Рішення № 90176766, 02.07.2020, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року Справа № 926/383/20

За позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до відповідача Міського комунального підприємства Чернівцітеплокомуненерго

про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання у сумі 25 791 582,05 грн

Суддя О.Г. Проскурняк

Секретар судового засідання В.О. Нікітович

Представники сторін:

від позивача не з`явився.

від відповідача адвокат Ткач Ф.Г., ордер ЧЦ № 25290 від 04 березня 2020 року.

СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до Міського комунального підприємства Чернівцітеплокомуненерго про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання у сумі 25 791 582,05 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 29 вересня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та відповідачем Міським комунальним підприємством Чернівцітеплокомуненерго укладено договір № 5175/1718-ТЕ-38 купівлі-продажу природного газу, на виконання умов якого, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 177 758 904,44 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Позивач стверджує, що відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушив умови господарського зобов`язання.

Далі позивач вказує, що з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, останнім нараховано 3 768 302,90 грн. пені; 1 931 760,18 грн. 3% річних; 3 853 559,60 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу за спожитий газ заперечує, у зв`язку із необґрунтованістю. При цьому, відповідач визнає позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, проте просить суд зменшити розмір стягнення пені на 90%.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 лютого 2020 року, справу № 926/383/20 передано судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19 лютого 2020 року прийнято справу № 926/383/20 до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04 березня 2020 року. Ухвалою суду від 04 березня 2020 року відкладено підготовче судове засідання на 19 березня 2020 року. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 30 березня 2020 року відкладено розгляд справи № 926/383/20 у судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Чернівецької області на період дії на території України карантину.

Ухвалою суду від 19 травня 2020 року призначено розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 10 червня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 10 червня 2020 року закрито підготовче провадження у справі № 926/383/20; призначено справу до розгляду по суті на 02 липня 2020 року.

Позивач явку належного представника до Господарського суду Київської області в судове засідання 02 серпня 2020 року в режимі відеоконференції не забезпечив.

Адвокат відповідача в судовому засіданні 02 липня 2020 року визнав позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені; проти задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу заперечив та просив суд зменшити розмір пені на 90%.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг.

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 02 липня 2020 року відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вживши всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, на яких ґрунтуються позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі-ГК України) унормовано, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог статті 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, 29 вересня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Міським комунальним підприємством Чернівцітеплокомуненерго укладено договір № 5175/1718-ТЕ-38 купівлі-продажу природного газу.

Доказів визнання недійсним або встановлення факту нікчемності чи не укладення вищевказаного договору суду не надано.

Згідно пунктів 1.1. та 1.2. Договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

У пункті 2.1. Договору сторони погодили, що продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 42738,149 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис.куб.м.): жовтень 2017 1 903,760; листопад 2017 6 829,196; грудень 2017 8 872,439 (ІV квартал 2017 р. 17 605,395); січень 2018 9 655,851; лютий 2018 88 196,998; березень 2018 7279,905 (І квартал 2018 р. 25 132,754).

02 квітня 2018 року сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору постачання природнього газу від 29 вересня 2017 року № 5175/1718-ТЕ-38, згідно пункту 1. якої, Сторони додали до пункт 2.1. Договору абзацом : Постачальник передає Споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 1 600,802 тис. куб.м., у тому числі по місяцях квітень 2018 р. - 1 600,802 тис.куб.м..

Відповідно до положень абзацу 2 пункту 3.1. Договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме: актів приймання-передачі природного газу, на виконання умов укладеного Договору, позивач передав у власність відповідача для подальшої реалізації населенню протягом жовтня 2017 року - квітня 2018 року природний газ на загальну суму 193 996 863,81 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу -від 31.10.2017р., у обсязі 1 127,015 тис.куб.м.; від 30.11.2017р., у обсязі 5 178,911 тис.куб.м.; від 31.12.2017р., у обсязі 5 914,043 тис.куб.м.; від 31.01.2018р., у обсязі 7 214,030 тис.куб.м.; від 28.02.2018р., у обсязі 6 641,890 тис.куб.м.; від 31.03.2018р., у обсязі 6 257,045 тис.куб.м.; від 30.04.2018р., у обсязі 379,339 тис.куб.м.

Означені акти підписані та скріплені печатками сторін без заперечень та зауважень щодо дати їх укладення.

Стосовно стягнення основної суми заборгованості

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 6.1. Договору (в редакції зі змінами, внесеними додатковою угодою № 1 від 15 січня 2018 року), оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього Договору, укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 р. №256, не змінює умов розрахунків за цим договором.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 12.1 Договору (в редакції зі змінами, внесеними додатковою угодою № 2 від 02 квітня 2018 року), договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природнього газу з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Із поданого позивачем розрахунку, оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, а заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 14 листопада 2019 року становить 16 237 959,37 грн.

При цьому, як вбачається із поданих відповідачем платіжних доручень: № 3710678025 від 21.01.2020 р. на суму 3 550 958,27 грн., № 4360584225 від 22.02.2020 р. на суму 2 080 830,60 грн., № 5059238825 від 23.01.2020 р. на суму 1 688 988,90 грн., № 5635716625 від 24.01.2020 р. на суму 2 613 143,14 грн., № 8347252025 від 27.01.2020 р. на суму 1 284 849,16 грн., № 8990684725 від 28.01.2020 р. на суму 1 859 980,00 грн., № 9561153025 від 29.01.2020 р. на суму 1 073 762,07 грн., № 0056828225 від 30.01.2020 р. на суму 841 716, 68, грн., № 0587111325 від 31.01.2020 р. на суму 792 780,39 грн., № 1829268625 від 03.02.2020 р. на суму 732 926,13 грн., Міським комунальним підприємством Чернівцітеплокомуненерго сплачено на користь ПАТ НАК Нафтогаз України 16 519 935,64 грн. за спожиті обсяги газу на підставі Договору № 5175/1718-ТЕ-38 від 29 вересня 2017 року.

Вказане свідчить про повне погашення відповідачем суми основної заборгованості перед позивачем за спожиті обсяги газу на підставі Договору № 5175/1718-ТЕ-38 від 29 вересня 2017 року до звернення позивача з позовом - 17 лютого 2020 року, а відтак і відсутність правових підстав для стягнення означених коштів.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень частини 2 статті 193 Господарського Кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважаться таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення, індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Виходячи із даних законодавчих положень, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Судом встановлено, що відповідачем не виконано належним чином умови укладеного між сторонами Договору. Вказані обставини не заперечуються представником відповідача.

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, виходячи з визнання представником відповідача позовних вимог в частині інфляційних втрат та 3% річних, суд погоджується з останнім та вважає його таким, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно клопотання про зменшення на 90% розміру пені

Згідно з приписами статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання Відповідачем умов Договору складає 3 768 302,90 грн.

Правильність нарахування пені, окрім іншого, визнана представником відповідача. При цьому, у зв`язку із збитковістю підприємства, відповідач просить суд про зменшення на 90% розміру пені.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Оскільки, державою визначено спеціальний режим проведення взаєморозрахунків, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами, і відповідач не може впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, з урахуванням того, що відповідач виконав грошове зобов`язання за отриманий газ, який за договором передається саме населенню, збитковість підприємства згідно звітів про фінансові результати, надмірно велике нарахування пені, суд дійшов висновку клопотання адвоката відповідача задовольнити частково та зменшити розмір пені яка підлягає стягненню на п`ятдесят відсотків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку позов задовольнити частково.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, судовий збір у розмірі 143 304,34 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд,

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Міського комунального підприємства Чернівцітеплокомуненерго (58018, м. Чернівці, вул. Максимовича, буд. 19-А, код ЄДРПОУ 34519280) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1 884 151,45 грн. пені; 1 931 760,18 грн. 3% річних; 3 853 559,60 грн. інфляційних втрат та 143 304,34 грн. судового збору.

3.Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 16 237 959,37 грн. основного боргу; 1 884 151,45 грн. пені.

Повний текст рішення складено та підписано 03 липня 2020 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк