Рішення № 90190263, 01.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року Справа № 160/2330/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України в Дніпропетровській області, третя особа – Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року № Ф-1615-52/04-63/У.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з серпня 2008 року ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець. 09.09.2008 року позивачем було подано заяву до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про припинення платника податків та надано документи державному реєстратору для припинення підприємницької діяльності. Таким чином вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року № Ф-1615-52/04-63/У є протиправною, оскільки з 09.09.2008 року позивач повністю припинив здійснювати підприємницьку діяльність, а отже не зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, у якому він проти позову заперечує. Зазначає, що згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже, на підставі вищезазначеного, податковий орган вважає, що вимога від 11.05.2019 року № Ф-1615-52/04-63/У є законною, оскільки позивачем податкова звітність не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплатити суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.08.2008 року включено запис № 22240000000058125.

Після державної реєстрації позивач перебував на податковому обліку як платник єдиного податку в Державній податковій інспекції у Жотвневому районі м. Дніпропетровська.

09.09.2008року позивач подав до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська заяву про припинення платника податків.

24.09.2008 року позивач подав державному реєстратору Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради заяву про припинення підприємницької діяльності.

30.09.2008 року позивач подав до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська декларацію про доходи, одержані з 04.08.2008 року по 30.09.2008 року.

11.05.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1615-52/04-63/У, якою позивачу нарахований єдиний внесок з січня 2017 по квітень 2019 року включно на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464), платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, фізичні особи-підприємці які перебувають на спрощеній системі оподаткування мають обов`язок сплачувати внесок у розмірі, який встановлено законом, незалежно від отримання доходу (прибутку).

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 2464, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464, визначені обов`язки платника єдиного внеску, серед яких обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону № 2464, обов`язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону.

За змістом частини 4 статті 8 Закону № 2464, порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У частині 12 статті 9 Закону № 2464 зазначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно частини 3 статі 9 Закону № 2464, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Також, пунктом 10 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449 (далі – Інструкція) передбачено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Положеннями статті 25 Закону та пункту 3 розділу VI Інструкції визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Відповідно до даних інформаційної системи фіскального органу платника по єдиному внеску ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті єдиного внеску станом на 30.04.2019 року у розмірі 21030,90 грн.

Недоїмка у позивача виникла у зв`язку з нарахуванням органом доходів і зборів мінімального страхового внеску за період з січня 2017 по квітень 2019 року.

Так, ОСОБА_1 був нарахований єдиний внесок за 2017 рік у сумі 8448 грн. (704 грн. х12 місяців), за 2018 – у сумі 9828,72 грн. (819,06 грн. х 12 місяців) та за січень – квітень 2019 року (918,06 грн. х 3 місяці).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано збільшив в інтегрованій картці позивача недоїмку з єдиного внеску за період з січня 2017 року по квітень 2019 року на суму 21030,90 грн., оскільки у разі перебування фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування, якою не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Щодо посилання позивача на те, що відповідно до його заяви від 09.09.2008 року було припинено підприємницьку діяльність, суд зазначає наступне.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб – підприємців врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (у редакції чинній на час подання позивачем заяви про припинення підприємницької діяльності – 24.09.2008 року), державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі: прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності; смерті фізичної особи - підприємця; постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою; постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільноїдієздатності; постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

За змістом частини 3 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Згідно частини 1 статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем; документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Частиною 15 статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за відсутності підстав для залишення документів, які передбачені частиною тринадцятою цієї статті, без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницькоїдіяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Згідно інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер запису: 2 НОМЕР_1 . Інформація щодо внесення запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у реєстрі відсутня.

Крім цього суд зазначає, що за змістом частини 17 статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем повинен видати або надіслати заявнику копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця із спеціальною відміткою про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Позивачем на підтвердження припинення підприємницької діяльності у 2008 року не надано копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця із спеціальною відміткою про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Таким чином, суд вважає необгрунтованим твердження позивача про те, що він припинив підприємницьку діяльність у 2008 року.

Враховуючи зазначене, на погляд суду оскаржувана вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року № Ф-1615-52/04-63/У, винесена у відповідності до вимог чинного законодавства.

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України в Дніпропетровській області, третя особа – Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС України в Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17 А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015), третя особа – Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (вул. Пісаржевського, 1-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 34984523) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 01 липня 2020 року.

Суддя С.І. Озерянська