Рішення № 90175911, 30.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2020 р.Справа № 910/4318/20

За позовом Приватного підприємства "АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Житомирські

ласощі"

про стягнення 221 390,73 грн,

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Житомирські ласощі" про стягнення 221 390,73 грн, з яких 190 800,00 грн основного боргу, 10 228,13 грн пені, 19 080,0 грн штрафу та 1 282,60 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням термінів оплати товару відповідачем за договором поставки від 21.10.2016 р. № 211001.

Ухвалою від 01.04.2020 р. відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

02.06.2020 р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи доказів часткової сплати заборгованості на суму 20 000,00 грн.

22.06.2020 р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи доказів часткової сплати заборгованості на суму 30 000,00 грн.

Судом враховано, що відповідно до підпункту 3 пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X Господарського процесуального кодексу України "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами від 04.05.2020 р.) продовжено запроваджений карантин в Україні через спалах у світі коронавірусу COVID-19 до 22 травня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 р. № 500) продовжено запроваджений карантин в Україні через спалах у світі коронавірусу COVID-19 до 31 липня 2020 року.

Водночас, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов`язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог до закінчення запровадженого карантину.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21.10.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (Покупець, відповідач) та Приватним підприємством "АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ" (Постачальник, позивач) укладено Договір поставки №211001 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язався в порядки та строки, встановлені цим договором, передати у власність Покупцю хімічну продукцію (далі - Товар), в певній кількості, відповідної якості і за ціною вказаною у рахунку-фактурі, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 Договору).

Згідно з видатковою накладною № 10037 від 13.12.2019 р (копія накладної та відповідної довіреності на отримання цінностей наявні у матеріалах справи) позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 190 800,00 грн.

Відповідно до п. п. 2.1 Покупець оплачує Товар поставлений Постачальником за ціною вказаною у специфікації, рахунках-фактурах та/або видаткових накладних яка є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.4 Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 15.23.2019р.) оплата товару здійснюється на умовах відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з моменту передачі партії товару у власність покупця.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2017р.

Зобов`язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач поставлений за Договором товар у встановлений п. 2 4 Договору строк не оплатив, чим допустив наявність заборгованості перед позивачем.

Таким чином сума заборгованості відповідача на час звернення до суду з позовом складала 190 800,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому, судом встановлено, що відповідач під час розгляду справи платіжними дорученнями №3163 від 12.05.2020 р. та №3558 від 11.06.2020 р. сплатив частину заборгованості на загальну суму 50 000,00 грн.

Пунктом 2. ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, суд встановив, що у зв`язку зі сплатою відповідачем суми заборгованості у розмірі 50 000,00 грн., провадження у справі в цій частині належить закрити.

Водночас, несплаченою відповідачем залишилась сума заборгованості у розмірі 140 800,00 грн.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача також 10 228,13 грн. пені та 19 080,00 грн штрафу та 1 282,60 грн 3% річних.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 Договору, за несвоєчасну оплату товару, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого суми за кожен день прострочення.

Згідно п.5.7 Договору, за порушення термінів оплати товару, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді штрафу в розмірі 10% від вартості товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3 % річних, суд встановив його невідповідність умовам Додаткової угоди №2 від 15.12.2019 р., якою встановлено відстрочку платежу в 21 календарний день з моменту передачі партії товару, у зв`язку з чим судом здійснено власні розрахунки (з датою початку нарахування - 04.01.2020 р.).

Так, за розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 9 242,85 грн та 3% річних в сумі 1 172,95 грн. При цьому, сума розрахованого позивачем штрафу в розмірі 19 080,00 грн є вірною та відповідає умовам Договору.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, доводів і тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 140 800,00 грн заборгованості, 9 242,85 грн пені, 19 080,00 грн штрафу та 1 172,95 грн 3% річних доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог (про стягнення пені та 3% річник) належить відмовити у зв`язку з невірним розрахунком періодів прострочення. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 50 000,00 грн. належить закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 50 000,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 9-11; код ЄДРПОУ 38092323) на користь Приватного підприємства "АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ" (04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3-Г; код ЄДРПОУ 24744461) 140 800 (сто сорок тисяч вісімсот) грн 00 коп. заборгованості, 9 242 (дев`ять тисяч двісті сорок дві) грн 85 грн пені, 19 080 (дев`ятнадцять тисяч вісімдесят) грн 00 коп. штрафу, 1 172 (одну тисячу сто сімдесят дві) грн 95 грн 3% річних та 3 320 (три тисячі триста двадцять) грн 87 коп. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду в строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна