Вирок № 90185805, 03.07.2020, Житомирський районний суд Житомирської області

1-кп/278/38/20

278/2094/17

В И Р О К

Іменем України

03 липня 2020 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі колегії:

головуючого судді - Мокрецького В.І.,

суддів - Зубчук І.В., Грубіяна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання - Барабанової Л.С.,

прокурорів - Тещенка М.М., Бондарчук О.І., Фіногенова В.В., Сагадіна В.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Виговського М.В.,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №12017060000000045 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мінеральні Води, Ставропольського краю Російської Федерації, громадянина України, українця, з професійною технічною освітою, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого:

- 29.04.1985 року Богунським районним судом м. Житомира за ч. 3 ст. 140 КК України ( в ред.1960 року) до 3-х років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 30.11.1988 року Житомирським районним судом за ч. 3 ст. 81 КК України (в ред. 1960 року) до 4-х років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 26.01.1989 року Богунським районним судом м. Житомира за ч.3 ст. 81, ст. 17, ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 42, ч. 3 ст. 42 КК України (в ред. 1960 року) до 6 років позбавленні волі;

- 30.12.1997 року Житомирським районним судом за ст. 69, ч. 2 ст. 17, ч. 2 ст. 81, ст. 42 КК України (в ред. 1960 року) до 10 років позбавленні волі з конфіскацією майна;

- 23.05.2011 року Любарським районним судом Житомирської області за ч.3 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України до 5 років позбавлення волі;

- 05.02.2018 року Житомирським районним судом за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_1 та визнане судом недоведеним

Двадцять другого березня 2017 року о 19 годині 30 хвилин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які перебували поблизу будинку АДРЕСА_3 , на ґрунті особистих неприязних стосунків виник конфлікт, який переріс у суперечку, у ході якої в обвинуваченого виник злочинний умисел на умисне вбивство ОСОБА_3 .

Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , обухом кухонної сокири наніс не менше семи ударів по голові потерпілого від чого той отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: множинних ран волосяної частини голови, лівої вушної раковини, крововиливів під м`яку покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, під м`яку та тверду мозкові оболонки зі здавленням головного мозку, від яких ОСОБА_3 помер.

Показання учасників кримінального провадження

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та пояснив, що 22 березня 2017 року по вул. Котовського у м. Житомирі, він зустрівся із ОСОБА_4 , а потім із ОСОБА_5 . Під час розпивання алкогольних напоїв ОСОБА_5 повідомив їм, що ОСОБА_3 постійно його б`є за борги, а саме за те ОСОБА_3 погасив комунальні борги по його квартирі, яку він, на думку останнього, не квапиться продати та повернути борг. Розпивши пляшку горілки, вони розійшлись по домам. Через дві години до нього зателефонував ОСОБА_4 і запропонував ще випити горілки, у зв`язку з чим вони зустрілись на «Сінному» ринку Житомира. У ході цієї зустрічі ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_4 , вони про щось розмовляли на підвищених тонах. Після цього ОСОБА_4 запропонував йому поїхати на «Польову», де вони зустрілися із ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у квартирі останнього. Під час розпивання алкогольних напоїв ОСОБА_3 з кимось сварився по телефону. Від ОСОБА_4 він дізнався, що ОСОБА_3 невідома особа винна тисячу доларів США. На пропозицію ОСОБА_3 він погодився поїхати із останнім та ОСОБА_4 до невідомої особи з метою отримання цього боргу, сподіваючись таким чином заробити якісь гроші та попити горілки. Потім ОСОБА_4 зателефонував своєму знайомому таксисту ОСОБА_15 , який забрав їх біля «Сімейного» ринку. При цьому ОСОБА_4 сів біля водія на переднє пасажирське сидіння, а він із ОСОБА_3 на заднє. Коли чекали таксі ОСОБА_3 піднімався у квартиру до ОСОБА_5 , але для чого не знає. У Зарічанах з автомобіля спочатку вийшов він із ОСОБА_3 , а потім ОСОБА_4 , який повідомив, що домовився із водієм, щоб той їх зачекав декілька хвилин та відвіз назад до Житомира . Хоча на вулиці було темно і він був дуже п`яний, проте пам`ятає, що йшли вони понад якимись будинками. По дорозі між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які йшли попереду нього на відстані 7-8 метрів, відбулася серйозна сварка через ОСОБА_5 , який винен був ОСОБА_3 90 тис. грн., у зв`язку з чим останній його постійно лупцював. Під час сварки ОСОБА_4 штовхався із ОСОБА_3 . Так як він не бажав втручатися в їх конфлікт, то вирішив повернутися до Житомира , а тому пішов до зупинки громадського транспорту у напрямок Бердичівського шосе. Через декілька хвилин, коли він дійшов до освітлюваної ділянки дороги поблизу психлікарні його наздогнав ОСОБА_4 , який сварився по телефону із дружиною. Він побачив на обличчі ОСОБА_4 краплі крові та сказав йому про це. ОСОБА_4 дістав хустинку і попросив витерти кров. Де подівся ОСОБА_3 він не запитував у ОСОБА_4 , так як знав, що вони побились, а тому він не хотів втручатися у їх справи. На зупинці вони сіли в маршрутне таксі та поїхали до ОСОБА_5 . Коли їхали у маршрутці на куртці ОСОБА_4 була кров, яку той витер рукою. Приїхавши до ОСОБА_5 побачили, як останній сварився із особою на прізвисько «ОСОБА_55» з приводу якогось мобільного телефону. Через півгодини ОСОБА_4 вдруге зателефонував таксисту ОСОБА_15, щоб він їх забрав. Чекаючи на вулиці таксі, ОСОБА_4 повідомив, що у нього є мобільний телефон, який можна здати у ломбард, а також те, що цей телефон не викрадений, тобто «чистий». Він зрозумів, що цей телефон ОСОБА_4 забрав у ОСОБА_5 . Також ОСОБА_4 запитав чи є у нього при собі паспорт, так як його паспорт був у дружини, яка йому його не віддасть, бо він п`яний. Він повідомив ОСОБА_4 , що у нього теж паспорт дома, але він може подзвонити своїй дружині і вона віддасть його ОСОБА_4 , він особисто за ним не піде, бо теж п`яний, у зв`язку з чим також перебуває у сварці з дружиною. Отже, по дорозі вони заїхали до нього додому, де він залишився у таксі, а ОСОБА_4 пішов до його квартири, де дружина віддала останньому його паспорт, за допомогою якого ОСОБА_4 здав цей мобільний телефон у ломбард по вул. Довженка та отримав приблизно тисячу гривень. Потім вони із ОСОБА_4 зайшли у магазин, де купили горілку та закуску. Також ОСОБА_4 дав таксисту ОСОБА_15 150 грн., а йому 200 грн. Після цього ОСОБА_15 спочатку завіз його додому, а потім ОСОБА_4 . Наступного дня до нього прийшов ОСОБА_4 з пляшкою горілки. Коли вони розпивали горілку, до нього подзвонив його знайомий поліцейський ОСОБА_21 та повідомив, що ОСОБА_3 вбили. Він про це повідомив ОСОБА_4 , якого ця новина не здивувала. Після того як вони допили горілку ОСОБА_4 пішов до себе.

Окрім того, ОСОБА_1 у суді пояснив, що коли вони із ОСОБА_3 та ОСОБА_23 їхали у с. Зарічани, то при собі у нього ніяких предметів не було. До вказаного дня він знав ОСОБА_4 не більше дванадцяти днів, а до цього лише чув про нього. Будь-яких конфліктів із ОСОБА_3 у нього не було, так як він його 22.03.2017 бачив другий раз у житті. Перший раз із ОСОБА_3 познайомився взимку у ОСОБА_5 під час розпивання алкогольних напоїв, куди він приїхав на запрошення свого знайомого на прізвисько « ОСОБА_56 ». Будь-яких конфліктів тоді між ним та ОСОБА_3 не було. 22.03.2017 та у наступний день він не переодягався, постійно був одягнений у футболку та темно синю куртку з капюшоном, яку потім вилучили працівники міліції.

Потерпіла ОСОБА_2 про обставини вбивства її чоловіка ОСОБА_3 нічого не повідомила. У суді підтвердила, що її чоловіку 22 березня повинні були віддати гроші. Наступного дня, тобто 23 березня, вранці зателефонував ОСОБА_5 і запитав, де ОСОБА_3 , бо його шукає людина у якої він забрав мобільний телефон. Їй достеменно відомо, що ОСОБА_3 вклав у квартиру ОСОБА_5 89 тис. грн. для того, щоб той міг погасити борг по квартплаті та комунальних послугах, а також вступити у спадщину, після чого продати квартиру. Так як ОСОБА_5 зловживав алкогольними напоями, оформленням спадщини та продажом квартири останнього займався ОСОБА_4 і його дружина, яка за фахом є юристом. Через місяць після смерті чоловіка квартиру ОСОБА_5 продали за невідомих їй обставинах. Гроші, які її чоловік позичав ОСОБА_5 для можливості продажу ним квартири, їй не повернули досі. Після продажу квартири ОСОБА_5 кудись пропав. Також потерпіла повідомила суду, що чоловік ОСОБА_3 дружив із ОСОБА_4 з дитинства, проте на похованні чоловіка останнього не було. З ОСОБА_1 же вона до вбивства чоловіка знайома не була. Також за життя чоловік жодного разу не згадував про обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_4 у суді пояснив, що одного дня гуляючи разом із дружиною та дитиною зустрів знайомого ОСОБА_1 , з яким він зайшов у гастроном №45 по вул. Московській в Житомирі , де вживали алкогольні напої. Під час бесіди ОСОБА_1 запитав чи знає він ОСОБА_3 на прізвисько « ОСОБА_29 », який, зі слів ОСОБА_1 , винен був йому гроші за якийсь товар. Він зателефонував ОСОБА_3 , який на той час знаходився у Задорожного по вулиці Вітрука та повідомив, що приїде до них із ОСОБА_1 . Приїхавши на маршрутці до ОСОБА_5 вони разом з останнім та ОСОБА_3 вживали алкогольні напої. Під час розпивання алкоголю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 запропонував йому поїхати для підтримки у житомирський парк ім. Гагаріна та забрати якісь гроші, які ОСОБА_3 хтось був винен. Він погодився та зателефонував таксисту ОСОБА_15 , щоб той підвіз їх з «Сімейного» ринку до парку. До приїзду таксі вони ще випили горілки і він вийшов на балкон покурити, а коли зайшов на кухню, то побачив на столі кухонну сокирку, ніж та качалку. ОСОБА_3 запропонував йому щось взяти з вказаних предметів, але він категорично відмовився будь-що брати. В свою чергу, ОСОБА_3 взяв качалку та ніж, а ОСОБА_1 кухонну сокирку, яку засунув у рукав куртки. Далі приїхало таксі і він разом із ОСОБА_3 сів на заднє сидіння, а ОСОБА_1 на переднє пасажирське. По дорозі ОСОБА_3 постійно сварився із ОСОБА_1 , а потім за вказівкою ОСОБА_1 чи ОСОБА_3 вони поїхали не через парк, а через с. Зарічани, бо так на їх думку було ближче добратись до потрібного місця. Так як у Зарічанах дорога до річки була перекопана, вони зупинились на початку села. Він сказав таксисту, щоб той почекав їх, та пішов за ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у бік парку. По дорозі ОСОБА_1 із ОСОБА_3 знову почали сваритись, останній сказав ОСОБА_1 , що не буде з ним розраховуватись та ображав його. ОСОБА_1 попросив ОСОБА_3 заспокоїтись, але той не припиняв ображати. За рогом вулиці він зупинився по нужді, а ОСОБА_1 і ОСОБА_3 пройшли прямо. За метрів п`ять він побачив, як ОСОБА_3 замахнувся дерев`яною качалкою та намагався вдарити ОСОБА_1 , але той відвернувся і ОСОБА_3 промахнувся, внаслідок чого впав на землю. Після чого ОСОБА_1 сказав ОСОБА_3 , що той його вже дістав і почав обухом кухонної сокири бити ОСОБА_3 по потилиці. Після трьох точних ударів він підбіг до ОСОБА_1 та відтягнув його від ОСОБА_3 . Потім ОСОБА_1 підняв з землі качалку та вони пішли в напрямку психлікарні. Коли зайшли за ріг вулиці та вийшли на асфальтову дорогу, ОСОБА_1 віддав йому качалку, зняв із себе куртку і почав нею витирати сокирку. Далі цю куртку та сокиру ОСОБА_1 викинув за паркан на територію якогось підприємства, а качалку, за наказом останнього, він викинув на протилежний бік дороги у поле. На його пропозицію викликати для ОСОБА_3 швидку допомогу, ОСОБА_1 запевнив, що вона вже не допоможе, так як він зробив ОСОБА_3 контрольний удар ножем. Куди подівся ніж він не знає. У той день він бачив ніж один раз, а саме в квартирі ОСОБА_5 , після цього ножа він не бачив ані у ОСОБА_3 , ані у ОСОБА_1 . Будь-яких слідів крові на ОСОБА_1 він не бачив. Але пам`ятає, що після цих подій, вони із ОСОБА_1 десь умивалися. По дорозі ОСОБА_1 наказав йому забути про ці події, що це лише його проблема та він сам мусить її вирішить. Так як таксиста на тому місці не було, вони дійшли до зупинки біля психлікарні, де сіли на маршрутку, доїхали до зупинки «Музикалка», а далі на іншій маршрутці доїхали до «Польової» та у дворі зустріли ОСОБА_5 із особою на прізвисько «ОСОБА_55», які запитали, де ОСОБА_3 , на що ОСОБА_1 відповів, що не знає. На прохання ОСОБА_1 він викликав таксиста ОСОБА_15 . Коли сіли у таксі ОСОБА_1 дістав мобільний телефон і розповів, що ОСОБА_3 ще під час розпивання алкоголю у ОСОБА_5 дав йому цей телефон в якості погашення боргу на одну тисячу гривень. Також обвинувачений йому повідомив, що зберігав на квартирі ОСОБА_5 товар, а ОСОБА_3 , без його згоди, продав цей товар, у зв`язку з чим винен був ОСОБА_1 п`ять тисяч гривень. Враховуючи, що ОСОБА_3 повернув одну тисячу гривень у вигляді мобільного телефона, то його заборгованість перед ОСОБА_1 на той час становила чотири тисячі гривень. Потім ОСОБА_1 запропонував спочатку поїхати до себе додому за паспортом, а потім до нього, щоб він перевірив чи цей телефон у робочому стані. На таксі вони поїхали до будинку ОСОБА_1 , де останній подзвонив своїй дружині ОСОБА_33 щоб вона віддала йому його паспорт. Таким чином він взяв паспорт ОСОБА_1 , після чого вони поїхали до нього. У себе в квартирі він поставив телефон на зарядку та пересвідчився, що мобільний працює. Також він одягнув під куртку светр, бо на вулиці було холодно. При цьому куртку не переодягав. Далі вони поїхали до ломбарду по вул. Довженка, де ОСОБА_1 безпосередньо здав телефон за який отримав невідому йому суму грошей, з яких особисто розрахувався із таксистом та 200 грн. дав йому для зняття стресу. Наступного дня, вранці ОСОБА_1 , з метою проконтролювати його, прийшов до нього із пляшкою.

Також свідок доповнив, що в Зарічанах вони були десь 2-3 хвилини. Між першим та другим викликом таксі пройшло десь година чи сорок хвилин. На запитання захисника він пояснив, що раніше двічі був засуджений за умисне спричинення тілесних ушкоджень, тобто за ст. 121 КК України, за що відбував реальне покарання. Ані у ОСОБА_3 , ані у ОСОБА_5 кошти ніколи не позичав. Він та його дружина ОСОБА_35 , яка дійсно працює юристом, ніколи не займались оформленням квартири на ОСОБА_5 та її продажем. На прохання ОСОБА_3 він лише знайшов рієлтора ОСОБА_54 , який займався продажем цієї квартири, яку було продано відразу після смерті ОСОБА_3 , але кому і за скільки, йому не відомо. ОСОБА_3 обіцяв йому 5 тис. доларів США з реалізації квартири ОСОБА_5 . Однак, після продажу квартири ОСОБА_5 позичив йому 1500 доларів США, які він дотепер останньому не віддав, так ОСОБА_5 його обікрав на вказану суму. Всі витрати за комунальні борги взяв на себе рієлтор ОСОБА_35 . Він та ОСОБА_3 гроші у цю квартиру не вкладали. Також доповнив, що перебував із ОСОБА_3 у дружніх стосунках і знає його з дитинства. На похоронах не був, бо знаходився у психлікарні.

Свідок ОСОБА_15 у суді пояснив, що на той час працював таксистом. З ОСОБА_1 їх познайомив ОСОБА_4 . Одного дня березня, ввечері, ОСОБА_4 чи ОСОБА_1 по телефону замовили його як таксиста, у зв`язку з чим він мав їх забрати на автомобілі з «Сімейного» ринку в м. Житомирі. ОСОБА_4 сів біля нього на переднє пасажирське сидіння, а ОСОБА_1 з іншим чоловіком на заднє. Всі вони були напідпитку та одягнені у куртки. Зокрема, ОСОБА_1 був одягнений в темну куртку з капюшоном. Будь-яких інших речей чи предметів у них в руках не було. Саме ОСОБА_4 наказав йому їхати в с. Зарічани. Коли їхали до Зарічан між пасажирами будь-якої сварки не було. При цьому ОСОБА_1 та особа яка сиділа з ним поруч були дуже п`яні та бажали ще десь випити горілки. Як тільки заїхали у с. Зарічани, здається ОСОБА_4 попросив зупинитися біля будинків з правого боку дороги. Після цього вони втрьох вийшли і почали про щось розмовляти, при цьому ОСОБА_4 попросив почекати їх 20 хвилин, він погодився чекати у центрі біля магазину. Із розмов між ними він зрозумів, що їм хтось в с. Зарічани винен був гроші, які вони приїхали забирати. Біля години він чекав їх біля магазину. Потім намагався зателефонував одному та другому, але ніхто не відповів. Згодом йому зателефонував хтось із них з проханням забрати їх в районі «Польової» біля «Сімейного» ринку, на що він обурився, так як чекав на них у Зарічанах. Забравши ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з « Сімейного » ринку, він спочатку відвіз ОСОБА_4 додому, де останній переодягнувся, а потім поїхали до ОСОБА_1 за паспортом, а далі він їх завіз до ломбарду по вулиці Довженка. Після того, як ОСОБА_4 розрахувався з ним за послуги таксі, він порозвозив їх додому. Кого першого завозив додому не пам`ятає. Під час поїздки вони з ним не спілкувались.

Свідкам ОСОБА_44 , ОСОБА_45 та ОСОБА_46 про фактичні обставини вбивства ОСОБА_3 нічого не відомо.

Разом із тим свідок ОСОБА_44 у суді підтвердив, що весною 2017 року по квитанції, яку йому дав ОСОБА_1 , він у ломбарді по вул. Довженка у м. Житомирі, викупив мобільний телефон у синьому чохлі за 500 грн. Через два місяці даний телефон вилучили працівники поліції.

Свідок ОСОБА_45 у суді пояснив, що потерпілого знає, перебував з ним у товариських стосунках. Окрім того пояснив, що ОСОБА_47 попросила допомогти їй повернути мобільний телефон, який у неї вкрав ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_46 лише підтвердила, що півтора роки тому під час зустрічі з ОСОБА_3 , останній забрав у неї з рук її телефон марки «Номі» чорного кольору у синьому чохлі. Подальша доля телефону їй не відома. Про викрадення телефону вона повідомила у поліцію.

Оцінка доказів сторони обвинувачення, які підтверджують подію кримінального правопорушення

Прокурор доводить подію вчинення вбивства ОСОБА_3 дослідженими нижче протоколами тих чи інших процесуальних дій, а також висновками експертиз.

Зокрема, у відповідності до рапорту за №2121 від 23.03.2017, до Житомирського РВП від громадянина ОСОБА_48 надійшло повідомлення про те, що 23.03.2017 о 12 годині 48 хвилини біля його будинку по АДРЕСА_3 виявлено труп чоловіка з тілесними ушкодженнями (а.к.п. 1 т. 2).

З протоколу огляду місця події від 23.03.2017 убачається, що на відстані 16 м 42 см від будинку АДРЕСА_3 на земельній ділянці виявлено труп ОСОБА_3 з ознаками насильницької смерті.

Виявлений 23.03.2017 труп чоловіка упізнала потерпіла ОСОБА_49 , яким виявився ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.к.п.36 т. 2).

З протоколу огляду трупа ОСОБА_3 від 24.03.2017 вбачається, що у потиличній ділянці волосяної частини голови та за лівою вушною раковиною наявні розсічені рани та садна, а також проникаючі рани до кісток черепа, місцями з відслоюванням від кістки по периферії (а.к.п.37-47 т.2).

У свою чергу, за висновком експерта №299 від 06.04.2017, названі вище тілесні ушкодження на тілі трупа ОСОБА_3 у виді відкритої черепно-мозкової травми: множинні рани волосяної частини голови, лівої вушної раковини, крововиливи під м`які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, під м`яку та тверду мозкові оболонки зі здавленням головного мозку, виникли від дій твердих тупих предметів, при нанесенні травмуючих дій у вигляді ударів, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку зі смертю ОСОБА_3 . Вказані смертельні тілесні ушкодження є прижиттєвими та могли бути заподіяні 22 березня 2017 року.

Враховуючи кількість виявлених ран на волосяної частини голови та лівої вушної раковини, експерт прийшов до висновку, що потерпілому було нанесено не менше семи травмуючих дій - ударів по голові.

Спричинення згаданих тілесних ушкодження власноруч потерпілим виключається.

При судово-токсикологічній експертизі крові трупа ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у концентрації 2, 66 проміле, що на час настання смерті відповідає сильному алкогольному сп`янінню (а.к.п. 21-28 т. 2).

Також під час огляду 29.03.2017 місця події, а саме території ПП «ОСОБА_57» в АДРЕСА_6 , на відстані 30 м від заїзду на вказану територію, 40 см від стіни будівлі та 2,1 м від бетонної огорожі, на землі виявлена та вилучена кухонна сокира (а.к.п.49-54 т.2).

У відповідності до висновку експерта №19/10-3/255-СЕ/17 від 18.05.2017, на цій сокирі виявлено кров людини та клітини з ядрами, які можуть належати ОСОБА_3 .

Водночас, генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на топорищі та лезі сокири не збігаються із генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_1 (а.к.п.58-69 т.2).

Згідно висновку експерта №95 - МК від 07.06.2017 смертельні тілесні ушкодження виявлені у потерпілого ОСОБА_3 могли утворитись від неодноразової дії торцевої частини згаданої кухонної сокири, якій відповідає характер ушкодження на клаптику шкіри, який досліджений у висновку №58 - МК від 28.03.2017, а також схожі ушкодження, які розташовані на волосяній частині голови трупа (а.к.п.130-132 т. 2).

Окрім цього, під час огляду 23.03.2017 відкритої місцевості у с. Зарічани по вул. Лісова, 2, яка розташована навпроти підприємства «Домінант», на відстані 6,6 м від електроопори у напрямку зазначеного підприємства та на відстані 8,37 м від дороги на землі поміж чагарників акації виявлено та вилучено дерев`яну палицю з руків`ям (качалку), а на відстані 20 м від землі на двох деревах акації виявлене пошкодження кори дерева розміром 1х3 см кожний (а.к.п.30-35 т.2).

У відповідності до висновку експерта №19/10-3/241-СЕ/17 від 13.05.2017, на згаданій качалці виявлена кров людини та клітини з ядрами, які можуть належати ОСОБА_3 (а.к.п.74-86 т.2).

Отже, із досліджених протоколів огляду місця події від 23 та 29 березня 2017 року і висновків експерта №95 - МК, убачається, що смертельні тілесні ушкодження виявлені у потерпілого ОСОБА_3 могли утворитись від неодноразової дії обуха кухонної сокири, вилученої під час огляду місця події 29.03.2017.

Однак у відповідності до висновків №19/10-3/255-СЕ/17 та №19/10-3/241-СЕ/17, на дерев`яній палиці та сокирі кухонного призначення, яка за версією обвинувачення є знаряддям злочину, будь-яких слідів належних ОСОБА_1 виявлено не було. У зв`язку з чим суд приходить до висновку, що вказані докази не підтверджують факту нанесення саме ОСОБА_1 цією кухонною сокирою та дерев`яною палицею тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , від яких останній помер.

Таким чином, згадані вище протокол огляду місця поді, протокол огляду трупа ОСОБА_3 та висновки судово-медичних експертиз підтверджують лише подію вчинення злочину, а саме час та місце умисного вбивства ОСОБА_3 , а також механізм утворення та кількість заподіяних йому смертельних тілесних ушкоджень.

Проте, вказані докази не доводять причетності ОСОБА_1 до вчинення цього злочину.

Мотиви з яких суд відкидає докази сторони обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_1 .

Прокурор як на прямі докази вини ОСОБА_1 у вбивстві ОСОБА_3 посилається на показання свідка ОСОБА_4 та протокол проведення з ним слідчого експерименту.

Однак ці докази, які покладені в основу обвинувачення та які, на думку прокурора, підтверджують винуватість останнього, суд відкидає з таких підстав.

По-перше, покази ОСОБА_4 надані ним у суді суттєво різняться з даними слідчого експерименту проведеного за його участю.

Так, під час відтворення дій, обстановки та обставин вбивства ОСОБА_3 свідок ОСОБА_4 вказав, що таксі зупинилось на початку с. Зарічани на вимогу ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 біля якоїсь новобудови. Проте під час допиту у суді, свідок чітко вказує, що таксі зупинилось на початку села у зв`язку з тим, що дорога була перекопана, тобто автомобіль не міг далі рухатись.

Крім цього, під час слідчого експерименту ОСОБА_4 вказує, що бачив як ОСОБА_1 викинув ніж разом з кухонною сокирою та верхнім одягом, яким витер сокиру, за паркан якогось підприємства, а він, у свою чергу, витер качалку та викинув її у протилежний бік. У суді ж свідок ОСОБА_4 категорично ствердив, що у той день бачив ніж лише на кухні в квартирі ОСОБА_5 , а в Зарічанах він взагалі не бачив будь-якого ножа, лише чув від ОСОБА_1 , що той зробив контрольний удар ножем ОСОБА_3 , у зв`язку з чим він не викликав швидку допомогу. Але про ці обставини ОСОБА_4 не вказував під час слідчого експерименту.

Разом з тим, суд звертає увагу на той факт, що 29.03.2017 під час слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 , зокрема, на території ПП «ОСОБА_57» було виявлено кухонну сокиру, якою, за висновками експертизи, могли вбити ОСОБА_3 . Проте, ножа та кофти, які ОСОБА_1 , з показань свідка ОСОБА_4 , викинув разом із цією сокирою за паркан вказаного підприємства, знайдено не було.

По-друге, показання ОСОБА_4 суперечать показанням свідка ОСОБА_15 та даним слідчого експерименту за участю останнього, а також відеозапису із камери спостереження у приміщенні ПТ «Ломбард», яке розташоване у м. Житомирі по вул. Довженка, 44, які відповідно до протоколу тимчасового доступу від 30.03.2017 та протоколу огляду предметів від 14.06.2017 містяться на CD-диски за 22.03.2017 (а.к.п.137-142, 144-160 т.2).

Так, свідок ОСОБА_15 під час слідчого експерименту та допиту в суді свідчив про те, що саме ОСОБА_4 викликав його у якості таксиста та вказував куди треба їхати у с. Зарічани. При цьому свідок підтвердив показання ОСОБА_1 про те, що на першому пасажирському сидінні розташувався ОСОБА_4 , а ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на задньому. ОСОБА_4 ж стверджує, що попереду сидів ОСОБА_1 .

Також свідок ОСОБА_15 , як і ОСОБА_1 , стверджують про те, що під час проїзду до с. Зарічани в автомобілі будь-яких сварок між пасажирами не виникало. ОСОБА_4 ж вказує на те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 вже у таксі почали сваритися.

Крім того, свідок ОСОБА_15 та ОСОБА_1 кажуть про те, що у с. Зарічани вони з собою ніяких качалок, сокир та ножів не брали. Зокрема, ОСОБА_15 наголосив, що при відкритті дверей його автомобіля у салоні автоматично вмикається світло, а тому він звернув увагу, що руки ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були вільні, будь-яких інших предметів та речей у них він не бачив. Разом з тим, ОСОБА_4 стверджує, що ще у ОСОБА_5 в квартирі ОСОБА_1 взяв із собою кухонну сокиру, а ОСОБА_3 качалку з ножем.

Згідно до показань ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_1 після вбивства ОСОБА_3 зняв з себе куртку та витер нею сокиру, а потім викинув її з кофтою за паркан. Неправдивість цих показань доводиться як свідченням ОСОБА_15 про те, що ОСОБА_1 до та після Зарічан був одягнутий в одну і туж темну кофту із капюшоном, так і відеозаписом з камери спостереження у Ломбарді, де видно, що ОСОБА_1 о 22 годині 27 хвилин 22.03.2017, тобто після поїздки у Зарічани, був одягнутий у темну куртку з капюшоном.

Також ОСОБА_4 вказує на те, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 , в якості погашення боргу, мобільний телефон, який здав у ломбард, а з отриманих грошей саме обвинувачений розрахувався із Затилюком за послуги таксі та дав йому 200 грн. для зняття стресу.

Ці показання не відповідають показанням свідка ОСОБА_15 , який на слідчому експерименті пояснив, що особисто ОСОБА_4 розраховувався з ним за послуги таксі, а також згаданим вище відеозаписам з приміщення Ломбарду, де чітко видно, що саме ОСОБА_4 дістав із внутрішнього карману куртки мобільний телефон та передав його працівнику ломбарду, який, у свою чергу, надав ОСОБА_1 на підпис квитанцію, а ОСОБА_4 гроші. Після чого ОСОБА_4 порахував ці гроші та дав ОСОБА_1 одну купюру, а решту поклав собі у кишеню.

По-третє, покази свідка ОСОБА_4 суперечать показам потерпілої ОСОБА_2 , яка в суді пояснила, що її чоловік ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 мали намір продати квартиру ОСОБА_5 та отримати певний прибуток. У зв`язку з тим, що ОСОБА_5 був алкозалежним, питанням продажу квартири займався ОСОБА_4 , у якого дружина працює юристом, а її чоловік вклав у квартиру їх сімейні кошти в розмірі 89 000 грн. для погашення комунальної заборгованості та оформлення цієї квартири на ОСОБА_5 . У свою чергу, ОСОБА_4 категорично заперечив ці факти та пояснив, що ніякого відношення до продажу квартири ОСОБА_5 він не має. Будь-яких коштів ОСОБА_3 у квартиру не вкладав.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , маючи статус обвинуваченого, перший, а саме до допиту потерпілої та свідків у суді, а також до дослідження доказів по справі, надав показання суду щодо висунутого йому звинувачення, які у цілому відповідають даним слідчого експерименту проведеного за його участю.

Суд відкидає як доказ причетності ОСОБА_1 до вбивства ОСОБА_3 протокол огляду місця події від 27.03.2017 під час якого у домогосподарстві по АДРЕСА_3 було виявлено та вилучено диски «VIDEX» із відеозаписом з чотирьох камер спостереження, на яких, за версією обвинувачення, зафіксоване перебування 22 березня 2017 року у темну пору доби ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 біля вказаного будинку та протокол огляду цього відеозапису від 05.07.2017 (а.к.п.110-127 т.2) з огляду на таке.

За приписами ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Однак, згідно до вказаної норми, огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється за правилами передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Під час огляду місця події 27.03.2017 органами досудового слідства було оглянуто подвір`я будинку АДРЕСА_3 та виявлено і вилучено з вказаного домогосподарства диски із відеозаписом з чотирьох камер спостереження.

У свою чергу, так як прокурором не надано згода власника цього домоволодіння на огляд його помешкання та вилучення згаданих відеозаписів, то в контексте ст.ст. 234 та 237 КПК України даний огляд домоволодіння мав проводиться за правилами обшуку.

Проте стороною обвинувачення суду не надані докази легалізації вказаного огляду. Відтак, суд на підставі ст. 89 КПК України визнає протокол огляду місця події від 27.03.2017, а також протокол огляду предметів від 05.07.2017, які були вилучені під час згаданого огляду помешкання, недопустимими доказами.

Разом з тим суд зауважує, що ці відеозаписи будь-яким чином не доводять вини ОСОБА_1 у вбивстві ОСОБА_3 , так як при їх перегляді у судовому засіданні неможливо ідентифікувати будь-яких осіб біля паркану вказаного будинка у вечірній час 22.03.2017. Отже, прокурором не доведений той факт, що на цьому відео зображені саме ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Не свідчать про винуватість обвинуваченого і висновок судово-психіатричної експертизи №134-2017 від 16.05.2017, у відповідності до якого ОСОБА_1 під час скоєння інкримінованого йому злочину виявляв ознаки змішаного розладу особистості у стані компенсації, однак такі зміни зі сторони психіки не позбавляли його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, його вчинки були послідовними, цілеспрямованими, пролонгованими у часі. По своєму стану на момент проведення експертизи не потребує застосування до нього примусового лікування медичного характеру (а.к.п. 169-171 т.2).

А у відповідності до акту спеціальної медичної комісії з проведення медичних оглядів для направлення на примусове лікування №Д-146 від 13.06.2017, обвинувачений має психічні роздали внаслідок вживання алкоголю, зі шкідливими наслідками, однак примусового лікування не потребує (а.к.п. 173 т. 2).

Дані докази вказують на стан здоров`я обвинуваченого щодо його алкогольної залежності, а не доводять його вину у вчиненні вбивства ОСОБА_3 .

Мотиви ухвалення виправдувального вироку

У відповідності до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення, тобто час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину, а також винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета вчинення злочину.

Стороною обвинувачення було доведено подію злочину, проте не доведено, що даний злочин був вчинений саме обвинуваченим.

До вказаних висновків суд приходить на підставі досліджених доказів.

Зокрема, на підставі показань ОСОБА_1 , які збігаються із показаннями свідка ОСОБА_15 та протоколами слідчих експериментів за участю останніх, та з яких встановлено, що сварки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в таксі по дорозі у с. Зарічани не було. У салоні автомобіля останні розташувались на задньому сидінні, будь-яких ножів, дерев`яних качалок чи кухонних сокір у них в руках не було. Вказував дорогу, домовлявся та розраховувався із таксистом саме ОСОБА_4 , який зайняв в салоні таксі переднє пасажирське сидіння.

Також з вказаних показань та відеозаписів з Ломбарду судом встановлено, що ОСОБА_1 як до, так і після поїздки у Зарічани залишався в одному і тому ж одязі, а саме у темній куртці з капюшоном.

При цьому згаданими вище відеозаписами з Ломбарду та квитанцією підтверджується той факт, що саме ОСОБА_4 тримав при собі мобільний телефон марки «Номі» модель «і5010», вилучений за згодою власника під час огляду місяця події 13.05.2017, який особисто здав у ломбард та отримав за це гроші.

Разом з тим, суд не залишає поза увагою той факт, що свідок ОСОБА_4 після поїздки до Зарічан змінював верхній одяг. Про це вказував свідок ОСОБА_15 під час слідчого експерименту, а також під час допиту в суді. Цей факт частково в суді підтвердив і сам ОСОБА_4 , зазначивши, що одягнув лише светр, так як було холодно, куртку не змінював.

Крім цього, під час слідчого експерименту, який проводився за участю свідка ОСОБА_4 29.03.2017, тобто через тиждень після вбивства, останній чітко вказав на місце на обочині дороги куди він викину качалку, яка була виявлена та вилучена працівниками слідчих органів 23.03.2017 під час огляду місця пригоди, а також на місце за парканом приватного підприємства, куди ОСОБА_1 нібито викинув кухонну сокиру, ніж та кофту, якою витер сліди з сокири та яка в ході згаданого експерименту була виявлена, а згодом вилучена слідчим.

Однак суду не зрозуміло, чого поруч із вказаною сокирою працівники слідчих органів не знайшли ніж та кофту, враховуючи, що сокира знаходилась у важкодоступному місце, яке було огороджене з одного боку парканом, а з іншого стіною господарської будівлі.

До того ж, з метою підтвердження показів ОСОБА_4 та спростування показів ОСОБА_1 , органи досудового розслідування не пред`явили для впізнання згадану кухонну сокиру та дерев`яну качалку безпосередньо її власнику, а саме ОСОБА_5 , з квартири якого, за показами ОСОБА_4 , їх взяли ОСОБА_1 та ОСОБА_3 коли їхали до Зарічан .

Не знайшли свого підтвердження і покази ОСОБА_4 щодо наявності у ОСОБА_1 мотиву вбивства ОСОБА_3 , який за версію ОСОБА_4 був винен обвинуваченому 5 000 грн за розтрату якогось товару, який ОСОБА_1 зберігав у квартирі ОСОБА_5 .

З цього приводу стороною обвинувачення не було допитано ОСОБА_5 . У свою чергу, потерпіла підтвердила показання ОСОБА_1 та спростувала показання ОСОБА_4 , пояснивши, що з ОСОБА_1 вона до цього часу не була знайома та ніколи від чоловіка про нього не чула.

Разом з тим, потерпіла підтвердила той факт, що ОСОБА_4 товаришував з її чоловіком ОСОБА_3 з дитинства та разом з останнім займався продажем квартири ОСОБА_5 , в яку чоловік вклав 89 000 грн.

Отже, з показів потерпілої вбачається, що з продажу цієї квартири, її чоловік ОСОБА_3 вимагав би від продавця, принаймні витрачені ним гроші в сумі 89 тисяч грн.

Проте прокурором з цього приводу не надано доказів, на підставі яких суд міг би встановити обставини продажу квартири ОСОБА_5 , а саме чи дійсно останній продав квартиру через місяць після вбивства ОСОБА_3 , продавав ОСОБА_5 квартиру особисто, чи враховуючи його схильність до спиртних напоїв, надав комусь відповідне доручення. Якщо так, то хто діяв від імені ОСОБА_5 . Чи дійсно ОСОБА_3 погашав за власний рахунок комунальні борги за квартиру, чи їх сплачував рієлтор ОСОБА_54 , якого знайшов ОСОБА_4 . Чи приймала участь у продажі цієї квартири дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_35 .

У свою чергу, встановлення обставин продажу квартири ОСОБА_5 , має суттєве значення для правильного вирішення цієї справи, так як показання потерпілої, на думку суду, можуть вказувати на справжні мотиви вбивства ОСОБА_3 .

Виходячи із закріпленого у статті 17 КПК України принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

При цьому, окрім вимоги доведення прокурором винуватості обвинуваченого поза розумним сумнівом, вказаною нормою закріплено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Отже, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений, а обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Разом з тим, досліджені судом докази не доводять поза розумним сумнівом, що саме ОСОБА_1 вчинив умисне вбивство ОСОБА_3 .

Навпаки, досліджені судом докази свідчать про існування іншого розуміння обставин вчинення вбивства ОСОБА_3 , ніж ті, які висуваються стороною обвинувачення ОСОБА_1 .

У свою чергу, згідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення

Таким чином, колегія суддів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, та оцінюючи кожний доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, прийшла до переконливого висновку, що прокурором не доведено вчинення ОСОБА_1 умисного вбивства потерпілого ОСОБА_3 , тобто не доведено вчинення ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

З огляду на викладене, суд вважає, що обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно виправдати за недоведеністю вчинення ним умисного вбивства ОСОБА_3 .

Беручи до уваги положення ст. 124 КПК України, судові витрати у розмірі 64939 грн. 96 коп. за проведення експертиз під час досудового розслідування, суд відносить на рахунок держави.

Долю речових доказів у даному кримінальному провадженні суд вирішує за приписами ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-376 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та виправдати його у зв`язку з недоведеністю вчинення ним цього злочину.

Процесуальні витрати у розмірі 64939 грн. (шістдесят чотири тисячі дев`ятсот тридцять дев`ять) грн. 96 коп. на залучення експертів під час проведення експертизи, компенсувати за рахунок держави.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на її користь 6181 (шість тисяч сто вісімдесят одну) грн. 56 коп. матеріальної шкоди та 500000 (п`ятсот тисяч) грн. моральної (не майнової) шкоди залишити без розгляду.

Арешт, накладений на мобільний телефон «Нокіа», НОМЕР_3 , сім-картку оператора стільникового зв`язку «Київстар» № НОМЕР_2 , светр білого кольору, штани сірого кольору, туфлі чорного кольору, куртку зимню синього кольору - скасувати та повернути ОСОБА_1 .

На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення вказаного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя:

Судді: