Рішення № 90189900, 03.07.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/6322/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Любомльської міської ради про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом Любомльської міської ради (далі – відповідач) про стягнення середньої заробітної плати на період працевлаштування, але не більше шести місяців, яка в сумі становить 54211,25 грн. та середньої заробітної плати за несвоєчасно проведений розрахунок в період з 07 лютого 2020 року по 24 лютого 2020 року, яка в сумі становить 4770,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, у період з 28 листопада 2011 року по 10 січня 2012 року позивач займала посаду секретаря виконавчого комітету Зачернецької сільської ради Любомльського району Волинської області. 28 листопада 2011 року позивачем прийнято присягу посадової особи органу місцевого самоврядування. У період з 10 січня 2012 року по 07 лютого 2020 року позивач займала посаду секретаря Зачернецької сільської ради.

07 лютого 2020 року повноваження позивача на посаді секретаря Зачернецької сільської ради були припинені згідно рішення сесії сільської ради VII скликання № 32/2 від 07 лютого 2020 року на підставі частини 2 статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад».

Однак, в день звільнення позивача 07 лютого 2020 року, відповідач трудову книжку позивачу не видав та письмово не повідомив про нараховані суми належні при звільненні до виплати та не здійснив виплату належних коштів, що є порушенням частини першої статті 47 та частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).

Згідно журналу обліку видачі трудових книжок позивач отримала трудову книжку 18 лютого 2020 року, а повний остаточний розрахунок було проведено 25 лютого 2020 року.

Крім того, позивач зазначає, про порушення відповідачем вимог частини другої статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», оскільки при звільненні із посади секретаря сільської ради позивачу не було запропоновано іншу роботу, а на звернення позивача Зачернецькою сільською радою повідомлено про неможливість надання попередньої посади секретаря виконкому, у зв`язку з відсутністю даної штатної одиниці та реорганізацією сільської ради, та відсутністю інших рівноцінних вакантних посад, а також відмовлено у виплаті середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування за шість місяців.

Відтак, позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню середня заробітна плата за несвоєчасно проведений розрахунок в період з 07 лютого 2020 року по 24 лютого 2020 року включно в сумі 4770,59 грн. та середня заробітна плата на період працевлаштування, але не більше шести місяців, в сумі 54211,25 грн.

Ухвалою судді від 04 травня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі відповідачу направлено рекомендованою кореспонденцією та отримано ним 08 травня 2020 року (а.с. 17), проте відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Так, частиною четвертою статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Водночас, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

З огляду на те, що відповідачем у встановлений судом строк (з урахуванням часу на пересилання поштової кореспонденції) не надано суду відзив на позов та не повідомлено суд про причини за яких такий відзив не може бути подано, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позов, як визнання позову у повному обсязі.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак розгляд справи здійснювався на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, ОСОБА_1 з 28 листопада 2011 року по 09 січня 2012 року працювала секретарем виконкому Зачернецької сільської ради Любомльського району Волинської області, 28 листопада 2011 року прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування, що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 та рішенням Зачернецької сільської ради Любомльського району Волинської області від 28 листопада 2011 року №8/2 (а.с.5, 9 звоврот).

Згідно рішення Зачернецької сільської ради Любомльського району Волинської області від 10 січня 2012 року №10/11 обрано секретарем сільської ради депутата від виборчого округу №9 – ОСОБА_1 (а.с.10 зворот). Рішенням Зачернецької сільської ради Любомльського району Волинської області від 03 листопада 2015 року №1/5 ОСОБА_1 обрано секретарем сільської ради, як депутата від виборчого округу №8 (а.с.10).

Відповідно до пунктів 1, 3 рішення Любомльської міської ради Волинської області від 10 жовтня 2019 року №44/7-24 «Про добровільне приєднання до Любомльської міської об`єднаної територіальної громади» добровільно приєднано Зачернецьку сільську територіальну громаду сіл Зачернеччя, Біличі, Високе Любомльського району Волинської області до Любомльської міської об`єднаної територіальної громади Любомльського району Волинської області. Затверджено план організаційних заходів щодо добровільного приєднання територіальних громад (а.с.20-21).

07 лютого 2020 року Зачернецькою сільською радою Любомльського району Волинської області прийнято рішення №32/2 «Про добровільне приєднання до Любомльської міської об`єднаної територіальної громади», відповідно до якого вирішено добровільно приєднати територіальну громаду сіл Зачернеччя, Біличі, Високе Любомльського району Волинської області до Любомльської міської об`єднаної територіальної громади Любомльського району Волинської області. Затверджено план організаційних заходів щодо добровільного приєднання територіальних громад та затверджено план організаційних заходів щодо добровільного приєднання територіальних громад (а.с.22).

На підставі рішення Зачернецької сільської ради Любомльського району Волинської області №32/2 від 07 лютого 2020 року припинено повноваження Пухової І.Ф., як секретаря Зачернецької сільської ради на підставі частини другої статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад, про що зроблено відповідний запис у трудові книжці серії НОМЕР_2 №334003 (а.с.5).

Як слідує із копії журналу обліку видачі трудових книжок, позивач отримала трудову книжку 18 лютого 2020 року (а.с.8).

Відповідно до довідки, виданої Зачернецьким старостинським округом Любомльської міської ради Любомльського району Волинської області, від 31 березня 2020 року №87 ОСОБА_1 в період з 10 січня 2012 року по 07 лютого 2020 року працювала сектерарем Зачернецької сільської ради, остаточний розрахунок було проведено 25 лютого 2020 року (а.с.7).

Крім того, як слідує із довідки Зачернецької сільської ради Люомльського району Волинської області від 13 лютого 2020 року №85/02-б позивача повідомлено про неможливість надання попередньої посади секретаря виконкому, у зв`язку з відсутністю даної штатної одиниці та реорганізацією Зачернецької сільської ради, та відсутністю інших рівноцінних посад (а.с.7 зворот).

На звернення позивача щодо збереження заробітної плати в.о. старости Г ОСОБА_2 . Шиманюк надано відповідь, в якій зазначено вимоги, передбачені частиною другою статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та зміст листа-роз`яснення Мінсоцполітики №746/13/77-14 від 16 травня 2014 року (а.с.8 зворот).

Судом також встановлено, що 14 лютого 2020 року Любомльською міською радою Волинської області прийняті рішення: №47/2-27 про утворення Зачернецького старостинського округу з центром у селі Зачернення, до складу якого входить територія сіл Зачернеччя, Біличі, Високе; №47/4-27 про покладення виконання обов`язків старости Зачернецького старостинського округу на ОСОБА_3 , яка здійснювала повноваження сільського голови до приєднання; №47/7-27 про початок процедури реорганізації Зачернецької сільської ради шляхом приєднання до Любомльської сільської ради (а.с.23-26).

При цьому, згідно рішення Любомльської міської ради Волинської області від 14 лютого 2020 року №47/7-27 «Про початок процедури реорганізації Зачернецької сільської ради шляхом приєднання до Любомльської сільської ради» Любомльська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Зачернецької сільської ради (а.с.25-26).

Позивач, вважаючи, що при звільненні з посади секретаря Зачернецької сільської ради порушено її права щодо своєчасного розрахунку та збереження на період працевлаштування, але не більше шести місяців середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді, звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як встановлено судом, позивач отримала трудову книжку 18 лютого 2020 року, тобто з порушення зазначеної норми КЗпП України.

Згідно із статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При вирішенні спору суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27 червня 2018 року у справі №810/1543/17. Верховний Суд у цьому рішенні вказав, що за такого правового врегулювання, передбаченого частиною першою статті 117 КЗпП України , обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.

Встановлюючи своєчасність розрахунку з позивачем при звільненні, суд виходить з того, що позивача звільнено із займаної посади 07 лютого 2020 року, тоді як остаточний розрахунок з позивачем було проведено 25 лютого 2020 року, що підтверджується довідкою від 31 березня 2020 року № 87 (а.с.7).

Тобто, грошові кошти, належні до виплати позивачу при звільненні, виплачені з порушенням строку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач набула право на виплату середнього заробітку за увесь період затримки розрахунку при звільненні з 07 лютого 2020 року по 24 лютого 2020 року.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100) передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці перед звільненням, відповідно до довідки Любомльської міської ради від 05 червня 2020 року №418, становить 358,69 грн. (15065,00 грн.(сума заробітної плати за два останні місяці) / 42 (кількість робочих днів за останні два місяці)) або середньомісячна – 7532,50 грн. (15065,00 грн. (сума заробітної плати за два останні місяці) / 2 (кількість місяців) (а.с.32).

У період з дати з звільнення (07 лютого 2020 року) по день фактичного розрахунку, тобто 24 лютого 2020 року кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні становить 11.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача становить 3945,59 грн. (358,69 х 11 = 3 945,59).

Відповідно до вимог частини першої статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.

Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - місцева рада) як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради визначає Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 року № 93-IV (далі - Закон № 93-IV), який також встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.

Абзацом 1 частини першої статті 33 Закону № 93-IV встановлено, що у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.

Відповідно до абзаців 1-2 частини другої статті 33 Закону № 93-IV депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

Гарантії для працівників, обраних на виборні посади, також встановлені статтею 118 КЗпП України, за приписами якої Працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, приведеними вище нормами права встановлено право працівника, звільненого з роботи внаслідок обрання на виборну посаду у раді, на одержання після закінчення його повноважень за виборною посадою попередньої роботи (посади) на тому ж підприємстві, в установі, організації або надання йому рівноцінної роботи (посади).

Тобто, у разі коли колишній депутат місцевої ради до обрання на виборну посаду у раді перебував у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) незалежно від форми власності та виду діяльності, однак надання попередньої або рівноцінної роботи йому на цьому підприємстві (установі, організації) або, за його згодою, на іншому неможливе, закон гарантує збереження за цим депутатом середньої заробітної плати на період його працевлаштування, але не більше шести місяців.

Отже, законодавець гарантує колишньому депутату місцевої ради чи, як в даному випадку, секретарю сільської ради, збереження середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи і виключно на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому обов`язок запропонувати звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади роботу (посаду) за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації в разі відсутності можливості працевлаштувати на попередній або рівнозначній посаді покладається саме на роботодавця. За змістом Закону збереження протягом шести місяців середнього заробітку не звільняє адміністрацію установи, де працював депутат місцевої ради, вжити заходи до його працевлаштування.

Закон № 93-IV покладає на роботодавця обов`язок забезпечити депутату, строк повноважень якого завершився, надання попередньої роботи (посади) і лише в разі її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Як встановлено судом, до обрання на виборну посаду – секретаря Зачернецької сільської ради Любомльського району Волинської області позивач працювала на посаді секретаря виконкому Зачернецької сільської ради Любомльського району Волинської області.

Після цього позивач, як депутат двічі обиралась на виборну посаду у місцевій раді до 07 лютого 2020 року, коли припинено повноваження ОСОБА_1 . як секретаря Зачернецької сільської ради Любомльського району Волинської області на підставі частини другої статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» від 05 лютого 2015 року № 157-VII, згідно якої повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою. Після завершення повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, їхні виконавчі комітети продовжують здійснювати свої повноваження до затвердження сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, персонального складу її виконавчого комітету. Протягом зазначеного строку сільський, селищний, міський голова, обраний об`єднаною територіальною громадою, очолює такі виконавчі комітети та входить до їх персонального складу.

Отже, після закінчення повноважень ОСОБА_1 на виборні посаді, відповідач, у відповідності до наведених норм чинного законодавства був зобов`язаний працевлаштувати її на попередній посаді – секретаря виконкому Зачернецької сільської ради Любомльського району Волинської області або ж на іншій рівноцінній роботі (посаді), як особу, що перебувала в трудових відносинах з Зачернецької сільської ради Любомльського району Волинської області до обрання її секретарем сільської ради.

Разом з тим, як встановлено судом Зачернецькою сільською радою Любомльського району Волинської області повідомлено позивача про неможливість надання попередньої посади секретаря виконкому у зв`язку з відсутністю даної штатної одиниці та реорганізацією Зачернецької сільської ради, та відсутність інших рівноцінних посад (а.с.7зворот).

Наведене дає підстави для висновку про не дотримання гарантій позивача як працівника, обраного на виборну посаду, які передбачені статтею 118 КЗпП.

Позивач в силу віку не має права на пенсійне забезпечення, та згідно довідки Любомильського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 30 березня 2020 року №342/02-11-26 в Любомльському районі як отримувач пенсії на обліку не перебуває (а.с.12).

Відповідно, за позивачем на період працевлаштування зберігається середня заробітна плата, яку вона одержувала на виборній посаді, але не більше шести місяців.

На звернення позивача щодо збереження заробітної плати в.о. старости ОСОБА_4 . Шиманюк надано відповідь, в якій зазначено, що відповідно до частини другої статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому ж самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. Зазначена норма встановлює право працівника, звільненого з роботи внаслідок обрання на виборну посаду у раді, на одержання після закінчення його повноважень за виборною посадою попередньої роботи (посади) на тому ж підприємстві, в установі, організації або надання йому рівноцінної роботи (посади). За депутатом місцевої ради, який працював у раді на виборній посаді, в разі неможливості надання попередньої або рівноцінної роботи (посади) передбачено збереження на період працевлаштування, але не більше шести місяців, середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді в раді, виплата якої провадиться за рахунок місцевого бюджету. У разі коли колишній депутат місцевої ради до обрання на виборну посаду у раді не перебував у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією незалежно від форми власності та виду, зазначені вище гарантії на нього не поширюються (а.с. 8 зворот).

Відповідачем не надано суду доказів виконання обов`язку, передбаченого частиною другою статті 33 Закону № 93-IV щодо збереження за позивачем на період працевлаштування середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді, але не більше шести місяців.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до переконання, що позивач має право на отримання середньої заробітної плати, яку вона одержувала раніше на виборній посаді у раді, на період працевлаштування, але не більше шести місяців, а тому з відповідача слід стягнути в користь позивача середньомісячний заробіток за шість наступних місяців після звільнення її з посади секретаря Зачернецької сільської ради Любомльського району Волинської області, виходячи із розміру середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді у вказаній раді.

Як вже зазначалося судом, середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці перед звільненням, відповідно до довідки Любомльської міської ради від 05 червня 2020 року №418, становить 358,69 грн. (15065,00 грн.(сума заробітної плати за два останні місяці) / 42 (кількість робочих днів за останні два місяці)) або середньомісячна – 7532,50 грн. (15065,00 грн.(сума заробітної плати за два останні місяці) / 2 (кількість місяців) (а.с.32).

Розрахунок суми середньої заробітної плати, яку позивач одержувала раніше на виборній посаді у раді, на період працевлаштування, але не більше шести місяців, здійснюється на підставі вказаної довідки та у відповідності до Порядку № 100, за два останні місяці роботи та становить 45195,00 грн.( 7532,50 х 6 = 45195,00).

Таким чином, середня заробітна плата, яку позивач одержувала раніше на виборній посаді у раді, на період працевлаштування, але не більше шести місяців, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 45195,00 грн.

За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути середню заробітну плату на період працевлаштування, але не більше шести місяців, в сумі 45195,00 грн. та середню заробітну плати за несвоєчасно проведений розрахунок в період з 07 лютого 2020 року по 24 лютого 2020 року в сумі 3945,59 грн.

При цьому, суд не погоджується із сумами стягнення заявленими позивачем, оскільки судом зазначені вище суми визначені на підставі довідки Любомльської міської ради від 05 червня 2020 року №418, яка є належним та допустим доказом у справі, та у відповідності до Порядку №100.

Крім того, позивачем не обґрунтовано розрахунки сум, які підлягають стягненню з відповідача внаслідок порушеного права.

Закріплений у частини першої статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першої статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то адміністративний позов слід задовольнити частково.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 243 - 246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Кодексу законів про працю України, Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», суд:

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Любомльської міської ради (44300, Волинська область, місто Любомль, вулиця Української Армії, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 04051336) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) середню заробітну плату на період працевлаштування, але не більше шести місяців, в сумі 45195,00 грн. (сорок п`ять тисяч сто дев`яносто п`ять грн. 00 коп.).

Стягнути з Любомльської міської ради (44300, Волинська область, місто Любомль, вулиця Української Армії, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 04051336) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) середню заробітну плату за несвоєчасно проведений розрахунок в період з 07 лютого 2020 року по 24 лютого 2020 року в сумі 3945,59 грн. (три тисячі дев`ятсот сорок п`ять грн. 59 коп.).

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з врахуванням вимог пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Я. Ксензюк