Рішення № 9018898, 02.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/35502.12.09 За позовомвідкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Земля для людей"

простягнення 13 641 517,31 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача Вознюк М.В.(дов. від 27.02.2009)

Шкурат О.М.(дов. від 12.11.2008)

від відповідача Бушовський М.І. (дов.б/н від 15.06.2009) ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до товариства з обмеженою відповідальністю "Земля для людей" про стягнення заборгованості по кредитному договору № 7-47/1-06 (з додатковими договорами № 1-8) від 07.02.2007 у розмірі 13 641 517,31 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.04.2009 порушено провадження у справі № 50/355 та призначено її до розгляду на 22.05.2009.

Представник відповідача в судове засідання 22.05.2009 не з’явився, витребувані судом докази не подав та через канцелярію суду подав заяву про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

В судове засідання прибув представник позивача, дав пояснення по справі та в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги. Також представник позивача підтримав, заявлене через відділ діловодства суду, клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача. Однак, позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів. Судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках. У зв'язку з наведеним суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

Розгляд справи було відкладено на 22.06.2009.

22.06.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі та подали спільне клопотання про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

В судовому засіданні було оголошено перерву на 08.07.2009 для подання додаткових доказів по справі.

08.07.2009 в судове засідання прибув представник позивача, дав пояснення по справі та подав докази.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребувані судом докази не подав та через Відділ діловодства суду 06.07.2009 подав заяву про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи було відкладено на 03.08.2009.

03.08.2009 в судове засідання прибув представник позивача, дав пояснення по справі та подав додаткові докази.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребувані судом докази не подав та через Відділ діловодства суду 29.07.2009 подав заяву про відкладення розгляду справи. Суд відмовив у задоволенні даного клопотання, оскільки в разі неможливості прибуття в судове засідання одного представника, відповідач не позбавлений можливості направити іншого.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Розгляд справи було відкладено на 23.09.2009.

В зв’язку з тим, що суддя який розглядає дану справу перебував на лікарняному, судове засідання призначене на 23.09.2009 не відбулося та було перенесено на 09.10.2009.

09.10.2009 в судове засідання прибули представники позивача, дали пояснення по справі та подали додаткові докази.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребувані судом докази не подав та через відділ діловодства суду 22.09.2009 подав заяву про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

16.09.2009 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про призупинення розгляду справи, оскільки в даний час відповідач звернувся до правління ВАТ КБ "Хрещатик" з проханням реструктурувати кредитну угоду № 7-47/1-06 від 07.02.2007, дати можливість протягом шести місяців запустити виробництво та отримати прибуток, з якого розрахуватися по кредитним зобов’язанням.

Суд, дослідивши матеріали справи, вирішив відмовити у задоволенні даного клопотання, оскільки Господарським процесуальним кодексом, зокрема ст. 79 даного кодексу, передбачені конкретні випадки в яких господарський суд має право зупинити провадження по справі, підстави для зупинення провадження по справі, що наведені відповідачем не підпадають під жоден такий випадок. Водночас суд надав можливість позивачу врегулювати спір мирним шляхом, розгляд справи було відкладено на 26.10.2009.

26.10.2009 в судове засідання прибули представники позивача та дали пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребувані судом докази не подав та через відділ діловодства суду в черговий раз 23.10.2009 подав заяву про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання, розгляд справи було відкладено на 13.11.2009.

13.11.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Представник позивача в повному обсязі підтримав подану через відділ діловодства суду заяву про збільшення суми позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 15116780,14 грн.

Представник відповідача подав клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи по справі. Представники позивача заперечували проти проведення даної експертизи.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представників сторін, прийшов до висновку про відмову в задоволенні даного клопотання, оскільки для з’ясування питань, що перелічені у клопотанні відповідача про призначення судової бухгалтерської експертизи не потрібні спеціальні знання.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи було відкладено на 02.12.2009.

В судове засідання 02.12.2009 прибув представник позивача, дав пояснення по справі та подав додаткові докази, позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребувані судом докази не подав та через відділ діловодства суду знову 01.12.2009 подав заяву про відкладення розгляду справи. Суд відмовив у задоволенні даного клопотання, оскільки в разі неможливості прибуття в судове засідання одного представника, відповідач не позбавлений можливості направити іншого.

Зважаючи на тривалий розгляд справи та керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2007 між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Хрещатик»(надалі-позивач, кредитор за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Земля для людей»(надалі-відповідач, позичальник за договором), було укладено кредитний договір № 7-47/1-06 (з додатковими договорами № 1-8) (надалі - кредитний договір), за умовами якого позивач відкрив невідновлювальну кредитну лінію відповідачу з лімітом в сумі 6 858 000,00 грн. строком на 36 місяців, до 05.02.2010 зі сплатою відсотків за користування кредитною лінією в розмірі 20% річних (п.1.1 розділу 1 кредитного договору)

27.06.2007 у відповідності до додаткового договору № 1 до кредитного договору сторони домовились про збільшення суми кредитної лінії з 6 858 000,00 грн. до 10 585 000,00 грн. із строком погашення до 16.06.2010 зі сплатою відсотків за користування кредитною лінією.

Згідно умов п. 1.2. кредитного договору позичальник зобов’язався використовувати кредитні кошти, які надаються в межах договору, для завершення будівництва борошно-переробного комплексу та хлібозаводу, придбання обладнання та часткового поновлення обігових коштів.

Відповідно п. 1.3. кредитного договору позичальник зобов’язався сплатити кредитору відсотки за користування кредитними коштами, комісії, штрафні санкції (неустойку) та інші видатки у розмірі та порядку, передбачених даними договором та повернути кредитору суму кредиту в порядку і строки, визначені даним договором.

В положеннях розділу 3 кредитного договору сторони погодили, що виконання зобов’язання позивальника цим договором забезпечується: іпотекою нерухомого майна; заставою нерухомого майна; неустойкою, штрафами та пенею передбаченими даним договором.

Згідно умов п. 4.1. кредитного договору, за користування кредитною лінією позичальник сплачує кредитору відсотки із розрахунку 20% річних.

Позичальник повинен сплатити на користь кредитора комісію за відкриття позичкового рахунку в розмірі 0,3% від загального ліміту кредитної лінії. Така сплата комісії повинна бути здійснення позичальником протягом 5 (п’яти) банківських днів з дати укладення даного договору (п. 4.4. кредитного договору).

Відповідно до положень п. 5.3.9 кредитного договору, позичальник зобов’язався укласти договори (поліси) страхування заставленого майна, де кредитор буде першим вигодонабувачем, впродовж двадцяти календарних днів з дати підписання відповідного договору застави, а страховій компанії та на умовах, які повинні бути погоджені з кредитором.

Відповідно до п. 4.8. кредитного договору позичальник зобов'язаний погашати кредит щомісячно частинами згідно з графіком.

Проте, як зазначає позивач та підтверджено матеріалами справи вказані зобов'язання відповідачем не виконуються.

З матеріалів справи також вбачається, що з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором були укладені, договір іпотеки № 7-47/1-06/01 від 07.02.2007 незавершеного будівництва борошно-мельного комплексу та хлібозаводу, загальною площею 4289,7 кв.м, що розташоване за адресою Київська область, м. Ірпінь, смт. Буча, вул. Кірова, 229-а та договір застави обладнання №7-47/1-06/05 від 07.02.2007 року за умовами якого відповідач надав в заставу позивачу обладнання згідно додатку № 1 до договору та відповідно до п. 3.7, зобов’язався протягом 10 (десяти) банківських днів, з дня укладення цього договору, застрахувати заставлене майно на користь заставодержателя у страховій компанії та на умовах, погоджених з заставодержателем на термін дії кредитного договору.

Відповідно до умов договору № 2 від 21.11.2007 про внесення змін договору іпотеки, предметом іпотеки за цим договором є млин та борошно - переробний комплекс, загальною площею - 4248,0 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Кірова, 229-а (двісті двадцять дев'ять літера «А»), реєстраційний номер: 15075196, а саме:

Адмінбудівля (літера А-ІІ), загальною площею 619,1 кв. м.;

Пекарня (літера Б), загальною площею 1381,1 кв. м.;

Млин (літера В), загальною площею 1042,5 кв. м.;

Майстерня - склад (літера Г), загальною площею 621,8 кв. м.;

Когенераційна (літера Д), загальною площею 81,5 кв. м.;

Бісова (літера Е), загальною площею 17,3 кв. м.:          

Фундамент (літера Ж, Ж1, Ж2);          

Склад (літера 3), загальною площею 484,7 кв. м.;

Рампа (літера І);

Огорожа (№ 1);

Вигрібна яма (№2-3);

Свердловина (№ 4-5).

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 03 жовтня 2007 року серії CAB № 534852, виданого Виконавчим комітетом Бучанської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради від 14 серпня 2007 року за № 367. що зареєстроване з Комунальному підприємстві Київської обласної ради «ірпінське бюро технічної інвентаризації»03.10.2007 року, номер витягу 16144105.

Право власності іпотекодавця на Предмет іпотеки підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 16163053 від 04 жовтня 2007 року, виданого Комунальним підприємством Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації».

За домовленістю сторін заставна вартість Предмета іпотеки становить 9 484 603,00 грн. Заставна вартість предмета іпотеки може в подальшому переглядатися за згодою сторін.

Як встановлено судом, на виконання умов кредитного договору, позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 10 585 000,00 грн., що підтверджуються наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку відповідача.

Проте, товариство з обмеженою відповідальністю “Земля для людей”, в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства, користуючись кредитними коштами, свої зобов'язання за кредитними договорами № 7-47/01-06 належним чином не виконує, у встановлені договорами строки кредитні кошти не повертає, так як і не сплачує штрафні санкції за не виконання зобов’язань за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 31.10.2009 заборгованість за кредитними договорами № 7-47/01-06 у відповідача перед Банком складає 15 116 780,14 грн., в тому числі:

-          строкова кредитна заборгованість в розмірі 6 690 219,33 грн.;

-          прострочена заборгованість за кредитом у сумі 3 444 000, 00 грн.;

-          штрафні санкції за простроченим кредитом розміром 211 334,22 грн.;

-          прострочена кредитна заборгованість з врахуванням індексу інфляції у сумі 136 325,00 грн.;

-          несплачені відсотки в розмірі 2 363 725,68 грн.;

-          штрафні санкції за несплату відсотків в сумі 155 852,08 грн.;

-          несплачена комісія за супровід кредитної лінії розміром 19 000 грн.;

-          несплачена комісія за відкриття позичкового рахунку у сумі 12 000 грн.;

-          штрафні санкції за невиконання умов кредитного договору щодо страхування заставленого майна в розмірі 2 084 323,83 грн.

У зв’язку із невиконанням відповідачем вищевказаних зобов’язань, позивачем неодноразово були направлені відповідачу претензії-повідомлення з вимогою про перерахування коштів Банку на погашення заборгованості за кредитними договорами. Однак зазначені претензії відповідачем залишені без відповіді та задоволення.

Отже, внаслідок укладення договорів між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Умовами розділу 6 кредитного договору визначена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов’язань за даним договором, відповідно до якого сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України та цим договором, а саме:

- у разі несвоєчасного повернення кредиту (його частини) позичальник зобов'язався повернути прострочену суму кредиту з урахуванням індексу інфляції, який мав місце у період прострочки, та сплатою 20 % річних від простроченої суми кредиту;

- за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту, своєчасної сплата відсотків за користування кредитними коштами позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штрафні санкції (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховуються штрафні санкції (неустойка), обчислені від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення, але в межах строків позовної давності, визначеної цим договором;

- позичальник зобов'язаний сплатити протягом 5 (п'яти) банківських днів, після отримання письмової вимоги кредитора, штрафні санкції в розмірі 1% від залишку кредитної заборгованості за цим договором станом на кожне 30(31) число місяця повного або часткового невиконання умов, зазначених в пунктах 5.3.2.,5.3.4.,5.3.9. кредитного договору, за кожний місяць такого невиконання.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених даним кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до норм п. 1 ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

За невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. (п. 1 ст. 219 ГК України)

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та норм чинного законодавства, тому факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 15 116 780,14 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій за кредитним договором № 7-47/1-06 від 07.02.2007 в сумі 15 116 780,14 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій за кредитним договором № 7-47/1-06 від 07.02.2007 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, від сплати яких позивач звільнений у встановленому законом порядку, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Земля для людей»(03069, м. Київ, вул. Петра Заломова, 1-А, кв. 29, 27; код ЄДРПОУ 30407039) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Хрещатик»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А, код ЄДРПОУ 19364259) строкову кредитну заборгованість в сумі 6690 219 (шість мільйонів шістсот дев’яносто тисяч двісті дев’ятнадцять)грн. 33 коп., прострочену заборгованість за кредитом у сумі 3444 000 (три мільйони чотириста сорок чотири) грн. 00 коп., штрафні санкції за простроченим кредитом в розмірі 211334 (двісті одинадцять тисяч триста тридцять чотири) грн. 22 коп., індекс інфляції в сумі 136 325 (сто тридцять шість тисяч триста двадцять п’ять) грн. 00 коп., несплачені відсотки в сумі 2363 725 (два мільйони триста шістдесят три тисячі сімсот двадцять п’ять) грн. 68 коп., штрафні санкції за несплату відсотків в сумі 155 852 (сто п’ятдесят п’ять тисяч вісімсот п’ятдесят два) грн. 08 коп., несплачена комісія за супровід кредитної лінії в розмірі 19 000 (дев’ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., несплачена комісія за відкриття позичкового рахунку в сумі 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп., штрафні санкції за невиконання умов кредитного договору щодо страхування заставленого майна в розмірі 2084 323 (два мільйони вісімдесят чотири тисячі триста двадцять три) грн. 83 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам та прокурору.

Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 21.12.2009