Рішення № 9017401, 24.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.12.09 р.                     Справа № 7/239                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Донецької філії Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м.Донецьк

До відповідача: Комунального виробничого підприємства Краматорської міської ради „Краматорська тепломережа” м.Краматорськ

Предмет спору: стягнення заборгованості за спожитий природний газ – 2345499, 90 грн., пені – 283974, 36 грн., інфляційних – 161 079, 25 грн., 3% річних – 51352, 37 грн.

За участю представників:

Від позивача: Кухтик В.М. – дов.

Від відповідача: не з’явився

У судовому засіданні 21.12.2009р. оголошено перерву до 24.12.2009р. в порядку ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:                     

Дочірня компанія „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Донецької філії Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м.Донецьк звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального виробничого підприємства Краматорської міської ради „Краматорська тепломережа” м.Краматорськ про стягнення заборгованості за спожитий природний газ – 2345499, 90 грн., пені – 283974, 36 грн., інфляційних – 161 079, 25 грн., 3% річних – 51352, 37 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на акти звірки станом на 30.10.2009р., договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №10-17(08)ТН від 10.11.2008р. з додатковими угодами; акти приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання за січень-липень 2009р.

У судових засіданнях, у заяві №031-0-01/1839 від 01.12.2009р., у відзиві №03ю-01/2000 від 18.12.2009р. відповідач повідомив про той факт, що до подачі позову до суду, ним сплачено на користь позивача 57216, 13 грн., у зв’язку з чим заборгованість за спірний період становить 2288283, 77 грн. У зв’язку з наведеним, відповідач зазначив, що позивачем при здійсненні нарахування 3% річних та пені не врахована часткова оплата заборгованості, а зазначені нарахування є арифметично невірними, вказав, що 3% річних складають 51291, 38 грн., пеня – 257385, 25 грн., підтвердив, що інфляційні нараховані вірно.

Факт часткової оплати заборгованості до подачі позову до суду також підтверджений позивачем у судовому засіданні 21.12.2009р., що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

У клопотанні №03ю-01/2002 від 18.12.2009р. відповідач просить зменшити розмір пені на 69,2%, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства, а також на той факт, що спірна заборгованість виникла не з його вини.

Позивач проти зменшення розміру стягуваної пені заперечив посилаючись на скрутне фінансове становище свого підприємства.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №10-17(08)ТН від 10.11.2008р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатковими угодами.

Відповідно до п.11.1 Договору в редакції додаткової угоди №5 від 14.04.2009р. до Договору, підписаної обома сторонами без зауважень, даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє в частині поставки до 30.09.2009р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник (позивач) зобов’язується передати у власність покупцю (відповідачу) природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (далі-газ) в обсязі, зазначеному в статті 2 цього Договору.

За даним договором постачається імпортований газ отриманий постачальником за Договором купівлі-продажу природного газу між НАК „Нафтогаз України” та постачальником (п.1.2 Договору).

Остаточний розрахунок за спожитий фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 8 числа на ступного за місяцем поставки газу (п.6.1 Договору).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за Договором у січні – липні 2009р. виконав належним чином, поставив відповідачу газ, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі актами приймання – передачі за вказаний період, та обома сторонами у судовому засіданні.

Відповідач свої зобов’язання стовно оплати отриманого газу у повному обсязі не виконав, чим порушив умови Договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму заборгованості за спожитий природний газ – 2345499, 90 грн.

В ході розгляду спору судом з’ясовано, що відповідач до подачі позову до суду частково, у розмірі 57216, 13 грн., оплатив заявлену до стягнення заборгованість, що підтверджено наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1182 від 21.10.2009р. та позивачем у судовому засіданні.

Таким чином, у зв’язку з тим, що сума боргу у розмірі 57216, 13 грн. оплачена відповідачем до подачі позову до суду (03.11.2009р. – дата звернення позивача до суду із позовом), вимоги в цій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників обох сторін, суд дійшов висновку, що на час звернення позивачем із позовом до суду та на теперішній час у відповідача перед Дочірньою компанією „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Донецької філії Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м.Донецьк значиться заборгованість у загальному розмірі 2288283, 77 грн., яка підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 09.02.2009р. по 03.11.2009р. 3% річних в сумі 51352, 37 грн. та за лютий-жовтень 2009р. інфляційні в сумі 161079, 25грн.

Відповідач надав свій розрахунок 3% річних з урахуванням часткової оплати суми боргу до подачі позову до суду, згідно якого 3% річних складають 51291, 38 грн.

Судом перераховані 3% річних та інфляційні з урахуванням приписів чинного законодавства та умов Договору, які відповідно складають:

Ш          3% річних – 53550, 65 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 51352, 37 грн., що не суперечить чинному законодавству;

Ш          інфляційні – 161079, 24 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 51352, 37 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, інфляційних – частково у сумі 161079, 24 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних у сумі 1 коп. задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.2 Договору, в разі несплати, або несвоєчасної сплати у строки, зазначені у п.6.1 Договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 283974, 36 грн. за період з 03.05.2009р. по 03.11.2009р.

Відповідач надав свій розрахунок пені з урахуванням часткової оплати суми боргу до подачі позову до суду, згідно якого пеня складає 257385, 25 грн.

Пеня перерахована судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства і відповідно складає 258560, 46 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача пені в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 69,2%. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, надав суду державне статистичне спостереження про оплату населенням житлово-комунальних послуг та електроенергії за листопад 2008р., за жовтень-листопад 2009р., звіт про фінансові результати за 9 місяців 2009р., баланс на 30.09.2009р., договір кредитної ліній №8/2008 від 28.10.2008р., довідки №06-02/1985 від 17.12.2009р., №06-02/1986 від 17.12.2009р., довідку чисельності споживачів теплової енергії станом на 01.12.2009р.

Позивач заперечує проти зменшення розміру стягуваної пені, посилаючись на скрутне фінансове становище свого підприємства.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, у зв’язку з тим, що відповідач є комунальним підприємством та, дійсно наявні обставини, які ускладнюють виконання рішення, підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 10%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 232704, 41 грн.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на сторони відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Донецької філії Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” м.Донецьк до Комунального виробничого підприємства Краматорської міської ради „Краматорська тепломережа” м.Краматорськ про стягнення заборгованості за спожитий природний газ – 2345499, 90 грн., пені – 283974, 36 грн., інфляційних – 161 079, 25 грн., 3% річних – 51352, 37 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального виробничого підприємства Краматорської міської ради „Краматорська тепломережа” (84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, 2Б, ЗКПО 00131133, р/р 26006235886010 в обл..філії АКБ „Укрсоцбанк” м.Донецьк) на користь Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в особі Донецької філії Дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (83017, м.Донецьк, бул.Шевченка, 25, р/р 260013011457 в ДОУ ВАТ „Ощадбанк” України м.Донецьк, МФО 335106, ЗКПО 25987823) – 2 288 283, 77 грн. заборгованості, 3% річних у сумі 51352, 37 грн., інфляційні у сумі 161079, 24 грн., пеню у сумі 232704, 41 грн., державне мито у сумі 24758, 57 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 229, 14 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя