Рішення № 90176373, 23.06.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3423/19

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Михайлов В.Л. – ордер №069658 від 18.11.2019р.;

Від відповідача: не з`явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗАХИСТ" до відповідача Приватного підприємства "ВЕРЕСЕНЬ" про стягнення 3 984 415,52 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗАХИСТ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 3519/19) до відповідача – Приватного підприємства "ВЕРЕСЕНЬ" про стягнення 3984415,52 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.01.2020р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначення підготовчого засідання на "20" лютого 2020 р. о 10:40 год.

11.02.2020 року до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗАХИСТ" вх.ГСОО№3573/20 надійшло клопотання про проведення судового засідання по справі №916/3423/19 в режимі відеоконференції, у якому позивач просить суд здійснити розгляд справи №916/3423/19, за участю повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗАХИСТ" у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити: Господарському суд Харківської області, що знаходиться за адресою: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 8-й під`їзд.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.02.2020р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗАХИСТ" від 11.02.2020р. вх.ГСОО№3573/20 про проведення судового засідання по справі №916/3423/19 в режимі відеоконференції було задоволено та доручено Господарському суд Харківської області, (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 8-й під`їзд) проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗАХИСТ" у судовому засіданні при розгляді справи №916/3423/19, яке призначене господарським судом Одеської області на 20.02.2020р. о 10 год. 40хв.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.02.2020р. було відкладено підготовче засідання до 12.03.2020р. о 11:30 год.

11.03.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання за вх.№6280/20 про призначення експертизи.

12.03.2020р. у судовому засіданні було протокольно відмовлено у задоволені вказаного клопотання, у зв`язку з тим, що у даній справі не виникла дійсна потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, також суд вказує, що призначення експертизи призведе до затягування розгляду справи, тому суд не вбачає підстав доцільності проведення вказаної експертизи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.03.2020р. було закрито підготовче провадження у справі №916/3423/19 та призначено справу до розгляду по суті на 24.03.2020р. о 11:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2020 року відповідно до ч.2 ст. 29 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Указу Президента України від 13.03.2020р. №87/2020 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року”, “Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2”, Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19”, розуміючи відповідальність держави за свою діяльність, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед відвідувачів та працівників суду, судом було перенесено судове засідання у справі №916/3423/19, яке призначене на 24.03.2020р. о 11год.00хв., а саме на “14” квітня 2020р. о 14год.15хв.

14.04.2020 року від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗАХИСТ" надійшло клопотання за вх.№9530/20 про відкладення розгляду справи.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020р. №239 “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” установлено з 12.03.2020р. до 24.04.2020р. на усій території України карантин.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020р. №540-IХ розділ Х “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту: “Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.04.2020р. було відкладено судове засідання до 07.05.2020р. о 11:20 год.

05.05.2020 року від Приватного підприємства "ВЕРЕСЕНЬ" надійшло клопотання за вх.№11247/20 про відкладення розгляду справи.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020р. “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” установлено термін дії карантину до 11.05.2020р. на усій території України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.05.2020р. було відкладено судове засідання до 25.05.2020р. о 11:00 год.

19.05.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання за вх.№12585/20/20 про зупинення провадження у справі.

25.05.2020р. у судовому засіданні було протокольно відмовлено у задоволені вказаного клопотання з огляду на те, шо відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Господарський суд зауважує, що під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для суду самостійно встановити обставини, які повинні бути встановлені судом у межах іншої справи, та які, в силу ст. 75 ГПК України, матимуть преюдиційне значення для вирішення спору по суті.

Приймаючи до уваги положення чинного законодавства, а також доводи наведені представником ПП «ВЕРЕСЕНЬ» в обґрунтування поданого клопотання, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання, оскільки останнім не було доведено суду існування об`єктивної неможливості вирішення даного спору на підставі зібраних доказів, які дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.05.2020р. було відкладено судове засідання до 23.06.2020р. о 10:00 год.

Представник відповідача Приватного підприємства "ВЕРЕСЕНЬ" правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористались.

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідачі так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В ході розгляду даної справи господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

23.06.2020р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЗАХИСТ» (далі - «ПОСТАЧАЛЬНИК») і Приватним підприємством «ВЕРЕСЕНЬ» (далі - «ПОКУПЕЦЬ») було укладено Договір поставки № 126 від 18.04.2018р., та Договір поставки № 123 від 16.04.2019р.

Так, згідно з п. 1.1 Договору № 126 та № 123, в терміни визначені Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі – Товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену Договором.

Згідно пункту 2.1. Договору, за даним Договором постачається товар, асортимент, кількість, ціна якого визначається Додатками та/або видатковими накладними та/або рахунками-фактурами, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.2.2 Договору № 126 та № 123, ціна Товару, що поставляється, вказується у Додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду Товару. Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро (в залежності від валюти придбання Постачальником Товару за зовнішньоекономічними контрактами).

Також відповідно до п. 3.1. Договорів № 126 та № 123 порядок розрахунків за поставлений Товар визначається у Додатках до Договорів № 126 та№ 123.

Відповідно до пункту 1.1. Додатку №1 до Договору поставки №126 від 18 квітня 2018 р., передбачено, що постачальник зобов`язується поставити Покупцеві, а Покупець прийняти й оплатити на умовах основного договору Товар.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЗАХИСТ», повністю виконало зобов`язання передбачені умовами Договорів поставки, передало Товар визначений у додатках, що підтверджується оформленими видатковими накладними.

Однак, всупереч умовам Договорів поставки, ПОКУПЦЕМ не були виконані взяті на себе зобов`язання: не в повному обсязі здійснена оплата за поставлений Товар.

Згідно до пункту 2 Додатку №1 до Договору поставки №126 від 18 квітня 2018 р. встановлено: « 2.1 Загальна вартість Товару становить - $45 862.07 і еквівалента 1 197 000,00 грн., виходячи з курсу, що склався на міжбанківському валютному ринку України на дату укладення цього додатка — 26.10 грн./$1.»

Пунктом 4 Додатку №1 до Договору поставки №126 від 18 квітня 2018 року передбачено, що оплата за поставлений Товари здійснюється в наступному порядку:

« 4.1. Оплату у розмірі 30% - $13 758.62 Покупець здійснює в період до 20.04.2018р., включно, виходячи з курсу долара, що склався на міжбанківському валютному ринку України на дату оплати.

4.2. Оплату у розмірі 70% - $32 103.45 Покупець здійснює в період до 15.10.2018р., включно, виходячи з курсу долара, що склався на міжбанківському валютному ринку України на дату оплати.»

Таким чином, до 15 жовтня 2018 року включно, Відповідач був зобов`язаний здійснити оплату у повному обсязі за Договором №126 у сумі 1 197 000,00 грн.

Однак відповідач, не оплатив переданий позивачем Товар, а сплатив лише 171 000,00грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений Товар згідно додатку №1 від 18 квітня 2018р. до Договору поставки №126 від 18 квітня 2018р. становить 1 026 000,00грн.

Пунктом 2 Додатку №4 від 19 квітня 2019р. до Договору поставки №123 від 16 квітня 2019 р. встановлено: « 2.1 Загальна вартість Товару становить - $22 542.00 і еквівалента 608 634,00 грн., виходячи з курсу, що склався на міжбанківському валютному ринку України на дату укладення цього додатка - 27.00 грн./$1.»

Пунктом 4 Додатку №4 від 19 квітня 2019р., до договору поставки №123 від 16 квітня 2019 року передбачено, що оплата за поставлений Товари здійснюється в наступному порядку:

« 4.1. Оплату у розмірі 100% - $22 542.00 Покупець здійснює в період до 30.10.2019р., включно, виходячи з курсу долара, що склався на міжбанківському валютному ринку України на дату оплати.»

Таким чином, до 30 жовтня 2019 року включно, Відповідач зобов`язаний був здійснити оплату у повному обсязі за Договором №123 (додаток №4) у сумі 608 634,00 грн.

Натомість відповідач, не оплатив переданий позивачем Товар, а сплатив лише 70 000,00грн

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений Товар згідно додатку №4 від 19 квітня 2019р. до Договору поставки №123 від 16 квітня 2019 р., становить 538 634,00грн.

Пунктом 2 Додатку №5 від 08 травня 2019р. до Договору поставки №123 від 16 квітня 2019 р. встановлено: « 2.1 Загальна вартість Товару становить - $75 586.19 і еквівалента 2 040 827,00 грн., виходячи з курсу, що склався на міжбанківському валютному ринку України на дату укладення цього додатка — 27.00 грн./$1.»

Пунктом 4 Додатку №5 від 08 травня 2019р. до Договору поставки №123 від 16 квітня 2019 року передбачено, що оплата за поставлений Товари здійснюється в наступному порядку:

« 4.1. Оплату у розмірі 100% - $75 586.19 Покупець здійснює в період до 30.10.2019р., включно, виходячи з курсу долара, що склався на міжбанківському валютному ринку України на дату оплати.»

Таким чином, до 30 жовтня 2019 року включно, Відповідач зобов`язаний був здійснити оплату у повному обсязі за Договором №123 (додаток №5) у сумі 2 040 827,00грн.

Натомість відповідач, не оплатив переданий позивачем Товар, через що, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений Товар згідно Додатку №5 від 08 травня 2019р. до Договору поставки №123 від 16 квітня 2019 р. становить 2 040 827,00 грн.

Станом на момент подачі позовної заяви загальна сума заборгованості ПП «ВЕРЕСЕНЬ» становить – 3 646 441,06грн., що також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків.

Позивачем було також вжито заходів досудового врегулювання спору, була направлена на адресу відповідача претензія №85 від 01.11.2019р., однак вказана претензія відповідачем була залишена без відповіді.

Договорами №123 та №126 за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань передбачена відповідальність, а саме:

Відповідно до п. 7.1. - за порушення умов даного Договору винна Сторона відшкодовує спричинені збитки, в порядку передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного Договору.

Пунктом 7.1.1. Договору, крім відповідальності, встановленої п.7.1. даного Договору ПОКУПЕЦЬ: за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 7.7. Договору, в разі невиконання ПОКУПЦЕМ зобов`язання щодо оплати отриманого Товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього Договору ПОКУПЕЦЬ, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь ПОСТАЧАЛЬНИКА крім суми заборгованості 20 % річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача пеню за Договором №126 від 18.04.2018р. у розмірі – 185 185,97грн., інфляційні збитки за Договором №126 від 18.04.2018р. у розмірі – 69 460,20грн., 3% річних за Договором №126 від 18.04.2018р. у розмірі – 33 647,18грн., пеню за Договором №123 від 16.04.2019р. у розмірі – 45 652,92грн. та 3% річних за Договором №123 від 16.04.2019р. у розмірі – 4 028,19грн.

Неналежне виконання Приватним підприємством «ВЕРЕСЕНЬ» своїх зобов`язань за Договором №126 від 18.04.2018р. та Договором №123 від 16.04.2019р. перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЗАХИСТ» і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЗАХИСТ» (далі - «ПОСТАЧАЛЬНИК») і Приватним підприємством «ВЕРЕСЕНЬ» (далі - «ПОКУПЕЦЬ») було укладено Договір поставки № 126 від 18.04.2018р., та Договір поставки № 123 від 16.04.2019р.

Так, згідно з п. 1.1 Договору № 126 та № 123, в терміни визначені Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі – Товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену Договором.

Згідно пункту 2.1. Договору, за даним Договором постачається товар, асортимент, кількість, ціна якого визначається Додатками та/або видатковими накладними та/або рахунками-фактурами, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.2.2 Договору № 126 та № 123, ціна Товару, що поставляється, вказується у Додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду Товару. Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро (в залежності від валюти придбання Постачальником Товару за зовнішньоекономічними контрактами).

Також відповідно до п. 3.1. Договорів № 126 та № 123 порядок розрахунків за поставлений Товар визначається у Додатках до Договорів № 126 та№ 123.

Відповідно до пункту 1.1. Додатку №1 до Договору поставки №126 від 18 квітня 2018 р., передбачено, що постачальник зобов`язується поставити Покупцеві, а Покупець прийняти й оплатити на умовах основного договору Товар.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЗАХИСТ», повністю виконало зобов`язання передбачені умовами Договорів поставки, передало Товар визначений у додатках, що підтверджується оформленими видатковими накладними.

Однак, всупереч умовам Договорів поставки, ПОКУПЦЕМ не були виконані взяті на себе зобов`язання: не в повному обсязі здійснена оплата за поставлений Товар.

Згідно до пункту 2 Додатку №1 до Договору поставки №126 від 18 квітня 2018 р. встановлено: « 2.1 Загальна вартість Товару становить - $45 862.07 і еквівалента 1 197 000,00 грн., виходячи з курсу, що склався на міжбанківському валютному ринку України на дату укладення цього додатка — 26.10 грн./$1.»

Пунктом 4 Додатку №1 до Договору поставки №126 від 18 квітня 2018 року передбачено, що оплата за поставлений Товари здійснюється в наступному порядку:

« 4.1. Оплату у розмірі 30% - $13 758.62 Покупець здійснює в період до 20.04.2018р., включно, виходячи з курсу долара, що склався на міжбанківському валютному ринку України на дату оплати.

4.2. Оплату у розмірі 70% - $32 103.45 Покупець здійснює в період до 15.10.2018р., включно, виходячи з курсу долара, що склався на міжбанківському валютному ринку України на дату оплати.»

Таким чином, до 15 жовтня 2018 року включно, Відповідач був зобов`язаний здійснити оплату у повному обсязі за Договором №126 у сумі 1 197 000,00 грн.

Однак відповідач, не оплатив переданий позивачем Товар, а сплатив лише 171 000,00грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений Товар згідно додатку №1 від 18 квітня 2018р. до Договору поставки №126 від 18 квітня 2018р. становить 1 026 000,00грн.

Пунктом 2 Додатку №4 від 19 квітня 2019р. до Договору поставки №123 від 16 квітня 2019 р. встановлено: « 2.1 Загальна вартість Товару становить - $22 542.00 і еквівалента 608 634,00 грн., виходячи з курсу, що склався на міжбанківському валютному ринку України на дату укладення цього додатка - 27.00 грн./$1.»

Пунктом 4 Додатку №4 від 19 квітня 2019р., до договору поставки №123 від 16 квітня 2019 року передбачено, що оплата за поставлений Товари здійснюється в наступному порядку:

« 4.1. Оплату у розмірі 100% - $22 542.00 Покупець здійснює в період до 30.10.2019р., включно, виходячи з курсу долара, що склався на міжбанківському валютному ринку України на дату оплати.»

Таким чином, до 30 жовтня 2019 року включно, Відповідач зобов`язаний був здійснити оплату у повному обсязі за Договором №123 (додаток №4) у сумі 608 634,00 грн.

Натомість відповідач, не оплатив переданий позивачем Товар, а сплатив лише 70 000,00грн

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений Товар згідно додатку №4 від 19 квітня 2019р. до Договору поставки №123 від 16 квітня 2019 р., становить 538 634,00грн.

Пунктом 2 Додатку №5 від 08 травня 2019р. до Договору поставки №123 від 16 квітня 2019 р. встановлено: « 2.1 Загальна вартість Товару становить - $75 586.19 і еквівалента 2 040 827,00 грн., виходячи з курсу, що склався на міжбанківському валютному ринку України на дату укладення цього додатка — 27.00 грн./$1.»

Пунктом 4 Додатку №5 від 08 травня 2019р. до Договору поставки №123 від 16 квітня 2019 року передбачено, що оплата за поставлений Товари здійснюється в наступному порядку:

« 4.1. Оплату у розмірі 100% - $75 586.19 Покупець здійснює в період до 30.10.2019р., включно, виходячи з курсу долара, що склався на міжбанківському валютному ринку України на дату оплати.»

Таким чином, до 30 жовтня 2019 року включно, Відповідач зобов`язаний був здійснити оплату у повному обсязі за Договором №123 (додаток №5) у сумі 2 040 827,00грн.

Натомість відповідач, не оплатив переданий позивачем Товар, через що, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений Товар згідно Додатку №5 від 08 травня 2019р. до Договору поставки №123 від 16 квітня 2019 р. становить 2 040 827,00 грн.

Отже, станом на момент подачі позовної заяви загальна сума заборгованості ПП «ВЕРЕСЕНЬ» становить – 3 646 441,06грн., що також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків.

Позивачем було також вжито заходів досудового врегулювання спору, була направлена на адресу відповідача претензія №85 від 01.11.2019р., однак вказана претензія відповідачем була залишена без відповіді.

Відповідачем грошові зобов`язання щодо оплати за поставлений товар виконано не було.

За таких обставин, господарський суд вважає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 3 646 441,06грн. з яких: 1 063 070,94 грн. за Договором №126 від 18.04.2018р. та 2 583 370,12грн. за Договором №123 від 16.04.2019р.

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.1.1. Договору, крім відповідальності, встановленої п.7.1. даного Договору ПОКУПЕЦЬ: за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 7.7. Договору, в разі невиконання ПОКУПЦЕМ зобов`язання щодо оплати отриманого Товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього Договору ПОКУПЕЦЬ, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь ПОСТАЧАЛЬНИКА крім суми заборгованості 20 % річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Постанова Вищого господарського суду України від 21 червня 2016 року по справі N° 916/4281/15).

Перевіривши розрахунок суми 3% річних, інфляційних витрат та пені наданий позивачем, господарський суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв`язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном «власність» розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за поставлений товар.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

На підставі вищенаведеного, керуючись положеннями ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗАХИСТ" до відповідача Приватного підприємства "ВЕРЕСЕНЬ" про стягнення 3 984 415,52 грн. – задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "ВЕРЕСЕНЬ" (67353, Одеська область, Березівський район, с. Мар`янівка , вул. Леніна, будинок №3; код ЄДРПОУ 32026847) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗАХИСТ" (65031, м. Одеса, вул. Проценка, 23/4; Код ЄДРПОУ 38847715) заборгованість за Договором №126 від 18.04.2018р. у розмірі 1 351 364 / один мільйон триста п`ятдесят тисяч триста шістдесят чотири/ грн. 29 коп., з яких: основний борг – 1 063 070 / один мільйон шістдесят три тисячі сімдесят/ грн. 94 коп., пеня – 185 185 / сто вісімдесят п`ять тисяч сто вісімдесят п`ять / грн. 97 коп., інфляційні збитки – 69 460 /шістдесят дев`ять тисяч чотириста шістдесят/ грн. 20 коп., 3% річних – 33 647 / тридцять три тисячі шістсот сорок сім/ грн. 18 коп. та заборгованість за Договором №123 від 16.04.2019р. у розмірі 2 633 051 /два мільйони шістсот тридцять три тисячі п`ятдесят одну/ грн. 23 коп., з яких: основний борг – 2 583 370 /два мільйони п`ятсот вісімдесят три тисячі триста сімдесят/ грн. 12 коп., пеню – 45 652 / сорок п`ять тисяч шістсот п`ятдесят дві/ грн. 92 коп., 3 % річних – 4 028 / чотири тисячі двадцять вісім/ грн. 19 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 59 766 /п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот шістдесят шість / грн. 23 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст складено 03 липня 2020 р.

Суддя С.Ф. Гут