Ухвала суду № 90178537, 03.07.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

справа № 243/5118/20

4-с/243/30/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2020 року м. Слов?янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мінаєва І.М.

за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у місті Слов`янську цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), ОСОБА_3 , про визнання дій незаконними та скасування постанов державного виконавця від 08.05.2020 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України та про тимчасове обмеження у керуванні транспортним засобом,

В С Т А Н О В И В :

11 червня 2020 року до суду звернулася ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 зі скаргою на постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України та про тимчасове обмеження у керуванні транспортним засобом. Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник зазначила, що із оскаржуваних постанов вбачається, що після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ОСОБА_2 утворилася заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої за період з 23.01.2017 по 30.04.2020 становить 46767,22 грн., що перевищує суму відповідних платежів за 4 місяці. Однак, ОСОБА_2 є інвалідом 3 групи, йому постійно потрібна медична допомога та проходження реабілітації в медичних установах. На утриманні боржника у виконавчому провадженні перебувають також дружина та неповнолітня дитина, яка часто хворіє. Оскільки дитині потрібна кваліфікована медична допомога, яка надається КНП “Миколаївська центральна районна лікарня”, що знаходиться значно відділено від місця проживання боржника, єдиним способом отримання вчасної медичної допомоги є можливість боржника самостійно привезти дитину до медичної установи з використанням власного транспортного засобу. Окрім того, боржник закінчив курс годинної програми за фахом водія та перебуває на обліку в центрі зайнятості на посаду водія автотранспортного засобу, тому постанова про встановлення тимчасового обмеження у праві керуванні транспортними засобами призведе до неможливості працевлаштування, чим порушить право на працю. Зауважує, що він не має відповідати за бездіяльність державного виконавця, що полягала в тому, що не було здійснено жодних дій щодо встановлення місця роботи боржника, тому він був переконаний, що з нього утримується сума аліментів у повному обсязі. Посилаючись на наведені обставини, положення Конституції України, Закону України “Про виконавче провадження”, представник боржника адвокат Скакун С.О. просила суд визнати незаконними дії державного виконавця Чорної М.І. в частині винесення 08.05.2020 постанов про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України та про тимчасове обмеження у керуванні транспортним засобом та скасувати зазначені постанови.

Ухвалою суду від 19.06.2020 р. до участі у справі залучено заінтересовану особу стягувача у виконавчому провадженні - ОСОБА_3 .

Представник заявника адвокат Скакун С.О. не використала свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, надала суду заяву з проханням розглядати справу за її відсутності, зазначила, що заявлені вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Стягувач ОСОБА_3 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила.

Заінтересована особа Миколаївський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, однак до суду представник не з`явився, надав відзив на скаргу. Зі змісту відзиву вбачається, що з вимогами скаргами заінтересована особа не погоджується, вважає її необґрунтованою та безпідставно поданою. Обґрунтовуючи свою позицію, зазначає, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку. Під час виконання рішення державним виконавцем встановлено факт приховування боржником свого доходу на ДМЗ “Карпати”, в його поясненні від 05.03.2020 р. зазначено, що він не працевлаштований, а з довідки ДМЗ “Карпати” вбачається, що його дохід за період з 10.04.2018 по 16.03.2020 становить 288769,55 грн. На підставі цієї довідки та звітів ПФУ державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості, яка станом на 01.05.2020 становила 46767,22 грн., що перевищує суму платежів за 4 місяці. Таким чином, на підставі ст.71 Закону України “Про виконавче провадження” державним виконавцем винесено постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України та у праві керування транспортними засобами, до повного погашення заборгованості. Відповідь на звернення боржник ОСОБА_2 отримав 22.05.2020 р., однак скаргу подав 11.06.2020 р., тому на думку заінтересованої особи скаргу подано з пропуском встановленого законом строку. У задоволенні скарги просив відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов`язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід`ємною частиною правосуддя.

У силу статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положення статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Аналізуючи положення Закону України “Про виконавче провадження”, можна дійти висновку, що стадія примусового виконання судового рішення є невід`ємною частиною відновлення прав особи із застосуванням судової процедури, відповідно до якої стягувач має сподіватись на фактичну реалізацію своїх прав згідно із юридично закріпленим змістом впродовж чітко регламентованого строку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

З матеріалів справи судом встановлено наступне.

20.03.2015 р. старшим державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 46932023 за заявою ОСОБА_3 від 18.03.2015 про примусове виконання виконавчого листа № 2/521/775/12 від 16.03.2012, виданого Калінінським районним судом м.Горлівка, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 16.01.2012 р. і до досягнення дитиною повноліття (а.с.16).

Постановою державного виконавця від 08.05.2020 р. у виконавчому провадженні № 46932023 встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа № 2/521/775/12 від 16.03.2012. Зазначена постанова обґрунтована тим, що у ОСОБА_2 утворилася заборгованість з 23.01.2017 по 30.04.2020 в сумі 46767,22 грн. (а.с.9). Окрім того, постановою державного виконавця від 08.05.2020 з аналогічних підстав встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості по аліментам (а.с.9зв.).

Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_2 27 липня 2016 р. зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 (а.с.10), від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_6 (а.с.10зв.).

Як вбачається з довідки НОМЕР_2 від 22.01.2019 ОСОБА_2 , 1987 року народження, є особою з інвалідністю третьої групи за загальним захворюванням, рекомендовано роботу без фізичного навантаження (а.с.11).

Згідно з медичними довідками КНП “Миколаївська центральна районна лікарня”, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на “Д” обліку з діагнозом атопічний дерматит, часті застудні захворювання (а.с.15зв.).

Відповідно до свідоцтва № 001877 водій ОСОБА_2 пройшов повний курс фахової програми водій газобалонних автомобілів, йому присвоєне право експлуатації ним автомобіля з газобалонними установками (а.с.15).

22.03.2017 р. ОСОБА_2 у письмовій заяві на ім`я начальника Миколаївкої РВДВС повідомив, що отримує пенсію та просив стягувати аліменти (а.с.26).

Відповідно до довідки ТОВ “Дослідно-механічний завод “Карпати” ОСОБА_2 працював на посаді економіста з 10.04.2018 по 15.03.2020, розмір доходу за зазначений період склав 288769,55 грн. (а.с.26 зв.).

05.03.2020 ОСОБА_2 надав письмові пояснення, за змістом яких зазначив, що він є особою з інвалідністю ІІІ групи, не працевлаштований. Нерухомого та рухомого майна не має, відкритих рахунків в банках, окрім пенсійного, не має (а.с.28).

06.03.2020 ОСОБА_2 отримав роз`яснення Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) щодо чинного законодавства України, що регулює порядок стягнення аліментів. За змістом зазначеного роз`яснення, зокрема, попереджено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, розмір якої перевищує суму платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїду за межі України, у праві керування транспортними засобами, до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (а.с.27).

19.05.2020 р. ОСОБА_2 звернувся із заявою про зняття обмежень, а саме тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, оскільки він є особою з інвалідністю ІІІ групи і не має можливості пересуватися до медичної установи для лікування свого захворювання, а також на його утриманні перебуває дитина віком 1,5 роки, яка потребує щотижневого медичного догляду в медичній установі (а.с.33). У відповідь на звернення ОСОБА_2 повідомлено про відсутність підстав для зняття обмеження у праві керування транспортними засобами, зазначену відповідь він отримав особисто під підпис 21.05.2020 р. (а.с.33зв., 36).

Згідно з розрахунком заборгованості по аліментах від 12.06.2020 р. сукупний розмір заборгованості з аліментів по травень 2020 р. включно становить 48419,18 грн. Зокрема, сума аліментів, що нарахована за травень 2020 р. становить 1109,00 грн., боржником сплачено 0,00 грн., за квітень 2020 р. - 2631,97 грн., боржником сплачено 665,40 грн., за березень 2020 р. - 1109,00 грн., боржником сплачено 2165,40 грн., за лютий 2020 р. - 2267,47 грн., боржником сплачено 665,40 грн., за січень 2020 р. - 1643,99 грн., боржником сплачено 665,40 грн. (а.с.36зв.).

Положенням ч.9 ст.71 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

З наданих сторонами доказів вбачається, що боржник у виконавчому провадженні мав сплачував аліменти на утримання дитини щомісячно у розмірі 1/4 частки від всіх видів його доходу. Так, боржником повідомлено державного виконавця про отримання ним пенсії як особою з інвалідністю, з урахуванням розміру якої і визначалася сума аліментів, що підлягала сплаті та становила 1/4 частку від розміру цієї пенсії. В ході примусового виконання державним виконавцем встановлено, що боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_2 був працевлаштований в ТОВ “ДМЗ “Карпати” на посаді економіста у період з 10.04.2018 по 15.03.2020 р., де отримував заробітну плату. Таким чином, оскільки боржник у виконавчому провадженні не повідомив державного виконавця про те, що він працевлаштувався, а навпаки, зазначив, що він не є працевлаштованим у заяві від 05.03.2020 р., розмір його заробітної плати не включався до сукупного доходу, з якого мали вираховуватися аліменти у розмірі 1/4 частки. Розмір аліментів, що мали стягуватися з боржника за період його працевлаштування та отримання ним заробітної плати, було перераховано, до розміру сукупного доходу боржника включено також і заробітну плату, яку він отримував з 10.04.2018 р. по 15.03.2020 р., у зв`язку з чим станом на 01.05.2020 р. заборгованість боржника по аліментам становила 46767,22 грн.

Суд не приймає посилання заявника щодо наявності у нього інвалідності 3 групи, іншої дитини на утриманні, потреби в наданні кваліфікованої медичної допомоги як йому, так і дитині, оскільки ці обставини не унеможливлюють застосування державним виконавцем тимчасових санкцій для спонукання боржника до належного виконання свого зобов`язання. Так, ч.10 ст.71 Закону України “Про виконавче провадження визначено”, що неможливо застосовувати тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування. З матеріалів справи вбачається, що боржник працював економістом, тобто має фахову вищу освіту, а наявність у нього права експлуатації автомобілей з газобалонним обладнанням, що вбачається з відповідного свідоцтва від 02.11.2004 р., не дає підстав стверджувати, що боржник працевлаштований за цією спеціальністю. Окрім того, підставою неможливості застосування такого обмеження також визначено використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю. З матеріалів справи вбачається, що боржник є особою з інвалідністю ІІІ групи, його дитина ОСОБА_6 перебуває на обліку з діагнозом “атопічний дерматит”, часто хворіє застудними захворюваннями, тобто наведених у п.2 ч.11 ст.71 Закону України “Про виконавче провадження” підстав боржником не зазначено. З урахуванням наведеного, постанова державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами прийнята державним виконавцем у відповідності до положень Закону України “Про виконавче провадження”, в межах його повноважень, тому право заявника порушене не було.

Розмірковуючи над доводами боржника стосовно неправомірності застосування до нього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, суд зазначає, що підставою застосування цього обмеження також була наявність заборгованості з аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за чотири місяці. Судом не приймаються до уваги посилання боржника на положення ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” щодо права державного виконавця на звернення до суду для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України, оскільки зазначена норма є загальною, в той час як спеціальною нормою, а саме п.1 ч.9 ст.71 Закону України “Про виконавче провадження”, передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Тобто, у виконавчому провадженні зі стягнення аліментів застосовується спрощений порядок накладення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України, зі змісту спеціальної норми вбачається, що для накладення зазначеного обмеження достатньо встановити факт наявності заборгованості, що перевищує суму платежів за 4 місяці, факт ухилення від виконання зобов`язання не має значення в такому випадку.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та доводи заявника, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення скарги, оскільки рішення державного виконавця були прийняті та вчинені відповідно до закону, в межах його повноважень, тому право заявника порушено не було.

Керуючись статтею 19 Конституції України, статтями 18, 447, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України “Про виконавче провадження”, суд

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), ОСОБА_3 , про визнання дій незаконними та скасування постанов державного виконавця від 08.05.2020 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України та про тимчасове обмеження у керуванні транспортним засобом – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а особою, без участі якої постановлена ухвала - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії. Перебіг процесуального строку на оскарження рішення починається у день, наступний після закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв