Рішення № 90177989, 03.07.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/1684/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартишева Т. О.

за участі секретаря Кюсєвої Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доАТ «Українська залізниця» простягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в якому зазначив, що перебував у трудових відносинах із відповідачем по справі. 17 липня 2017 року позивача було звільнено з роботи відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. З березня 2017 року відповідач почав виплачувати позивачеві заробітну плату нерегулярно, при звільненні з позивачем не було проведено повний розрахунок. На день звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період часу з березня 2017 року по липень 2017 року у загальному розмірі 16 101 грн 81 коп. Позивач просить стягнути з АТ «Українська залізниця» на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за березень 2017 року в розмірі 1616 грн 81 коп, за квітень 2017 року в розмірі 1671 грн 83 коп, за травень 2017 року в розмірі 626 грн 94 коп, за червень 2017 року в розмірі 514 грн 42 коп, за липень 2017 року в розмірі 11671 грн 581 коп, а всього 16 101 грн 81 коп.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності (а.с. 19).

Представник АТ «Українська залізниця» в судове засідання не з`явився, надав до суду письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 34-35, 54-57), в якому просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі, а також провести розгляд справи за відсутності представника.

З наданого представником АТ «Українська залізниця» відзиву вбачається, що відповідач не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію наступними обставинами:

- АТ «Українська залізниця» підлягає звільненню від відповідальності за невиконання обов`язків, передбачених законодавством про працю у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин на підставі Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2;

- місце роботи позивача знаходилось на території проведення антитерористичної операції, з огляду на що та у зв`язку з відсутністю з 16 березня 2017 року доступу до первинних документів (зокрема, до табелів обліку робочого часу) нарахування заробітної плати є неможливим, відповідач не має можливості підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем робіт визначених трудовим договором;

- надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог виготовлені після 16 березня 2017 року на непідконтрольній українській владі території невідомими особами, тому мають оцінюватися критично.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 (а.с. 5-6) перебував у трудових правовідносинах із відповідачем по справі, працював помічником машиніста тепловоза у виробничому підрозділі «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.6 зворот 7 зворот).

17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади згідно п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.7 зворот).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 змінено тип та найменування відповідача по справі на акціонерне товариство «Українська залізниця».

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно дост.1Закону України«Про оплатупраці»,ст.94Кодексу законівпро працюУраїни заробітнаплата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

На підтвердженнязаявлених позовнихвимог позивач ОСОБА_1 надаврозрахункові листиза березень2017року -липень 2017року,з якихвбачається,що заберезень 2017 року позивачеві нараховано 1616 грн 81 коп (до виплати 1285 грн 67 коп), за квітень 2017 року нараховано 1671 грн 83 коп (до виплати 1329 грн 41 коп), за травень 2017 року нараховано 626 грн 94 коп (до виплати 498 грн 55 коп), за червень 2017 року нараховано 514 грн 42 коп (до виплати 409 грн 05 коп), за липень 2017 року нараховано 11 671 грн 81 коп (до виплати 9330 грн 23 коп) (а.с. 8-9).

Як вбачаєтьсяз випискипо картковомурахунку позивача ОСОБА_1 у АТ «Ощадбанк України», наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с. 26-27), заробітна плата за лютий 2017 року в сумі 1143,49 грн надійшла на рахунок позивача 07 березня 2017 року, у подальшому за витребуваний період часу надходження з заробітної плати відсутні.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 . Реєстру застрахованих осіб, сформованих станом на 08 квітня 2020 року (а.с. 22), вбачається, що страхувальником регіональною філією «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» (код 40150216) було нараховано ОСОБА_1 заробітну плату в березні 2017 року в розмірі 1616 грн 81 коп, що узгоджується із відомостями наданих позивачем розрахункових листів про розмір нарахованої заробітної плати за березень 2017 року; з квітня по липень 2017 року відсутні відомості про нарахування заробітної плати.

Суд вважає належними та допустимими доказами надані позивачем на підтвердження позовних вимог розрахункові листи (табуляграми), оскільки їх видача працівнику передбачена ст. 110 КЗпП України та ч.1 ст.30 Закону України «Про оплату праці».

З досліджених судом копій розрахункових листів (табуляграм) за період часу з березня 2017 року по липень 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата за час простою (код 340), компенсація за невикористану відпустку (код 308), матеріальна допомога (код 393), вихідна допомога (код 601), тощо.

Вказані в розрахункових листах відомості відповідачем не спростовані.

Будь-яких доказів виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період березня 2017 року - липня 2017 року відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період часу з березня по липень 2017 року в загальному розмірі 16 101 грн 81 коп.

Заборгованість по заробітній платі за період часу з березня по липень 2017 року у розмірі 16 101 грн 81 коп підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 до 17 липня 2017 року перебував у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», майнові вимоги позивача щодо оплати його праці відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Припинення нарахування позивачу заробітної плати у зв`язку з відсутністю доступу до первинних документів, на яке посилається відповідач у відзиві, суперечить вимогам діючого законодавства та не приймається судом до уваги.

Суд такожвідхиляє доводивідповідача щодоправомірності припиненнянарахування заробітноїплати позивачуз оглядунаНауково-правовийвисновокТоргово-промисловоїпалатиУкраїни «щодоунеможливлення виконанняобов`язків,передбачених законодавствомУкраїни пропрацю прививільненні працівників,спричиненого впливомдії форс-мажорнихобставин (обставиннепереборної сили»від 16.01.2018р.№126/2/21-10.2,оскільки висновокпро відсутністьвини відповідачаяк роботодавцяу невиплатізаробітної платине єзаконодавчо визначеноюпідставою дляйого звільненнявід такогообов`язку,як іпідставою порушеннягарантованого КонституцієюУкраїни праваособи наоплату праці(а.с.37-53).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, необхідно допустити негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період часу з березня 2017 року по липень 2017 року в розмірі 16 101 (шістнадцять тисяч сто одна) гривня 81 копійка.

Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період часу з березня 2017 року по липень 2017 року в розмірі 16 101 гривня 81 копійка утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

В частині стягнення заборгованості по заробітній платіза один місяць допустити негайне виконання рішення суду.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження рішення суду, визначений ст. 354 цього кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення суду виготовлений 03 липня 2020 року.

Суддя :