Ухвала суду № 90170964, 30.06.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/23194/19

н/п 2-з/766/207/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

30 червня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

при секретарі Романенко І.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану від імені та в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , поданим від імені та в інтересах ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС», треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів,

встановив:

В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , поданим від імені та в інтересах ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС», треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів. Просить визнати недійсним Договір №801809, укладений 08.02.2019 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля); стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_2 сплачені грошові кошти в сумі 234035,00 грн., що підтверджується квитанціями: №19 від 13.02.2019р. у розмірі 128035,00 грн.; №20 від 13.02.2019р. у розмірі 100000,00 грн.; №21 від 13.02.2019р. у розмірі 6000,00 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС» на користь ОСОБА_2 сплачені грошові кошти в сумі 19454,21 грн., сплачені 08.02.2019 року згідно квитанції №5403 від 08.02.2019 року в якості винагороди; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_2 спричинені моральні збитки в розмірі 30000,00 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_2 3% відсотка річних за користування грошовими коштами, відповідно до розрахунку; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС» на користь ОСОБА_2 3% відсотка річних за користування грошовими коштами, відповідно до розрахунку; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» і Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС» солідарно на користь ОСОБА_2 витрати, понесені на надання правової допомоги в розмірі 15000,00 гривень.

25.06.2020 року від представника позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на рахункові рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (код ЄДРПОУ 35509011, 03045, м.Київ, Столичне шосе, 60, 4-й поверх) в межах суми позовних вимог; також на рахункові рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38567610, 01001, м.Київ, вул.Михайлівська, 12-б) в межах суми позовних вимог.

Заява обґрунтована тим, що предметом позову є визнання недійсним Договору №801809, укладений 08.02.2019 року між позивачем ОСОБА_2 та ТОВ «Авто Просто» про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля); стягнення з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_2 сплачених грошових коштів в сумі 234035,00 грн., що підтверджується квитанціями: №19 від 13.02.2019р. у розмірі 128035,00 грн.; №20 від 13.02.2019 р. у розмірі 100000,00 грн.; №21 від 13.02.2019р. у розмірі 6000,00 грн. та стягнення з ТОВ «АТ СЕРВІС» на користь ОСОБА_2 сплачених грошових коштів в сумі 19454,21 грн., сплачені 08.02.2019 року згідно квитанції №5403 від 08.02.2019 року в якості винагороди. До теперішнього часу письмові вимоги позивача про повернення відповідачами отриманих в незаконний спосіб грошових коштів або надання транспортного засобу ігноруються.

Невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до утруднення виконання судового рішення про задоволення позову, оскільки відповідачі матимуть можливість розпорядитися грошовими коштами з метою уникнення від виконання обов`язку щодо повернення сплачених позивачем грошових коштів.

Позивач вважає, що відповідно до ст.215 ЦК України, зазначений вище Договір підлягає визнанню недійсним з огляду на те, що оскаржуваний договір є правочином, який був вчинений за відсутністю волевиявлення позивача.

Заяву передано судді Майдан С.І. 26.06.2020 року.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст.ст.1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що за заявою учасників справи суд має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені статтею 150 цього Кодексу.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі, в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому, відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Як роз`яснено в п.п.4, 7, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, втому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Згідно з ч.1 п.1-10 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи,які є предметом спору,чи інші активи відповідача,які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2)забороною вчиняти певні дії; 3)встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майн і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9)арештом морського судна,що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Суду слід ураховувати, що у справах окремих категорій позови можна забезпечувати за допомогою спеціальних заходів, які регулюються нормами відповідних законів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути спів мірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів.

Позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив, в якості забезпечення позову, накласти арешт на рахункові рахунки відповідачів в межах заявлених позовних вимог, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у випадку невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до утруднення виконання судового рішення про задоволення позову, оскільки відповідачі матимуть можливість розпорядитися грошовими коштами з метою уникнення від виконання обов`язку щодо повернення сплачених позивачем грошових коштів.

За таких обставин, з урахуванням того, що між сторонами дійсно виник спір, суд дійшов висновку, що у разі відсутності коштів на рахункових рахунках відповідачів, позовні вимоги позивача щодо стягнення грошових коштів не можуть бути задоволені, а тому існує реальна загроза невиконання або ускладнення виконання можливого рішення сулу про задоволення позовних вимог в майбутньому, у зв`язку з чим вимоги останнього про необхідність забезпечення позову є обґрунтованими.

Доказів на підтвердження того, що вжиття заходів забезпечення позову в межах заявлених позовних вимог перешкоджатимуть господарській діяльності відповідачів не має.

Накладення арешту на рахунки відповідачів в межах суми позовних вимог на переконання суду є адекватним та достатнім заходом забезпечення даного позову.

Керуючись ст.ст.149-153, 260 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , подану від імені та в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , поданим від імені та в інтересах ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС», треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про захист прав споживача, визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Накласти арешт на рахункові рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (код ЄДРПОУ 35509011, 03045, м.Київ, Столичне шосе, 60, 4-й поверх) в межах позовних вимог в сумі 234035,00 гривень.

Накласти арешт на рахункові рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38567610, 01001, м.Київ, вул.Михайлівська, 12-б) в межах позовних вимог в сумі 19454,21 гривень.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Херсонської області протягом 15-ти днів з дня проголошення ухвали.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15-ти днів з дня отримання копії ухвали.

У відповідності до п.п.15.5. ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Суддя: С.І.Майдан

Ухвала підлягає негайному виконанню з 30.06.2020 року.

Суддя: С.І.Майдан