Рішення № 90176490, 23.06.2020, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________

46001, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 червня 2020 року м.Тернопіль Справа № 921/286/20 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕМ», м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства «АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «АГРО-ДРУЖБА», с.Нова Могильниця Теребовлянського району Тернопільської області

про стягнення 89464,00грн,

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕМ», м.Київ, звернулося 08.05.2020 (згідно накладної на поштове відправлення №0420525803839 та відтиску календарного штемпеля відділення поштового зв`язку м.Києва на поштовому конверті) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства «АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «АГРО-ДРУЖБА», с.Нова Могильниця Теребовлянського району Тернопільської області, про стягнення 56449,63грн основного боргу, 1552,01грн - 3% річних, 16380грн нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами, 15082,45грн пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, що виникли на підставі договору поставки №29.01.19-77/1 від 29.01.2019 в частині проведення розрахунків за переданий у власність товар мінеральні добрива.

В обґрунтування позову ТОВ «АГРОСЕМ» вказує, що ним на виконання договірних зобов`язань було поставлено відповідачу мінеральні добрива «Яра Віта Грамітрел» в обсязі та за ціною, вказаною у Специфікації №4 від 08 травня 2019 року, що підтверджується видатковою накладною №АГ-08/05146 від 08 травня 2019року. Натомість, відповідач прийнявши товар у власність не здійснив його оплати у визначені строки.

17 травня 2019 року сторонами укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог на суму 162782,33грн. Решта сума боргу за переданий підприємству товар в розмірі 54626,47грн не погашена, що стало підставою для нарахування відповідно до положень ст.ст.536, 546, 549, 624, 625, 692, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст.230, 232 Господарського кодексу України, пунктів 9.2, 9.4, 12.5 договору №29.01.19-77/1 від 29.01.2019 відсотків за користування чужими грошовими, 3% річних та пені. Заявлені вимоги товариство просить стягнути в примусовому порядку, оскільки направлена відповідачу вимога №ОЛ.09.09.19/565 від 09.09.2019 останнім залишена без задоволення.

Заперечення відповідача.

Відповідач відзиву на позов не надав, будь яких інших клопотань в порядку господарського процесуального законодавства України, не заявив. Уповноважений представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення від 12.06.2020 №4643300035658 33-го пересувного відділення поштового зв`язку м.Теребовля Тернопільської області про вручення Приватному підприємству «АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «АГРО-ДРУЖБА» рекомендованого поштового відправлення №4602509244248 від 01.06.2020, яким на адресу відповідача направлялася ухвала від 01.06.2020 про відкриття провадження у справі.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 01.06.2020, з урахуванням заявленого у позовній заяві клопотання ТОВ «АГРОСЕМ», відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання за яв по суті спору.

У судове засідання учасники справи не з`явилися.

23.06.2020 позивачем надіслано суду клопотання №ОЛ.23.06.20/1 від 23.06.2020 (вх.№3921), згідно якого останнім позовні вимоги підтримано в повному обсязі. Також позивач просив справу розглянути без його участі.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач належним чином та завчасно повідомлений про розгляд справи, однак правом на подання відзиву на позов не скористався.

Суд, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що господарським судом, в межах наданих повноважень, створені учасникам судового процесу належні умови в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та наданні відповідних доказів, а тому дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами в даному судовому засіданні.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

29 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросем» як Постачальником та Приватним підприємством «АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «АГРО-ДРУЖБА» як Покупцем, укладено договір поставки №29.01.19-77/1 (далі - договір), відповідно до п.п.1.1, 5.1, 5.2 якого Постачальник зобов`язався передати (поставити) Покупцеві у власність продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а Покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його.

Найменування, асортимент та кількість товару, ціна за одиницю та загальна вартість товару визначаються у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору (п.п.2.1, 3.1 договору).

Згідно п.3.2 договору передбачено, що протягом строку дії цього договору, грошові зобов`язання Покупця існують та підлягають сплаті у гривні. Оскільки товар має імпортну складову, сторони у специфікаціях визначають еквівалент ціни товару в іноземній валюті (долар США чи ЄВРО) у відповідності до курсу продажу відповідної іноземної валюти відносно гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті підписання Специфікації.

За умовами п.3.3 договору Покупець здійснює оплату вартості товару шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок Постачальника.

Оплата товару здійснюється Покупцем шляхом внесення 100% передоплати, якщо інший порядок та строки розрахунків не визначені у відповідній специфікації до цього договору (п. 3.5 договору).

Пунктом 3.6 договору передбачено, що у разі зміни курсу іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України, Покупець у день здійснення оплати за товар зобов`язаний самостійно визначити суму в гривнях, яку він повинен сплатити Постачальнику, як скориговану вартість товару за наступною формулою: Х2=Х1*Y2/Y1, де X1 - вартість/частина вартості товару у гривнях, зазначена у відповідній Специфікації; Y1 - курс продажу іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті підписання Специфікації; Y2 - курс продажу іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті оплати; Х2 - кінцева вартість неоплаченої частини товару, у гривнях.

Також Покупець має право звернутися до Постачальника з проханням провести розрахунок відповідно до вказаної формули та повідомити йому суму, що підлягає оплаті за товар (його частину). Сторони домовились, що в якості курсу іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України використовується середнє значення курсу продажу іноземної валюти, що склався на Міжбанківському валютному ринку України. Курс продажу іноземної валюти до гривні за цим договором визначається згідно інформації, опублікованої за посиланням: https://minfin.com.ua/currency/mb/. У разі виникнення між сторонами суперечок щодо курсу валюти, достатнім доказом існування курсу Міжбанку на визначену дату є роздруківка відповідної сторінки з сайту, що зроблена Постачальником та засвідчена підписом його уповноваженої особи та печаткою.

У п.3.9 договору зазначено, що у випадку, якщо покупцем не будуть виконані грошові зобов`язання за цим договором у повному обсязі або частково і Постачальником буде подано позов до суду, то для для індексації (коригування) вартості товару відповідно до умов п.3.6 договору датою або днем оплати буде вважатися дата складання та підписання Постачальником позовної заяви до суду відповідної юрисдикції, у якій Покупець буде виступати відповідачем.

Поставка товару здійснюється окремими партіями, на умовах та у строки, визначені у Специфікаціях до цього договору. У разі порушення строків оплати товару, Постачальник вправі перенести строки поставки товару на кількість днів, рівну кількості днів прострочення оплати і до нього не можуть застосовуватись передбачені цим Договором та чинним законодавством України, санкції за прострочення поставки товару (п. 4.1 договору).

Передача товару у місті поставки, здійснюється тільки при наявності в уповноваженої особи Покупця оригіналу довіреності на отримання товару від Постачальника. Керівник Покупця вправі приймати товар від Постачальника без довіреності (п.4.4 договору).

Відповідно до п.4.5 договору прийняття товару здійснюється уповноваженими представниками сторін; щодо кількості - відповідно до видаткової накладної; щодо якості - відповідно до технічних характеристик, сертифікату якості/відповідності товару, а також інших нормативних документів та умов договору.

Право власності, а також пов`язаний з таким правом ризик випадкової загибелі або пошкодження (псування) товару, переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі товару за видатковою накладною та підписання її уповноваженими представниками сторін.

За умовами п.9.1 договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання договору, сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства та умов цього договору.

У випадку порушення термінів або умов оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (п.9.2 договору).

Пунктом 9.4 договору встановлено, що за порушення грошових зобов`язань по оплаті товару, Покупець сплачує на користь Постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3% за кожен місяць від простроченої суми, за весь період прострочення.

Нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов`язань здійснюється до повного розрахунку (п. 9.6 договору).

У п.12.5 договору сторони дійшли взаємної згоди, на підставі ст.259 Цивільного кодексу України, при нарахуванні штрафних санкцій відповідно до умов цього договору, не застосовувати п.6 ст.232 Господарського Кодексу України, а здійснювати нарахування штрафних санкцій за весь період неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором, а також збільшити позовну давність про стягнення неустойки, за цим договором, до 3-х років.

Договір набрав чинності з дати його підписання обома сторонами і діє протягом одного року, але, в будь якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. При відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору за місяць до закінчення терміну його дії, договір вважається продовженим на тих же умовах, на той же термін (п.13.1 договору).

Пунктом 13.2 договору визначено, що Специфікації, інші додатки до договору, є його невід`ємною частиною.

08 травня 2019 року сторонами складено та підписано Специфікацію №4 до договору від 29.01.2019 на поставку товару, а саме: 1400 літрів мінеральних добрив «Яра Віта Грамітрел» за ціною 129,41грн, що складає 4,92 дол.США за літр; загальну вартість товару визначено в сумі 217408,80грн, що еквівалентно 8260,04дол.США. Курс, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті укладання даної Специфікації, склав 26,3200грн за 1 дол.США (п.п.1, 2, 4, 5 Специфікації).

Також, сторонами у п.3 Специфікації визначено, що Покупець повинен оплатити вартість поставленого товару в строк до 15.05.2019.

Як вбачається з видаткової накладної №АГ-08/05146 від 08.05.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросем» передано, а Приватним підприємством «АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «АГРО-ДРУЖБА» прийнято у власність через представника ОСОБА_1 , що діяв на підставі довіреності №1 від 18.09.2018, мінеральні добрива у кількості 1400 літрів, вартістю 217408,80грн.

Видаткова накладна підписана представниками сторін, а підписи скріплені відтисками печаток юридичних осіб.

Відповідач не заперечує щодо факту отримання товару за накладною від 08.05.2019.

Оскільки у позивача існували договірні зобов`язання перед відповідачем згідно договору поставки №14-09-2018/БП-3 від 14.09.2018 в розмірі 162782,33грн, тому 17 травня 2019 року сторонами укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до п.п.1-3 якої грошові зобов`язання ПП «АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «АГРО-ДРУЖБА» перед ТОВ «Агросем», що виникли з договору поставки №29.01.19-77/1 від 29.01.2019, Специфікації №4 від 08.05.2019, припиняються частково в розмірі 162782,33грн, що становить еквівалент 6171,85 доларів США шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог. Встановлено, що неоплаченою залишається заборгованість відповідача в розмірі, що становитиме на дату здійснення платежу еквівалент суми 2088,36доларів США, в тому числі ПДВ (п.2 угоди). Для цілей цієї угоди сторонами використано курси валют по відношенню до гривні, а саме: 1 долар США дорівнює 26,375грн (п.4 угоди).

З`ясовано, що відповідач не здійснив остаточного розрахунку за переданий у власність товар, тому позивач 11.09.2019 (опис вкладення у цінний лист №0420525807427, список згрупованих поштових відправлень №5373) звернувся до відповідача з вимогою №ОЛ.09.09.19/565 від 09.09.2019 погасити існуючий борг, а також сплатити пеню та 3% річних. Претензія отримана 04.10.2019, втім залишена ПП «АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «АГРО-ДРУЖБА» без відповіді та задоволення.

Наведене послугувало підставою для звернення за судових захистом майнових прав позивача шляхом примусового стягнення з відповідача 56448,63грн боргу (скоригованої вартості неоплаченого товару), 15082,45грн пені, 1552,01грн 3% річних та 16380грн нарахованих 3% за користування чужими грошовими коштами.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За визначенням, що міститься у ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки, за яким позивач зобов`язався передати (поставити) відповідачу у власність продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його.

Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 179, 180, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) такий правочин є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст.ст.173, 174, 175 ГК України, ст.ст.11, 202, 509 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Матеріали справи, а саме первинними документами, котрі оформлені належним чином та складені на виконання господарських операцій, підтверджується, що на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято мінеральні добрива на загальну суму 217408,80грн, що в еквівалентному виразі становить 8260,04дол.США (видаткова накладна №АГ-08/05146 від 08.05.2019, Специфікація №4 від 08.05.2019).

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Поставка товару здійснюється Постачальником на умовах доставки на склад за адресою: с.Нова Могильниця Терребовлянський район (п. 4 Специфікації № 4 від 08.05.019).

У п.3.5 договору сторони погодили, що покупець оплачує товар шляхом внесення 100% передоплати, якщо інший порядок та строки розрахунків не визначені у відповідній специфікації до цього договору.

