Ухвала суду № 90188685, 03.07.2020, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 534/812/20

Провадження № 1-кп/553/223/2020

У Х В А Л А

Іменем України

03.07.2020м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого – судді Чистик І. О.,

при секретарі – Павленко І. В.,

за участю прокурора – Шандиби О.І.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Клименка О.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальне провадження № 12020170080000183 від 09 березня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 Кримінального кодексу України, -

В С Т А Н О В И В:

До Ленінського районного суду м. Полтави з Полтавського апеляційного суду 02 липня 2020 року надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі КК України).

Під час досудового розслідування щодо ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 березня 2020 року до нього застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07 травня 2020 року.

В подальшому, ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави строк дії запобіжного заходу продовжено до 07 год. 00 хв. 05 липня 2020 року. При вирішенні питання про застосування строку дії запобіжного заходу та його продовження відносно ОСОБА_1 було враховано те, що під час проведення досудового розслідування встановлено ряд наявних ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , який обвинувачується за ч. 2 ст. 121 КК України, із наведенням у поданому клопотанні обґрунтування наявності ризиків, передбачених п.п. 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказані ризики, які стали підставою для обрання та продовження строку дії запобіжного заходу під час досудового розслідування продовжують існувати і на сьогоднішній день.

Обвинувачений та його захисник в підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечували. Захисник просив визнати подане клопотання необґрунтованим, оскільки ті обставини, на які посилається прокурор є лише припущеннями. Вважав необхідним змінити обраний запобіжний захід на домашній арешт.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При вирішенні питання щодо можливості продовження або зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено, що встановлені при обранні та продовженні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п.п. 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, та що інший, більш м`який запобіжний захід, є недостатнім для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження та перевіривши наявні матеріали, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали та продовжують існувати, а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність у продовженні такої міри запобіжного заходу із визначенням його строку у межах 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 183, 197, 314-316 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою, продовжити – до 31 серпня 2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиІ. О. Чистик