Рішення № 90170395, 30.06.2020, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/604/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Токаревої В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту Патрульної поліції, Інспектора 1 батареї 4 роти УПП в Сумській області Департаменту Патрульної поліції лейтенанта поліції Дружиніна Олександра Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту Патрульної поліції, Інспектора 1 батареї 4 роти УПП в Сумській області Департаменту Патрульної поліції лейтенанта поліції Дружиніна О.О. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування своїх вимог послався на те, що 24 лютого 2020 року відповідачем ОСОБА_2 відносно нього була винесена постанова за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що він рухався на червоний сигнал світлофора та накладено штраф у розмірі 425 грн.. Вказану постанову він оскаржив до УПП в Сумській області Департаменту Патрульної поліції, однак, її залишили без змін. Вважав, що дана постанова не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, оскільки доказів на підтвердження вчинення ним правопорушення не надано. Просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та скасувати рішення УПП в Сумській області Департаменту Патрульної поліції.

Позивач в судове засідання не з`явився, в своїй заяві просив слухати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Відповідач інспектор 1 батареї 4 ротиУПП в Сумській області Департаменту Патрульної поліціїДружинін О.О. для розгляду справи до суду не з`явився, в своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що підстав для скасування постанови немає, вона складена відповідно закону, факт вчинення правопорушення зафіксований засобами відеофіксації.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

У відповідності з положеннями статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами ч. 2 ст. 33 КУпАП встановлено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 24лютого 2020 року близько 11-00 год. в м. Суми по пр. Т.Шевченка поблизу буд. № 1, керуючи автомобілем Hyundai Sonata, номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя вул. Леваневського – просп. Т.Шевченка на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3 е ПДР України та скоїв правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

У зв`язку з допущеним позивачем адміністративним правопорушенням працівником поліції була винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 425 гривень.

Зазначені обставини підтверджуються копією постанови про адміністративне правопорушення від 24.02.2020 року (а.с.9).

В досудовому порядку, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України позивач звернувся до управління патрульної поліції в Сумській області зі скаргою від 24.02.2020 року щодо скасування постанови ЕАК № 2153154 від 24.02.2020 року про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

28 лютого 2020 року управлінням патрульної поліції в Сумській області ДПП за результатами перевірки фактів, викладених у скарзі позивача, було прийнято рішення про залишення постанови ЕАК № 2153154 від 24.02.2020 року без змін, а скаргу без задоволення, на підставі п. 1 ст. 293 КУпАП (а.с.13).

Разом з тим, позивач факт вчинення правопорушення категорично заперечує, пояснюючи, що Правил дорожнього руху не порушував, під`їхавши в декількох метрах від перехрестя вул. Леваневського та просп. Т.Шевченка, зелений сигнал світлофору почав мигати. Оскільки була ожеледиця і його автомобіль могло занести, а це могло створити небезпеку для транспортного засобу, який рухався за ним, він не міг гальмувати, а продовжив рух на мигаючий зелений сигнал світлофору. В цей час, коли він проїхав стоп-лінію, ввімкнувся жовтий сигнал світлофору, вні проїхав перехрестя, після чого через декілька метрів його було зупинено. Поліцейський, не представившись, повідомив, що його буде притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він проїхав на жовтий сигнал світлофора. Він детально пояснив інспектору ситуацію та причину, той відповів, що не бачив, який сигнал світлофора горів, коли він під`їхав до стоп-лінії. На його вимогу надати докази вчинення ним правопорушення, працівник поліції відмовився це зробити. Під час складання оскаржуваної постанови ним інспектору поліції неодноразово заявлялось про категоричну незгоду із вчиненням інкримінованого йому правопорушення та про намір його оскарження. Однак, всупереч його заявам, замість складання передбаченого законодавством протоколу, інспектором поліції було винесено постанову без зазначення жодного доказу вчинення ним вищезазначеного правопорушення. Крім того, поліцейським, який виніс постанову, розгляд справи не проводився, йому не були роз`яснені його права, чим порушено його право скористатися юридичною допомогою, не дослідив обставини, які пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які позивач посилався, чи висловлених ним доводів.

Частиною 1 статті 59 та частиною 2 статті 64 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає право кожного обвинуваченого захищати себе особисто або використовувати правову допомогу захисника, вибраного ним на власний розсуд; статті 2, пункту 3 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, де зазначено, що держава повинна гарантувати кожному, чиї права і свободи порушено, ефективний засіб правового захисту та можливість вільного вибору захисника; принципу 1 «Основних принципів, що стосуються ролі юристів», прийнятих восьмим Конгресом ООН з питань попередження злочинності і поводження з правопорушниками, який передбачає, що кожна людина має право звернутися до будь-якого юриста за допомогою для захисту й відстоювання своїх прав та захисту їх на всіх стадіях судочинства.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до вимог статті 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123,статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Крім того, в цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце й час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Право на захист особи, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, гарантоване пунктом 3 (с) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що включає право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Відповідно до усталеної практики у справах щодо України, поняття «кримінальне правопорушення» в практиці ЄСПЛ має автономне тлумачення, та кримінально-правова суть визнається не лише стосовно Кримінального кодексу, а й Кодексу про адміністративні правопорушення (Рішення від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 53 та від 21 жовтня 2010 року у справі «Корнєв і Карпенко проти України» (Kornev and Karpenko v. Ukraine).

Указані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише в разі, якщо особі буде надано достатній проміжок часу для підготовки до розгляду справи, пошуку адвоката, ознайомлення з матеріалами справи тощо.

Відповідачем суду був наданий відеозапис даного правопорушення, який, на думку суду, з належною достовірністю не підтверджує факт скоєння ОСОБА_1 даного правопорушення, а саме не вбачається, що ОСОБА_1 в м. Суми по пр. Т.Шевченка поблизу буд. № 1, керуючи автомобілем Hyundai Sonata, номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя вул. Леваневського – просп. Т.Шевченка на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3 е ПДР України.

Так, судом встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що неодноразово заявляв усно відповідачу. З дослідженого вбачається, що поліцейським не було вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.

На думку суду, такі дії поліцейського порушують права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і тим самим, свідчать про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що має наслідком скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Суд вважає, що встановлені судом обставини є свідченням того, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям, встановленим п.п. 1, 3ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки обов`язок доказування в даних справах покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Отже, суду не надано безперечних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , тому справу необхідно закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України, тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 246, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 1 ст. 122 КпАП України, суд

В И Р І Ш И В :

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП серії ЕАК № 2153154, винесену 24 лютого 2020 року інспектором 1 батареї 4 роти УПП в Сумській області Департаменту Патрульної поліції лейтенантом поліції Дружиніним Олександром Олександровичем стосовно ОСОБА_1 .

Скасувати рішення управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції від 28 лютого 2020 року щодо залишення постанови ЕАК № 2153154 від 24 лютого 2020 року по справі про адміністративне правопорушення без змін, а скарги або подання прокурора без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного судучерез Сумський районний суд Сумської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко