Рішення № 90191045, 02.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2020 р. Справа№200/11928/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи “Запорізький слідчий ізолятор” про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення дисциплінарного стягнення № 424 від 04.07.2019 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної установи “Запорізький слідчий ізолятор” (далі - відповідач), відповідно до якого просить суд:

- визнати дії адміністрації та співробітників Державної установи "Запорізький слідчий ізолятор", вираженими у створенні провокаційних ситуацій з елементами психологічного тиску і упередженого нахилу, направлених на штучне погіршення характеристики особи ОСОБА_1 , складання незаконних матеріалів та накладення стягнень - незаконними, а матеріали, складені внаслідок вказаних діянь - необгрунтованими, несправедливими та незаконними;

- скасувати постанову про накладення дисциплінарного стягнення №424 від 04.07.2019 року з причин незаконності, в тому числі, неправильності висновків, порушення процедури розглядів, ігнорування істинних обставин подій, мотивацій дій, а також в силу відсутності доказів провини постанови про накладення стягнень.

Ухвалою суду від 10 березня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23 березня 2020 року о 10 год. 30 хв.

Представники сторін у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що до книги «обліку подій поста моніторингу», заведеної 26.12.2018 року за № 6303, внесено запис № 213 від 26.06.2019 року про те, що о 15 годині 17 хвилин позивач, який перебував у карцерному приміщенні №1 на загальних умовах затулив камеру відеоспостереження;

Згідно журналу «обліку рапортів про порушення ув`язненими та засудженими встановленого режиму тримання в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», заведеного 01.01.2019 року за № 3/12, зареєстровано порушення за № 535 про те, що 26.06.2019 року, о 15 годині 17 хвилин позивач, у карцерному приміщенні №1 затуляв камеру відеоспостереження.

Відповідачем зазначено, що під час засідання дисциплінарною комісією було розглянуто порушення режиму утримання засудженим ОСОБА_1 розділу 1, глави 4, пункту 3, и.н. 9 (вивішувати будь - що на стіни, вікна, інвентар, що належить СІЗО) та розділу З, глави 2, пункту 4 (для забезпечення належного нагляду та контролю за поведінкою ув`язнених та засуджених, а також інших осіб застосовуються технічні засоби нагляд/ і контролю) «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів ДКВС України», затверджених наказом Міністерства юстиції України 14.06.2019 року № 1769/5, та оголошено позивачу дисциплінарне стягнення у виді догани;

Згідно журналу «обліку стягнень накладених на ув`язнених і засуджених ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», заведеного 01.01.2017 року за № 5502, за вищевказане порушення засудженому ОСОБА_1 за № 424 оголошено догану.

Відповідно до постанови про накладення дисциплінарного стягнення №424 від 04.07.2019 року, за результатами матеріалів перевірки за фактом порушення та на підставі статті 14,15 Закону України "Про попереднє ув`язнення", ст.130-135 Кримінально-виконавчого кодексу України, п.п.4.2., п.п.4.3.,п.п.4.4, п.п.4.5. Глави 4 Розділу І правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 березня 2003 року №460/5, начальником Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» підполковником внутрішньої служби Азаровим О.В. прийнято постанову про накладення дисциплінарного стягнення, якою оголошено догану ОСОБА_1 .

Зі змісту вказаної постанови видно, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало допущення останнім порушення встановленого порядку тримання, яке полягає у тому, що 26.06.2019 року, близько 15 год.17 хв. засуджений ( ОСОБА_1 ), який знаходився в приміщенні карцеру №1, затулив камеру відеоспостереження.

Відповідно до ч. ч. 1- 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Ухвалою суду від 11.10.2019 року було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Станом на момент розгляду даної справи відзив на позов відповідачем не надано

Відповідно до ч. ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Порядок і умови тримання у слідчих ізоляторах (далі - СІЗО) осіб, які тримаються під вартою, і окремих категорій засуджених до позбавлення волі врегульовано Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013 N 460/5 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20,03.2013 за N 445/22977 (далі - Правила).

За визначенням пункту 1.3 глави 1 розділу І Правил: засуджені - особи, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини, які на підставі статті 89 Кримінально-виконавчого кодексу України залишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування; особи, засуджені до позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі статті 87 Кримінально- виконавчого кодексу України (далі - КВК) підлягають відправленню до установ виконання покарань; особи, засуджені до позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії; особи, засуджені до позбавлення волі, вироки щодо яких

набрали законної сили, які відповідно до статті 88 КВК переміщуються під вартою з однієї установи до іншої;

ув`язнені - особи, які тримаються під вартою на підставі ухвали слідчого судді (суду), і засуджені, вироки щодо яких не набрали законної сили.

Пунктом 3.1 глави 3 розділу І Правил встановлено, що ув`язнені і засуджені, які тримаються в СІЗО, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених законодавством України і встановлених ухвалою слідчого судді (суду) або вироком суду.

Згідно з пунктом 4.3 глави 4 розділу І Правил ув`язненим і засудженим забороняється, зокрема, порушувати правила поведінки та правила тримання під вартою; виготовляти, зберігати і користуватися предметами й речами, забороненими для передачі ув`язненим і засудженим, а також для користування та зберігання при собі.

З аналізу наведених норм слідує, що ув`язнені та засуджені під час перебування у СІЗО зобов`язані суворо дотримуватись правил поведінки та правил тримання під вартою.

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 01.02.2017 року, за яким ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених п.п.1,9,12 ч.2 ст.115, ч.3,4 ст.187 КК України та було призначено покарання:

- за ч.3 ст.187 КК України у вигляді 9 років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому на праві власності майна;

- за ч.4 ст.187 КК України у вигляді 10 років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому на праві власності майна;

- за п.п.1,9,12 ч.2 ст.115 КК України у вигляді довічного позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч,2 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворим більш суворим, призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді довічного позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Крім того, вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 01.02.2017 року ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.І ст.263 КК України ( в редакції 2001 року) та було призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на З(три) роки. На підставі ст.49, 4.5 ст.74 КК України було звільнено ОСОБА_1 від покарання, призначеного за ч.І ст.263 КК України ( в редакції 2001 року) у вигляді З(трьох) років позбавлення волі у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

За рішенням міжрегіональної комісії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції було прийнято рішення про направлення засудженого ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання у Державній установі «Вільнянська установа виконання покарань (№11)».

Відповідно до цього ОСОБА_1 як особа, яка підлягала відправленню до установ виконання покарань (Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)») переміщувався транзитом через Державну установу "Запорізький слідчий ізолятор", до якої він прибув 21.06.2019 року.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Відповідно до рапортів молодшого інспектора-оператора теле (- відео) системи ВІТЗО зв`язку та інформатизації прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_2 та старшого по корпусу ВРіО прапорщика внутрішньої служби Соловей С.М. від 26.06.2019 року зазначеним співробітниками Державної установи "Запорізький слідчий ізолятор" було виявлено порушення засудженим ОСОБА_1 вимог Правил внутрішнього розпорядку, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2003 року №460/5, яке виразилося у тому, що о 15 год. 17 хвилин 26 червня 2019 року ув`язнений ОСОБА_1 самовільно, без дозволу затулив невідомим предметом камеру відеоспостереження

При цьому слід зазначити, що у рапортах молодшого інспектора-оператора -теле (-відео)системи ВІТЗО зв`язку та інформатизації прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_2 та старшого по корпусу ВРіО прапорщика внутрішньої служби Соловей С.М. від 26.06.2019 року зазначено, що ОСОБА_1 тримався у карцерному приміщенні №1 на загальних підставах.

Вказані рапорти молодшого інспектора-оператора -теле (- відео)системи ВІТЗО зв`язку та інформатизації прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_2 та старшого по корпусу ВРіО прапорщика внутрішньої служби Соловей С.М. від 26.06.2019 року стали підставою для прийняття спірної постанови.

27.06.2019 року ОСОБА_1 був етапований з Державної установи "Запорізький слідчий ізолятор" ОСОБА_1 до Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

Пунктом 6.1 глави 6 розділу Правил VIII встановлено, що порядок заходів заохочень і стягнень, що застосовуються до ув`язнених, визначено статтями 14 та 15 Закону України "Про попереднє ув`язнення".

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про попереднє ув`язнення" до осіб, взятих під варту, які порушують вимоги режиму, адміністрація місця попереднього ув`язнення може застосовувати такі заходи стягнення:

- попередження або догану;

- позачергове залучення до прибирання приміщення.

Згідно з частинами п`ятою-сьомою вказаної статті Закону застосовувані до взятих під варту заходи стягнення мають відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається застосування заходів, що навмисно завдають особам, яких тримають під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її завершення, але не пізніш як через шість місяців з дня вчинення проступку. Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного місяця з дня його винесення.

Так, відповідач при прийнятті спірної постанови керувався статтею 15 Закону України "Про попереднє ув`язнення".

Натомість, при прийнятті спірного рішення відповідачем не взято до уваги те, що ОСОБА_1 є засудженим і порядок накладення дисциплінарного стягнення на останнього відрізняється від порядку накладення дисциплінарного стягнення на ув`язнених.

Пунктом 6.10 глави 6 розділу VIII Правил встановлено, що заходи заохочення і стягнення до засуджених застосовуються у порядку, визначеному статтями 130 -135 КВК України та відповідно до пунктів 6.2 - 6.7 цієї глави.

Згідно положень статті 131і Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою.

Персонал установи виконання покарань зобов`язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.

Частиною першою статті 132 КВК України передбачено, що за невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.

Попередження - це письмове застереження про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного виду у разі повторного порушення.

Частинами четвертою та п`ятою статті 69 КВК України встановлено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.

Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Процедура дисциплінарного провадження визначена статтею 135 КВК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 135 КВК України питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії.

До складу дисциплінарної комісії входять начальник установи виконання покарань, його заступники та начальники служб установи, які за своїми функціональними обов`язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Очолює дисциплінарну комісію начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов`язки.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 135 КВК України особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби.

Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов`язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб`єктів надання такої допомоги.

Засуджений та/або його представник мають право:

- отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії;

- бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності;

- ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них;

- надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази;

- подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких с доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 135 КВК України матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб.

Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п`ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу.

Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії.

Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду.

Пунктами 6.4 - 6.7 глави 6 розділу VIII Правил встановлено, що про заохочення і стягнення начальником СІЗО виносяться постанова про заохочення (додаток 22) і постанова про накладення дисциплінарного стягнення (додаток 23).

Про виявлене порушення вимог режиму посадовою особою СІЗО складається вмотивований рапорт, який подається на розгляд адміністрації СІЗО. Облік таких рапортів здійснюється у журналі обліку рапортів про порушення ув`язненими і засудженими встановленого режиму тримання (додаток 24), що зберігається у черговій частині СІЗО.

При призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка ув`язненого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення щодо суті проступку. Заходи стягнення мають відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається застосування стягнень, що навмисно завдають особам, яких тримають під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її завершення, але не пізніше ніж через шість місяців з дня вчинення проступку. Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного місяця з дня його винесення.

Стягнення у вигляді попередження, догани, позачергового залучення до прибирання приміщення накладається за постановою про накладення дисциплінарного стягнення.

З аналізу наведених правових норм слідує, що процедура дисциплінарного провадження відносно засудженого передбачає проведення засідання дисциплінарною комісією, повідомлення засудженого про місце і час такого засідання.

При цьому, відсутність у складі СІЗО постійно діючої дисциплінарної комісії не наділяє відповідача правом застосовувати до засуджених дисциплінарні стягнення у порядку, визначеному статтею 15 Закону України "Про попереднє ув`язнення".

Щодо використання Державною установою "Запорізький слідчий ізолятор" систем відеоспостереження у приміщенні карцеру №1, де утримувався ОСОБА_1 .

Верховною Радою України 17.07.1997 року ратифіковано Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якою передбачено право на життя, на свободу та особисту недоторканість, право на справедливий судовий розгляд, право на повагу до приватного та сімейного життя, свободу думки, совісті і віросповідання, свободу вираження поглядів, право на свободу зібрань та об`єднань, право на шлюб, право на ефективний засіб правового захисту, заборону дискримінації, заборону катування та нелюдського поводження, дискримінації, покарання без закону.

Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» під час розгляду справ судами України Конвенція та практика Європейського суду повинні використовуватися як джерела права. Це положення спрямоване на реалізацію вказаної вище конституційної норми і норм Закону України «Про міжнародні договори України».

У рішенні у справі «Горлов та інші проти Росії» від 02.07.2019 року (набуло статусу остаточного 04.11.2019 року), (заяви № 27057/06 та 2 інші), ЄСПЛ визнав порушення ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якою закріплено право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

ЄСПЛ зазначив, що постійне відеоспостереження за камерою операторами жіночої статі було принизливим: чоловіки, зокрема, мали роздягатися в межах видимості. Але оскарження не мало успіху. Суд не сприйняв цих аргументів, оскільки співробітники жіночої статі діяли в межах своїх повноважень та виконували свої професійні обов`язки.

Постійне відеоспостереження за ув`язненими в камерах складало втручання у право на повагу до приватного життя.

Але таке втручання порушувало б статтю 8, тоді, коли б воно не було «відповідним до закону» у значенні ч. 2 ст. 8 Конвенції. Таким чином, закон повинен бути досить доступним та передбачуваним, сформульованим з достатньою точністю для того, щоб особа могла регулювати свою поведінку.

У цій справі уряд покладався на законодавчі та підзаконні акти.

Проте, після їх розгляду ЄСПЛ визнав, що відповідні положення встановлювали загальне правило, яке дозволяло адміністраціям пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів застосовувати відеоспостереження, в той час як підзаконний акт лише відтворював ці положення, а не уточнював їх.

Зокрема, не було зазначено, наприклад, чи загальні і житлові зони повинні підпорядковуватися спостереженню; в який час дня воно повинне працювати; його умови та тривалість; застосовні процедури, тощо.

В той час як Суд визнав, що цей захід мав певну основу в національному законодавстві, він не був переконаний, що існуюча нормативно-правова база була сумісною з вимогою «якості права».

Фактично, національна нормативно-правова база надавала адміністрації слідчих ізоляторів та пенітенціарних установ необмежені повноваження здійснювати постійне відеоспостереження за кожною особою, яка знаходиться в досудовому ув`язненні або в ув`язненні після засудження, без будь-яких умов на будь-якій території установи, в тому числі в камерах, протягом невизначеного терміну без періодичних переглядів.

В тогочасному вигляді національне законодавство фактично не пропонувало жодних гарантій від зловживань державних посадових осіб.

Хоча Суд міг визнати, що, може виникнути необхідність контролювати певні території пенітенціарних установ, або певних ув`язнених на постійній основі, він встановив, що існуючу нормативно-правову базу в Росії неможливо вважати достатньо зрозумілою, чіткою та докладною для того, щоб надавати відповідний захист від свавільного втручання органів влади у право на повагу до приватного життя.

Тому Суд дійшов висновку, що відеоспостереження у камерах не було «відповідним до закону», як цього вимагає стаття 8. Отже мало місце її порушення.

Пунктом 82 вказаного рішення визначено, що "у контексті права затриманого на повагу його або її приватного життя, Суд постановив, що поміщення особи під постійне відеоспостереження під час знаходження під вартою, яке вже тягне за собою значні обмеження в особисте життя особи, повинно розглядатися як серйозне втручання в право людини на повагу його або її недоторканість приватного життя, як елемента поняття «приватне життя», і, таким чином, приводить в дію статью 8 Конвенції.

Крім цього, згідно з частиною четвертою статті 135 КВК України особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення.

Проте, відповідачем не надано суду доказів повідомлення відповідачем позивача належним чином та у строк, передбачений законом, про місце і час засідання дисциплінарної комісії.

Частина 5 ст. 135 КВК України встановлює, що особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії.

Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов`язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб`єктів надання такої допомоги.

Доказів дотримання вказаної норми щодо забезпечення позивачу участі адвоката, який міг би представити інтереси позивача під час засідання дисциплінарної комісії відповідачем суду не надано.

Згідно із абзацом другим частини п`ятою статті 135 КВК України засуджений має право:

- отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії;

- бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності;

- ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них;

- надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази;

- подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності.

Відповідачем не надано суду доказів забезпечення позивачу можливості скористатись вищевказаними процесуальними правами під час дисциплінарного провадження.

Відповідно до положень статті 131-1 КВК України) дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою.

Персонал установи виконання покарань зобов`язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.

Також слід зазначити, що наведеними нормами КВК України та Правил встановлено, що при призначенні заходів стягнення повинні бути враховані причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку.

Доказів відібрання пояснень у ОСОБА_1 щодо вказаних обставин відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладені позиції суд зазначає, що обов`язок доводити правомірність спірного рішення КАС України покладено на відповідача.

Як було зазначено вище відповідачем не надано суду відзиву на позов чи пояснень щодо того яким чином та за якою частиною камери, у якій знаходився позивач велося відеоспостереження, підстави ведення такого відеоспостереження, не надано доказів дотримання процедури притягнення засудженого до дисциплінарної відповідальності, передбаченої законом.

Врахувавши наведені вище обставини та рішення ЄСПЛ від 02.07.2019 року у справі «Горлов та інші проти Росії», суд дійшов висновку про те, що позивача було безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності, за те, що він затулив камеру відеоспостереження, оскільки саме по собі таке відеоспостереження є протиправним та є порушенням права позивача на повагу недоторканості його приватного життя.

Крім цього, відповідачем не дотримано, встановленого законом порядку повідомлення позивача про розгляд питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності відповідною комісією, не надано позивачу можливості скористатись послугами адвоката у вказаній процедурі, не забезпечено можливість бути присутнім на засіданні комісії, надавати пояснення, заперечення, тощо, що тягне за собою скасування рішення, прийнятого за результатами вказаної процедури.

Отже, позовні вимоги в частині скасування спірної постанови є обгрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Суд відмовляє у задоволенні іншої частини вимог та вимог в частині визнання дій протиправними, оскільки дії самі по собі не створюють наслідків у вигляді накладення дисциплінарного стягнення, такі наслідки створює для позивача спірна постанова, яка судом скасована, що є належним та достатнім способу захисту порушеного права позивача.

Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, судові витрати ним понесені не були та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, Європейською конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Кримінально - виконавчим кодексом України, Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013 року № 460/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.03.2013 року за № 445/22977, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державної установи “Запорізький слідчий ізолятор” про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення дисциплінарного стягнення № 424 від 04.07.2019 року - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення дисциплінарного стягнення №424 від 04.07.2019 року.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Повне рішення складене 02 липня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Приймаючи до уваги те, що дане рішення прийнято у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.3 розділу 6 Прикінцеві положення КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя С.І. Бабіч