Рішення № 90188956, 24.06.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 червня 2020 р. справа № 120/1834/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Волинець В.М.,

представника позивача: Бойка Д.В.,

представника відповідача: Лавренюка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Сенс ЛТД" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

в с т а н о в и в :

30.04.2020 року ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Сенс ЛТД" звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Зазначили, що 04.03.2020 року посадовими особами Головного управління ДПС у Хмельницькій області проведено фактичну перевірку АЗС ТОВ "ВКФ "Сенс ЛТД", в ході якої виявлено факт реалізації пального без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, про що складено Акт фактичної перевірки №0064/22-01-32-01/24898170 від 04.03.2020 року.

На підставі Акту фактичної перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 02.04.2020 року №0001763201, в якому зазначено, що згідно абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 250000 грн.

Позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення від 02.04.2020 року №0001763201 суперечить нормам чинного законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки порушення зазначені в Акті фактичної перевірки не відповідають порушенням зазначеним в податковому повідомленні - рішенні.

Крім того, відповідно до ст.16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії. Оскільки Кабінетом Міністрів України не надано повноважень ДФС України та його територіальним підрозділам на видачу ліцензій на роздрібний продаж нафтопродуктів, на переконання позивача у відповідача відсутні повноваження по контролю за дотриманням норм цього Закону.

Також вказав, що з 01.07.2019 року по 22.08.2019 року продаж нафтопродуктів не здійснювався, здійснювалась лише передача нафтопродуктів власникам за їх вимогами, що, як вважає позивач, не підпадає під дію Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Позивач посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, вказав про відсутність їх вини у неотриманні ліцензії для здійснення роздрібної торгівлі пальним, оскільки станом на 01.07.2019 року орган уповноважений на видачу ліцензій та здіснення контроль щодо їх наявності був відсутній.

На переконання позивача, вказане свідчить про незаконність оскаржуваного рішення та відсутність в їх діях порушення вимог Закону України №481/95-ВР, в зв`язку із чим, звернулись з цим позовом до суду, в якому просили:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС у Хмельницькій області від 02.04.2020 року № 0001763201.

Ухвалою суду від 05.05.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

28.05.2020 року Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області подано відзив на позовну заяву, у якому заперечували щодо задоволення позовних вимог.

Зокрема зазначили, що оскільки Головне управління ДФС у Хмельницькій області мало повноваження на ліцензування роздрібної торгівлі пальним, а ГУ ДПС у Хмельницькій області є їх правонаступником, а відтак, останні мають повноваження на ліцензування роздрібної торгівлі пальним, контроль за обігом пального та уповноважений застосовувати фінансові санкції у даній сфері.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого, вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з перелічених у даному пункті підстав.

Підставою для проведення перевірки позивача стала наявна інформація про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (п.п.80.2.5 п.80.2. ст.80 ПК України).

Згідно інформації з бази даних ІС "Податковий блок" підсистеми "Виторги РРО" підставою для проведення фактичної перевірки АЗС за адресою: Шепетівський район с. Дубіївка, вул. Миру, 1/А, став факт реалізації 02.07.2019 року дизельного палива об`ємом 400л. на загальну суму 10080 грн., скрапленого газу об`ємом 120 л. на загальну суму 1548 грн., бензину АN-95 об`ємом 20 л. на загальну суму 582,00 грн., без наявності ліцензії.

Крім того, згідно бази даних АІС «Податковий блок» підсистеми «Виторги «РРО» позивачем з 01.07.2019 року по 21.01.2020 року здійснювалась роздрібна торгівля пальним без ліцензії та реалізовано пального на загальну суму 1046242,82 грн.

Позивачем отримана ліцензія №22200314202000011 від 22.01.2020 року терміном дії з 22.01.2020 року по 22.01.2025 року на право роздрібної торгівлі пальним.

За результатами фактичної перевірки, встановлено порушення вимог ч.20 ст.15 Закону №481/95, а саме: роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

За наслідками перевірки складено акт фактичної перевірки від 04.03.2020 року №0064/22-01-32-01/24898170.

Згідно абз.9 ч.2 ст.17 Закону №481/95 передбачено, що у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії до суб`єктів господарювання застосовуються фінансова санкція у вигляді штрафу у розмірі 250000 гривень.

За результатами розгляду акта перевірки, ГУ ДПС у Хмельницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0001763201 від 02.04.2020 року, згідно з яким до ТОВ "СЕНС ЛТД" застосована штрафна санкція у сумі 250000 грн. за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії.

Представник відповідача вважає, що наданні позивачем копії договорів купівлі-продажу та видаткових накладних, жодним чином не підтверджують їх доводи про відпуск пального виключно за талонами, у період відсутності ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, а лише підтверджують факт свого існування.

Крім того, згідно Z-звітів розрахунки за пальне на АЗС у період з 01.07.2019 по 14.07.2019 відбувалися як у готівковій так і безготівковій формі, що суперечить твердженню позивача про відпуск вже оплаченого пального за талонами.

Враховуючи вищевикладене, просили у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 03.06.2020 року розгляд даної справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 17.06.2020 року.

Ухвалою суду від 12.06.2020 року представника ГУ ДПС у Хмельницькій області допущено до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 17.06.2020 року занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 24.06.2020 року.

Ухвалою суду від 22.06.2020 року допущено до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції представника ГУ ДПС у Хмельницькій області.

У судовому засіданні 24.06.2020 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив адміністративний позов задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову та просив у його задоволенні відмовити з мотивів наведених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини.

02.03.2020 року Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято наказ №654 про проведення фактичної перевірки ТОВ "ВКФ "Сенс ЛТД" з питань дотримання вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньоячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів і палива" з 04.03.2020 року тривалістю 10 діб за період з 01.04.2019 року по 13.03.2020 року.

02.03.2020 року відповідачем, на виконання наказу №654 від 02.03.2020 року, видано направлення на перевірку №№ 678, 679, 680 ТОВ "ВКФ "Сенс ЛТД" за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, с.Дубіївка, вул. Миру, 1А тривалість 10 діб.

04.03.2020 року посадовими особами контролюючого органу складено акт про відмову від підпису у направленні на перевірку.

04.03.2020 року посадовими особами контролюючого органу складено акт фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним №0064/22-01-32-01/24898/70, в якому зафіксовано порушення вимог ч.20 ст. 15 Закону України № 481 /95-ВР ( із змінами і доповненнями).

04.03.2020 року посадовими особами контролюючого органу складено акт про відмову від підпису акта фактичної перевірки.

На підставі акту фактичної перевірки №0064/22-01-32-01/24898/70 від 04.03.2020 року, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято податкове повідомлення - рішення від 02.04.2020 року №0001763201, яким до ТОВ "ВКФ "Сенс ЛТД" застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії в розмірі 250000 грн.

Не погоджуючись із прийняти рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд вказує наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, регламентуються Законом України № 481/95-ВР.

Відповідно до положень статті 15 Закону № 481/95-ВР, імпорт або експорт пального здійснюється за наявності у суб`єкта господарювання, що імпортує або експортує пальне, ліцензії на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.

Суб`єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Відповідно до частин першої, другої статті 17 Закону № 481/95-В, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії у розмірі 250000 гривень.

Із аналізу процитованих норм видно, що у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії застосовується штраф.

Як встановлено судом, на підставі акту фактичної перевірки від 04.03.2020 року, яким встановлено факт роздрібної торгівлі пальним ТОВ "Виробничо - комерційна фірма "Сенс ЛТД", Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято податкове повідомлення - рішення від 02.04.2020 року №0001763201 та застосовано до ТОВ "Виробничо - комерційна фірма "Сенс ЛТД" фінансові санкції у вигляді штрафу за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії в розмірі 250 000 грн.

Позивачем не заперечувався факт відсутності станом на 01.07.2019 року ліцензії на роздрібну торгівлю пальним. Ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі пальним ТОВ "Виробничо - комерційна фірма "Сенс ЛТД" отримана 22.01.2020 року.

Щодо посилань позивача про відсутність в контролюючого органу повноважень на проведення перевірки та винесення за її результатами рішень, слід зазначити наступне.

У відповідності до п. 3 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, основними завданнями Державної фіскальної служби України є, крім іншого, реалізація державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Законом України №2628-VІІІ від 23.11.2018 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набирали чинності з 01 липня 2019 року.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Статтею 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 №609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним.

Державна фіскальна служба України 30.05.2019 направила Головним управлінням ДФС у областях та м. Києві лист № 17014/7/99-99-12-01-01-17 (надалі - лист), яким роз`яснила порядок отримання ліцензії, зокрема і на роздрібну торгівлю пальним.

Власне, у листі зазначено, що ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним та на право зберігання пального або рішення про відмову в їх видачі видається заявнику не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. Суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії (на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем розташування місць зберігання та роздрібної торгівлі пальним) починаючи з 12.06.2019. При цьому головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання починаючи з 01.07.2019.

При цьому слід вказати, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Державна фіскальна служба до часу утворення центральних органів виконавчої влади, зазначених у цьому пункті, має повний доступ до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, інших реєстрів, банків і баз даних, ведення яких покладено законодавством на Державну податкову службу та Державну митну службу.

Отже, Державна фіскальна служба та її територіальні органи до утворення центральних органів виконавчої влади, наділені повноваженнями видавати ліцензії на право оптової торгівлі пальним.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" Головне управління ДФС у Хмельницькій області реорганізовано шляхом його приєднання до відповідного територіального органу Державної податкової служби Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Наказом ДПС України №36 від 28.08.2019 року, у серпні 2019 року розпочато виконання першою функцій і повноважень ДФС України.

Наказом ГУ ДПС у Хмельницькій області від 29.08.2019 №7 розпочато виконання ГУ ДПС у Хмельницькій області повноважень ГУ ДФС у Хмельницькій області, що припиняється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 227 затверджено Положення про Державну податкову службу України. Підпунктом 27 пункту 4 цього Положення визначено, що ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Наказом Державної Податкової Служби України від 12.07.2019 року №14 затверджено Положення "Про Головне управління ДПС у Хмельницькій області". Пунктом 3 цього Положення визначено, що основними завданнями ГУ ДПС (крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій) є: забезпечення реалізації державної податкової політики, здійснення у межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Підпунктом 22 пункту 4 Положення визначено, що ГУ ДПС відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, виконує роботу, пов`язану із здійсненням ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального, з оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним, зберігання пального та контроль за таким виробництвом; здійснює ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, зберігання пального.

Відповідно до статті 16 Закону України № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Судом встановлено, що фактична перевірка ТОВ "Виробнико-комерційна фірма "Сенс ЛТД" проведена 04.03.2020 р., тобто коли повноваження Головного управління ДФС у Хмельницькій області перейшли до Головного управління ДПС у Хмельницькій області. Крім того, як видно із направлень № 678, 679, 680 від 02.03.2020 р. останні видані головному державному ревізору-інспектору ГУ ДПС у Хмельницькій області Подрі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та головному державному ревізору - інспектору ГУ ДПС у Хмельницькій області Рибачок А.А., тобто посадовим особам Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Таким чином, враховуючи те, що Головне управління ДПС у Хмельницькій області є уповноваженим органом виконавчої влади, який має право видавати ліцензію на роздрібну торгівлю пальним, а у відповідності до ст.16 Закону України № 481/95-ВР наділений також повноваженнями на здійснення контролю за дотриманням норм цього Закону, суд критично розцінює посилання позивача, на відсутність в контролюючого органу повноважень на проведення перевірки та винесення за її результатами рішень.

В той же час, посилання позивача про відсутність їх вини у неотриманні ліцензії, оскільки станом на 01 липня 2019 року був відсутній уповноважений орган який видає такі ліцензії та здійснює контроль щодо їх наявності, спростовуються встановленими вище обставинами.

Також слід вказати, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з п.п. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

З аналізу вказаної правової норми слідує, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.01.2019 у справі № 812/1112/16.

Суд також критично ставиться до доводів позивача про те, що продаж товару та перехід права власності від ТОВ "ВКФ "Сенс ЛТД" до покупців відбувся до 01.07.2019, а в період з 01.07.2019 по 22.08.2019 товар зберігався на відповідальному зберіганні у позивача та передавався власникам за їх вимогами, з огляду на наступне.

Згідно абзацу 31 статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» терміни "система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій" і "контролюючий орган" для цілей цього Закону вживаються у значенні, наведеному в Податковому кодексі України. Зміст інформації зазначеної у фіскальному чеку (копія чеку реєстратора розрахункових операцій) під час проведення кожної розрахункової операції на реєстраторі розрахункових операцій (надалі РРО) автоматично направляється на сервер податкової служби України «Податковий блок» «Інформація» «фіскальні чеки».

Окрім цього, статтею 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані, зокрема, подавати до контролюючих органів звітність, пов`язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв`язку.

Суб`єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти) повинні подавати до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв`язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам`яті модемів, які до них приєднані.

Суб`єкти господарювання, які використовують такі реєстратори розрахункових операцій, як електронні таксометри, автомати з продажу товарів (послуг) та реєстратори розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, повинні подавати до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв`язку інформацію про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, яка міститься в фіскальній пам`яті зазначених реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до підпунктів 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Згідно з підпунктом 72.1.14 пункту 72.1 статті 72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

В свою чергу, пунктом 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 № 1442 із змінами та доповненнями (надалі - Постанова № 1442), роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій, які призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків (пункт 10 Постанови № 1442).

Державний реєстр РРО містить окремий розділ «Спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати для автозаправних станцій (АЗС)».

Технічні вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій визначені в додатку № 7 до протокольного рішення Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.2002 № 13.

Так, Технічні вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій встановлюють перелік додаткових вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій - спеціалізованими електронними контрольно-касовими апаратами (далі - ЕККА), що призначені для реєстрації на автозаправних станціях продажу пального (бензину, дизельного пального, скрапленого газу тощо), супутніх товарів і послуг.

Пунктом 16 Технічні вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій встановлено, що при попередній оплаті друкування чека повинно здійснюватися до початку відпускання пального, при оплаті за фактично відпущене пальне після закінчення його відпускання (встановлення роздавального крана в ПРК).

У разі якщо при відпусканні пального за попередньою оплатою з будь-яких причин пальне було отримано не в повному обсязі, ЕККА повинен забезпечувати обов`язкове друкування видаткового чека встановленої форми. При цьому об`єм фактично недоотриманого пального повинен визначатися як різниця об`ємів попередньо сплаченого і фактично відпущеного пального через даний роздавальний кран ПРК.

Слід вказати, що у разі відпускання пального, яке не є реалізацією та не підлягає фіксуванню за допомогою РРО як відповідна розрахункова операція, здійснюється друкування чека з відповідною службовою інформацією, наприклад містять відповідні записи «Повірка», «Технологічний пролив».

Доказів на підтвердження відвантаження пального у період з 01.07.2019 року по 14.07.2019 року позивачем не надано.

В даному випадку, витяг Z-звіту з ІС «Податковий блок» підсистеми «Виторги РРО» підтверджує здійснення в період з 01.07.2019 по 14.07.2019 року на АЗС, що розташована за адресою: вул. Миру, 1/А, с. Дубіївка, Шепетівський район, Хмельницька область, реалізація пального як у готівковій так і безготівковій формі.

В той час, як ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі пальним отримана 22.01.2020 року.

Водночас слід вказати, що твердження позивача про відсутність пального на АЗС з 22.08.2019 року по 22.01.2020 року, не спростовують факт реалізації пального, яке відбулось 02.07.2019 року.

Додатково слід вказати на положення "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженого спільним Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за № 805/15496.

Відповідно до пункту 10.3 цієї Інструкції передбачено, що відпуск нафтопродуктів може відбуватись наступними видами:

- п.п. 10.3.1 Відпуск нафтопродуктів за готівку;

- п.п. 10.3.2 Відпуск нафтопродуктів за відомостями;

- п.п. 10.3.3 Відпуск нафтопродуктів за талонами;

- п.п. 10.3.4 Відпуск нафтопродуктів за платіжними картками.

Згідно наданих до суду договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ "ВКФ "Сенс" (продавець) та ФОП ОСОБА_3 , ТОВ "ЮВА Енерджі", ТОВ "Вінниця-млин", ТОВ "Туль-Чікен", Вінницька торгово-промислова палата, ТОВ "Епіцентр К", ФОП ОСОБА_4 , ТОВ "Сільський господар", ФОП ОСОБА_5 , ТОВ "Хмільницьке" (покупець) від 01.02.2018 року № №108, від 01.02.2018 року № 227, від 01.02.2018 року № 25/1, від 01.02.2018 року № 223, від 11.07.2016 року № 144, від 01.02.2018 року № 205, від 10.01.2019 року № 97, від 01.01.2018 року № 163, від 11.04.2019 року № 54, від 01.02.2019 року № 3/0219/03, відповідно, зміст щодо форми предмету договору, ціни товару та його оплати, умов передачі товару та переходу права власності є ідентичними, судом з`ясовано, що оплата на товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом 100% попередньої оплати.

Передача товару від постачальника до Покупця здійснюється по видаткових накладних, на викуплений об`єм товару Постачальник видає Покупцю талони, які гарантують Покупцю подальше отримання на мережах АЗС Постачальника викуплених об`ємів товару.

Таким чином, умови договору передбачають відпуск пального відповідно до п.п. 10.3.3 Інструкції "Відпуск нафтопродуктів за талонами".

Відповідно до п.п.п. 10.3.3.2 Інструкції визначено, що заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.

В той же час, виключно п.п. 10.3.1 Інструкції "Відпуск нафтопродуктів за готівку" передбачає, що розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року N 1315.

Одночасно, п.п.п. 10.3.4.1. Інструкції визначає, що відпуск нафтопродуктів за платіжними картками здійснюється на підставі вимог Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ( 2346-14 ) та Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 року N 137 ( z0543-05 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2005 року за N 543/10823, та інших нормативно-правових актів.

Таким чином, виключно положення п.п. 10.3.1 та п.п. 10.3.4 Інструкції визначають відпуск пального з АЗС у готівковій та безготівковій формі, що обумовлює за собою відображення такої операції в денному Z-звіту.

З огляду на що, суд критично ставиться до тверджень позивача, що суми відображенні у витягах Z-звіту з ІС «Податковий блок» підсистеми «Виторги РРО» за період 02.07.2019 року стосуються господарських операцій по укладених договорах купівлі-продажу пального в попередніх періодах, оскільки положення вищенаведеної Інструкції додатково свідчать, що використання РРО на АЗС під час відпуску пального за талонами не передбачено.

Про такий висновок додатково свідчать умови договору купівлі-продажу щодо обов`язку 100% попередньої оплати товару, а відтак хибним є твердження про ототожнення факту оплати товару, подальшого його відпуску з мереж АЗС по талонам з інформацією, що міститься в Z-звітах з ІС «Податковий блок» підсистеми «Виторги РРО» за 02.07.2019 року.

Доводи позивача про те, що порушення зазначені в Акті фактичної перевірки не відповідають порушенням зазначеним в податковому повідомленні - рішенні, суд вважає безпідставними, оскільки окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо його протиправності і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції та її розмір), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми чи змісту спірного рішення.

При цьому, виявлені порушення, які зазначені в акті фактичної перевірки, щодо реалізації 02.07.2019 року дизельного палива по ціні 25,2 грн./л. на загальну суму 10080 грн., скрапленого газу за ціною 12,90 грн./л. на загальну суму 1548 грн., бензину АN-95 по ціні 29,10 грн./л. на загальну суму 582 грн. та здійснення роздрібної торгівлі пальним у період з 01.07.2019 року по 21.01.2020 року на загальну суму 1046242,82 грн., позивач не спростував.

Беручи до уваги наведені норми матеріального права та встановлені по справі обставини, суд вважає, що відповідачем правомірно застосовано до позивача санкції у розмірі 250 000 грн. за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Poland № 30210/96).

Крім того, у пункті 227 рішення у справі «Кудла проти Польщі» Суд вказав, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні доступність засобу юридичного захисту, здатного забезпечувати втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод, незалежно від того, у якій формі вони закріплені в національному правовому порядку. Отже, дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), пункт 95 та рішення у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, пункт 157).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що за наслідком проведеної перевірки, суб`єкт владних повноважень прийняв рішення про застосування фінансових санкцій за наявності на те правових підстав.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

З урахуванням положень ст. 139 КАС України підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 КАС України, суд,-

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Сенс ЛТД" (вул.Хмельницьке шосе, 10-й км., с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 24898170);

Відповідач: Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 43142957).

Рішення у повному обсязі виготовлене 03.07.2020 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович