Рішення № 90176636, 23.06.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1068/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фермерського господарства "Ромашка", с. Петропавлівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій", смт. Васищеве про стягнення 355 610,56 грн. за участю представників:

позивача - Курило М.І. (адвокат), довіреність № 1-954 від 20.05.20р.;

відповідача - Межова К.П. (адвокат), відповідно до ордеру про надання правової допомоги від 21.05.20р.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Ромашка" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій", смт. Васищеве заборгованість за Договором поставки №0011СД від 03.09.18р. в сумі 355 610,56 грн., яка складається з: 307 121,13 грн. - основного бору; штрафні санкції в сумі 39072,00 грн.; 3% річних в сумі 9417,56 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 13.04.20р. позовну заяву Фермерського господарства "Ромашка", с. Петропавлівка, Х/о - залишено без руху. Надано позивачеві строк десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви , а саме надати до суду докази направлення на адресу відповідача позовної заяви з додатками (ОПИС ВКЛАДЕННЯ).

21.04.20р. позивач надав суду докази направлення відповідачу позовної заяви.

Ухвалою суду від 27.04.20р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "25" травня 2020 р. об 11:00 год.

04.05.20р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучено судом до матеріалів справи.

Підготовче засідання у справі №922/1068/20, яке було призначено на "25" травня 2020 р. о(об) 11:00 год. не відбулось з причин перебування судді Шарко Л.В. у відпустці (підстава - заява судді Шарко Л.В., наказ в.о. голови суду Новікової Н.А. від 19.05.20р.).

Ухвалою від 26.05.20р. повідомлено сторін про те, що підготовче засідання відбудеться "23" червня 2020 р. об 11:00 год.

Підготовче засідання у справі №922/1068/20 було закрито протокольною ухвалою, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 23.06.20р. та розпочато розгляд справи по суті, за заявою сторін, в даному засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні 23.06.20р. підтримав позовні вимоги, заперечував проти клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.06.20р. визнав суму основного боргу, заперечував проти розрахунку пені та 3% річних та просив суд надати розстрочку виконання рішення суду з врахуванням скрутного фінансового стану підприємства.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Відповідно до умов договору поставки № 0011СД від 03.09.2018р. (надалі - Договір) Фермерське господарство «Ромашка» - постачальник (надалі - позивач) поставило та передало у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Васищевський завод рослинних олій» - покупець (надалі - відповідач) продукцію - соняшник врожаю 2018року.

Згідно з п. 1.1. Договору, постачальник - позивач зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві - відповідачу, покупець - відповідач зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату продукції - соняшник врожаю 2018року, в порядку і на умовах Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, продукція поставляється покупцеві - відповідачу окремими партіями в термін, що зазначений у Специфікації до даного Договору.

В п. 4.2. Договору, вказано, що датою поставки Продукції вважається дата підписання видаткової накладної.

Згідно з п. 5.1., п.п. 5.1.1. Договору, постачальник - позивач зобов`язаний своєчасно поставити покупцеві - відповідачу продукцію, за умов даного Договору

Відповідно до п. 5.2., п.п. 5.2.1. Договору, покупець - відповідач зобов`язаний прийняти та оплатити продукцію згідно з умовами, визначеними у цьому Договорі та Специфікаціях, до даного Договору.

Згідно п. 8.1. Договору термін дії Договору встановлюється з дня його підписання сторонами і до його остаточного виконання прийнятих на себе зобов`язань, але до 31.07.2019р.

Відповідно до Договору, постачальник - позивач відвантажив на адресу покупця - відповідача товар соняшнику врожаю 2018року, що підтверджується видатковими накладними:

- видаткова накладна № 2 від 06.03.2019р. (загальна кількість 30,28т. на суму 296 370, 95 грн. у тому числі ПДВ);

видаткова накладна № 3 від 07.03.2019р. (загальна кількість 168,5т. на суму 1 649 224,08 грн. у тому числі ПДВ);

- видаткова накладна № 19 від 10.05.2019р. (загальна кількість 30,76т. на суму 304 524,00 грн. у тому числі ПДВ);

- видаткова накладна № 24 від 18.06.2019р. (кількість 104,7т. на суму 1 047 002,10 грн. у тому числі ПДВ);

Продукції - соняшник врожаю 2018року відвантажено на загальну суму - 3 297 121,13грн.

Відповідно виписок з особистого рахунку постачальника - позивача № 260006039 сплата за продукцію - соняшник врожаю 2018року згідно Договору була здійснена частково покупцем - відповідачем в наступний час:

- виписка за 06.03.2019року, загальна сума 100 000,00грн.;

- виписка за 19.03.2019року, загальна сума 800 000,00грн.;

- виписка за 11.05.2019року, загальна сума 300 000,00грн.;

- виписка за 16.09.2019року, загальна сума 120 000,00грн.;

- виписка за 25.09.2019року, загальна сума 130 000,00грн.;

- виписка за 09.10.2019року, загальна сума 240 000,00грн.;

- виписка за 23.10.2019року, загальна сума 100 000,00грн.;

Покупець - відповідач сплатив за товар соняшнику врожаю 2018 року станом на 05.02.2020 року - загальну суму 1 790 000,00грн.

11.09.2019року за вих. №336 на адресу постачальника - позивача надійшов лист від покупця - відповідача в якому останній гарантував оплату за соняшник згідно Договору поставки № 0011СД від 03.09.2018року в розмірі 10% від вартості кожної партії продукції, отриманої згідно вказаного договору. Залишок заборгованості покупець - відповідач зобов`язався погасити до 01.01.2020 року.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за період: січень 2019р. - листопад 2019р. між постачальником - позивачем та покупцем - відповідачем за Договором поставки № 0011СД від 03.09.2018року, складеного станом на 30.11.2019року заборгованість на користь постачальника - позивача складає - 507 121,13грн.

24.11.2019року на адресу покупця - відповідача був направлений лист з вимогою проведення остаточної звірки та негайною сплатою заборгованості.

13.12.2019року за вих. 463 на адресу постачальника - позивача надійшов лист від покупця - відповідача в якому останній жодним чином не заперечував факт наявності заборгованості за Специфікацією № 6 від 12.06.2019року до Договору поставки № 0011СД від 03.09.2018року на загальну суму 507 121,13грн. та гарантував її погашення до 17 січня 2020року.

Відповідно до умов договору поставки № 0011СД від 03.09.2018р. покупець здійснив сплату заборгованості у розмірі 100 000, 00 грн., що підтверджується випискою з особистого рахунку постачальника від 31.01.2020року.

10.02.2020року покупець згідно вищезазначеного договору поставки перерахував на розрахунковий рахунок постачальника додатково ще 100 000, 00 грн., що також підтверджується випискою від 10.02.2020року.

У зв`язку з неналежним виконання покупцем своїх зобов`язань в частині розрахунків за поставлено продукцію, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 307 121,13 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 307 121,13 грн. та не заперечує проти її наявності, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 307 121,13 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Згідно з п. 6.2. Договору, за прострочення оплати покупцем - відповідачем зобов`язано сплатити постачальнику - позивачу пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості, означений штраф за своєю правовою природою, відповідно до ст. 549 ЦК України, є пенею.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Судом здійснено перевірку розрахунку пені та встановлено, що вимога позивача про стягнення пені з відповідача підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 25 074,14 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 9417,56 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що він не відповідає нормам чинного законодавства, а тому судом здійснено перерахунок суми 3% річних відповідно до якого стягненню з відповідача підлягає сума в розмірі 5581,98 грн.

Щодо заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду виконання рішення суду за наступним графіком: 50% суми, що підлягає сплаті згідно рішення суду - не пізніше-останнього банківського дня місяця, у якому рішення суду набере чинності; 50% суми, що підлягає сплаті згідно рішення суду - не пізніше останнього банківського дня місяця, наступного за місяцем, у якому рішення суду набере чинності, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи дану заяву відповідач посилається за скрутне фінансове становище, а також зазначає про те, що наявність сукупності зобов`язань, які мають бути погашені відповідачем у квітні травні 2020 року робить неможливим виконання рішення по даній справі одним платежем.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Враховуючи вищезазначені судом обставини у сукупності, в тому числі недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами у справі факту неможливості виконання рішення суду, беручи до уваги норми законодавства та судову практику, які врегульовують та тлумачать вказані правовідносини, оцінивши подані сторонами пояснення та заперечення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 546, 548, 549, 610-612, 623-625, 629, 631 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (код ЄДРПОУ 37431314, 62495, Харківська обл., смт. Васищеве, вул. Овочева,13) на користь Фермерського господарства «Ромашка» (код ЄДРПОУ 22675394, 63722, Харківська область, Куп`янський район, с. Петропавлівка, вул. Червона, будинок 2-Г) суму основного боргу в розмірі 307 121,13 грн.; пеню в розмірі 25 074,14 грн.; 3 % річних у сумі 5 581,98 грн.; судовий збір в сумі 5 066,66 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 13 997,86 грн. та 3% річних в сумі 3 835,58 грн. відмовити.

В задоволенні заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

У відповідності до ч. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строк апеляційного оскарження продовжено на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено та підписано 03.07.20р.

Суддя Л.В. Шарко