Ухвала суду № 90162697, 01.07.2020, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районий суд м.Харкова

Номер провадження №1-кп/641/192/2020 Справа №646/492/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:

головуючого - судді Музиченко В.О.,

суддів – Чайка І.В., Фанда О.А.,

при секретарі - Леонідовій Т.А.,

за участю прокурора – Мозгового М.Л.,

захисників обвинувачених– адвокатів Василенко Н.М. та Мельник І.В.,

обвинувачених – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

розглядаючи у судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220060001876 від 04.09.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Комінтернівського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220060001876 від 04.09.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувались судом при обранні та продовженні запобіжних заходів стосовно обвинувачених – продовжують існувати. Крім того, прокурор зазначив, що обвинувачені обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень-злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років або довічного позбавлення волі, а тому, усвідомлюючи можливість призначення відносно них такого покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, обвинувачені можуть змінити місце проживання, уникати явки до суду та переховуватись від суду. Крім того, обвинувачені не мають постійного місця роботи та джерела доходу, у них відсутні міцні соціальні зв`язки, а тому є підстави вважати, що вони можуть вчинити інший злочин та продовжити свою злочинну діяльність, а також незаконно впливати на потерпілу і свідків, які викривають їх у скоєнні злочинів. Фактичні обставини умисних особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи, свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинувачених. Прокурор вказав, що оскільки обвинувачені вчинили злочини із застосуванням насильства та злочини, які спричинили загибель людини, то застосування до них інших, більш м`яких запобіжних заходів є неможливим і не зможе запобігти вказаним ризикам, які на цей час не зменшились та не змінились.

Обвинувачені та їх захисники просили застосувати більш м`який запобіжний захід, оскільки ризики, вказані прокурором – не доведені. При цьому захисники обвинувачених просили замінити їх підзахисним запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства.

Крім того, захисники обвинувачених – адвокати Мельник І.В. та Василенко Н.М. заявили клопотання щодо проведення відповідно до ст. 333 КПК України слідчих експериментів за участю обвинувачених та судово-медичного експерта щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілій та призначення додаткової судово-медичної експертизи за матеріалами даного кримінального провадження з метою встановлення механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 , поставивши експерту наступні питання:

-Чи могли утворитись виявлені на тілі ОСОБА_3 тілесні ушкодження, що потягли за собою її смерть, за обставин, на які вказали під час допиту в суді та під час слідчого експерименту обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .?

-За яких обставин найбільш вірогідніше виникли виявлені на тілі ОСОБА_3 тілесні ушкодження, за обставин, на які під час допиту в суді та під час слідчого експерименту вказали обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , або за обставин, на які вказав під час допиту свідок ОСОБА_4 .?

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали клопотання своїх захисників.

Прокурор проти задоволення клопотання захисників обвинувачених заперечував, оскільки під час проведення судово-медичної експертизи, експертом надані відповіді на всі необхідні для слідства та з`ясування істини питання.

Приймаючи до уваги, що ухвала Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01.06.2020 про продовження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 30 липня 2020 року, а судове провадження триває, тому суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, при вирішенні питання щодо міри запобіжного заходу, дійшов наступного.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справі в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також у рішенні «Харченко проти України», ЄСПЛ зазначив, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превелює над принципом поваги до свободи особистості.

При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, не є основою чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки ІНФОРМАЦІЯ_1 », «Храїді ІНФОРМАЦІЯ_2 », «Ілійков ІНФОРМАЦІЯ_3 »), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

При розгляді питання щодо доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, суд враховує наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих злочинів. Крім того, суд враховує, можливість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснення незаконного тиску на потерпілу і свідків, вчинення ними нових кримінальних правопорушень, а також враховує суспільну небезпечність інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень та високу імовірність ухилення обвинувачених від суду.

Підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими кримінальних правопорушень-злочинів, тяжкість кримінальних правопорушень, в яких останні обвинувачуються.

Крім того, наявність ризиків підтверджується низкою обставин, а саме, особистість обвинувачених, спосіб їх життя, що вони не працюють, не мають постійного джерела доходу, міцних соціальних зв`язків, що дає підстави вважати, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть переховуватись від суду, вчинити нові злочини, в тому числі проти власності, та незаконно впливати на потерпілих і свідків з метою уникнення відповідальності, що виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Обставини особистого життя та соціальної адаптації у суспільстві свідчать про наявність певних ознак нестабільного характеру поведінки обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у звичайному житті (враховуючи обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, проти життя та здоров`я за обтяжуючих обставин), що дає підстави стверджувати те, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченими самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, в тому числі цілодобового домашнього арешту, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання обвинувачених під вартою строком на 60 днів.

Розглядаючи питання про надання судового доручення на проведення слідчого експерименту за участю обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та судово-медичного експерта, а також призначення на підставі слідчого експерименту та показів обвинувачених під час судового розгляду та слідчого експерименту і свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні додаткової судово-медичної експертизи, суд виходить з наступного.

Частинами 3, 4 статті 333 КПК України, у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.

Під час розгляду клопотання суд враховує значення обставин, про встановлення або перевірку яких просить особа, яка звернулася з ним, можливість їх встановлення або перевірки шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та причини, з яких не були здійснені належні дії для їх встановлення чи перевірки на стадії досудового розслідування. Суд відмовляє в задоволенні клопотання прокурора, якщо він не доведе, що слідчі (розшукові) дії, про проведення яких він просить, не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були і не могли бути відомі обставини, які свідчать про необхідність їх проведення.

Відповідно до положень ст. 332 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Статтею 242 КПК України визначено, що експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Судом 07.11.2019 допитано свідка ОСОБА_4 та 01.06.2020 допитано обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які показали, що механізм нанесення обвинуваченими тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 відрізняється від механізму, встановленого слідством. Крім того, покази ОСОБА_4 також зафіксовані під час проведення слідчого експерименту від 15.11.2017.

Оскільки покази обвинувачених та свідка суперечать встановленим обставинам справи, тому, з метою усунення вказаних протирічь, а також дотримання принципу всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання захисників обвинувачених щодо надання судового доручення та призначення додаткової судово-медичної експертизи.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 331, 332, 333 КПК України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Клопотання прокурора Мозгового М.Л. про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строком на 60 днів в Державній установі «Харківській слідчий ізолятор», тобто до 29 серпня 2020 року.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строком на 60 днів в Державній установі «Харківській слідчий ізолятор», тобто до 29 серпня 2020 року.

Клопотання захисників обвинувачених - адвокатів Василенко Н.М. та Мельник І.В. щодо надання судового доручення та призначення додаткової судово-медичної експертизи - задовольнити.

Доручити органу досудового розслідування СУ ГУНП в Харківській області (слідчий Гуренко Є.В.) провести слідчий експеримент під відеофіксацію за участю обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 із залученням судово-медичного експерта.

Строк виконання судового доручення до 01 серпня 2020 року.

Матеріали слідчого експерименту надати експертам Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації для проведення експертного дослідження.

За результатами слідчого експерименту, призначити у кримінальному провадженні додаткову судово-медичну експертизу за матеріалами даного кримінального провадження з метою встановлення механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 , проведення якої доручити експертам Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації.

На вирішення експертів поставити наступні питання:

-Чи могли утворитись виявлені на тілі ОСОБА_3 тілесні ушкодження, що потягли за собою її смерть, за обставин, на які вказали під час допиту в суді від 01.06.2020 та під час слідчого експерименту обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .?

-За яких обставин найбільш вірогідніше виникли виявлені на тілі ОСОБА_3 тілесні ушкодження, за обставин, на які під час допиту в суді від 01.06.2020 та під час слідчого експерименту вказали обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , або за обставин, на які вказав під час допиту в суді від 07.11.2019 та слідчого експерименту від 15.11.2017 свідок ОСОБА_4 .?

В розпорядження експертів надати:

-копію висновку судово-медичної експертизи № 2361-ДМ/17 від 19.10.2017;

-копії висновків додаткових судово-медичних експертиз № 94/2361-ДМ/17 від 20.10.2017 та № 112/2361-Дм/17 від 22.11.2017;

-копії звукозаписів судових засідань із допитами обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 01.06.2020 та свідка ОСОБА_4 від 07.11.2019;

-копію протоколу та відеозапис проведення слідчого експерименту від 15.11.2017 за участю свідка ОСОБА_4 ;

-протокол та відеозапис проведення слідчого експерименту за участю обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за результатами виконаного судового доручення.

Попередити експертів про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 384, 385 КК України за дачу суду завідомо неправдивого висновку експертизи та за відмову від дачі висновку.

Ухвала, в частині міри запобіжного заходу, може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 7 днів, а обвинуваченими в той же термін з моменту вручення їм копії ухвали.

Головуючий суддя- В . О . Музиченко

Судді: І. В. Чайка

О. А. Фанда