У Специфікації № 4 до договору, котру підписано сторонами 08.05.2019 визначено, що Покупець повинен оплатити вартість переданого йому товару в повній мірі до 15.05.2019.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами угоди від 17.05.2019 в рахунок погашення грошових вимог позивача перед відповідачем по оплаті переданого останньому товару було зараховано однорідні грошові вимоги на суму 162782,33грн, що еквівалентно 6717,85дол.США. Угодою встановлено, що неоплаченим залишається товар на суму, що в грошовому еквівалентні іноземної валюти становить 2088,36дол.США (без урахування умов п.3.6 договору поставки складає 54626,47грн), яку відповідач зобов`язався оплатити у строки та в порядку, визначені договором поставки.

Одним із способів припинення зобов`язань у цивільному праві є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в частині третій статті 203 ГК України, згідно з якою господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Отже, залік (або зарахування) зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із законних засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов`язань. Водночас, для проведення зарахування необхідна сукупність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов`язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте, воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно, зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що випадки, у яких суб`єктам господарювання забороняється припиняти зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, мають бути визначені виключно в законах України.

Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

Отже, відповідно до вимог закону та умов укладеної 17.05.2019 сторонами угоди про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, зобов`язання відповідача по оплаті 162782,33грн, що становить в еквівалентному виразі 6171,85дол.США слід вважати припиненими, відповідно, залишок боргу, який відповідач зобов`язався сплатити у строк до 15.05.19 (п.2 угоди) становить 54626,47грн (217405,80грн - 162782,33грн).

При цьому суд враховує, що згідно п.3.7 договору сторонами передбачено, у випадку порушення покупцем строків та порядку оплати товару, встановлених договором, постачальник з першого дня порушення набуває право в односторонньому порядку скоригувати вартість товару відповідно до умов п.3.6 договору та вимагати від покупця негайної повної оплати за весь товар, а покупець повинен негайно виконати вказану вимогу постачальника.

Позивач просить стягнути з відповідача 56449,63грн заборгованості за поставлений відповідно до Специфікації №4від 08.05.2019 товар з урахуванням скоригованої вартості товару.

11.09.2019, з метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача направлялася лист-претензія №ОЛ.09.09.19/565 від 09.09.2019 з вимогою погасити заборгованість негайно, однак відповіді на претензію відповідач не надав, а також не надав суду доказів погашення заборгованості, доводів позивача не спростував.

Відповідно, суд констатує, що з урахуванням умов п.п.3.7, 3.9 договору поставки щодо права позивача на коригування вартості неоплаченого товару, поставленого 08.05.2019, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 56449,63грн є доведеними, правомірними, такими, що підлягають до задоволення.

Окрім того, позивачем нараховано на суму боргу з 20.05.2019 по 29.04.2020 та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1552,01грн та 15082,45грн пені, з 01.06.2019 по 31.03.2020 (10 місяців) відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 16380,00грн.

Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а в силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов`язань в повній мірі шляхом проведення остаточного розрахунку за отримані мінеральні добрива на момент розгляду спору судом у матеріалах немає.

За встановлених обставин справи, вимоги в частині стягнення з відповідача 56449,63грн заборгованості заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем на підставі ст.625 ЦК України, у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання здійснено нарахування на 54626,47грн основного боргу 3% річних за період з 20.05.2019 по 29.04.2020 в розмірі 1552,01грн.

Приписами ст.625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає такі вимоги правомірними, такими, що підлягають до задоволення в заявленій сумі.

Щодо вимог про стягнення 16380,00грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, котрі нараховано на суму основного боргу (з червня 2019 року по березень 2020 року, включно) в розмірі 3%, то суд відзначає таке.

У п.9.4 договору сторони погодили, що за порушення грошових зобов`язань по оплаті товару покупець сплачує на користь постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3% за кожен місяць від простроченої суми, за весь період прострочення.

Цивільним законодавством України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст.536 Цивільного кодексу України).

Таким чином, виключення із даного правила, тобто звільнення боржника від сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, може бути встановлено тільки договором між фізичними особами; буквальне тлумачення даного положення наведеної статті дозволяє зробити висновок, що юридичні особи не можуть бути звільнені від цього обов`язку.

Проценти, визначені статтею 536 Цивільного кодексу України, є встановленою законом платою за користування чужими грошовими коштами (тобто не є неустойкою за порушення грошового зобов`язання), яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення. Тобто сплата процентів, передбачених ст. 536 ЦК України, є самостійним видом грошового зобов`язання, розмір якого встановлюється сторонами цивільного договору.

На відміну від ст.536 ЦК України, частина 2 ст.625 ЦК України, передбачає саме відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Відповідальність за приписами ст.625 Цивільного кодексу України полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги різну правову природу процентів, передбачених статтею 536 Цивільного кодексу України, і процентів, що стягуються відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, відсутні обмеження щодо одночасного стягнення процентів, передбачених ст.536 Цивільного кодексу України та іншими статтями, та сплату трьох процентів річних від простроченої суми, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України.

Дана правова позиція узгоджується із викладеними у постановах Верховного Суду України висновками від 29.05.2013 у справі №6-39цс13, Вищого господарського суду України від 26.04.2016 у справі №910/27028/15, від 25.05.2016 у справі №920/1239/15.

Аналогічна позиція викладена також в "Аналізі практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві", підготовленому Верховним Судом України та в постанові Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17 грудня 2013 року №14, що є чинною.

Як вбачається з умов договору поставки від 29.01.2019 (п.9.4) проценти за користування чужими грошовими коштами, є не штрафною санкцією, а самостійним грошовим зобов`язанням, адже такі сплачуються у випадку порушення покупцем своїх зобов`язань по оплаті товару. Дані положення договору свідчать про однозначне розуміння відповідачем суті процентів, згоду на їх сплату та усвідомлення міри відповідальності за порушення зобов`язання зі сплати процентів.

З огляду на вищенаведене, вимоги щодо стягнення 16380грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, підлягають до задолення у заявленому розмірі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 15082,45грн пені, нарахованої з 20.05.2019 по 18.07.2019 (346 днів) згідно з поданим розрахунком.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виходячи із змісту ст.ст.546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторони у п.п.9.2, 9.6 договору погодили, що випадку порушення термінів або умов оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов`язань здійснюється до повного розрахунку.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 12.5 договору сторони на підставі ст.259 Цивільного кодексу України дійшли згоди при нарахуванні штрафних санкцій не застосовувати положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, а здійснювати нарахування штрафних санкцій за весь період неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за договором, а також сторонами збільшено позовну давність про стягнення неустойки до трьох років.

Відтак, сторони за договором встановили більш тривалий строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання (3 роки), ніж встановлений законом, втім, вказане не суперечить положенням чинного законодавства (ст.ст.6, 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін; договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Таким чином, як збільшення сторонами у договорі періоду нарахування штрафних санкцій, так і збільшення строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки, не суперечить вимогам законодавства та оформлено сторонами згідно вимог закону.

Враховуючи наведене, за підрахунком суду, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню.

Висновки.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні (майново-господарські) зобов`язання перед позивачем, а тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму: 56449,63грн основного боргу, 3% річних в сумі 1552,01грн, 16380,00грн відсотків за користування чужими грошовими коштами та 15082,45грн пені.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати, що складаються із сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2102грн, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст.4, 11, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 197, 219, 220, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «АГРО-ДРУЖБА» (с.Нова Могильниця Теребовлянського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 37625037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕМ», проспект Героїв Сталінграда, 6А, Оболонський район, м.Київ, ідентифікаційний код 30967207) 56449(п`ятдесят шість тисяч чотириста сорок дев`ять)грн 63коп основного боргу, 1552(одну тисячу п`ятсот п`ятдесят дві)грн 01коп. - 3% річних, 16380(шістнадцять тисяч триста вісімдесят)грн 00коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 15082(п`ятнадцять тисяч вісімдесят дві)грн 45коп. пені та 2102(дві тисячі сто дві)грн 00коп. в повернення сплаченого судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням гарантій, встановлених п.4 розділу Х Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 02.07.2020.

Суддя Н.О. Андрусик