Рішення № 90162302, 22.06.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/14715/17

Провадження № 2/638/1921/20

22.06.2020 р. Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Подус Г.С.,

при секретарі - Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПП ГРУПП», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору,

встановив:

29.09.2017 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПП ГРУПП», Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ-ПІ-ЕМ», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що 21.01.2005 року між АТ закритого типу «Макрокап Девелпмент Україна» та ОСОБА_1 укладено договори про участь в будівництві №3, №5 багатоквартирного будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на земельній ділянці по АДРЕСА_1 Наразі це житловий будинок між АДРЕСА_2 . 19.09.2014 року між ТОВ «Макрокап Девелопмент Україна» Маргулісом М.М. та ТОВ «СІ-ПІ-ЕМ» було досягнуто домовленості про зміну сторони в зобов`язанні за договором про участь в будівництві №3,№5 від 21.01.2005 року, які викладено в новій редакції. 19.09.2014 року між учасником ОСОБА_1 , забудовником ТОВ «Макрокап Девелопмент України» та новим забудовником ТОВ «СІ-ПІ-ЕМ» були підписані угоди про заміну сторони в зобов`язанні за договором про участь в будівництві №3 та №5 від 21.01.2005 року. 01.11.2016 року між ТО«Ѳ-ПІ-ЕМ» та ТОВ «ДПП ГРУПП» був укладений договір Генерального підряду на капітальне будівництво №601-11-16 Житлового будинку між вул. Шатилівською та центральною алеєю парка по вул. Культури у м. Харків, за яким ТОВ «СІ-ПІ-ЕМ» передало у заставу ТОВ «ДПП ГРУПП» вказаний житловий будинок. 17.07.2017 року Господарським судом Харківської області по справі №922/1306/17 ухвалено рішення, яким стягнуто з ТОВ «СІ-ПІ-ЕМ» на користь ТОВ «ДПП ГРУПП» заборгованості у розмірі 116192251,01 грн. за Договором Генерального підряду на капітальне будівництво №01-11-16 від 01.11.2016 року. Позивач вказує що фактично ТОВ «ДПП ГРУПП» та ТОВ «СІ-ПІ-ЕМ» уклали фіктивні правочини, метою яких було не настання реальних наслідків, а лише здійснення переходу права власності до іншого власника. Враховуючи вищевикладене позивач просить суд визнати недійсним договір Генерального підряду на капітальне будівництво №01-11-16 Житлового будинку між вул. Шатилівською та центральною алеєю парка по вул. Культури у м. Харкові, укладений 01.11.2016 року між ТОВ «СІ-ПІ-ЕМ» та ТОВ «ДПП ГРУПП».

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.10.2017 року відкрито провадження по вищевказаній справі. (т. 1 а.с.54)

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.09.2018 року залучено до участі третіх осіб – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т 1 а.с.141)

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.10.2018 року закрито підготовче провадження та витребувано у ТОВ «СІ-ПІ-ЕМ» та у ГУ ДФС у Харківській області докази. (т. 1 а.с.149,150)

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.05.2019 року витребувано у Господарського суду Харківської області копію договору генерального підряду.(т. 1 а.с.256-257)

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.06.2020 року провадження в частині позовних вимог до ТОВ «СІ-ПІ-ЕМ» - закрито.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій просив слухати справу без його участі, заявлені вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся завчасно та належним чином. Відповідачем по справі подано відзив на позовну заяву, який подано в судовому засіданні 12.09.2018 року. У відзиві представник відповідача вказав, що позивач невірно обрав спосіб захисту своїх прав, з огляду на те, що право позивача не можна відновити шляхом визнання спірного правочину недійсним з огляду на те, що реституція є правовим наслідком недійсності правочину і способом захисту цивільних прав, який застосовується до відносин зобов`язального характеру, то й відсутні підстави для визнання недійсним цього правочину. (т. 1 а.с. 131-133)

Третя особа ОСОБА_3 подала до суду письмові пояснення, відповідно до яких просила позовні вимоги задовольнити, так як оспорюваний договір є фіктивним. (т. 1 а.с.157-166)

Третя особа ОСОБА_2 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року.

Згідно з Перехідними положеннями ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанції розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

21.05.2005 року між Акціонерним товариством закритого типу «Макрокап Девелопмент Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про участь у будівництві АДРЕСА_3 3 та АДРЕСА_4 багатоквартирного будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та АДРЕСА_5 на земельній АДРЕСА_6 АДРЕСА_1 . (т. 1 а.с. 8-21).

19.09.2014 року між ТОВ «Макрокар Девелопмент Україна» та ОСОБА_1 та ТОВ «СІ-ПІ-ЕМ» підписано угоду про заміну сторони в зобов`язанні по договору про участь в будівництві №3 від 21.01.2005 року. (т. 1 а.с.22-37)

01.11.2016 року між ТОВ «СІ-ПІ-ЕМ» та ТОВ «ДПП ГРУПП» укладено Договір генерального підряду на капітальне будівництво №01-11-16. (т. 2 а.с.9-17)

17.05.2017 року Господарським судом Харківської області по справі №922/1306/17 ухвалено рішення, яким стягнуто з ТОВ «СІ-ПІ-ЕМ» на користь ТОВ «ДПП ГРУПП» заборгованості у розмірі 116192251,01 грн. за Договором генерального підряду на капітальне будівництво №01-11-16.

14.05.2019 року постановою Господарського суду Харківської області ТОВ «СІ-ПІ-ЕМ» визнано банкрутом.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав – це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Договір № 3 та № 5 від 21.01.2005 року (так і договір №3 та №5 від 21.01.2005 року в новій редакції від 19.09.2014 року) відповідно до їх преамбули є договором про спільну діяльність.

Відповідно ч. 4 ст. 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Аналіз умов договору № 3 та № 5 від 21.01.2005 року (так і договір №3 та №5 віж 21.01.2005 року в новій редакції від 19.09.2014 року) та ч. 4 ст. 1134 ЦК України приводить до висновку, що учасник є власником свого вкладу з моменту його внесення і до моменту передачі йому приміщень. Результатом спільної діяльності є закінчений будівництвом об`єкт, прийнятий у встановленому законом порядку в експлуатацію. Лише з моменту прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва і до моменту передачі учаснику належних йому за договором приміщень, об`єкт будівництва належить всім учасникам на праві спільної часткової власності.

Верховним Судом України, у постанові № 6-168цс12 від 30.01.2013 визначено майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно у майбутньому.

Позивач, звертаючись до суду з позовом за захистом своїх порушених прав, посилався на те, що спірним Договором Генерального підряду на капітальне будівництво №01-11-16, було порушено його право власності як учасника будівництва. При цьому позивач просив визнати зазначений правочин недійсним.

Разом з тим особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права в залежності від встановлених правовідносин. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга ст. 16 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

За змістом ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Позивач, як учасник будівництва, є володарем майнових прав на спірний об`єкт, тому він має право на оскарження правочинів стосовно спірного майна.

Однак, позивачем не наведено достатніх підстав для задоволення його позовних вимог в частині визнання Договору Генерального підряду на капітальне будівництво №01-11-16, недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Перелічених порушень при укладенні оспорюваного правочину судом не встановлено.

Фактів процедурних порушень при укладенні Договору Генерального підряду на капітальне будівництво №01-11-16, не встановлено.

Позивач, як учасник будівництва, є володарем майнових прав на об`єкт будівництва. На підставі ст. 190 ЦК України майном вважається не лише окрема річ чи сукупність речей, а також майнові права. Майнові права є неспоживною річчю і визнаються речовими правами.

Майнові права на нерухомість, що є об`єктом будівництва (інвестування), не вважаються речовими правами на чуже майно, тому що об`єктом цих прав є не чуже майно, а також не вважаються правом власності.

Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Таким чином, майнове право, яке є предметом договору будівництва, - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Діюче законодавство не передбачає необхідності обов`язкової згоди володаря майнових прав на певне майно при укладенні правочину, однак при переході прав на вказане майно до іншої особи переходять також і обов`язки відчужувача перед володарем майнових прав на предмет такого правочину про що останнього має бути повідомлено.

Таким чином за позивачем визнається майнове право на частку спірного об`єкта і він має право на набуття права власності на визначену договором частку майна після здійснення будівництво об`єкта нерухомості і введення його в експлуатацію.

Якщо позивач дійде висновку, що забудовником порушуються його права, він не позбавлений можливості витребування належного йому майна у встановленому законом порядку, оскільки витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Позивачем обрано неефективний спосіб захисту свого права і його вимоги сформульовані таким чином, що у суду відсутні можливості виконати вимоги частини другої статті 5 ЦПК України і обрати спосіб захисту цього права, який би не суперечив закону. При цьому у ОСОБА_1 існує право захистити свої законні інтереси шляхом подання позову з урахуванням положень ЦК України і ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265,273 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПП ГРУПП», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору– відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення 02.07.2020 року.

Суддя: