Рішення № 9018468, 24.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/24824.09.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ”

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Куллайн"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісний металоцентр Леман-Україна”

про стягнення 386 593,55 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача:          Пиляй С.І.–довіреність № 50 від 16.09.2009р.;

від відповідача 1): не з’явився;

від відповідача 2): не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “МЕТІНВЕСТ-СМЦ” звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Куллайн" та Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісний металоцентр Леман-Україна” про стягнення 386 593,55 грн.

Відповідно до позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 1) 386 593,55 грн., з яких 175636,36 грн. сума заборгованості за поставлений товар, 11516,91грн. –проценти за користування чужими коштами, сума штрафу –17563,64 грн., суму нарахованої пені –160268,18 грн., 18729,23 грн. –інфляційні втрати та 2879,23грн. –3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати –3865,94 грн. –державного мита, 118 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач 1) в порушення умом Договору поставки №СВП-07/04/08 від 15.04.2008р. та взятих на себе зобов’язань по оплаті отриманого товару згідно накладних повністю не розрахувався за поставлену продукцію.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 2) борг у розмір 17,00 грн. за невиконання договору поруки №25 від 05.02.2008 року.

Ухвалою від 06.05.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 25.05.2009 року.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду м.Києва від 18.05.09 справу було доручено прийняти до свого провадження судді Якименко М.М. у зв’язку із призначенням судді Кондратової І.Д. суддею Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 02.06.2009 справу прийнято до свого провадження суддею Якименко М.М. та призначено її розгляд на 31.08.2009.

30.07.2009 року позивач надав заяву про зміну назви підприємства позивача на Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ».

31.08.2009 р. ухвалою Господарського суду м.Києва розгляд справи було відкладено на 24.09.2009 року.

24.09.2009 р. представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги суду викладені в ухвалі про порушення провадження у справі від 06.05.2009 р. не виконали, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.09.2009 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2008 між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки №СВП-07/04/08 (далі - Договір), згідно умов якого (п.1.1), сторони погодили, що відповідач зобов’язується передати у встановлений у даному Договорі термін у власність відповідача металопродукцію (далі - товар), а відповідач зобов’язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору ціна, загальна кількість, асортимент, сортимент та розгорнута номенклатура товару, що постачається за цим Договором, визначається у рахунках-фактурах позивача, які є не від’ємними частинами даного Договору, та/або видаткових/залізничних накладних.

Згідно умов Договору поставка товару може здійснюватись залізничним транспортом, автотранспортом або самовивозом зі складу позивача.

Позивачем одночасно з кожною партією товару був переданий відповідачу пакет документів на товар, а саме: видаткова накладна, акт прийому-передачі, копія сертифікату якості.

Згідно п. 3.5. Договору оплата товару здійснюється відповідачем шляхом передплати 100% вартості товару в терміни, які вказані у рахунках-фактурах позивача. З моменту зарахування на поточний рахунок позивача 100% оплати за поставлений товар, або за товар що має бути поставлений, ціна на товар не підлягає зміні. Позивач має право поставити товар відповідачу без попередньої оплати. В цьому випадку відповідач оплачує поставлений товар у розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом 3 днів з моменту поставки.

З пояснень позивача викладених в позовній заяві вбачається, що відповідач взяті на себе зобов’язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 175636,36 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання, покладені на нього Договором, в повному обсязі, що підтверджується відповідачем.

Разом з тим, позивач подав уточнення позовних вимог, у зв’язку з частковим погашенням суми основного боргу відповідачем.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобов’язаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 175636,36грн. нормативно та документально доведені а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідач припустився прострочення оплати за поставлений товар, а тому позивач, на підставі п. 5.2. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 160268,18 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що за прострочення строків оплати товару, встановлених в цьому Договорі та додатку до нього відповідач, на вимоги позивача, сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань підлягає задоволенню повністю в розмірі 160268,18 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 5.2. Договору просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми несплаченого товару, який за розрахунками позивача становить 17563,64 грн.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно п.5.2. Договору крім сплати пені відповідач, за вимогою позивача, сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від суми несплаченого товару в зазначені в даному Договорі та додатках до нього строки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 10% штрафу від суми несплаченого товару є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині, а саме в розмірі 17563,64грн., що становить 10% від суми доведеної заборгованості відповідача.

Позивач також просить стягнути з відповідача 18729,23грн. –індексу інфляції та 2879,23грн. –3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перерахувавши нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних, визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 18729,23грн. та 2879,23грн.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 11516,91 грн., розрахованими за обліковою ставкою НБУ, задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Включення процентів, які передбачено ст. 536 Цивільного кодексу, до глави “Виконання зобов'язання” свідчить про те, що вони не належать ні до пені (ст. 549 Цивільного кодексу, глава “Забезпечення виконання зобов’язань”), ні до процентів як виду цивільно-правової відповідальності (ст. 625 Цивільного кодексу, глава “Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язання”).

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього кодексу).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Укладеним між сторонами договором не передбачений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, проценти за користування чужими грошовими коштами нараховані позивачем, в даному випадку не можуть бути стягнуті з відповідача, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 2) 17,00 грн. За невиконання договору поруки №25 від 05.02.2008 року.

05.02.2008 року між позивачем та відповідачем 2) було укладено договір поруки №25, відповідно до якого відповідач 2) взяв на себе відповідальність за виконання зобов’язань щодо оплати третіми особами, що набувають у позивача металопрокат (далі –боржник) згідно договорів поставки за період з 2005 року по 2009 рік. Відповідач 2) відповідає перед позивачем за виконання боржником зобов’язань згідно основного договору щодо оплати поставленого товару частково, в розмірі 10% від суми неоплаченої заборгованості але не більше одного неоподаткованого доходу громадян, що діє на момент пред’явлення вимоги про оплату (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору відповідач 2) зобов’язується виконати зобов’язання боржника в розмірі встановленому п. 3.1. даного договору виключно при наявності поданого до суду позову щодо невиконання зобов’язань боржником.

Щодо позовних вимог з Відповідача2 судом не встановлено правових підстав для його задоволення. Проте за умовами договору поруки (п.4.1) виконання зобов’язання виникає після подання позову до боржника. Оскільки позов про стягнення задоволений за рахунок Відповідача1 цим судовим рішенням, Відповідач2 прав Позивача не порушив.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Куллайн" (950, Автономна Республика Крим, м.Сімферополь, вул..Бєла Куна 19, кв.148, код ЄДРПОУ 34582462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ” (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, код ЄДРПОУ 32036829) –175 636 (сто сімдесят п’ять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 36 коп. –боргу, 160 268 (сто шістдесят тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 18 коп. –пені, 17 563 (сімнадцять тисяч п’ятсот шістдесят три) грн. 64 коп. –штрафу, 18729 (вісімнадцять тисяч сімсот двадцять дев’ять) грн. 23 коп. –індексу інфляції, 2 879 (дві тисячі вісімсот сімдесят дев’ять) грн. 23 коп. –3 % річних, 3 749(три тисячі сімсот сорок дев’ять) грн. 96 коп. –державного мита, 114 (сто чотирнадцять) грн. 46 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 05.10.2009р.