Рішення № 90189881, 03.07.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/6752/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась із позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинській області (далі - Департамент) про визнання протиправною відмову Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинській області щодо надання ОСОБА_1 статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов`язати Департамент соціальної політики Луцької міської ради Волинській області надати ОСОБА_1 статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , учасника бойових дій, який помер внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. У лютому 2020 року позивачка звернулась до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинській області із заявою про надання їй статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця. На засіданні комісії щодо розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до пункту 11 статті 9, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до підпунктів 8, 9 статті 7, члена сім`ї загиблого (померлого) відповідно до пунктів 1, 3 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551) та жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Комісія) 11 лютого 2020 року у наданні ОСОБА_1 статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відмовлено. На підставі поданих документів Комісією установлено, що ОСОБА_2 з 13 серпня 2015 року звільнений із військової служби в запас; помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; захворювання і причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини Відмова у наданні статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця мотивована тим, що пункт 1 статті 10 цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Отже, чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється на батьків загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців.

Позивачка не погоджується із вказаним рішенням, просить його скасувати, оскільки вважає, що дія статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється на неї, як на члена сім`ї військовослужбовця, який помер унаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби. Таку категорію осіб закон визначає як «особи, на яких поширюється чинність цього Закону». Враховуючи те, що смерть її сина пов`язана із захистом Батьківщини, то члени його сім`ї мають право на соціальний захист згідно із положеннями Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У відзиві на позов від 09 червня 2020 року (арк. спр. 32-35) відповідач його вимог не визнав. Представник відповідача зазначив, що позивач претендує на отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону № 3551 -XII на підставі абзацу 1 пункту 1 статті 10 Закону № 3551. Водночас, членами сім`ї, померлих внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, в розумінні чинного законодавства, а саме Сімейного кодексу України та Закону України «Про охорону дитинства» є чоловік, дружина, діти. Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки; дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Коло осіб, які відносяться до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісні) Законом № 3551 розширено (включено, у тому числі, батьків) порівняно з тими особами, які підносяться до членів сім`ї померлих.

При розгляді та вивчені поданих ОСОБА_1 документів, комісією Департаменту встановлено, що вона не має права на отримання «Посвідчення члена сім`ї загиблого», як член сім`ї ОСОБА_2 , який помер у зв`язку із захворюванням пов`язаним із захистом Батьківщини.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суддею одноособово (арк. спр. 29).

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_2 проходив військову службу в ЗС України, із 24 вересня 2014 року по 26 грудня 2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції, що стверджується довідкою Військової частини п/п В0116 від 05 січня 2015 року № 713, копіями посвідчення серії НОМЕР_1 307749 від 22 травня 2015 року, військового квитка серії НК НОМЕР_2 6087162 (арк. спр. 10, 11, 12-14).

Наказом командира військової частини п/п В0116 № 165 від 14 серпня 2015 року прапорщика ОСОБА_2 із 13 серпня 2015 року виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення (арк. спр. 15).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; причина смерті: печінкова недостатність, портальний цироз печінки (арк. спр. 8, 17). Відповідно до витягу із протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 434 від 19 листопада 2019 року (арк. спр. 9) захворювання печінки громадянина ОСОБА_2 , 1976 року народження, «Хронічний гепатит», підтверджене даними медичних карток стаціонарного хворого № 419 від 17 лютого 2015 року, № 920 від 30 квітня 2015 року в/ч А4554, яке вподальшому призвело до розвитку «Печінкової недостатності, портального цирозу печінки», що на підставі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 11 липня 2018 року, виданого Луцьким міським відділом державної РАЦС Головного територіального управління юстиції у Волинській області та довідки про причину смерті № 578 від 11 липня 2018 року, виданої Волинським обласним патологоанатомічним бюро, послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , - захворювання і причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини.

ОСОБА_1 (мати ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 лютого 2020 року звернулась до Департаменту із заявою надати їй статус члена сім`ї померлого військовослужбовця відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та подала наступні документи: копії паспорта, довідки про присвоєння РНОКПП, пенсійного посвідчення ОСОБА_1 ; копію Свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 , виданого 09 жовтня 1985 року; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серія НОМЕР_3 , виданого 11 липня 2018 року; копію довідки про причину смерті № 578 від 11 липня 2018 року; копію довідки № 713 від 05 січня 2015 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в період із 24 вересня 2014 року по 26 грудня 2014 року; копію довідки ВЛК № 520 від 30 квітня 2015 року; копію витягу з протоколу засідання Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва у колишнього військовослужбовця (протокол № 434 від 19 листопада 2019 року) про те, що захворювання печінки та причина смерті колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 - так, пов`язані із захистом Батьківщини; копію посвідчення учасника бойових дій серія АА № 307749 від 22 травня 2015 року; копію витягу з наказу від 14 серпня 2015 року № 165.

Вказані обставини є визнаними учасниками справи, а отже, в силу частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягають доказуванню.

На засіданні комісії щодо розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до пункту 11 статті 9, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до підпунктів 8, 9 статті 7, члена сім`ї загиблого (померлого) відповідно до пунктів 1, 3 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» 11 лютого 2020 року установлено, що ОСОБА_2 з 13 серпня 2015 року звільнений із військової служби в запас; помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; захворювання і причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини.

У наданні ОСОБА_1 статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відмовлено. Така відмова мотивована тим, що пункт 1 статті 10 цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Отже, чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється на батьків загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців.

Непогоджуючись із такою відмовою, позивач оскаржила її у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні даного спору судом рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу особи, на яку поширюється чинність абзацу 8 пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, прийняте відповідачем як суб`єктом владних повноважень, перевірялось на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Правовий статус ветеранів війни визначається Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дія цього закону розповсюджується на: сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 1 статті 10 Закону № 3551-ХІІ чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення.

Згідно із абзацом дев`ятим пункту 1 статті 10 Закону № 3551-ХІІ порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність цього Закону, особам, зазначеним в абзацах п`ятому - восьмому цього пункту, визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740 (далі - Порядок № 740) визначено, що цей Порядок визначає процедуру надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - Закон), деяким категоріям осіб.

Як передбачено абзацом п`ятим пункту 2 Порядку № 740, статус особи, на яку поширюється чинність Закону, згідно з цим Порядком надається: сім`ям військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) і працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

За приписами пункту 3 Порядку № 740 до членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, належать, зокрема, батьки.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 740 підставами для надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, є для осіб, зазначених в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку: свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи; документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, або документи про безпосереднє залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції особи, яка загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; постанова штатної військово-лікарської комісії відповідного військового формування.

За правилами пунктів 5, 6 Порядку № 740 для встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, членам сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, необхідно подати структурному підрозділу місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення заяву і документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку. Рішення про встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, приймається структурними підрозділами місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів. Відсутність документів, визначених пунктом 4 цього Порядку, та їх недостовірність є підставою для відмови в наданні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, надані позивачем докази є належними, допустимими та достатніми для доведення його правової позиції, а відповідач, у свою чергу, доводи позовної заяви не спростував, доказів в обґрунтування правомірності оскарженого рішення суду не надав, а отже, не довів законність своїх дій щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу особи, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Зокрема, на переконання суду, відповідач діяв не на підставі закону, не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); небезсторонньо (упереджено); недобросовісно та не розсудливо, відтак, позов належить задовольнити повністю.

З огляду на встановлені у справі обставини та вищевикладені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що Департамент соціальної політики Луцької міської ради протиправно відмовив позивачу у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця.

Щодо належності обраного способу захисту порушених прав позивача суд зазначає таке.

За змістом частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, метою адміністративного судочинства є ефективний захист порушених суб`єктами владних повноважень прав фізичних та юридичних осіб.

У пункті 145 рішення від 15.11. 1996 у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, “ефективний засіб правого захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Зважаючи на вищевикладене, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Із рішення відповідача про відмову у наданні позивачу статусу члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, унаслідок якого ОСОБА_1 звернулась з даним позовом за судовим захистом, убачається, що воно не грунтується на законі.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Виходячи із наданих частиною 4 статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправною відмови Департаменту соціальної політики Луцької міської ради у встановленні ОСОБА_1 статусу особи, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця; зобов`язання відповідача встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 840 грн 80 коп. судового збору, сплаченого відповідно до квитанцій від 08 травня 2020 року (арк. спр. 5).

Керуючись статтями 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинській області (Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі, 4-А, ідентифікаційний код юридичної особи 03191963) про визнання дій протиправними та зобов`язання встановити статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни задовольнити.

Визнати протиправною відмову Департаменту соціальної політики Луцької міської ради у встановленні ОСОБА_1 статусу особи, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

Зобов`язати Департамент соціальної політики Луцької міської ради встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї загиблого військовослужбовця, відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики Луцької міської ради судові витрати у сумі 840 грн 80 коп. (вісімсот сорок грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Повне судове рішення складене 03 липня 2020 року.