Рішення № 90190131, 20.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року Справа № 804/3568/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до Комунального підприємства “Жилсервіс-1” Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства “Жилсервіс-1” Дніпровської міської ради (далі – КП “Жилсервіс-1” ДМР, відповідач) на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області суму платежів, що підлягає капіталізації в розмірі 453’837грн.15коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.08.2017 року на веб-порталі адміністративних послуг Міністерства юстиції України оприлюднено відомості стосовно припинення в результаті ліквідації КП “Жилсервіс-1” ДМР з зазначенням інформації про призначення ліквідатора з припинення вказаної юридичної особи. З урахуванням наведеного, в оголошенні встановлено граничний строк – 14.10.2017р., для заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи відповідача. 21.09.2017р. Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області за адресами відповідача та ліквідаційної комісії юридичної особи, направлено заяву про визнання кредиторських вимог на загальну суму 453’837грн.15коп. Вказані вимоги складаються з платежів, що випливають з обов`язків КП “Жилсервіс-1” ДМР перед особою, яка має на них право у разі смерті потерпілого, внаслідок нещасного випадку, що стався з працівником КП “Жилсервіс-1” ДМР – ОСОБА_1 . Позивач зазначив, що згідно ст.11 Закону України “Про загальнообов`язкове соціальне страхування” №1105-ХІV від 23.09.1999р. (далі – Закон №1105), ст.ст.104, 105, 111, 112, 1200, 1205 ЦК України та постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000р. №765 обов`язок страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством, що підтверджено і постановою Верховного Суду України від 26.06.2012р. № 21-156а12. Зважаючи на те, що відповідач є страхувальником, на якого Законом №1105 покладено обов`язок нарахування та сплати в установленому порядку страхових внесків до Фонду, припиняється шляхом ліквідації, на нього поширюються вимоги цього Закону та положення Порядку капіталізації платежів, а у Фонду виникають встановлені законом підстави для капіталізації страхових виплат у зв`язку з ліквідацією такої юридичної особи.

22.05.2018 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України. На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

20.07.2018 року ухвалою суду позов прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення та своїм правом на подання відзиву не скористався, жодних пояснень, заяв або клопотань не подав.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 14.08.2017р. до Єдиного державного реєстру було внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо припинення юридичної особи КП “Жилсервіс-1” ДМР в результаті ліквідації, при цьому призначено ліквідатора з припинення вказаної юридичної особи – ОСОБА_2 , датою публікації повідомлення у спеціальному друкованому засобі масової інформації є 14.10.2017р., термін, до якого повинні бути подані вимоги кредитора 14.10.2017р., що підтверджується витягом з ЄДРПОУ станом на 07.05.2018р.

На підставі заяви від 05.05.2014р. ОСОБА_3 , призначено страхову виплату у зв`язку зі смертю годувальника в розмірі 1835,02 грн., що підтверджується копією постанови про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати станом на 1 березня 2017 року особам, які мають на це право у разі смерті потерпілого №0404/10437/10437/ від 30.03.2017р.

У зв`язку з ліквідацією КП “Жилсервіс-1” ДМР як юридичної особи за наведеним позивачем у позові розрахунком позову, встановлено, що сума щомісячних платежів ОСОБА_3 щодо страхових виплат склалася на загальну суму 453’837грн.15коп., виходячи із розрахунку (1835,02 грн. х 247,32 міс. = 453’837грн.15коп.).

Позивач у зв`язку із відсутністю виплати вказаних платежів просить стягнути з відповідача на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області грошову суму платежів, що підлягають капіталізації у розмірі 453’837грн.15коп. посилаючись на те, що відповідач є страхувальником, на якого Законом №1105 покладено обов`язок по нарахуванню та сплаті в установленому порядку страхових внесків до Фонду та у разі ліквідації відповідача на нього поширюються вимоги цього Закону та положення щодо Порядку капіталізації платежів, у порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000р. №765.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.112 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

За приписами ч.2 ст.1205 ЦК України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Згідно п.5 ч.1 ст.11 Закону №1105 джерелами формування коштів Фонду разом із іншими є капіталізаційні платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок нарахування та умови сплати капіталізаційних платежів у разі ліквідації юридичної особи страхувальника затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000р. №765 (далі Порядок).

Так, абзацом 2 п.1 вказаного Порядку, встановлено, що капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв`язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Згідно п.5-1 вказаного Порядку, суми платежів, капіталізованих відповідно до зазначених вимог у процесі ліквідації суб`єкта підприємницької діяльності банкрута, перераховуються ліквідатором (арбітражним керуючим) робочому органу виконавчої дирекції Фонду, у якому суб`єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку.

Аналіз вищевказаних норм чинного законодавства свідчить про те, що капіталізація платежів платоспроможної особи, яка ліквідується, здійснюється на підставі вищенаведеного Порядку. При цьому, вказаним Порядком передбачений обов`язок страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації, а не лише у випадку ліквідації банкрута.

Зазначена правова позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, яка викладена у його постанові від 26.06.2012р. у справі №21-156а12, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права згідно до вимог ч.2 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З матеріалів справи вбачається, 14.08.2017р. до ЄДРПОУ було внесено відомості про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи КП “Жилсервіс-1” ДМР щодо припинення юридичної особи відповідача в результаті ліквідації без правонаступництва.

За таких обставин та з урахуванням аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань відповідача перед потерпілими внаслідок нещасного випадку на виробництві та з урахуванням ліквідації відповідача як юридичної особи без правонаступництва.

Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач, відзиву на позов не надав, жодних доказів правомірності несплати капіталізаційних платежів, нарахованих позивачем з урахуванням встановлених обставин у справі за заявою позивача про визнання кредиторських вимог та виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства суду, не надав.

Зважаючи на те, що КП “Жилсервіс-1” ДМР ліквідується рішенням учасників без правонаступництва, а відтак, щомісячні платежі мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілій особі у встановленому законом порядку, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про стягнення з КП “Жилсервіс-1” ДМР капіталізованих платежів на загальну суму 453’837грн.15коп.

Разом з тим, позивачем наведено достатньо підстав та надано доказів, які свідчать про правомірність нарахування капіталізаційних платежів за зобов`язаннями відповідача як юридичної особи, яка ліквідується без правонаступництва у відповідності до вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача капіталізаційних платежів у сумі 453’837грн.15коп. та наявність усіх обґрунтованих підстав для їх задоволення, виходячи з вищенаведених обставин та норм законодавства України.

За викладених обставин, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, у зв`язку з чим судові витрати суб`єкта владних повноважень по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 94, 132, 139, 241-246, 250, 257, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до Комунального підприємства “Жилсервіс-1” Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.

Стягнути з підприємства “Жилсервіс-1” Дніпровської міської ради (49008, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 73, блок 4, код ЄДРПОУ 32350283) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 93, код ЄДРПОУ 41323962) - суму платежів, що підлягають капіталізації в загальній сумі 453’837грн.15коп. (чотириста п`ятдесят три тисячі вісімсот тридцять сім грн. 15 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова