Рішення № 90190047, 03.07.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року ЛуцькСправа № 0340/1655/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 28.03.2018 №0007256/0000-0319, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300, за податковий період 2017 року на суму 101718,40 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що належний йому об`єкт нежитлової нерухомості - офісно-складське приміщення, загальною площею 3178,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м.Нововолинськ, вул.Островського, буд.64, підпадає під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а тому не є об`єктом оподаткування, з огляду на що оскаржуване рішення контролюючого органу є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 27.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.1-1а).

У відзиві на позовну заяву від 07.09.2018 (а.с.28-29) відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та зазначив, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. Відтак об`єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію вказаної норми, просив у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив від 11.09.2018 позивач заперечив доводи контролюючого органу, викладені у відзиві, та додатково зазначив, що визначальним критерієм для звільнення від сплати податку в даних правовідносинах є цільове призначення об`єкту нерухомого майна, тобто при визначенні бази оподаткування визначальними ознаками є саме ознаки нерухомості (об`єкт оподаткування), а не ознаки її власника (платник податку). Таким чином база оподаткування повинна визначатись без урахування організаційно-правової форми власника та виду його діяльності (а.с.38-29).

У запереченнях на відповідь на відзив від 13.09.2018 (а.с.43-44) представник відповідача додатково зазначив, що об`єкт нерухомості, який належить на праві власності позивачу, не підпадає під дію «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою у власній господарській діяльності.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 у даній справі в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю (а.с.50-54).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2019 скасовано рішення суду першої інстанції та позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області форми «Ф» від 28.03.2018 №0007256/0000-0319 про визначення позивачу суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300, за податковий період 2017 року на суму 101718,40 грн (а.с.78-81).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.03.2020 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2019 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд (а.с.135-140).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 прийнято справу до провадження та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) на підставі наявних у справі матеріалів (а.с.144).

У відзиві на позовну заяву від 13.05.2020 (а.с.147-148) відповідач просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з тих підстав, що позивач належне йому офісно-складське приміщення, загальною площею 3178,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , не використовує за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), вказане приміщення передане в оренду ТзОВ «АРТ-ЕКСПРЕС УКРАЇНА».

Ухвалою суду від 22.05.2020 замінено відповідача на його правонаступника – Головне управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області (а.с.161).

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником офісно-складського приміщення, загальною площею 3178,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать копія свідоцтва про право власності Серії НОМЕР_1 від 04.12.2014 року, копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.12.2014 року (а.с.8-9).

28.03.2018 року ГУ ДФС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення №0007256/0000-0319, відповідно до якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податковий період - 2017 рік у розмірі 101718,40 грн.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд враховує наступне.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано приписами статті 266 Податкового кодексу України (далі ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради обєднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Так, рішенням Нововолинської міської ради Волинської області від 14.07.2016 року №10/6 «Про встановлення на території міста Нововолинська податку на майно» затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до пункту 5.1 якого на 2017 рік ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (вказане рішення розміщене на офіційному сайті Нововолинської міської ради Волинської області за посиланням https://nov-rada.gov.ua/document/10-sesiia-somoho-sklykannia/).

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Водночас у підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України наведені об`єкти, які не є об`єктом оподаткування за вказаної нормою закону.

Так, відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Податкова пільга – це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті (пункт 30.1 статті 30 ПК України).

За положеннями підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).

Згідно з пунктом 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 – «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 – «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 – «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 – «Будівлі підприємств легкої промисловості», 1251.5 – «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 – «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 – «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 – «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 – «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №820/3556/17 (постанова від 17.02.2020) та постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у даній справі, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 03.01.2017 року позивач (орендодавець) уклав з ТзОВ «АРТ-ЕКСПРЕС УКРАЇНА» (орендар) договір оренди нежитлового приміщення №7оп, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю у строкове платне користування нежитлове офісно-складське приміщення 3178,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Нововолинськ, вул.Княгині Ольги (Островського), 64, а орендар приймає його та зобов`язується сплачувати орендну плату. Строк оренди приміщення складає 35 календарних місяців з моменту набрання чинності даного договору та діє до 01.12.2019 року (а.с.10-12).

На підставі договору від 03.01.2017 року №7оп позивач передав орендарю вказане приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі від 03.01.2017 року (а.с.13).

Згідно з довідкою ТзОВ «АРТ-ЕКСПРЕС УКРАЇНА» від 15.08.2018 року №84 офісно-складське приміщення, загальною площею 3178,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м.Нововолинськ, вул.Княгині Ольги, 64, передано у строкове платне користування під розміщення офісів і складів. Перший поверх і підвальні приміщення орендованої будівлі загальною площею 1340,7 кв.м. використовується під пакування і зберігання продукції (склад), частина другого поверху приміщення площею 796,8 кв.м. використовується під розміщення офісу.

Таким чином, досліджені судом письмові докази свідчать про те, що позивач за функціональним призначенням (промислове виробництво) належне йому приміщення не використовує, оскільки передав його в оренду ТзОВ «АРТ-ЕКСПРЕС УКРАЇНА». Отже в даному випадку норма підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України з врахуванням вищевикладеної правової позиції Верховного Суду не підлягає застосуванню.

Крім того, суд зазначає, що ухвалою суду від 28.04.2020 було запропоновано позивачу подати до суду належним чином завірені копії документів про використання офісно-складського приміщення, загальною площею 3178,7 кв.м, що знаходиться що знаходиться за адресою: Волинська обл., м.Нововолинськ, вул.Островського, буд.64 за функціональним призначенням (промислове виробництво), однак вимоги даної ухвали позивачем не виконано, доказів використання належного приміщення за функціональним призначенням станом на 2017 рік не подано.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з врахуванням вимог пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій