Рішення № 90166274, 26.06.2020, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/149/20

Провадження №2/471/160/20

Номер рядка звіту 71

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2020 р.

Братський районний суд Миколаївської області

в складі:

головуючого судді - Скарницької І.Б.,

за участю секретаря - Романчук О.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи - Афанасьєвої І . В. ,

розглянувши у відкритому судовому провадженні в залі суду смт. Братське цивільну справу № 471/149/20 за позовною заявою Органу опіки та піклування Братської райдержадміністрації Миколаївської області, в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Братської райдержадміністрації Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Органу опіки та піклування Братської райдержадміністрації Миколаївської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Братської райдержадміністрації Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що ОСОБА_2 від шлюбу з ОСОБА_7 має 2-х малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які не доглянуті з боку матері. Малолітні діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають на обліку служби у справах дітей з 02.02.2018 року, як такі що проживають у сім`ї, в якій батьки ухиляються від виконання батьківських обов`язків. Батько дітей був засуджений до позбавлення волі, мати мала неодноразові зауваження щодо неналежного виховання дітей, мати притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП. 29.05.2018 року в зв`язку із складними життєвими обставинами в сім`ї малолітня ОСОБА_6,2011 р.н., влаштована до КЗ «Южноукраїнський центр психологічної центру сім`ї, дітей та молоді з 18.05.2015 року. Під час неодноразових обстежень матеріально-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_2 встановлено, що в будинку не створені необхідні умови для всебічного розвитку дітей, антисанітарія, дитячий одяг частково на купах брудний. Запас продуктів харчування завжди в обмеженій кількості. Присадибна ділянка не оброблена, на подвір`ї повний безлад. 12.12.2019 року в результаті неналежного виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 малолітня ОСОБА_6 направлена до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Вознесенської міської ради в зв`язку із складними життєвими обставинами в сім`ї. За період влаштування дитини до Вознесенського центру мати ОСОБА_2 жодного разу не поцікавилася долею своєї дитини, навчанням, вихованням та матеріальним забезпеченням. ОСОБА_2 зовсім не відвідувала свою доньку, не привозила гостинці, не цікавилася її фізичним, духовним та моральним розвитком, тільки декілька разів телефонувала. В січні 2018 року під час обстеження сім`ї ОСОБА_2 встановлено, що малолітній син ОСОБА_5 ,2007р.н. потребує термінового обстеження та лікування. Членами рейдової бригади Костянтин направлений до прийомного покою Братської центральної районної лікарні, а після обстеження лікарями терміново госпіталізований до Миколаївської обласної лікарні. Згідно інформації наданої КНП «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» встановлено, що малолітній ОСОБА_5 ,2007р.н. перебуває на лікуванні з 11.11.2019 року по теперішній час. Попередні терміни лікування: з 30.01.2018 по 09.03.2018, з 14.02.2019 по 02.05.2019 року, з 30.05.2019. Мати ОСОБА_2 відвідувала дитину за викликом лікаря. Лікування основного захворювання здійснюється повністю за рахунок державного та обласного бюджетів. Мати за власні кошти купує лише відсутні в закладі медикаменти для лікування супутнього захворювання.

В судове засідання з`явився представник позивача, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі на обґрунтування своїх вимог додала, що мати дітей на момент подання позову не в повній мірі виконувала свої батьківські обов`язки, наразі ситуація дещо покращилася, після повернення батька з місць позбавлення волі, вони почали робити в будинку ремонт, старшого сина з лікарні перевели до центру в м. Вознесенськ, однак, не зважаючи на це, позивач наполягає на позбавленні відповідача батьківських прав.

В судове засідання з`явився відповідач, просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки на даний час у будинку робить ремонт, посаджено город, робить усе можливе для повернення дітей у сім`ю.

Заслухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 являється матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7-8)

Малолітні діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають на обліку служби у справах дітей з 02.02.2018 року, як такі що опинилися в складних життєвих обставин (а.с. 9).

29.05.2018 року в зв`язку із складними життєвими обставинами в сім`ї малолітня ОСОБА_6,2011 р.н., влаштована до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Южноукраїнської міської ради" (а.с. 28).

Під час неодноразових обстежень матеріально-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_2 встановлено, що в будинку не створені необхідні умови для всебічного розвитку дітей, антисанітарія, дитячий одяг частково на купах брудний. Запас продуктів харчування завжди в обмеженій кількості. Присадибна ділянка не оброблена, на подвір`ї повний безлад (а.с. 19, 20, 21, 22, 23, 24).

12.12.2019 року в результаті неналежного виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 малолітня ОСОБА_6 направлена до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Вознесенської міської ради в зв`язку із складними життєвими обставинами в сім`ї. За період влаштування дитини до Вознесенського центру мати ОСОБА_2 жодного разу не поцікавилася долею своєї дитини, навчанням, вихованням та матеріальним забезпеченням. ОСОБА_2 зовсім не відвідувала свою доньку, не привозила гостинці, не цікавилася її фізичним, духовним та моральним розвитком, тільки декілька разів телефонувала (а.с. 10, 29 ).

В січні 2018 року під час обстеження сім`ї ОСОБА_2 встановлено, що малолітній син ОСОБА_5 , 2007 р.н., потребує термінового обстеження та лікування. Членами рейдової бригади дитина направлена до прийомного покою Братської центральної районної лікарні, а після обстеження лікарями терміново госпіталізований до Миколаївської обласної лікарні. Згідно інформації наданої КНП «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» встановлено, що малолітній ОСОБА_5 ,2007р.н. перебуває на лікуванні з 11.11.2019 року по теперішній час. Попередні терміни лікування: з 30.01.2018 по 09.03.2018, з 14.02.2019 по 02.05.2019 року, з 30.05.2019. Мати ОСОБА_2 відвідувала дитину за викликом лікаря. Лікування основного захворювання здійснюється повністю за рахунок державного та обласного бюджетів. Мати за власні кошти купує лише відсутні в закладі медикаменти для лікування супутнього захворювання (а.с. 27).

Висновком органу опіки та піклування Братської РДА № 01-22295 від 19.02.2020 року, підтверджується доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітніх дітей (а.с. 31-33).

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_7 , який є батьком дітей, та пояснив суду, що після того, як звільнився з місць позбавлення волі, він робить у будинку ремонт, посадили з дружиною город, він працює по найму, просив суд не позбавляти дружину батьківських прав, адже до того як він був засуджений, вони дбали про дітей і все в сім`ї було добре. Вони з дружиною визнали свої помилки та в подальшому намагатимуться не допустити їх.

Свідок ОСОБА_10 під час судового засідання суду показала, що вона в складі комісії 24.06.2020 року здійснювала обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_2 . Комісією встановлено, що в будинку проводиться ремонт, є підсобне господарство. Після проведення перевірки складено відповідний акт, який додано до матеріалів справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 150, 155, 180 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, що є найважливішими обов`язками матері і батька, а також повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН № 44/25 від 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції проголошує, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За положеннями статті 27 Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з принципом 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, окрім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю. На суспільстві і на органах публічної влади повинен лежати обов`язок здійснювати особливе піклування про дітей, які не мають сім`ї, і про дітей, які не мають достатніх засобів для існування. Бажано, щоб багатодітним сім`ям надавалася державна або інша допомога на утримання дітей.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна особа має право на проживання в сім`ї. Особа може бути примусово ізольована від сім`ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом, згідно ч. 3 ст. 4 СК України.

Статтею 164 СК України, передбачено, що батьки можуть бути позбавлені батьківських прав у судовому порядку, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дітей, або зловживають своїми батьківськими правами, завдають шкідливого впливу дітям своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов`язки, та є способом захисту прав та інтересів дитини, а тому питання про застосування такого заходу впливу до батьків нерозривно пов`язане з питанням захисту прав та інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини (Справа "Савіни проти України" (Заява № 39948/06) у своєму рішенні від 18.12.2008 року наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Із роз`яснень, викладених у п. п. 15, 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 3 від 19 грудня 2008 року вбачається, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, суди повинні виходити з доведеності їх винної поведінки і з урахуванням характеру, особи цього з батьків, а також інших конкретних обставин справи, брати до уваги, чи свідомо та умисно батьки ухиляються від виконання батьківських обов`язків, чи є доведеними факти такого ухилення, в чому саме полягає небезпека залишення дитини у батьків для її життя та морального виховання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В судовому засіданні відповідач засвідчувала, що вона не втратила інтересу до дітей, має бажання та можливості утримувати та виховувати їх. Вона намагається створити нормальні умови для проживання дітей у сім`ї. Вона переглянула ставлення до дітей та їх подальшого розвитку. Вважає, що вона спроможна і в подальшому забезпечувати своїм дітям належний розвиток і забезпечення, а також батьківську турботу.

Окрім того встановлено, що під час лікування дітей мати купували необхідні ліки, спілкувалася з лікарями в телефонному режимі. Під час обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї від 24.06.2020 року, встановлено, що в будинку перероблено грубу, випрано килими, мати готувала постільну білизну та матраци. Тримають підсобне господарство

Беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідачки, які б свідчили про ухилення нею від виховання своїх дітей, і як наслідок необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, позивачем до суду не надано.

Оскільки дії відповідача засвідчують, що вона не втратила інтересу до дітей, має бажання та можливості утримувати та виховувати їх, враховуючи доведеність певних намагань відповідача проявити турботу про дітей, суд вважає доцільним і таким, що відповідає інтересам дітей, залишити позов без задоволення.

Враховуючи положення ст. 141 Цивільно-процесуального кодексу України, п.14 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір залишається за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Органу опіки та піклування Братської райдержадміністрації Миколаївської області, в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Братської райдержадміністрації Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - відмовити.

Судовий збір віднести за рахунок держави.

Позивач - Орган опіки та піклування Братської райдержадміністрації Миколаївської області, місце знаходження: вул. Миру, 131, смт. Братське Братського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 04056629.

Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа - Служба у справах дітей Братської райдержадміністрації Миколаївської області, місце знаходження: вул. Миру, 131, смт. Братське Братського району Миколаївської області. код ЄДРПОУ .

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга в порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України, з урахуванням п.3 розділу ХІІ "Прикінцевих положень" ЦПК України.

СуддяІ.Б. Скарницька

Повний текст рішення виготовлено 02.07.2020 року