Рішення № 9018176, 04.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/53004.11.09 За позовом           Приватного підприємства «Коростенська «Фірма «Друк» до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від позивача Удовенко М.Ф. –предст.

Від відповідача Штупун А.М. –предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Коростенська «Фірма «Друк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір»про стягнення заборгованості в розмірі 93 044,39 грн., 65 131,07 грн. пені та 1 249,08 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором виготовлення поліграфічної продукції № 0409 від 21.09.2004 в частині перерахування грошових коштів за поставлений Позивачем Товар. В силу умов Договору та положень ЦК України Позивач просив стягнути з Відповідача штрафні санкції.

Відповідач надав письмові пояснення по суті спору, в яких зазначив, що не може надати відзиву на позовну заяву, оскільки у нього відсутні документи згідно з п.п. 2-3 Додатку позовної заяви № 134 від 22.09.2009, п.п. 6-12 Додатку позовної заяви № 134 від 22.09.2009.

Судом не приймається вказане клопотання, оскільки матеріали позовної заяви містять належні докази відправки Відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів. Крім того, більшість доданих до позовної заяви документів складені та підписані за участю Відповідача, а тому мають у нього бути. При цьому, частиною 2 ст. 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги тощо.

Відповідач не був позбавлений вказаного права, однак ним не скористався, в той час, коли відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

21.09.2004 між Приватним підприємством «Коростенська «Фірма «Друк»(далі –Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український папір»(далі –Відповідач, Замовник) укладено Договір на виготовлення поліграфічної продукції № 0490 (далі –Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов’язався виготовити та передати у власність Замовника поліграфічну продукцію (далі –Товар), а Замовник зобов’язався прийняти вказаний Товар і своєчасно його оплатити відповідно до умов Договору.

          За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 0490 від 21.09.2004 є договором підряду.

Стаття 317 Господарського кодексу України встановлює, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п 1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується виготовити поліграфічну продукцію на основі заявок першого. Замовник проводить оплату виконаного заказу відповідно до виставлено Виконавцем рахунку-фактури після надходження повного об’єму готової продукції на склад замовника протягом 15-ти банківських днів (п. 2.1 Договору).

Так, на виконання умов Договору Позивачем була виготовлена та передана Відповідачу поліграфічна продукція по накладній № 90 від 17.06.2009 на суму 96053,58 грн., по накладній № 91 від 13.06.2009 - на суму 9637,58 грн., та по накладній № 96 від 17.06.2009 на суму - 7893,60 грн. Про отримання вказаної продукції Відповідачем свідчить довіреність на отримання матеріальних цінностей серії ЯПС № 758733/3292 від 18.06.2009.

В свою чергу, Відповідачем було проведено розрахунки не в повному обсязі та прострочено термін оплати, який передбачений Договором. З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Український папір»проведено часткову оплату поставленого Позивачем Товару, а саме - платіжним дорученням № 3838 від 14.08.2009 –в сумі 7893,60 грн.

З урахуванням долучених до матеріалів справи копій видаткових накладних, платіжного доручення та актів звірки взаєморозрахунків між сторонами вбачається, що станом на час розгляду спору заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 93044,93 грн.

Оплата виготовленого Позивачем та поставленого Відповідачу Товару в сумі 93 044,39 грн. не здійснена. Доказів повної оплати Товару, про який заявлено Позивачем у позовній заяві, Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обставини, викладені Позивачем, Відповідач належними та допустимими доказами не спростував.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати за Товар, вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір»суми основного боргу в розмірі 93044,39 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що вразі прострочення оплати виконаного заказу, Замовник виплачує неустойку в розмірі 1 % від суми несвоєчасної оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ на момент нарахування неустойки.

Судом не приймається розрахунок пені в сумі 6685,19 грн. за період з 03.07.2009 по 04.10.2009, доданий Позивачем до матеріалів справи, оскільки при подачі позовної заяви Приватним підприємством «Коростенська «Фірма «Друк»пеня розраховувалась за період з 03.07.2009 по 10.09.2009, жодних заяв про збільшення позовних вимог чи уточнень до позовної заяви Позивачем не надавалось.

З урахуванням викладеного, стягненню з Відповідача в примусовому порядку підлягає сума пені в розмірі 3811,01 грн. за період з 03.07.2009 по 10.09.2009, що був заявлений Позивачем, та з урахуванням розміру подвійної облікової ставки в розмірі 11% на період з 15.06.2009 згідно з Постановою НБУ від 12.06.2009 № 343, а також з урахуванням Постанови НБУ від 10.08.2009 № 468, якою встановлено облікову ставку в розмірі 10,25% на період з 12.08.2009. В свою чергу, зобов’язання в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Стосовно вимог Позивача про стягнення з Відповідача 7% річних від простроченої заборгованості в сумі 1249,08 грн. в силу положень п. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України суд зазначає наступне.

Так, вказаною нормою передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Однак, Позивачем не надано до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження того, що порушення Відповідачем зобов’язань за Договором № 0490 від 21.09.2004 пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансувалося за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Відповідно до частини другої статті 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Позивачем не доведено, що Приватне підприємство «Коростенська «Фірма «Друк» чи Товариство з обмеженою відповідальністю «Український папір»віднесені до суб'єктів господарювання, що належать до державного сектора економіки.

З урахуванням викладеного суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення з Відповідача 1249,08 грн.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню частково.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір»(04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, код 25394112) на користь Приватного підприємства «Коростенська «Фірма «Друк»(11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Кірова, 4а, код 02466375) 93 044,39 грн. заборгованості, 3811,01 грн. пені, 968,55 грн. державного мита, 143,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                           О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 03.12.2009