Рішення № 90176779, 26.06.2020, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року Справа № 926/2709/19

За позовом Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до ОСОБА_1 , с. Середнє Водяне Рахівського району Закарпатської області

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

Cуддя О.В. Гончарук

Секретар судового засідання Балух-Бзовик М.В.

Представники сторін:

від позивача – Генцарюк М.Д., діюча на підставі розпорядження Чернівецького міського голови № 71к від 16.03.2020;

від відповідача – Раздорський Р.А., ордер серії ЧЦ №39843 від 20.01.2020.

Обставини справи: Чернівецька міська рада звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1392 га на вул. Хотинській (район торгового центру “Епіцентр”) в м. Чернівці шляхом демонтажу тимчасової пересувної споруди та вивезення будівельних матеріалів.

В обґрунтування свого позову позивач посилається на обставини, пов`язані з проведенням Головним управлінням Держгеокадастру в Чернівецькій області перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства, за наслідками якої встановлено факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,1392 га із земель запасу м. Чернівці (землі житлової та громадської забудови) на вул. Хотинській (район торгового центру “Епіцентр”) в м. Чернівці, що здійснене шляхом встановлення пересувної тимчасової споруди, облаштування гравійної площадки, яка використовується для складування та реалізації будівельних матеріалів, чим порушено статті 125, 126 Земельного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 29.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20.12.2019.

Ухвалою суду від 20.12.2019, за клопотанням позивача, підготовче засідання відкладено на 21.01.2020.

Ухвалою суду від 21.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів – до 27.02.2020 та відкладено підготовче засідання на 11.02.2020.

Ухвалою суду від 11.02.2020, за клопотанням відповідача, підготовче засідання відкладено на 25.02.2020.

У підготовчому засіданні 25.02.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву (вх. № 705), в якому відповідач позов не визнає з тих підстав, що подані позивачем докази в підтвердження самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки втратили свою доказову силу у зв`язку з виконанням відповідачем приписів щодо усунення вимог земельного законодавства, сплатою штрафів. Також, відповідач зазначає, що додані до позовної заяви матеріали справи не є належними та допустимими доказами, які б встановлювали обставини, що мають значення в справі (параметри земельної ділянки та розміщеної на ній пересувної тимчасової споруди, місце розташування ділянки, належність споруди відповідачу чи будь-якій іншій особі тощо), немає доказів щодо існування предмету, стосовно якого заявлений позов - самовільно захопленої земельної ділянки з її точними параметрами. Так, вищевказана схема не містить дати її складення, не містить позначення назви вулиці чи провулку та будь-яких даних про земельну ділянку (витяг з генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, кадастровий номер земельної ділянки, її цільове призначення, форму власності тощо).

У підготовчому засіданні 25.02.2020 оголошено перерву до 26.02.2020 для надання позивачу часу для подачі відповіді на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 26.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14:10 “ 26” лютого 2020 року.

У судовому засіданні 26.02.2020 оголошено перерву до 26.03.2020.

Ухвалою від 26.03.2020, за клопотанням сторін, відкладено розгляд справи на час до завершення в України дії карантину, установленого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 COVID-19”, з урахуванням внесених до цієї постанови змін.

Ухвалою від 11.06.2020 призначено розгляд справи 24.06.2020.

Присутній у судовому засіданні 24.06.2020 представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, з посиланням на доводи, що містяться у відзиві на позовну заяву, а також зазначив, окрім іншого, що у Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області були відсутні підстави для проведення перевірки порушення вимог земельного законодавства з боку відповідача.

У судовому засіданні 24.06.2020 оголошено перерву до 26.06.2020.

Представники сторін у судових дебатах 26.06.2020 підтримали свої вимоги та заперечення щодо позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами у справі документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив наступне.

Згідно з копією акту та плану-схеми зайнятої земельної ділянки №11 від 11.05.2017, Головним управлінням Держгеокадастру в Чернівецькій області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства яким встановлено, що фізична особа-підприємець Гузо Нуцу Іванович самовільно зайняв та використовує земельну ділянку площею 0,1392 га за адресою: вул. Хотинська (район торгового центру «Епіцентр») із земель запасу м. Чернівці. Самовільне зайняття здійсненне шляхом встановлення пересувної тимчасової споруди, облаштування гравійної площадки, яка використовується для складування та реалізації будівельних матеріалів.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 00007 від 11.05.2017, ОСОБА_1 самовільно зайняв та використовує земельну ділянку площею 0,1392 га за адресою: вул. Хотинська (район торгового центру «Епіцентр») із земель запасу м. Чернівці. Самовільне зайняття здійснене шляхом встановлення пересувної тимчасової споруди, облаштування гравійної площадки, яка використовується для складування та реалізації будівельних матеріалів.

Судом встановлено, що відповідно до припису Головного управлінням Держгеокдастру в Чернівецькій області № 00005 від 11.05.2017, ОСОБА_1 самовільно зайняв та використовує земельну ділянку площею 0,1392 га за адресою вул. Хотинська (район торгового центру «Епіцентр») із земель запасу м. Чернівці. Самовільне зайняття здійснене шляхом встановлення пересувної тимчасової споруди, облаштування гравійної площадки, яка використовується для складування та реалізації будівельних матеріалів.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення за № 07 від 15.05.2017, ОСОБА_1 зайняв та самовільно використовує земельну ділянку площею 0,1392 га за адресою вул. Хотинська (район торгового центру «Епіцентр») із земель запасу м. Чернівці. Самовільне зайняття здійснене шляхом встановлення пересувної тимчасової споруди, облаштування гравійної площадки, яка використовується для складування та реалізації будівельних матеріалів.

