Рішення № 90172219, 18.06.2020, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/293/19

Провадження № 2/946/646/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2020 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Пащенко Т.П.

при секретарі – Топтигіній О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила 22.04.2019 року, до Ізмаїльської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України (далі – Ізмаїльська автомобільна школа ТСОУ), про визнання незаконним та скасування наказу керівника Ізмаїльської автомобільної школи ТСОУ №05-о/с від 27.08.2018 року про звільнення ОСОБА_1 , поновлення її на посаді завідувача господарством Ізмаїльської автомобільної школи ТСОУ, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31.08.2018 року до 22.04.2019 року в сумі 46 185,45 грн., та моральної шкоди у розмірі 5000 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 17.08.2011 року вона була прийнята на посаду завідувача господарством Ізмаїльської автомобільної школи ТСОУ. 25.04.2018 року керівником Ізмаїльської автомобільної школи ТСОУ виданий наказ №17-од щодо скорочення штату працівників у зв`язку з відсутністю достатнього контингенту учнів, значним зниженням надходження грошових коштів та тяжким фінансовим становищем, а саме, у даному наказі зазначено: «1. Внести зміни до штатного розпису Ізмаїльської автомобільної школи ТСОУ, а саме – виключити з 01.07.2018 року зі штатного розпису наступні посади: заступник директора з навчальної роботи – 1 одиниця, бухгалтер – 0,5 одиниці, завідувач господарством – 1 одиниця, інспектор з кадрів – 1 одиниця, інженер з транспорту – 1 одиниця, методист навчально-методичної підготовки – 1 одиниця, слюсар з ремонту автомобілів – 1 одиниця.». З даним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена, однак відсутня дата ознайомлення. Станом на 29.06.2018 року позивачка не була звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, не зважаючи на те, що в повідомленнях про скорочення її посади вказана саме ця дата, при цьому, керівництво Ізмаїльської автомобільної школи ТСОУ не пояснило позивачці обставини не проведення звільнення 29.06.2018 року. 02.07.2018 року керівником Ізмаїльської автомобільної школи ТСОУ видано наказ №27-од щодо продовження до 31.08.2018 року наказу №17-од від 25.04.2018 року «Про скорочення штату працівників», тобто був продовжений наказ, яким проводилось скорочення посад бухгалтера та завідуючого господарством. Враховуючи те, що наказ №27-од виданий лише 02.07.2018 року, а скорочення посад було заплановано на 31.08.2018 року, позивачка не була попереджена належним чином за два місяці про скорочення її посади, що порушує вимоги ст.49-2 КЗпП України щодо персонального попередження працівників про наступне вивільнення не пізніше, ніж за два місяці. Згідно наказу від 27.08.2018 року №05-о/с ОСОБА_1 була звільнена 31.08.2018 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Жодних ані усних, ані письмових пояснень позивачці щодо її звільнення 31.08.2018 року, а не 31.07.2018 року керівництвом Ізмаїльської автомобільної школи ТСОУ не надано. На день подання позову позивачка перебуває у вимушеному прогулі 160 днів, з 01.09.2018 року по 22.04.2019 року. За цей час Ізмаїльська автомобільна шкода ТСОУ зобов`язана виплатити на її користь заробітну плату в розмірі середньомісячної заробітної плати у розмірі 46 185,45 грн. Враховуючи стан здоров`я позивачки, душевні хвилювання про те «як жити далі без стабільного заробітку», обставини, що стали підставою незаконного звільнення, та ті обставини, які передували її звільненню, позивачка оцінює завдану моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., яку також просить стягнути з Ізмаїльської автомобільної школи ТСОУ. Також позивачка просить суд поновити строк на звернення до суду з позовною заявою, який пропущений з поважних причин, а саме у зв`язку з проведенням перевірки Головним управлінням держпраці в Одеській області Державної служби України з питань праці, яка не може бути проведена якщо справа розглядається в суді. У зв`язку з зазначеним, позивачка просить суд поновити строк на звернення до суду із позовом, визнати незаконним та скасувати наказ керівника Ізмаїльської автомобільної школи ТСОУ №05-о/с про звільнення ОСОБА_1 , поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача господарством Ізмаїльської автомобільної школи ТСОУ, стягнути з Ізмаїльської автомобільної школи ТСОУ середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.08.2018 року до 22.04.2019 року в сумі 46 185,45 грн., стягнути з Ізмаїльської автомобільної школи ТСОУ моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду сповіщені належним чином. Представник позивачки надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила справу розглядати за відсутності позивачки та її представника (а.с.195).

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на пропуск строку звернення до суду та інші обставини викладені у відзиві на позовну заяву від 03.04.2019 року (а.с.110-113, 137-140), а саме, в ньому вказували, що наказом №17-од від 25.04.2018 року Ізмаїльської автомобільної школи ТСОУ було прийнято рішення про скорочення штату працівників організації. Працівники, посади яких скорочувалися згідно даних наказів були попереджені у день видання наказів як у тексті самих наказів, так і в повідомленні про скорочення штату. Підставами скорочення є відсутність достатньої кількості учнів та як наслідок, брак грошових коштів, наявність непогашеної кредитної заборгованості. Ізмаїльська автомобільна школа ТСОУ отримує основний дохід від навчання слухачів, тому їх кількість напряму впливає на прибутковість роботи організації. Так, за показниками діяльності Ізмаїльської автомобільної школи ТСОУ за 2016 рік прибуток склав 127 тис. грн. За наслідками діяльності у 2017 році збиток склав 171 тис. грн. На початок 2018 року, а саме, з 01.01.2018 року по 01.05.2018 року наказами №45-од від 27.12.2017 року та №10-од від 15.02.2018 року була встановлена скорочена тривалість робочого часу Ізмаїльської автомобільної школи ТСОУ. Організація перейшла на скорочений режим роботи – 75%. Такі заходи дали змогу зекономити на фонді оплати праці та відрахуваннях з ЄСВ більше 60 тис. грн. Кредиторська заборгованість перед Одеською обласною організацією Товариства сприяння обороні України станом на 31.12.2017 року склала 219 735 грн., і зросла на 232 583 грн. станом на 01.04.2018 року. Зазначені обставини підтверджуються фінансовими звітами, наказами та пояснювальними записками автошколи. Скорочення посади завідувача господарством Ізмаїльської автомобільної школи ТСОУ відбулось за наказом №17-од від 25.04.2018 року. Внаслідок скорочення посади завідувача господарства у штатному розписі Ізмаїльської автомобільної школи ТСОУ ОСОБА_1 була звільнена 31.08.2018 року. Вона у день звільнення 31.08.2019 року отримала повний розрахунок, наказ та трудову книжку. Однак, звернулася до суду з позовом на початку грудня 2018 року. Позивачка не надає жодного обґрунтування пропуску строку для звернення до суду, який становить один місяць згідно ст.233 КЗпП України. Підстави, які позивачка запропонувала для обґрунтування поважності пропуску встановленого законом строку не можуть виправдати неможливість своєчасного подання позову. Також позивачка ОСОБА_1 у наказі попереджалася про майбутнє вивільнення, власноруч робила запис, про незгоду із скороченням її посади у штатному розписі. Ці обставини підтверджують, що особа цілком усвідомлювала, що її, як вона вважає, право було порушено, тому вона мала можливість та була зобов`язана своєчасно, у передбачений Законом строк звернутись до суду з відповідним позовом. Отже, позивачка не навела поважних причин пропуску строку звернення до суду, не підтвердила їх наявність належними доказами. Також, розрахунок середньої заробітної плати є неправильним. Відповідно до довідки №Авт00000006 від 29.05.2019 року нарахована заробітна плата ОСОБА_1 за червень 2018 рік становить 3 798,20 грн., за липень 2018 - 3 798,20 грн. Кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два місяці до звільнення ОСОБА_1 складає: червень 20 робочих днів, липень 22 робочих дні. Кількість робочих днів за червень 2018 рік – 20 робочих днів, за липень – 2018 рік – 22 робочих дня. Середньоденна заробітна плата – (3798,20+3798,20) / (20+22) = 180,86 грн., середньомісячна заробітна плата – 180,86 грн. х (20+22)/2=3798,06 грн. Позивачка розраховує середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу у період з 01.09.2018 року по 22.04.2019 року. З 01.09.2018 року по 01.03.2019 року – 7 місяців, 3798,06 грн. х 7 = 26586,42 грн. З 01.04.2019 року по 22.04.2019 року – 15 робочих днів, 180,86 грн. х 15 = 2712,90 грн. Отже, 26586,42+2712,90 = 29299,32 грн., а не 46185,45 грн., як вказує позивачка.

Вислухавши позивачку та її представника, представників відповідача, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 17.08.2011 року наказом №32-о/с від 17.08.2011 року ОСОБА_1 прийнята на посаду завідувача господарством Ізмаїльської автомобільної школи ТСОУ, що підтверджується записом у трудовій книжці, запис №37 (а.с.23 зворот).

25.04.2018 року керівником Ізмаїльської автомобільної школи Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України видано наказ №17-од «Про скорочення штату працівників», відповідно до якого внесено зміни до штатного розпису Ізмаїльської автомобільної школи ТСОУ, а саме – виключено з 01.07.2018 року зі штатного розпису наступні посади: заступник директора з навчальної роботи – 1 одиниця, бухгалтер – 0,5 одиниці, завідувач господарством – 1 одиниця, інспектор з кадрів – 1 одиниця, інженер з транспорту – 1 одиниця, методист навчально-методичної підготовки – 1 одиниця, слюсар з ремонту автомобілів – 1 одиниця (а.с.31).

ОСОБА_1 ознайомлена з зазначеним наказом 25.04.2018 року, про що свідчить зазначення нею ОСОБА_1 не згоди із наказом (а.с.31 зворот) та такого ж запису в повідомлені від 25 квітня 2018 року (а.с.36).

Згідно наказу директора Ізмаїльської автомобільної школи ТСОУ №27-с від 02.07.2018 року «Про зміни до штатного розпису» продовжено наказ директора Ізмаїльської автошколи ТСО України №17-од від 25.04.2018 року «Про скорочення штату працівників» від 31.08.2018 року та залишено без змін штатний розпис, встановлений згідно наказу №7-о від 04.01.2018 року, а також наказ №02-од від 02.01.2018 року, окрім п.2 замість 40%, встановлено з 02.07.2018 року 50% - доплата, складність та напруженість (а.с.26 зворот). ОСОБА_1 вказано, що вона не згодна із наказом.

27.08.2018 року наказом директора Ізмаїльської автомобільної школи ТСОУ №05-о/с звільнено ОСОБА_1 з 31.08.2018 року у зв`язку зі скороченням штату працівників, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. ОСОБА_1 ознайомлена з зазначеним наказом 28.08.2018 року, про що свідчить особистий підпис.

Вказані дані внесені до трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.23 зворот).

Згідно штатного розпису від 01.09.2015 року в Ізмаїльській автомобільній школі ТСОУ з вересня 2015 року було 28 штатних одиниць. В тому числі завідувач господарства (а.с. 48).

Як вбачається зі штатного розпису введеного в дію 01.09.2018 року в Ізмаїльській автомобільній школі ТСОУ з вересня 2018 року затверджено 19 штатних одиниць. Посада завідувача господарства відсутня. Адміністративно-керуючий персонал зменшено на 4 одиниці. (а.с. 163)

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників.

Тобто, у сенсі положень пункту 1 статті 40 КЗпП України передбачена можливість розірвання трудового договору за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу при змінах в організації виробництва і праці. Під змінами в організації виробництва і праці, зокрема, мають на увазі ліквідацію, реорганізацію чи перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності чи штату працівників.

Право визначати штат і численність працівників належить лише власнику чи уповноваженому ним органу. Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення штату чи чисельності працівників), але не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності чи штату працівників. Власник, на свій розсуд, має право чисельність працівників певного фаху і кваліфікації, чисельність одних посад зменшити, здійснити збільшення працівників, одночасно прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншого фаху і кваліфікації, чисельність інших посад, при цьому додержуючись правила щодо переведення звільнених працівників на іншу роботу за наявності вакантних робочих місць (посад) і за їх згодою.

Встановлено, що звільненню ОСОБА_1 передували зміни в організації виробництва і праві, що полягали у скороченні штату і чисельності працівників в Ізмаїльській автомобільній школі ТСОУ. Дані обставини підтверджено наказом №17-од від 25.04.2018 року.

Так, з 1 вересня 2018 року затверджено граничну кількість працівників в Ізмаїльській автомобільній школі ТСОУ 19 штатних одиниць (на 9 штатних посад менше).

Таким чином, зміни в організації виробництва і праці мали місце, штат і чисельність працівників визначено уповноваженим органом, відтак, підстави для розірвання трудового договору по пункту 1 статті 40 КЗпП України були наявні; питання доцільності скорочення чисельності чи штату працівників не є повноваженнями суду.

Відповідно до положень частини 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Неможливість при звільненні перевести ОСОБА_1 , за її згодою, на іншу роботу доказами не спростована. Скорочення було значним, наявність вакантних робочих місць (посад) не встановлена. Крім того, у процесі працевлаштування осіб, що підлягають звільненню у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, при переведення працівників, що підлягають звільненню, на вакантні посади і робочі місця, не діють правила про переваги на залишення на роботі, встановлені статтею 42 КЗпП України (переважне право на залишення на роботі не тотожне праву на працевлаштування на нову посаду).

Крім того, факт відсутності вільних посад підтверджений актом перевірки щодо дотримання відповідачем вимог трудового законодавства, проведеного Головним Управлінням Держпраці в Одеській області від 03.11.2018 року .

Таким чином, суд виходить з того, що при звільненні ОСОБА_1 порушень частини 2 статті 40 КЗпП України не допущено.

Відповідно до положень статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (ч.1); одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації; при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (ч.3).

У сенсі статті 49-2 КЗпП України про майбутнє вивільнення працівника персонально попереджують не пізніше ніж за два місяці. Дана норма матеріального права не потребує письмового попередження про звільнення, проте, судова практика виходить з того, що працівника доцільно про звільнення попереджати письмово під розписку для виключення спорів про те, чи попереджався працівник про звільнення. У будь-якому разі попередження повинне бути зроблене у такій формі, щоб у працівника не виникало сумніву у тому, що попередження виходить саме від особи, яка має право на прийняття та звільнення працівника. Зі встановленого двомісячного строку не виключається час знаходження у відпустці, період тимчасової непрацездатності, інший час, протягом якого працівник не працював з поважної чи неповажної причини. Не допускається можливості поновлення працівника на роботі лише тому, що він не був своєчасно попереджений про майбутнє вивільнення; недодержання строку попередження працівника при звільненні, якщо він не підлягає поновленню на роботі за іншими підставами, тягне лише зміну судом дати звільнення з урахуванням строку попередження, протягом якого він працював. При вивільненні працівнику має бути запропонована робота за відповідним фахом (спеціальністю) і лише при відсутності такої роботи - інша робота, яка є на підприємстві, в установі, організації.

ОСОБА_1 під підпис була попереджена про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема, про скорочення штату, які вступлять в дію з 29.06.2018 року, та про можливе майбутнє звільнення, про що свідчить зазначення нею незгоди в наказі та повідомленні від 25.04.2018 року №54 (а.с.31 зворот, 36). Отже, строк з часу попередження до звільнення більше ніж два місяці.

Спірності питання персонального попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення не встановлено, положення статті 49-2 КЗпП України дотримано.

Таким чином, суд виходить з того, що звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України проведено законно, а також має місце звернення ОСОБА_1 до суду з пропуском визначеного статтею 233 КЗпП України строку звернення до суду за вирішенням трудового спору та відсутність підстав для його поновлення.

Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів встановлено статтею 233 КЗпП України, відповідно до частини 1 даної статті працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Поновлення судом строків, пропущених з поважних причин, врегульовано статтею 234 КЗпП України, відповідно до положень даної норми права у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

У сенсі положень вищевказаних норм права щодо строків строки, установлені статтею 233 КЗпП України, не перериваються і не призупиняються, але вони можуть бути поновлені судом при наявності поважних причин. При пропуску строків, установлених статтею 233 КЗпП України, суд при розгляді трудового спору має з`ясувати всі обставини справи. Поважність причин означає, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали такі причини, котрі зобов`язують проявити належну повагу та поблажливість до працівника.

В оцінці причин пропуску строків суд виходить із наступного.

ОСОБА_1 звільнено з роботи 31 серпня 2018 року. З наказом від 27 серпня 2018 року №05-о/с про звільнення по пункту 1 статті 40 КЗпП України ОСОБА_1 ознайомлена 28 серпня 2018 року під підпис.

Позов ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу від 27 серпня 2018 року про звільнення, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди зареєстровано в суді 07.12.2018 року (а.с.1).

Звернення позивачки до Головного управління Держпраці в Одеській області Державної служби України з питань праці не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки управління надало відповідь ще 03.11.2018 року. Посилання позивачки щодо отримання відповіді 16.11.2018 року також не доводить повністю причин пропуску строку звернення.

З огляду на те, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними від первісних позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів і поновлення на роботі, суд приходить до висновку про відмову з цих підстав у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З врахуванням вищенаведеного, враховуючи на відсутність правових підстав для задоволення позову, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, ст.43 Конституції України, ст.ст. 5-1, 40, 42, 49-2, 233, 234, 235 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до Ізмаїльської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України, адреса місцезнаходження юридичної особи: вул.Ватутіна,44, м.Ізмаїл Одеської області, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ч.3 Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема ст.354 (строки апеляційного оскарження рішення суду) продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено 30.06.2020 року.

Суддя: Т.П.Пащенко