Рішення № 90191035, 26.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2020 р. Справа№200/4728/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – відповідач, управління) про визнання протиправними дії щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 листопада 2012 року по 31 січня 2013 року, з 01 липня 2017 року по 26 березня 2019 року на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля», зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 листопада 2012 року по 31 січня 2013 року, з 01 липня 2017 року по 26 березня 2019 року на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля».

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка перебуває на обліку в управлінні як отримувач пенсії за віком з грудня 2012 року. У березні 2019 року позивачка звільнилась з підприємства ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта Україна» та звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.

Однак, під час перерахунку пенсії відповідачем не було враховано до страхового стажу періоди роботи з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 листопада 2012 року по 31 січня 2013 року, з 01 липня 2017 року по 26 березня 2019 року, оскільки відсутні відомості про сплату єдиного соціального внеску за ці періоди.

Позивачка вважає такі дії управління протиправними, тому звернулась до суду із даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 13 травня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачці строк звернення до суду.

02 червня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача повністю заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що під час перерахунку пенсії за заявою від 28 березня 2019 року до страхового стажу позивачка не були зараховані періоди роботи з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 листопада 2012 року по 31 січня 2013 року, з 01 липня 2017 року по 26 березня 2019 року через відсутність сплати єдиних страхових внесків підприємством ВП «Шахта України» ДП «Селидіввугілля». Таким чином, управління діяло в межах наданих законами повноважень та не порушило вимоги чинного законодавства.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Суд зазначає, що пунктом 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України доповнено пунктом 3, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки, зокрема, строк розгляду адміністративної справи продовжується на строк дії такого карантину.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивачка – ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Позивачка перебуває на обліку в Селидовському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивачка звернулась до управління із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку зі звільненням від 28 березня 2019 року.

За результатами перерахунку відповідно до вказаної заяви, страховий стаж позивача був врахований по 30 червня 2017 року (перерахунок проведено з 01 квітня 2019 року по збільшенню страхового стажу згідно статті 42 Закону №1058). До страхового стажу не було враховано періоди роботи з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 листопада 2012 року по 01 лютого 2013 року, з 01 липня 2017 року по 26 березня 2019 року, через відсутність сплати підприємством страхових внесків. Зазначений факт знайшов своє підтвердження у відзиві на позовну заяву.

Крім того, 18 лютого 2020 року позивачка звернулась до управління із заявою в якій просила надати пояснення щодо не здійснення перерахунку пенсії та не включення періодів роботи до страхового стажу та просила здійснити перерахунок пенсії зарахувавши до страхового та пільгового стажу періоди роботи з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 листопада 2012 року по 01 лютого 2013 року, з 01 липня 2017 року по 26 березня 2019 року.

На вказану заяву відповідач листом від 25 лютого 2020 року № 8/к-02-01-01 повідомив, що при призначенні пенсії, до страхового стажу не зараховано період роботи з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 листопада 2012 року по 31 січня 2013 року. Крім того, через відсутність сплати єдиного соціального внеску, до страхового стажу не враховано період роботи з 01 липня 2017 року по теперішній час.

Спірним питанням у даній справі є правомірність дій відповідача, які полягають у не зарахуванні вищенаведених періодів роботи позивачки до її страхового стажу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Це передбачено Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а саме п. 20, згідно якого лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З трудової книжки позивачки БТ НОМЕР_3 вбачається, що з 1994 року остання працювала на посаді дільничного маркшейдера на ВО Шахта «Україна».

Також трудова книжка позивачки містить такі записи:

01.04.1995 р. – у зв`язку з приєднанням шахти «Селидовська» к шахті «Украина» створено шахтоуправління «Україна»;

08.04.1997 р. – Шахтоуправління «Україна» перетворено в ГОАО Шахта «Украина» ДП ГХК «Селидовуголь»;

01.09.2003 р. – ГОАО «Украина» реорганізовано в Шахта «Украина» ДП «Селидовуголь»;

01.01.2005 р. – СП Шахта «Украина» реорганізовано в відокремлений підрозділ «Шахта «Украина» в складі ДП «Донецькая угольная ерегетическая компания»;

06.06.2005 р. – ДП «Донецькая угольная ерегетическая компания» реорганізовано в ОП «Шахта «Украина» приєднано до ДП «Селидіввугілля»;

24.11.2005 р. – згідно наказу № 40 від 24.11.05 ДП «Селидовуголь» пере підпорядковано МУП Украина;

ДП «Селидовуголь» перепідпорядковано Міністерством енергетики та вугільної промисловості згідно наказу від 01.04.2011 р. № 39, наказу від 04.05.2011 р. № 116;

26.03.2019 р. – звільнена за власним бажанням згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням умов колективного договору (несвоєчасної виплати заробітної плати).

Таким чином, записами у трудовій книжці підтверджено, що у спірні періоди позивачка працювала на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля».

Матеріали справи також містять довідки, видані ДП «Селидіввугілля», відповідно до яких у періоди з липня 2017 року по березень 2019 року та з березня 2010 року по грудень 2010 року підприємством сплачувались страхові внески.

На підставі пункту 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Статтею 113 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

На підставі частини 1 статті 16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частина 2 статті 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 20 Закону).

За таких обставин, суд вважає, що певний період стажу позивача не може бути не зарахований через не сплату підприємством страхових внесків, оскільки несвоєчасне перерахування страхових внесків підприємством не може впливати на право заявника на призначення пенсії.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд зазначає, що позивачка не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством, на якому він працює, а тому суд приходить до висновку, що відповідачем було протиправно не зараховано до страхового стажу позивачки періоди роботи з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2020 року, з 01 листопада 2012 року по 31 січня 2013 року з 01 липня 2017 року по 26 березня 2019 року.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу спірні періоди роботи з 01 квітня 2019 року задоволенню не підлягають, оскільки вказані повноваження відносяться до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Так, дискреційне повноваження суб`єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження.

При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Комітетом Міністрів Ради Європи розроблено принципи здійснення дискреційних повноважень, а саме – мета дискреційного повноваження; об`єктивність та неупередженість; рівність перед законом; пропорційність; розумний час; застосування вказівок; відкритість вказівок; відступ від вказівок; характер контролю; утримання правоохоронного органу від дій; повноваження контрольних органів щодо отримання інформації тощо. Ці принципи з огляду на членство України у Раді Європи зобов`язані повною мірою дотримуватися також і вітчизняні суб`єкти публічної адміністрації.

Проте, у будь-якому випадку суб`єкт владних повноважень має діяти керуючись ст. 2 КАС України, а саме справедливо, неупереджено та своєчасно, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, на підставі викладеного, з урахуванням вимог частини другої статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права позивачки шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки про перерахунок пенсії від 28 березня 2019 року зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 листопада 2012 року по 31 січня 2013 року, з 01 липня 2017 року по 26 березня 2019 року на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля».

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1696167194.1, судові витрати у розмірі 756, 72 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Селидовского об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 листопада 2012 року по 31 січня 2013 року, з 01 липня 2017 року по 26 березня 2019 року на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля».

Зобов`язати Селидовске об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: м. Селидове, вул. Героїв Праці, 6, код ЄДРПОУ 41247274) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 28 березня 2019 року про перерахунок пенсії, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 листопада 2012 року по 31 січня 2013 року, з 01 липня 2017 року по 26 березня 2019 року на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля».

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовского об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: м. Селидове, вул. Героїв Праці, 6, код ЄДРПОУ 41247274) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 756,72 грн.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 26 червня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням внесених до КАС України змін згідно з Законом України від 29 березня 2020 року № 3275 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)». Даний строк продовжується на строк дії такого карантину. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.І. Грищенко