Судом встановлено, що відповідно до акту обстеження земельної ділянки за № 13 від 11.05.2017, ОСОБА_1 самовільно зайняв та використовує земельну ділянку площею 0,1392 га за адресою: вул. Хотинська (район торгового центру «Епіцентр») із земель запасу м. Чернівці. Самовільне зайняття здійснене шляхом встановлення пересувної тимчасової споруди, облаштування гравійної площадки, яка використовується для складування та реалізації будівельних матеріалів.

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за №119, яким було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не виконав умови повторного припису посадової особи від 26.06.2017, за № 00025 щодо усунення порушення земельного законодавства за адресою: вул. Хотинська (район торгового центру «Епіцентр») м. Чернівці, землі житлової та громадської забудови.

Матеріали справи не місять доказів оскарження позивачем вищезазначеної перевірки.

Між сторонами відсутній спір щодо юрисдикційної належності цієї справи господарському суду.

Згідно з частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з частиною 1 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Статтею 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Статтею 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі відповідно до яких належать:

- здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, з позовом до відповідача правомірно звернулась Черновецька міська рада як розпорядник земель, що перебувають у комунальній власності.

Водночас, Головне управління Держгеокадасту в Чернівецькій області, реалізуючи свої повноваження, визначені Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», не було позбавлено права здійсювати перевірку відповідача з питань дотримання вимог земельного законодавстіва, а отримані внаслідок такої перевірки матеріали передати Чернівецькій міській раді для вжиття останньою заходів щодо захисту можливого порушення права власності територіальної громади міста.

Як встановлено судом, жодних рішень щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою чи її частиною Чернівецькою міською радою на користь відповідача не приймалось, договір оренди спірної земельної ділянки не укладався, право оренди чи інше речове право за відповідачем не зареєстроване.

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не оспорюється факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки, станом на час проведення перевірки, проте ним заперечується існування такого порушення на час розгляду справи.

За приписами частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 4 статті 273 Цивільного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідачем не надано суду доказів того, що він має будь-яке речове право на спірну земельну ділянку чи її частину.

Одночасно слід зазначити, що до відповідача було застосовано передбачену законодавством процедуру фіксації правопорушення з здійсненням попередження про необхідність усунення цього правопорушення, наслідком чого повинно було слугувати звільнення відповідачем земельної ділянки з відповідною документальною фіксацією таких дій.

Разом з тим, у межах цієї справи позивачем подано докази в підтвердження обставин на які він посилається як на підстави свого позову, а відповідач в підтвердження обставин на які він посилається як на підстави для відмови у позові – жодних доказів не надав.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно із частиною п`ятою вказаної статті право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Положеннями статей 125, 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів укладення договору оренди чи реєстрації права оренди спірної земельної ділянки.

Крім цього, слід зазначити , що відповідно до частини п`ятої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За змістом частини першої статті 26 цього Закону до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів тощо.

Згідно із частинами другою та третьою статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Якщо тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності є МАФом, її встановлення здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Частиною четвертою статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» установлено, що розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури є Міністерство регіонального розвитку, будівництво та житлово-комунального господарства України відповідно до Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництво та житлово-комунального господарства України, затвердженого Указом Президента України від 31 травня 2011 року № 633/211.

На виконання повноважень, установлених законодавством, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 21 жовтня 2011 року № 244 затвердило Порядок.

Отже, механізм розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності регулюється вказаним Порядком.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Порядку ТС - це одноповерхова споруда, що встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. ТС можуть бути пересувними та стаціонарними.

За положеннями пунктів 2.1, 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС, установлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив`язки. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу, розміщення ТС самовільно забороняється.

Отже, підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 самовільно розміщено тимчасову пересувну споруду, облаштовано гравійну площадку для складання та реалізації будівельних матеріалів.

За наслідками розгляду справи, судом встановлено, що відповідач самовільно зайняв та використовує спірну земельну ділянку. Зазначеними діями відповідача порушується право комунальної власності на вказану земельну ділянку, яке відповідно до статті 83 Земельного кодексу України реалізується Чернівецькою міською радою, і яке підлягає захисту на підставі статей 156, 212 Земельного кодексу України, а отже позов підлягає задоволенню.

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позову спростовуються дослідженими судом в процесі розгляду справи письмовими доказами, а також вимогами вищезазначеного законодавства України та не спростовують висновків суду щодо правомірності заявленого позивачем позову.

Судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1392 га на вул. Хотинській (район торгового центу “Епіцентр”) в м. Чернівці шляхом демонтажу тимчасової пересувної споруди та вивезення будівельних матеріалів.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради (м. Чернівці, Центральна площа, 1, код 36068147) 1921 грн судового бору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ X "Прикінцеві положення" доповнити пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19)".

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне судове рішення складено 03.07.2020.

Суддя О.В. Гончарук