Рішення № 90163968, 01.07.2020, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/245/20

Провадження №2/713/199/20

РІШЕННЯ

іменем України

01.07.2020 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кибич І.А., з участю секретаря судових засідань Андрюк О.Д., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м.Вижниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Мандзюк Віктор Борисович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Берегометської селищної ради, Вижницького району Чернівецької області, про визнання права власності на частку спадкового майна в порядку спадкування за законом, зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , інтереси яких представляє адвокат Вонсович Христина Іванівна, до ОСОБА_1 , Берегометської селищної ради, Вижницького району Чернівецької області, про визнання права власності на частку спільного сумісного майна подружжя, визнання права власності на частку спадкового майна в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Мандзюк В.Б. звернувся в суд із позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Берегометської селищної ради, Вижницького району Чернівецької області.

Просить визнати за ним право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , як спадкове майно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_5 .

Свої позовні вимоги обґрунтував наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 . Згідно з будівельним паспортом, виданим виконавчим комітетом Вижницької ради народних депутатів Чернівецької області від 07.09.1982 року ОСОБА_5 був наданий дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку на 4 кімнати, жилою площею 59,6 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,07 га. Таким чином, дане володіння відноситься до категорії робочого двору. Дане домоволодіння побудовано подружжям протягом 1983-1986 років за час перебування їх у шлюбі, виникнення права власності на нерухоме майно не було пов`язане з проведенням його державної реєстрації, і тому вказане нерухоме майно належало останнім на праві спільної сумісної власності. Отже, власниками домогосподарства вважалося подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , яким належало по 1/2 частині спільного майна. 15.12.1999 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Відповідно до довідки Берегометської селищної ради №4453 від 11.09.2019 року на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у будинку по АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: колишня дружина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочка – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Таким чином після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яке розподілилось наступним чином: ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини спадкового будинку; ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини спадкового будинку; ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини спадкового будинку. Постановою від 18.09.2019 року №353/02-31 приватний нотаріус Штефюк О.О. відмовив у вчиненні нотаріальних дій, за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів. Таким чином іншого способу ніж судовий для захисту їхніх прав у них не існує.

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду із зустрічним позовом про визнання права власності на частку спільного сумісного майна подружжя, визнання права власності на частку спадкового майна в порядку спадкування за законом, до ОСОБА_1 , Берегометської селищної ради, Вижницького району Чернівецької області.

Просять визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Свої зустрічні позовні вимоги обґрунтували наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 . Згідно з будівельним паспортом, виданим виконавчим комітетом Вижницької ради народних депутатів Чернівецької області від 07.09.1982 року ОСОБА_5 був наданий дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку на 4 кімнати, жилою площею 59,6 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,07 га. Таким чином, дане володіння відноситься до категорії робочого двору. Дане домоволодіння побудовано подружжям протягом 1983-1986 років за час перебування їх у шлюбі, виникнення права власності на нерухоме майно не було пов`язане з проведенням його державної реєстрації, і тому вказане нерухоме майно належало останнім на праві спільної сумісної власності. Отже, власниками домогосподарства вважалося подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , яким належало по 1/2 частині спільного майна. 15.12.1999 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Відповідно до довідки Берегометської селищної ради №4453 від 11.09.2019 року на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у будинку по АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: колишня дружина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочка – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Таким чином після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яке розподілилось наступним чином: ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини спадкового будинку; ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини спадкового будинку; ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини спадкового будинку.

Заяви (клопотання) учасників справи.

В підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце підготовчого засідання.

В підготовче засідання представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. До початку розгляду справи представник позивача ОСОБА_6 скерував до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримують, просять задовольнити. Щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 позовні вимоги визнають.

В підготовче засідання представник відповідача Берегометської селищної ради не з`явився, належним чином повідомлені про час та місце засідання, про що є відомості в матеріалах справи. До початку засідання від представника відповідача Берегометської селищної ради надійшла заява, в якій вони позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 визнають та просять справу розглядати без участі представника селищної ради.

В підготовче засідання відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не з`явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

В підготовче засідання представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 – ОСОБА_7 не з`явилась, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. До початку розгляду справи представник позивача ОСОБА_7 скерувала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, зустрічні позовні вимоги підтримують, просить задовольнити. Щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 позовні вимоги визнають.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, врахувавши визнання позову відповідачами, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 обґрунтований і підлягає задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є обґрунтований та підлягає задоволенню.

В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 – ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 , виданого 24.04.2002 року виконкомом Берегометської селищної ради, Вижницького району Чернівецької області, актовий запис №36.

Факт родинних відносин підтверджується копіями свідоцтв про народження Серія НОМЕР_2 від 03.07.1985 року, Серія НОМЕР_3 від 24.04.2001 року, Серія НОМЕР_4 від 14.08.2018 року, копією заочного рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 17.08.2015 року згідно якого після розірвання шлюбу ОСОБА_4 залишила прізвище ОСОБА_8 .

Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

З копії технічного паспорту на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами вбачається, що власником є ОСОБА_5 , житловий будинок під літ. «А» з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , 1986 року побудови, вартістю 489748,00 грн.

З довідки Берегометської сільської ради №4453 від 11.09.2019 року вбачається, що покійний чоловік - ОСОБА_5 проживав і був зареєстрований за місцем постійного проживання в АДРЕСА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_7 по день смерті. На день смерті ОСОБА_5 у вищезгаданому житловому будинку проживав разом з: дружиною- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочкою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочкою - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , сином - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадкоємцями за законом, передбаченої ст.1261 Цивільного кодексу України є: дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка- ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , сином - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Інших спадкоємців - немає.

З копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Олійник Ю.М. №353/02-31 (с/с97/2019) від 18.09.2019 року з даних якої вбачається, що ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що складається із частки у житловому будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_2 , відмовлено, у зв`язку з тим, що ним не було надано документів, що посвідчують право власності спадкодавця на дане майно.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2007 року п.1 у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні норми ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Згідно ст.524 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.) "Спадкування здійснюється за законом і за заповітом".

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, який діяв на час спірних правовідносин, встановлено, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , та позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , оскільки вступили в управління спадковим майном, проживали в житловому будинку на час смерті спадкодавця.

Судом також встановлено, що забудову житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , здійснював ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , як подружжя, що підтверджується копією будівельного паспорту на житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 .

З копії рішення-витяг виконавчого комітету Берегометської селищної ради №83 від 06.06.2001 року вбачається, що ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельні ділянки: земельну ділянку площею 0,0700 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 .

З копії свідоцтва про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_5 , виданого 15.12.1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану Вижницького районного управління юстиції, актовий запис №152 вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_9 грудня 1999 року розірвали шлюб.

Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (у редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин) майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ст.28 Кодексу про шлюб та сім`ю України у разі поділу майна що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними.

Ці ж положення закріплені в ст.ст.60, 70 Сімейного кодексу України.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" роз`яснено, що розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю, зокрема є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону "Про власність", ст. 22 КпШС України); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім`ї, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону "Про власність").

Таким чином, житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , є спільним майном подружжя, частки подружжя в якому є рівними.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як видно з представлених доказів, житловий будинок в АДРЕСА_1 , по плану забудови під літ. «А» - 1986 року побудови, інші особи на володіння та користування даним житловим будинком на підставах, передбачених законом, своїх прав не заявляють, придатність житлового будинку для проживання ніким не оспорюється.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Відповідно до ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: 1) судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; 2) рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; 3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; 4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката; 6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном; 7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо особливостей державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад та закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, щодо яких раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність. Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з цим, слід зазначити, що позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надали докази прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 та позивачка ОСОБА_2 , підтвердила, що спадковий житловий будинок є власністю подружжя, частки яких рівні, а тому, зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є обґрунтований та підлягає задоволенню.

При цьому судом не встановлено порушення нічиїх прав.

Керуючись ст.ст. ст.ст.524, 529, 549, 551, 553 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.), ст.ст. 22,28 Кодексу про шлюб та сім`ю України, ст.ст.1, 27, 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст.4, 13, ст.76, 77, 200, 206, 247, 258-265, 315, 354 ЦПК України, Суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, а саме, на 1/6 ідеальну частку житлового будинку по плану забудови під літ. «А», з відповідною часткою належних до нього надвірних будівель та господарських споруд, що розташований в АДРЕСА_1 , що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку по плану забудови під літ. «А», з відповідною часткою належних до нього надвірних будівель та господарських споруд, що розташований в АДРЕСА_1 , як спільне сумісне майно подружжя.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, а саме, на 1/6 ідеальну частку житлового будинку по плану забудови під літ. «А», з відповідною часткою належних до нього надвірних будівель та господарських споруд, що розташований в АДРЕСА_1 , що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, а саме, на 1/6 ідеальну частку житлового будинку по плану забудови під літ. «А», з відповідною часткою належних до нього надвірних будівель та господарських споруд, що розташований в АДРЕСА_1 , що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Чернівецького апеляційного суду через Вижницький районний суд Чернівецької області.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Берегометська селищна рада, Вижницького району Чернівецької області, КОД ЄРДПОУ 04416996, місцезнаходження юридичної особи 59233, смт.Берегомет вул.Центральна, 20, Вижницького району Чернівецької області.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП – НОМЕР_7 ), зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП – НОМЕР_8 ), зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП – НОМЕР_9 ), зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Суддя І. А. Кибич