Рішення № 90164462, 18.06.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/406/20

Справа №754/7443/18

РІШЕННЯ

Іменем України

18 червня 2020 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т.А.

за участю секретаря судових засідань Ковальової В.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Томашевич О. А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в м.Києві, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Голосіївське управління поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність та органів досудового розслідування, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 07.06.2018 року звернувся до Деснянського районного суду м.Києва з позовом до Головного управління Національної поліції в м.Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Голосіївське управління поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність та органів досудового розслідування.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 03.08.2018 було відкрито провадження у справі.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 21.09.2018 підготовче провадження у справі було закрито та призначено судове засідання.

Згідно ухвали, постановленої 26.11.2019 шляхом внесення до протоколу судового засідання, за клопотанням представника позивача було залучено до участі в справі в якості співвідповідача Державну казначейську службу України.

03 вересня 2018 року надійшов відзив на позов представника Головного управління Національної поліції в м.Києві, 20 лютого 2019 року відзив на позов представника Державної казначейської служби України.

Вислухавши позивача та його представника - ОСОБА_1 , які в судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити, представника Головного управління Національної поліції в м.Києві та третьої особи: Голосіївське управління поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві - Томашевич О.А., яка проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на доводи викладені в письмовому відзиві, а також встановивши, що представник Державної казначейської служби України, будучи належним чином повідомленими в судове засідання не з`явився, що у відповідності до ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою слідчого СВ Голосіївського РУ ГУМВС України в м.Києві Ю.О.Козельського від 06 травня 2015 року в рамках кримінального провадження № 12015100010002648 визнано речовим доказом та прилучено до матеріалів вказаного кримінального провадження автомобіль марки «БМВ» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 та постановлено зберігати вказаний речовий доказ на території Голосіївського РУ ГУМВС України в м.Києві (а.с.7).

Згідно з вироком Деснянського районного суду м.Києва від 15.09.2016, автомобіль марки «БМВ», д.н.з. НОМЕР_1 повернуто ОСОБА_4 .. Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 02.11.2017 вказаний вирок залишено без змін (а.с.14-22, 23-27).

04 грудня 2017 року позивач зареєстрував заяву в Голосіївському управлінні поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві з проханням негайно повернути йому вищевказаний автомобіль.

Однак, як зазначив позивач у поданій заяві, відповіді на час звернення до суду з вказаним позовом він не отримав, автомобіль повернуто не було, вирок суду не виконаний в даній частині.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 затверджений Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності під час кримінального провадження.

Так, відповідно до п. 20 Порядку зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Окрім того, спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України від 27 серпня 2010 року № 51/401/649/471/23/125, затверджена Інструкція про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду.

Пунктом 19 Інструкції передбачено, що зберігання транспортних засобів та інших самохідних машин, а також пристроїв і механізмів, які використовувалися як знаряддя для вчинення злочинів і визнані речовими доказами, а також транспортних засобів, на які накладено арешт, якщо вони не можуть бути передані на зберігання власникові, його родичам або іншим особам, а також організаціям, проводиться за постановою слідчого, прокурора, судді, за ухвалою суду протягом досудового слідства або судового розгляду відповідними службами органів внутрішніх справ, служби безпеки, підрозділів податкової міліції (у справах, що перебувають у її провадженні відповідно до компетенції), керівники яких дають про це розписку, яка приєднується до справи. В розписці вказується, хто є персонально відповідальним за зберігання прийнятого транспортного засобу.

У п. 49 Інструкції зазначено, що речові докази, розміщені в спеціальних сховищах, а також ті, які не знаходяться разом із справою, зараховуються за тим органом, куди передається кримінальна справа, про що надсилається повідомлення за місцем зберігання речових доказів і робиться відмітка в книзі про те, в кого вони перебувають на зберіганні.

Відповідальність за збереження речових доказів несе особа, відповідальна за зберігання речових доказів органу, де вони зберігаються.

Відповідно до п.п. 82-83 Інструкції прокурори, начальники слідчих підрозділів, начальники органів дізнання, керівники апаратів судів, за обов`язковою участю особи, відповідальної за збереження речових доказів, зобов`язані не рідше одного разу на рік перевіряти стан та умови зберігання речових доказів, правильність ведення документів по їх прийому, обліку, передачі відповідно до цієї Інструкції.

За результатами перевірки складається акт, що надсилається керівникам вищого рівня прокуратур, слідчих підрозділів, органів дізнання та керівникам апаратів вищестоящих судів, які зобов`язані вживати заходів до обладнання спеціальних приміщень і сховищ для речових доказів, цінностей та іншого майна, вимагати забезпечення належних умов їх зберігання.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, що передбачає ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію».

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 100 КПК України, у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Ч.6 ст.1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Таким чином, виходячи із характеру спірних правовідносин, останні регулюються спеціальним нормативно-правовим актом Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».

У разі пошкодження, втрати вилучених речових доказів, цінностей та іншого майна заподіяні їх власникам збитки підлягають відшкодуванню.

Порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, передбачений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (зі змінами від 23 грудня 2015 року) та Положення про застосування зазначеного вище Закону, затвердженого сумісним наказом Міністерства юстиції України та Генеральної прокуратури України № 106/1131 від 06.03.1996 р. (зі змінами внесеними згідно з Наказом Мін`юсту № 14/5/6/52 від 3.04.98).

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладання арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладання штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність».

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно ч. 1 ст. 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановления виправдувального вироку суду.

Згідно з п.п. 1-1 ч. 1 ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

У разі завдання шкоди незаконними діями органів попереднього слідства, прокуратури і суду громадянинові відшкодовується (повертається): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; майно (в тому числі, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здйснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно на яке накладено арешт; штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, оплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.

При цьому, майно, зазначене в п.2 повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі, його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно було передано безоплатно.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що слідчим СВ Голосіївського РУ ГУМВС України в м.Києві Ю.О. Козельським при ухваленні постанови про зберігання речового доказу - автомобіля марки «БМВ», д.н.з. НОМЕР_1 на території Голосіївського РУ ГУМВС України в м.Києві не було дотримано вимоги Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, та порушено передбачений Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності під час кримінального провадження, а відтак враховуючи ненадання суду розписки керівника Голосіївського РУ ГУМВС України в м.Києві з зазначенням хто є персонально відповідальним за зберігання транспортного засобу, відповідальним в даному випадку за спричинену позивачу шкоду буде орган досудового розслідування.

Звертаючись до суду, позивач просив стягнути саме з Головного управління національної поліції в м.Києві на свою користь спричинену незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність та органів досудового розслідування матеріальну шкоду у розмірі 213595,00 грн. та моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн.

В обґрунтування заявленого матеріального збитку, позивачем надано суду консультативний висновок, відповідно до якого визначено ринкову вартість транспортного засобу у розмірі 213595,00 грн. (а.с.10, 11, 12).

Згідно з відзивом на позов, представником Томашевич О.А. зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерство внутрішніх справ» новоутвореним юридичним органом публічного права без правонаступництва є Головне управління Національної поліції у м. Києві, до складу якого входить відокремлений структурний підрозділ Голосіївське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві без статусу юридичної особи, територіальні органи Головне управління МВС України в м. Києві та Голосіївське РУ ГУМВС України в м. Києві ліквідовані як юридичні особи публічного права.Таким чином, переходу прав і обов`язків у порядку правонаступництва від ліквідованих органів - Головного управління МВС України в м. Києві та Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві до утвореного територіального органу юридичної особи публічного права - Головного управління Національної поліції у м. Києві не здійснювалось.

Разом з тим, належних та допустимих доказів того, що спірний транспортний засіб після ліквідації Головного управління МВС України в м. Києві та Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві на території якого було визначено зберігання речого доказу до утвореного територіального органу юридичної особи публічного права - Головного управління Національної поліції у м. Києві чи його структурного підрозділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві не передавався, суду представником Томашевич О.А. надано не було.

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачем наведено достатньо доказів на підтвердження неправомірних дій відповідача відносно нього, а також завдання позивачу моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача.

За таких обставин та враховуючи той факт, що представником Томашевич О.А не заперечувався факт відсутності належного позивачу на праві власності транспортного засобу на території структурного підрозділу Головного управління Національної поліції в м.Києві - Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві, суд приходить до висновку про стягнення з Головного управління Національної поліції в м.Києві на користь позивача спричинену йому матеріальну шкоду в розмірі 213595 грн.

Стосовно вимог позову щодо відшкодування моральної шкоди у визначеному розмірі, слід зазначити наступне.

Позивач вказує, що через незаконні дії та бездіяльності відповідача йому доводиться організовувати своє повсякденне життя, він четвертий рік позбавлений можливості користуватися власним автомобілем, який придбав на кошти, які заробляв та відкладав не один рік. Даними діями порушено його право власника транспортного засобу, він несе додаткові витрати майнового характеру.

Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Поруч з наведеним, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позивачем явно завищений розмір моральної шкоди, а тому виходячи з засад розумності і справедливості, враховуючи передбачені законом обставини, вважає за можливе стягнути з Головного управління Національної поліції в м.Києві на користь позивача на відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 5000 грн..

Згідно ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з Головного управління Національної поліції в м.Києві на користь держави 2840 грн. 75 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 56 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-83, 95, 141, 258-259, 263 ЦПК України, ст.ст.3, 15, 16, 23, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в м.Києві, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Голосіївське управління поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність та органів досудового розслідування - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в м.Києві (місцезнаходження: м.Київ, вул.Володимирська,15, Код ЄДРПОУ 40108583) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 , проживаючого: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду в розмірі 213595 грн. та 5000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в м.Києві (місцезнаходження: м.Київ, вул.Володимирська,15, Код ЄДРПОУ 40108583) на користь держави 2840 грн. 75 коп. судового збору.

В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Суддя: