Рішення № 90163837, 30.06.2020, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/540/20

2/706/314/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року м.Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі:

Головуючого судді – Орендарчука М.П.,

за участі : секретаря – Карбівська Я.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку позовного провадження в приміщенні зали судових засідань Христинівського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Христинівської міської ради Черкаської області про визнання права власності на нерухоме майно, -

встановив:

У травні 2020 року з позовною заявою до Христинівської міської ради Черкаської області про визнання права власності на нерухоме майно, яка мотивована тим, що 13 жовтня 2009 року, було прийнято рішення Христинівської міської ради Черкаської області №234, яким надано ОСОБА_1 дозвіл на будівництво гаража по АДРЕСА_1 ). Для цілей будівництва індивідуального автомобільного гаража за вказаною вище адресою, нею отримано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, після чого було здійснено його будівництво. На сьогоднішній день, нею прийнято рішення про реєстрацію за собою права власності на уже збудований гараж (машино-місце) АДРЕСА_2 . Однак, в органах державної реєстрації прав на нерухоме майно, не приймаються від мене документи на збудоване нерухоме майно, з підстав того, що земельна ділянка, для його будівництва була мені виділена, уже після фактичного будівництва. Так, за її заявою 30 січня 2020 року прийнято рішення Христинівської міської ради №5 «Про присвоєння поштової адреси (в робочому порядку)», яким збудованому нею гаражу, присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_3 . В послідуючому, нею було отримано рішення Христинівської міської ради від 02.04.2020 №51-3/7-VІІ «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яким надано дозвіл виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) комунальної власності для будівництва індивідуального гаража та провести його реєстрацію відповідно до чинного законодавства, площа земельної ділянки 0,0028 га, адреса: АДРЕСА_3 . Технічна документацію на вказану земельну ділянка, за її замовленням виготовлено. Відповідно до замовленого нею технічного паспорту на гараж (машино-місце) АДРЕСА_2 , складеного приватним підприємством «Уманський центр технічної інвентаризації» станом на 07.02.2020, збудований нею гараж позначено під: «А1» - гараж. 12.05.2020 нею отримано довідку №93/01/10-01-18 управління містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, інфраструктури, цивільного захисту та довкілля, якою відмолено, яким відмолено у прийняття в експлуатацію збудованого нею гаража з підстав відсутності зареєстрованого дозволу на початок виконання будівельних робіт, відсутності порядку умов прийняття в експлуатацію гаражів збудованих за умов викладених вище та порекомендовано звернутися до суду з даним позовом на підставі ст. 376 Цивільного кодексу України.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, але подала до суду заяву з проханням розглядати справу без її участі, в якій зазначила, що заявлені позовні вимоги підтримує та просить задовільнити у повному обсязі.

Представник відповідача – Христинівської міської ради Черкаської області у судове засідання не з`явився, при цьому подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалось.

Частиною 3 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, та вирішуючи питання щодо наявності законних підстав для визнання позову відповідачем та, відповідно, для його задоволення, у зв`язку з цим, суд прийшов до такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 - позивач по справі, є власником земельної ділянки 0,0028 га, адреса: АДРЕСА_3 .

Так, за заявою ОСОБА_1 30 січня 2020 року прийнято рішення Христинівської міської ради №5 «Про присвоєння поштової адреси (в робочому порядку)», яким збудованому мною гаражу, присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_2 було отримано рішення Христинівської міської ради від 02.04.2020 №51-3/7-VІІ «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яким надано дозвіл виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) комунальної власності для будівництва індивідуального гаража та провести його реєстрацію відповідно до чинного законодавства, площа земельної ділянки 0,0028 га, адреса: АДРЕСА_3 . Технічна документацію на вказану земельну ділянка, за замовленням ОСОБА_1 виготовлено.

Відповідно до замовленого позивачем ОСОБА_1 технічного паспорту на гараж (машино-місце) АДРЕСА_2 , складеного приватним підприємством «Уманський центр технічної інвентаризації» станом на 07.02.2020, збудований мною гараж позначено під: «А1» - гараж.

Відповідно до ч. 2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

У відповідності із ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ч. 2ст.376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України, а саме: за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5ст.376 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 376ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Водночас згідно із частиною третьою статті 376ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

З аналізу частин третьої, четвертої статті 376ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз норм частини третьої статгі 376ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.

Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

Саме такий висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові ВС/КЦС від 11 липня 2018 року в справі № 1621/436/12.

Крім того, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав від 28.01.2013 року відмітив, що суди при розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право. Суд не повинен заміняти органи, які зобов`язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з`ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.

За таких обставин, оскільки гараж побудований позивачем на земельній ділянці, що була їй передана для будівництва у встановленому законом порядку, відповідно до її цільового призначення, та ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий 27.08.2000 Христинівським РВ УМВС України в Черкаській області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) до Христинівської міської ради Черкаської області ( Черкаська область, м.Христинівка, вулиця Соборна, 30, ЄДРПОУ: 33319218) про визнання права власності на нерухоме майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий 27.08.2000 Христинівським РВ УМВС України в Черкаській області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) право приватної власності на гараж (машино-місце) АДРЕСА_2 , який відповідно технічного паспорту складеного приватним підприємством «Уманський центр технічної інвентаризації», станом на 07.02.2020 позначено під: «А1» - гараж.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду через Христинівський районний суд Черкаської області.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: М.П. Орендарчук