суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Частинами 1-4 статті 7 Закону № 877 передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Крім того, відповідно до пунктів 8 та 9 Порядку № 823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

Тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.

Відповідно до підпунктів 1, 2 п. 10 Порядку № 823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право: під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги.

Згідно з п. 11 Порядку № 823 вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Суд зауважує, що досліджений у судовому засіданні доказ, а саме відеозапис проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 (а.с.64) свідчить про створення перешкоди останньою у проведенні інспекційного відвідування, що зокрема проявилося у тому, що позивач не надала доступу до приміщення на законну вимогу інспектора праці та не надала можливості опитати осіб, які знаходилися у магазині де ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність. Окрім цього, позивачем не було подано жодних документів щодо зареєстрованих найманих працівників.

Згідно вказаного відеозапису зафіксовано спробу проведення інспекційного відвідування та встановлено, що направлення та службові посвідчення посадових осіб відповідача були пред`явлені об`єкту відвідування.

Як вбачається з відеозапису на якому зафіксовано спробу проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 на вимогу інспектора праці про надання доступу до приміщення, яке знаходиться на об`єкті інспекційного відвідування, позивач не надала такого доступу, що у свою чергу є порушенням законної вимоги інспектора праці. Встановлено, що позивач вказала, що це приміщення є її житловим приміщенням. Водночас, позивач не забезпечила змогу переконатися інспекторам праці, що вказане приміщення є житловим та не належить до місця здійснення підприємницької діяльності, зокрема, документів на підтвердження вказаного не надала та доступу до вказаного приміщення не забезпечила.

Окрім цього, судом встановлено, що позивач відмовлялася від надання будь-яких пояснень та документів та не надала інспекторам праці жодних документів на підтвердження того скільки та хто саме з найманих працівників зареєстровані у неї.

Суд зауважує, що допитані у судовому засіданні у якості свідка інспектори праці: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 В.Ф ОСОБА_4 повідомили, що при проведенні перевірки ФОП ОСОБА_1 було помічено за прилавком магазину працівників одягнених у спеціальний одяг (робочі фартухи), які вийшли у складське приміщення, куди позивач не пропустила інспекторів праці.

Пунктами 14 та 15 Порядку № 823 передбачено, що у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.

Копія акта, зазначеного у пункті 14 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

На виконання зазначених норм права та враховуючи ненадання позивачем доступу до всіх видів приміщень, ненадання інформації та документів необхідних для проведення інспекційного відвідування посадовими особами відповідача було складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ЗК441/214/НД від 28 листопада 2019 року.

На вказаний акт позивачем було подано Управління Держпраці у Закарпатській області зауваження від 04.12.2019 року. Проте, розглянувши подані зауваження, відповідачем було встановлено відсутність підстав для скасування акту про неможливість проведення інспекційного відвідування, про що надано відповідь позивачу від 09.12.2019 №07-02/4721.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач у ході вчинення дій по проведенню перевірки та складанню акту від 28.11.2019 № ЗК441/214/НД діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзацу 1-2 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Абзацу 6 частини 2 статті 265 КЗпП України визначено відповідальність за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Відповідно до абзацу 7 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачена відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Згідно акту №ЗК441/214/НД від 28 листопада 2019 року про неможливість проведення інспекційного відвідування позивачем було створено перешкоди у діяльності інспектора праці шляхом ненадання доступу до приміщення.

Вказані відповідачем у вищезгаданому акті порушення ФОП ОСОБА_1 не спростовані жодним долученим до матеріалів справи доказом.

Твердження позивача щодо незаконності використання бланку Акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 28.11.2019 №ЗК 441/214/НД, оскільки Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі №826/8917/17 визнано нечинною постаною Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» (далі – Постанова №295) з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.4 Порядку № 823 уніфікована форма акта інспекційного відвідування, в якому визначається вичерпний перелік питань, що підлягають інспектуванню, припису, попередження, а також вимоги інспектора праці затверджуються в установленому порядку та оприлюднюються на офіційному веб-сайті Держпраці.

Уніфіковані форми актів, що стосуються інспекційного відвідування затверджені наказом Міністерства соціальної політики України № 1338 від 18.08.2017 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів», який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.12.2017 за № 1500/31368 та оприлюднений на офіційному веб-сайті Держпраці.

Отже твердження позивача, про протиправність посилання в акті на Постанову №295 суд до уваги не приймає, так як вважає дії відповідача законними, пов`язаними з процедурою проведення контрольного заходу та незаконною відмовою у допуску до проведення контрольного заходу.

У відповідності до п.11 Порядку № 823 вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Тобто надання доступу до всіх видів приміщень, організація робочого місця є обов`язком об`єкта відвідування без жодних виключень.

Оскільки позивачем безпідставно не надано на законну вимогу інспектора праці доступу до відповідного приміщення, тобто не допущено посадових осіб до проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю щодо перевірки факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, або не надано жодних підтверджуючих документів, що приміщення, куди мали намір потрапити інспектори праці, належить до житлового приміщення, чим створено перешкоди у його проведенні, то суд дійшов висновку, щодо правомірності дій відповідача у ході притягнення позивача до відповідальності згідно абзацу 7 ч.2 ст. 265 КЗпП України.

Суд зауважує, що механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначається Порядком № 509.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Штрафи накладаються з поміж іншого на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування.

У зв`язку з відмовою позивача у допуску до проведення відвідування, 28.11.2019 головним державним інспекторами праці Хлантою І.Ю. складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ЗК 441/214/НД.

Основні засади здійснення контролю за додержанням законодавства про працю визначені Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, яка ратифікована Законом України від 08.09.2004 № 1985-ІУ і є частиною національного законодавства України та застосовується в порядку передбаченому Законом України «Про міжнародні договори України».

У відповідності до ст.12 Конвенції, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства м будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, . за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

Ураховуючи факт здійснення перешкод ФОП ОСОБА_1 у доступі до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю щодо фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору, створення перешкод у її проведенні, що проявилося у відмові в допуску інспекторів праці до приміщення та до працівників з метою відібрання у них пояснень, суд зауважує, що інспекційне відвідування позивача здійснено Управлінням Держпраці у Закарпатській області у порядку та спосіб, що визначені Порядком № 823, а за таких обставин відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК441/214/НД/СПТД-ФС-139 від 17.12.2019, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Суд зауважує, що у ході розгляду даної адміністративної справи судом не досліджувався факт використання позивачем найманої праці незареєстрованих осіб, а розгляд справи здійснювався у межах правомірності притягнення до відповідальності позивача за недопущення до проведення перевірки.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всі основні аргументи, на яких ґрунтувалися доводи та заперечення сторін, судом розглянуто та оцінено в розрізі норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що відповідач при вчиненні дій щодо проведення інспекційного відвідування та прийнятті постанови про накладення штрафу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством. Доводи позивача не спростовують правомірності спірних дій та рішення та не дають суду підстав для визнання їх протиправними і скасування.

Таким чином, позов задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 243-246, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, буд.16, код ЄДРПОУ 39795035) про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Закарпатській області від 17.12.2019 року №ЗК441/214/НД/СПТД-ФС-139 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 417 300,00 грн. – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 03.07.2020 року.

СуддяЮ.Ю.Дору