Рішення № 9017494, 23.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.12.09 р. Справа № 32/142пн

Господарський суд Донецької області у складі судді О.М. Сковородіної

при секретарі судового засідання: Ю.П. Фесечко

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 11.11.09р.

від відповідача: не зявився

від третьої особи: не зявився

у справі за позовом: Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Маріуполь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ХОЗЯЮШКА” м. Маріуполь

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод” м. Маріуполь

про усунення перешкод в користуванні майном.

Позивач, Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ХОЗЯЮШКА” м. Маріуполь про усунення перешкод в користуванні майном.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно користується майном площею 1228,5кв.м., яке належить СПД ОСОБА_2 на праві власності, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказував на те, що даний спір не є підвідомчим господарському суду, оскільки субєктами права власності, згідно ст. 325 ЦК України, можуть бути юридичні особи та фізичні особи, а самостійного субєкту, як фізична особа підприємець чинне законодавство не передбачає. Крім того, зауважував, що у ТОВ „ХОЗЯЮШКА” відсутні будь-які господарські відносини з позивачем. Просив суд припинити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

Також, повідомив суд про наявність у провадженні Жовтневого районного суду м. Маріуполя цивільної справи № 2-5367/09 за позовом ТОВ „ХОЗЯЮШКА” до ТОВ „Маркомпрод” та ОСОБА_2 про визнання права привілейованої купівлі та переведення на ТОВ „ХОЗЯЮШКА” прав та обовязків покупця за договором купівлі-продажу від 29.12.07р. нежилого будинку № 16/118 по АДРЕСА_1. Заявив клопотання про зупинення провадження у справі № 32/142пн до розгляду вищевказаної цивільної справи.

Щодо клопотання відповідача про припинення провадження у справі, то воно відхиляється судом, оскільки, відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В даному випадку, позивач є субєктом підприємницької діяльності, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 від 30.10.08р. (т. 1 арк. справи 25).

09.12.09р. господарським судом до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод” м. Маріуполь.

Третя особа, як попередній власник спірного майна, вказував, що відповідач був орендарем обєкту, яке в подальшому було продано позивачу. Як орендар, відповідач не виконував належним чином умову договору оренди, тому, в розумінні ст. 777 ЦК України, у нього відсутнє право привілейованої купівлі приміщення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

29.12.07р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод” та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі продажу нежитлової будівлі, відповідно до якого позивач набув у власність нежитлову будівлю номер 16/118, розташовану по АДРЕСА_1, яка має наступні характеристики: нежитлова будівля літ. А-1, тамбур літ. а-1, прибудова літ. а2-1, майданчики а1,а3,а4,а6,а7 загальною площею 1228,5кв.м.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В даному випадку, позивач набув право власності саме за правочином (договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29.12.07р.), який, в силу ст. 204 ЦК України, є правомірним. Як слід, СПД ОСОБА_2 є добросовісним набувачем права власності на будівлю.

Як зазначає позивач (та підтверджується матеріалами справи), до моменту укладання договору купівлі-продажу спірне майно знаходилось в оренді у відповідача на підставі договору між третьою особою та ТОВ „ХОЗЯЮШКА” від 24.01.05р., у п. 7.4. якого зазначено, що у разі відчуження орендованого нежилого приміщення договір оренди припиняється.

Внаслідок припинення договору оренди відповідач позбувся права володіння обєктом оренди за договором.

Позивач звертався до відповідача з проханням врегулювати господарські відносини шляхом укладання договору оренди з новим власником. Однак, відповідачем такі звернення були проігноровані.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу, право власності на спірне майно перейшло до покупця (позивача у справі) 01.08.08р.

Тобто, з 01.08.08р. відповідач без згоди власника користується майном площею 1228,5кв.м., розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

20.08.09р. СПД ОСОБА_2 на адресу відповідача надіслала лист з вимогою звільнити самовільно зайняте приміщення та передати його за актом прийму-передачі.

На вказаний лист відповідач надав відповідь, що він користується майном на підставі договору оренди, строк дії якого спливає 24.01.2015р. Повідомив, що не має можливості звільнити приміщення в строк до 01.09.09р., як про це зазначено в листі від 20.08.09р.

Суд вважає, що, дійсно, з боку відповідача має місце порушення прав позивача, як власника обєкту нерухомості, з огляду на таке.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ ( майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317 ЦК України встановлює, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання та місцезнаходження майна.

У ст. 319 ЦК України зазначено, що власник користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ст. 320 ЦК України).

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як вказано вище, відповідачем без належних правових підстав в теперішній час зайнята нежитлова будівля, яка належить позивачу на праві власності.

Слід зазначити, що під час розгляду даної справи суд досліджував питання, повязане з належним (неналежним) виконанням відповідачем умов договору оренди та встановив, що, дійсно, мало місце порушення щодо оплати за користування орендованим майном.

Пунктом 8.6. договору оренди визначено, що ця угода регулюється положеннями Цивільного кодексу України. Також у договорі зазначено, що зміст статей 759-786,793-797 ЦК України сторонам нотаріусом розяснено.

Отже, укладаючи договір на таких умовах, відповідач мав розуміти, що його право на привілейовану покупку (закріплене договором) цілком кореспондується з приписами ст. 777 ЦК України щодо наявності такого права за умови належного виконання цього договору.

Як слід, твердження відповідача про „безумовне” право на привілейовану покупку обєкту оренди оцінюється судом критично.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки не має підстав неможливості розгляду даної справи до вирішення Жовтневим районним судом м. Маріуполя по суті цивільної справи № 2-5367/09.

Окремо, суд зауважує, що за наслідками розгляду цивільної справи № 2-5367/09 відповідач не позбавляється звернутись з заявою про перегляд рішення по справі № 32/142пн за нововиявленими обставинами (якщо такі будуть встановлені), та/або в іншій спосіб (в тому числі за позовним провадженням) здійснити захист своїх прав щодо спірного майна (ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України).

З огляду на наведені вище обставини, керуючись нормами матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Субєкта підприємницької діяльності Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю „ХОЗЯЮШКА” м. Маріуполь, третя особа у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю “Маркомпрод” м. Маріуполь про усунення перешкод в користуванні майном.

Товариству з обмеженою відповідальністю „ХОЗЯЮШКА” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів, 58/2; ЄДРПОУ 32939365) усунути перешкоди в користуванні майном площею 1228,5кв.м., розташованим за адресою: АДРЕСА_1, Субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ІНН НОМЕР_1) шляхом його звільнення Товариством з обмеженою відповідальністю „ХОЗЯЮШКА”.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ХОЗЯЮШКА” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів, 58/2; ЄДРПОУ 32939365) на користь Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ІНН НОМЕР_1) витрати з державного мита в сумі 85,00грн. та 236,00грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили 04.01.2010р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя