Ухвала суду № 90176103, 03.07.2020, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

03 липня 2020 року Справа № 913/508/19

Провадження №33/913/508/19

Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальність "Біхайв" на дії державного виконавця Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) за вих.№115 від 19.06.2020 у справі №913/508/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Біхайв", вул.Гагаріна, буд.81, с.Чорнявка, Черкаської області, 19646

до фізичної особи-підприємця Зіньковського Максима Миколайовича, АДРЕСА_1

про стягнення 2 604 851 грн 04 коп.

орган виконання судового рішення - Старобільський районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків), вул. Велика Садова, буд. 2, м. Старобільськ, Луганська область, 92700,

секретар судового засідання Скляр Т.С,

у засіданні брали участь:

від стягувача - представник не прибув;

від боржника - представник не прибув;

від державної виконавчої служби - представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.11.2019 затверджено мирову угоду від 17.10.2019 у справі №913/508/19, укладену між Товариством з обмеженою відповідальність "Біхайв" та фізичною особою-підприємцем Зіньковським Максимом Миколайовичем, у редакції викладеній у змісті резолютивної частини даної ухвали суду та закрито провадження у справі №913/508/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Біхайв" до фізичної особи-підприємця Зіньковського Максима Миколайовича про стягнення 2 604 851 грн 04 коп.

23.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальність "Біхайв" звернулось до Господарського суду Луганської області із скаргою за вих.№115 від 19.06.2020 на дії державного виконавця Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків), в якій просить суд:

1) визнати неправомірними рішення та дії старшого державного виконавця Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) П`ятих Руслана Олександровича щодо винесення повідомлення 09.06.2020 про повернення виконавчого документу стягувачу (ухвали Господарського суду Луганської області №913/508/19 від 04.11.2019 про затвердження мирової угоди) без прийняття до виконання;

2) визнати неправомірними та скасувати повідомлення старшого державного виконавця Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) П`ятих Руслана Олександровича від 09.06.2020 про повернення стягувачу виконавчого документу (ухвали Господарського суду Луганської області №913/508/19 від 04.11.2019 про затвердження мирової угоди) без прийняття до виконання;

3) зобов`язати Старобільський районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) усунути порушення шляхом вчинення виконавчих дій щодо прийняття до виконання ухвали Господарського суду Луганської області від 04.11.2019 у справі №913/508/19 про затвердження мирової угоди.

На обґрунтування поданої скарги ТОВ "Біхайв" зазначає про те, що повідомленням від 09.06.2020 старшим державним виконавцем Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) П`ятих Русланом Олександровичем неправомірно було повернуто стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання. Посилання старшого державного виконавця відділу у повідомленні на те, що виконавчий документ не містить дати народження боржника та дату його видачі, у зв`язку з чим він не відповідає вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», а тому підлягає поверненню стягувачу, є безпідставними, оскільки боржник у даній справі виступав як суб`єкт підприємницької діяльності, а тому наявність дати народження у виконавчому документи не вимагалась, а датою видачі є дата постановлення ухвали суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2020 скарга передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 24.06.2020 прийнято скаргу Товариства з обмеженою відповідальність "Біхайв" на дії старшого державного виконавця Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) П`ятих Руслана Олександровича за вих.№115 від 19.06.2020 у справі №913/508/19 до розгляду та призначено розгляд скарги в судовому засіданні на 03.07.2020 об 11 год. 00 хв.

В судове засідання 03.07.2020 учасники справи повноважних представників не направили, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

З метою своєчасного повідомлення учасників справи про судове засідання, ухвала суду від 24.06.2020 надсилалися рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адреси місця реєстрації учасників справи, які значаться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З метою належного повідомлення учасників справи про дату судового засідання судом також вчинялися заходи щодо передачі телефонограм за номерами телефонів, зазначених в якості засобів зв`язку в поданій заяві та у витягах з Єдиного державного реєстра юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать матеріали справи.

Крім того, судом була направлена ухвала суду від 24.06.2020 всім учасникам у справі на електронні адреси, зазначені в скарзі.

Також з метою належного повідомлення учасників про судове засідання таке повідомлення здійснювалося також шляхом розміщення оголошення на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/).

Враховуючи вищевикладене, суд здійснив всі можливі заходи щодо належного повідомлення учасників про час та місце проведення судового засідання з розгляду скарги, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 120 ГПК України.

30.06.2020 від ТОВ «Біхайв» надійшло клопотання про здійснення розгляду скарги без участі його представника.

03.07.2020 від старшого державного виконавця Старобільського районного відділу ДВС Східного міжрайонного управління Міністерства юстиції України (м. Харків) надійшла через електронну пошту суду заява, в якій останній просив судове засідання без його участі, у задоволенні скарги відмовити.

Суд, розглянувши заявлені клопотання, задовольнив їх, про що постановив протокольну ухвалу.

Судом враховується, що згідно ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Ухвалою суду від 24.06.2020 представники учасників не викликались в судове засідання; обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання від учасників також не надходило.

Наразі 02.07.2020 від старшого державного виконавця Старобільського районного відділу ДВС Східного міжрайонного управління Міністерства юстиції України (м. Харків) на електронну адресу суду надійшли заперечення на скаргу про визнання рішення та дій державного виконавця неправомірними, в яких просить постановити ухвалу про відмову в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Біхайв» (підписані електронним цифровим підписом).

На обґрунтування державний виконавець зазначає, що в ухвалі Господарського суду Луганської області від 04.11.2019 у справі № 913/508/19 про затвердження мирової угоди відсутні обов`язкові дані, а саме: дата видачі виконавчого документа, та дата народження боржника. За твердженням державного виконавця, посилання скаржника на те, що відсутність у виконавчому документі вказаних відомостей не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання, оскільки не позбавляє державного виконавця самостійно витребувати зазначені вище дані, вважає необґрунтованими оскільки право на внесення відповідних змін до ухвали суду належить лише суду, який її прийняв. В свою чергу, відсутність обов`язкових даних в ухвалі суду, не дає право державному виконавцю прийняти зазначений документ до виконання. Також твердження скаржника стосовно того, що «дата видачі є дата постановлення ухвали суду» вважає необґрунтованими, адже дата постановлення ухвали суду це - дата прийняття рішення у розумінні до приписів ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», та не є датою видачі виконавчого документа. Натомість не зазначення дати народження боржника у виконавчому документі, на думку державного виконавця, взагалі унеможливлює виконання рішення та прийняття рішень групи «Відкриття ВП».

Подані заперечення розглянуті судом та долучені до справи.

Встановивши обставини за поданою скаргою та перевіривши їх доказами, надаючи юридичну оцінку заявленим у скарзі вимогам, суд виходить з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальність "Біхайв" звернулося до Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання ухвали Господарського суду Луганської області від 04.11.2019, якою затверджено мирову угоду від 17.10.2019 у справі №913/508/19, укладену між Товариством з обмеженою відповідальність "Біхайв" та фізичною особою-підприємцем Зіньковським Максимом Миколайовичем, у редакції викладеній у змісті резолютивної частини даної ухвали суду та закрито провадження у справі №913/508/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Біхайв" до фізичної особи-підприємця Зіньковського Максима Миколайовича про стягнення 2 604 851 грн 04 коп.

Крім того, вказано, що строк пред`явлення ухвали суду про затвердження мирової угоди до примусового виконання відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» становить три роки, який розпочинає свій перебіг з моменту набрання ухвалою суду про затвердження Мирової угоди законної сили, тобто по 05.11.2022.

Дана ухвала суду є виконавчим документом в розумінні ст.3 Закону України «Про виконавче провадження».

Стягувачем за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальність "Біхайв" (вул.Гагаріна, буд.81, с.Чорнявка, Черкаської області, 19646, ідентифікаційний код 38972895).

Боржником за цією ухвалою є: фізична особа-підприємець Зіньковський Максим Миколайович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Як зазначає стягувач, Товариство з обмеженою відповідальність "Біхайв", 16.06.2020 ним від старшого державного виконавця Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було отримано повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 09.06.2020, згідно якого державним виконавцем за результатами розгляду заяви щодо примусового виконання ухвали Господарського суду Луганської області, якою затверджено мирову угоду від 17.10.2019 у справі 913/508/19, укладену між ТОВ «Біхайв та фізичною особою-підприємцем Зіньковським М.М., вирішено повернути її як таку, що не відповідає вимогам виконавчого документу, встановленим ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, згідно повідомлення державного виконавця в ухвалі суду відсутні дата видачі виконавчого документа та дата народження боржника.

Судом враховується, що винесене державним виконавцем повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 09.06.2020, з огляду на прийняте в ньому рішення та визначений порядок його оскарження, за своєю суттю і змістом є рішенням державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з приписами ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Згідно з ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Приписами ч.1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до п.6 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Як зазначалося вище, п.3 ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" вимагає щоб у виконавчому документі була зазначена дата народження боржника - фізичної особи.

Визначення поняття фізичної особи міститься у ст.24 Цивільного кодексу України, відповідно до якої людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Відповідно до ч.1 ст.128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.58 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.50 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - виписка) - документ в електронній або у випадку, передбаченому цим Законом, у паперовій формі, який формується та оновлюється за результатами проведення реєстраційних дій і містить відомості про юридичну особу або її відокремлений підрозділ, фізичну особу - підприємця (у тому числі про взяття на облік в органах державної статистики та державної фіскальної служби, видачу ліцензії та документів дозвільного характеру) або громадське формування, що не має статусу юридичної особи, а також про проведену реєстраційну дію.

Державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом. (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Таким чином, з моменту реєстрації в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа набуває особливого статусу суб`єкта господарювання.

Суд звертає увагу державного виконавця на те, що пред`явлений до виконання стягувачем виконавчий документ - ухвала Господарського суду Луганської області від 04.11.2019 про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно положень ч.2 ст.193 ГПК України та ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» та була постановлена господарським судом під час розгляду спору, в якому відповідачем є (а наразі боржником) є саме фізична особа - підприємець Зіньковський Максим Миколайович. Тому в даному випадку не вимагається зазначення у виконавчому документі дати народження фізичної особи - підприємця.

Крім того, у пункті 3 Розділу Х Положення про автоматизованому систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5 зазначено, що єдиний реєстр боржників містить такі відомості: 1) прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження боржника - фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника - юридичної особи; найменування органу або прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка видала виконавчий документ; найменування органу державної виконавчої служби або прізвище, ім`я, по батькові приватного виконавця, номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти виконавця; номер виконавчого провадження; категорія стягнення згідно з пунктом 8 розділу І цього Положення.

Крім того, суд дійшов висновку щодо помилковості доводів державного виконавця про невідповідність ухвали суду від 04.11.2019 у справі №913/508/19 вимогам виконавчого документа, визначеним ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» в частині відсутності у виконавчому документі такого реквізиту як - дати його видачі.

Як вже зазначалося, відповідно до ч. 2 ст. 193 ГПК України, ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

При цьому, окрім вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження» для ухвали суду про затвердження мирової угоди як виконавчого документа, остання має також відповідати вимогам, встановленим ст.234 ГПК України, яка визначає обов`язкові елементи (складові) її змісту.

Так, згідно п.п. а) п. 1 ч. 1 ст. 234 ГПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається із вступної частини із обов`язковим зазначенням дати і місця її постановлення.

Здійснивши системний аналіз вказаних положень чинного законодавства у їх взаємозв`язку, враховуючи те, що ухвала суду про затвердження мирової угоди є одночасно і виконавчим документом, обов`язковим елементом якої є дата її постановлення, то слід констатувати, що датою видачі виконавчого документа, яким в силу закону є ухвала суду про затвердження мирової угоди, є зазначена у вступній частині ухвали суду дата її постановлення судом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає викладені у змісті повідомлення висновки державного виконавця щодо невідповідності ухвали суду від 04.11.2019 у справі №913/508/19 про затвердження мирової угоди вимогам виконавчого документа, визначеним ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» (не зазначення дати видачі виконавчого документа та дати народження боржника) помилковими та такими, що свідчать про надмірний формалізм у процедурі виконання рішення суду, який, як наслідок вочевидь призводить до нівелювання прав учасників виконавчого провадження та порушення основоположного принципу обов`язковості виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з імперативними вимогами ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст.236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Висновки господарського суду за результатами розгляду цієї скарги, зокрема відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.03.2018 у справі №915/127/17 та ухвалах від 16.11.2018 у справі №916/3188/16 та від 16.04.2020 у справі №923/597/19.

Таким чином, судом встановлено, що ухвала Господарського суду Луганської області від 04.11.2019 у справі №913/508/19 відповідає вимогам ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», що ставляться до виконавчого документа, містить всі обов`язкові реквізити, необхідні зокрема і для ідентифікації боржника - фізичної особи-підприємця Зіньковського М.М.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України cторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частинами 1, 2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до положень ст.343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлену судом неправомірність дій державного виконавця та прийнятого ним рішення щодо повернення ухвали суду від 04.11.2019 у справі №913/508/19, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог заявника скарги, а тому скарга Товариства з обмеженою відповідальність "Біхайв" на дії державного виконавця Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) за вих.№115 від 19.06.2020 у справі №913/508/19 підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. ст.ст.233, 234, 240, 339, 342-345 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальність "Біхайв" на дії державного виконавця Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) за вих.№115 від 19.06.2020 у справі №913/508/19 - задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірними рішення та дії старшого державного виконавця Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) П`ятих Руслана Олександровича щодо винесення повідомлення від 09.06.2020 про повернення виконавчого документу стягувачу (ухвали Господарського суду Луганської області №913/508/19 від 04.11.2019 про затвердження мирової угоди) без прийняття до виконання.

3. Визнати неправомірним та скасувати повідомлення старшого державного виконавця Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) П`ятих Руслана Олександровича від 09.06.2020 про повернення стягувачу виконавчого документу (ухвали Господарського суду Луганської області №913/508/19 від 04.11.2019 про затвердження мирової угоди) без прийняття до виконання.

4. Зобов`язати Старобільський районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) усунути порушення шляхом вчинення виконавчих дій щодо прийняття до виконання ухвали Господарського суду Луганської області від 04.11.2019 у справі №913/508/19 про затвердження мирової угоди.

5. На виконання вимог ст.345 ГПК України Старобільському районному відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) повідомити Господарський суд Луганської області та Товариство з обмеженою відповідальність "Біхайв" у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали суду, постановленої за результатами розгляду скарги, про її виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання у відповідності до ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду протягом дестяти днів відповідно до ст.ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ч.ч.4, 9 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.07.2020, після виходу суду з нарадчої кімнати, господарським судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали без її проголошення.

Повний текст ухвали підписано 03.07.2020.

Суддя О.В. Драгнєвіч