Вирок № 90161549, 02.07.2020, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/191/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2020 року

Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді Пилип`юк Г.М

за участю секретаря Зубрицької О.М.

прокурора Івасівки О. З.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників Василькевича В. М., Сотника О. І.

розглянувши у відкритому судовому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця с.Репужинці, Городенківського району, Івано-Франківської області, українця, громадянина України, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 19.09.2018 року за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженеця м. Кривий Ріг, українця, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого 12.09.2016 Залізничним районним судом м. Львова за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, який змінено Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 06.12.2016 року та пом`якшено покарання до 4 років позбавлення волі,

обвинувачених у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК України,

в с т а н о в и в :

13.12.2017 близько 04 год. 00 хв. ОСОБА_1 , обвинувальний акт відносно якого скерований до суду 30.10.2017 Солом`янським управлінням поліції головного управління Національної поліції у м. Києві у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, за попередньою змовою в групі осіб з особою, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, та ОСОБА_2 , раніше судимим 12.09.2016 року вироком Залізничного районного судом м. Львова за ч. 2 ст. 186 КК України, який змінено ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 06.12.2016 року з призначенням покарання у виді 4 років позбавлення волі, маючи спільний намір на повторне таємне викрадення чужого майна, умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи у барі, поруч із автовокзалом, що на вул. Двірцевій,1 у м. Львові, керуючись єдиним умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном, таємно повторно викрали військовий рюкзак, світло-зеленого кольору, вартістю 400 грн., в якому знаходились військова куртка вартістю 600 гривень, особистий одяг потерпілого, загальною вартістю 1500 гривень, паспорт громадянина України та військовий квиток виданий на ім`я потерпілого, павербанк чорного кольору вартістю 500 гривень, зарядний пристрій вартістю 150 гривень, мобільний телефон марки «Meizu M3S», сірого кольору, IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , вартість якого, згідно висновку експерта №16/451 від 05.06.2020 становить 1962,90 гривень, в якому була вставлена сім карта мобільного оператора «Лайф», та сім карта мобільного оператора «Київстар», мисливський ніж вартістю 650 гривень, 2 банківські картки «Приватбанк» і з яких в подальшому було знято гроші в сумі 1400 гривень.

Після вчинення даного злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з місця події втекли. Своїми протиправними діями потерпілому ОСОБА_3 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 7162,90 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою в групі осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України. ОСОБА_2 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою в групі осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України.

Окрім цього, 16.12.2017 року близько 02.00 год. ОСОБА_1 , обвинувальний акт відносно якого скерований до суду 30.10.2017 Солом`янським управлінням поліції головного управління Національної поліції у м. Києві у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, за попередньою змовою в групі осіб із ОСОБА_2 , перебуваючи по вул.Залізничній у м.Львові, неподалік Залізничного вокзалу станція Львів, маючи спільний умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, здійснили розбійний напад з корисливих мотивів, погрожуючи потерпілому ОСОБА_4 предметом схожим на газовий балончик, при цьому висунувши погрозу про його застосування на відмову у вимозі про надання мобільного телефону та інших цінних речей. Вказані дії потерпілий сприйняв як загрозу його здоров`ю, а відтак жодного опору не чинив, після чого відкрито заволоділи мобільним телефоном марки «LenovoVibe», ІМЕІ НОМЕР_3 , ІМЕІ НОМЕР_4 , чорного кольору вартість якого, згідно висновку експерта №16/451 від 05.06.2020 становить 1456,20 грн., в котрому знаходилась флеш карта, ємністю 32 ГБ, сім карта «МТС», навушниками марки «EarРods», вартість якого, згідно висновку експерта №16/451 від 05.06.2020 становить 362,40 гривень та ланцюжком із металу сірого кольору без визначеної вартості, чим спричинив матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_4 на загальну суму 1818, 6 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства (розбій), небезпечного для здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, вчиненого особою яка раніше вчинила розбій, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 187 КК України. ОСОБА_2 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства (розбій), небезпечного для здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю, за ч. 2 ст. 187 КК України визнав частково. Зокрема по епізоду за ч. 2 ст. 185 КК України пояснив, що вони разом з ОСОБА_2 та ще двома особами, 13.12.2017 року, перебуваючи поблизу залізничного вокзалу познайомилися з потерпілим ОСОБА_3 . В подальшому ОСОБА_3 запропонував відсвяткувати іменини « ОСОБА_5 » у зв`язку із чим вони всі разом розпивали алкогольні напої. Потім ОСОБА_3 з іншою особою пішли у вбиральню, а вони в цей час викрали особисті речі потерпілого, зокрема рюкзак, павербанк, мобільний телефон, ніж та банківські картки. Які особисті речі були у рюкзаку не пам`тає, оскільки рюкзак загубив. Потім вони розійшлися та через деякий час зустрілися, щоб зняти гроші з карточки. З приводу епізоду за ч. 2 ст. 187 КК України він пояснив, що визнає вину у тому, що вчинив злочин, однак не погоджується з кваліфікацією за ч. 2 ст. 187 КК України. Зокрема пояснив, що вони йшли разом з ОСОБА_2 по залізничному вокзалу. Позаду них ішов потерпілий, до нього зателефонувала дівчина, тому він зупинився, щоб порозмовляти, в цей час з ними зрівнявся потерпілий. Він запитав у потерпілого годину, однак той агресивно йому відповів. В подальшому він забрав у потерпілого мобільний телефон, навушники та ланцюжок, однак, коли потерпілий намагався забрати речі, він вдарив його в обличчя. ОСОБА_2 в цей час перебував на відстані близько одного метра від них, жодних погроз ні від нього, ні від ОСОБА_2 на адресу потерпілого не було. Газовий балончик він тримав у кишені, потерпілому ним не погрожував, в подальшому віддав цей балончик ОСОБА_6 , який у нього вилучили працівники поліції. У вчиненому щиро кається.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України визнав частково та пояснив, що вони з ОСОБА_1 та ще кількома особами, яких він не знає, познайомилися на вокзалі з ОСОБА_3 . Потім вони разом розпивали алкогольні напої, святкували іменини потерпілого. Через деякий час потерпілий ще з однією особою пішли у вбиральню, а вони з ОСОБА_1 та іншими особами викрали майно потерпілого. Однак рюкзака та інших речей він не пам`ятає, була лише банківська картка, яку попередньо дав йому потерпілий. Через деякий час вони зустрілися, зняли гроші з картки та розділили порівну. Щодо епізоду за ч. 2 ст. 187 КК України вини не визнав та пояснив, що він цього дня йшов з роботи та зустів ОСОБА_1 та вони пішли гуляти. Позаду них ішов потерпілий, коли він зрівнявся з ними, ОСОБА_1 сказав віддати йому мобільний телефон та кошти. В процесі розмови ОСОБА_1 наніс йому удар в обличчя, будь-якої погрози від ОСОБА_1 . ОСОБА_4 не чув, чи мав ОСОБА_1 якийсь предмет, зокрема балончик, він не бачив. В подальшому потерпілий попросив повернути йому сім карту та флеш карту, а тому він узяв телефон у ОСОБА_1 , витягнув карти та повернув потерпілому, а також повернув куртку.

Незважаючи на визнання обвинуваченим ОСОБА_1 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та часткового визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, а також часткового визнання вини обвинуваченим ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України та невизнанням вини обвинуваченим за ч. 2 ст. 187 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, їх винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 с. 185, ч. 2 ст. 187 КК України, за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а саме:

показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3 , який в судовому засіданні пояснив, що 12.12.2017 року він перебував на залізничному вокзалі у м. Львові. Неподалік стояла компанія, серед яких був ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ще декілька осіб. ОСОБА_1 попросив сигарету та вони почали спілкуватися. У нього був день народження, а тому він запропонував відсвяткувати. Через деякий час він вийшов з іншим чоловіком у вбиральню, а коли повернувся, то речей, які він залишив на столі вже не було. Зокрема, у нього було викрадено рюкзак з особистими речами, мобільний телефон, ніж, банківські картки, з яких потім було знято грошові кошти. Речі та документи, які були у рюкзаку, йому не повернуто. В подальшому він звернувся до працівників поліції, у відділі поліції проводили впізнання.

Показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_4 , який пояснив, що він проводив одногрупницю на поїзд. Це було у грудні 2017 року близько другої години ночі. Обвинувачені, яких він також впізнав і у судовому засіданні, йшли перед ним. Загалом було четверо чоловік, двоє йшли попереду, а двоє, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 йшли позаду. Вони його побачили та чекали, поки він з ними зрівняється. Потім ОСОБА_1 щось до нього сказав у грубій формі, щоб відвернути увагу та вони разом приперли його, тримали за плечі та обшукували по кишенях. Один був з лівої сторони, а один з правої. ОСОБА_1 , тримаючи у руках газовий балончик, сказав йому, щоб « він не рипався, а то залишиться без очей». Дані погрози він сприймав як загрозу здоров`ю та життю. Хто забрав мобільний телефон та навушники він не пам`ятає, оскільки обшукували обоє, однак ланцюжок зірвав ОСОБА_1 , який і наніс в процесі йому уддар в обличчя. Телефон, який у нього викрали, був у кишені зі сторони ОСОБА_2 . ОСОБА_2 безпосередньо не висловлював погрози, однак обшукував його кишені. В подальшому, коли він попросив повернути сім карту та флеш карту, телефон був у руках ОСОБА_2 , який їх йому повернув. Також зазначив у судовому засіданні, що він розумів, що це газовий балончик, оскільки вже колись бачив такий. Також додав, що він боявся за здоров`я та життя і через можливе побиття, оскільки йому було нанесено удар в обличчя і у зв`язку із застосуванням газового балону, оскільки ОСОБА_1 сказав «не рипайся, бо залишишся без очей». Які були наміри в цей час в обвинувачених він не знав;

витягом з ЄРДР про внесення відомостей за ч. 2 ст. 185 КК УКраїни( а. с. 1);

протоколом прийняття заяви про вчиння кримінального правопорушення потерпілого ОСОБА_3 від 13.12.2017 року, в якому останній просить прийняти міри до невідомої особи, яка в період з 03.40 год. до 04.00 год. 13.12.2017 року шляхом вільного доступу таємно викрала рюкзак з особистими речами, а сам: мобільний телефон марки "Мейзу", дві банківські карти "Приватбанк", паспорт, військовий квиток, мисливський ніж, особисті речі (а. с. 8);

протоколом пред`явлення особи для впізнання від 18.12.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_7 впізнав особу, яка продала йому мобільний телефон марки "Мейзу", а саме ОСОБА_6 (а. с. 36-38);

постановою про визнання речових доказів від 20.12.2017 року та фототаблицею до протоколу огляду предметів, відповідно до якої вилучений мобільний телефон марки «Meizu M3S», IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , визнаний речовим доказом (а. с. 73-78);

повідомленням про підозру та зміну підозри ОСОБА_1 від 21.12.2017 року (а. с. 116-118, 160-163);

повідомленням про підозру та зміну підозри ОСОБА_2 від 21.12.2017 року (а. с. 141-143, 167-170);

протоколами про надання доступу до матеріалів досудового досудового розслідування підозрюваним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 22.01.2018 року (а. с. 192-193);

витягом з ЄРДР про внесення відомостей за ч. 2 ст. 187 КК України(а. с. 5);

протоколом прийняття заяви про вчиння кримінального правопорушення потерпілого ОСОБА_4 від 16.12.2017 року, в якому останній просить прийняти міри до невідомих осіб, які 16.12.2017 року близько 02 год. 00 хв. на залізничному вокзалі, погрожуючи застосуванням газового балончика, відкрито заволоділи срібним ланцюжком та мобільним телефоном "Леново" (а. с. 21-22);

повідомленням про підозру та зміну підозри ОСОБА_2 (а. с. 42-44, 189-192);

повідомленням про підозру та зміну підозри ОСОБА_1 (а. с. 76-104);

протоколом пред`явлення особи для впізнання від 16.12.2017 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого ОСОБА_4 упізнав особу під № 3, а саме ОСОБА_2 , як таку, що відкрито заволоділа його майном 16.12.2017 року (а. с. 48-52);

протоколом пред`явлення особи для впізнання від 16.12.2017 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого ОСОБА_4 упізнав особу під № 4, а саме ОСОБА_1 , як таку, що відкрито заволоділа його майном 16.12.2017 року (а. с. 71-75);

постановою про визнання речовими доказами від 16.12.2017 року мобільного телефону марки «LenovoVibe», ІМЕІ НОМЕР_3 , ІМЕІ НОМЕР_4 , навушників марки «EarРods», білого кольору, ланцюжка з металу сірого кольору(а. с. 123-124).;

постановою про визнання речовими доказами від 16.12.2017 року, а саме мобільного телефону марки «Meizu M2 Note», ліхтарика, навушників синього кольору, зарядного пристрою, гаманця коричневого кольору, запальнички "Earpods" білого кольору , які вилучено у ОСОБА_1 (а. с. 126-127);

постановою про визнання речовими доказами від 16.12.2017 року, а саме предмету схожого на газовий балончик із написом "Терен 4М" (а. с. 129-130);

висновком експерта від 05.06.2019 року № 16/451, відповідно до якого ринкова вартість мобільного телефону марки Meizu M3S», IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , станом на 13.12.2017 року становила 1962, 90 грн.; ринкова вартість мобільного телефону «LenovoVibe», ІМЕІ НОМЕР_3 , ІМЕІ НОМЕР_4 , та навушників марки «EarРods» станом на 16.12.2017 року становить 1818,60 грн; визначити ринкову вартість представлених на дослідження ланцюжка виготовленого з металу білого кольору, карти пам`яті типу «Micro SD» об`ємом пам`яті 32 GB, SIM-карти оператора мобільного зв`язку «МТС» не представляються можливим;

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинувачених та інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Оцінюючи докази, безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Зокрема, оцінюючи показання потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , надані останніми впродовж судового розгляду, суд враховує, що показання потерпілих прямо стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення і безпосередньо стосуються фактів, які мали місце 13.12.2017 року, 16.12.2017 року, пов`язані з обставинами протиправного посягання: часом, місцем, способом та іншими обставинами кримінального правопорушення, особами, які його вчинили, мотивами вчинення кримінального правопорушення тощо.

Вказані показання потерпілих суд визнає чіткими та послідовними, вказані показання потерпілих підтверджуються іншими, зібраними по справі доказами та сумнівів у їх правдивості не викликають. Слід також зазначити, що потерпілі допитані судом, в порядку ст. 353 КПК України та попереджені про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань; а обвинувачені, які дали відмінні, від потерпілих показання, обрали необхідну для захисту позицію та жодної відповідальності за показання, надані в судовому засіданні не несуть і нести не можуть, а відтак, лише за наявності відмінних від показань потерпілого показань обвинувачених недостатньо для того, щоб вважати, що потерпілі ввели суд в оману та дали неправдиві свідчення.

Процесуальні докази, наведені у вироку прямо підтверджують той факт, що досліджені в судовому засіданні докази, які суд визнає належними та допустимими, зібрані в порядку встановлену законом та жодного сумніву у своїй законності та правдивості не викликають.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому не можна покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах одержаних незаконним шляхом.

У відповідності до ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість даної особи .

Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Суд не бере до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що обставини, повідомлені потерпілим ОСОБА_4 та зазначені в обвинувальному акті не відповідають дійсності і злочин було вчинено за інших обставин, зокрема те, що ні він, ні ОСОБА_2 не погрожували потерпілому, зокрема, газовим балончиком, а ОСОБА_2 взагалі перебував на відстані одного метра від них, показання обвинуваченого ОСОБА_2 , що він не вчиняв злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та не визнає викрадення інших речей, окрім банківської карти, у потерпілого ОСОБА_3 та вважає, що сукупністю зібраних у справі та перевірених в судовому засіданні доказів вина обвинувачених доведена в повному обсязі.

Суд розцінює такі показання, як обрану обвинуваченими лінію захисту, яка не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні і у суду відсутні підстави сумніватися в обсягу, пред`явленого їм обвинувачення.

Також суд не бере до уваги покликання сторони захисту з приводу невідповідності суми матеріальної шкоди, встановленої у обвинувальному акті, оскільки така підтверджується належними доказами, зокрема поясненнями потерпілих та висновком експерта № 16/451 від 05.06.2020 року.

Проте, на думку суду, слід виключити з обвинувачення покликання на розмір вартості викраденого ланцюжка, оскільки згідно висновку експерта № 16/451 від 05.06.2020 року встановити вартість представлених на дослідження ланцюжка виготовленого з металу білого кольору не представляється можливим, а в матеріалах міститься лише Висновок № 12/13 ПП "АгроКом" від 26.12.2017 року про вартість ланцюжка, який не є належним доказом у справі.

Не може бути взяте до уваги і покликання сторони захисту на неповне відкриття матеріалів справи в порядку ст. 290 КПК України, зокрема речових доказів, оскільки у матеріалах справи наявні протоколи про надання доступу до матеріалів досудового розслідування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх захисникам (а. с. 209-210).

Що стосується складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.187 КК України, вину у вчиненні якого обвинувачені не визнають, суд вважає за необхідне вказати наступне.

З об`єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном.

Насильство при розбої застосовується до особи, яка зазнала нападу. Під такою особою слід розуміти власника майна, особу, у володінні чи під охороною якої перебуває майно, на яке здійснюється посягання, а так само інших осіб, які перебувають на місці вчинення розбою і можуть, на думку винного, перешкодити йому у заволодінні чужим майном.

Під насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, слід розуміти заподіяння їй легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження (останнє кваліфікується за ч. 4 ст. 187), а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент заподіяння (насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо).

Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі( словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що, якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, ця погроза буде реалізована, а у потерпілого дійсно таке враження склалося.

Кваліфікованими видами розбою є розбій: 1) вчинений за попередньою змовою групою осіб, або 2) особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм (ч. 2 ст. 187), або 3) організованою группою(ч. 4 ст. 187); 4) поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище (ч. З ст. 187), або 5) із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187): 6) спрямований на заволодіння майном у великих чи 7) особливо великих розмірах (ч. 4 ст. 187).

Обвинувачені під час здійснення нападу на потерпілого діяли узгоджено між собою, зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом утримували за плечі потерпілого та обшуковували його, ОСОБА_1 наніс удар потерпілому в лице та, погрожуючи «якщо буде рипатися, залишиться без очей», викрали мобільний телефон, навушники та ланцюжок. Потерпілий в судовому засіданні вказав, що погрозу ОСОБА_1 він сприймав як небезпечну для його життя чи здоров`я. Вказане свідчить про те, що дії обвинувачених правильно кваліфіковані за такою ознакою, як вчинення розбою з прямим умислом за попередньою змовою групою осіб з погрозою застосування насильства, небезпечного для здоров`я потерпілого.

Проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, витлумачивши відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви на користь обвинувачених, суд приходить до висновку, що дії обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно, оскільки орган котрий проводив досудове розслідування за наявних для цього об`єктивних підстав вжив всіх необхідних заходів для з`ясування та встановлення істини у кримінальній справі.

Підстави для кваліфікації дій обвинувачених за іншими статтами Кримінального кодексу України в суду відсутні.

Таким чином суд вважає доведеним факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, за попередньою змовою в групі осіб, тобто кримінального правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України та нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства (розбій), небезпечного для здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, вчиненого особою яка раніше вчинила розбій, тобто кримінального правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 187 КК України.

Таким чином суд вважає доведеним факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, за попередньою змовою в групі осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України та нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства (розбій), небезпечного для здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінального правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 187 КК України.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1 є щире каяття у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України;

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 в судовому засіданні не встановлено.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, та обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, який неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, не перебуває на обліках в психіатричному та наркологічному диспансерах, визнав вину за ч. 2 ст. 185 КК України та частково визнав вину за ч. 2 ст. 187 КК України, позитивну характеристику за місцем навчання та приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових злочинів можливе лише в умовах ізоляції обвинуваченого від суспільства, з призначенням покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 187 КК України. При цьому слід застосувати ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки ОСОБА_1 19.09.2018 року засуджений Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_2 в судовому засіданні не встановлено.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, та обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, який неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, не перебуває на обліках в психіатричному та наркологічному диспансерах та приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_2 та запобігання вчиненню ним нових злочинів можливе лише в умовах ізоляції обвинуваченого від суспільства, з призначенням покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК України.

Відповідно до санкції ч. 2 ст.187 КК України така передбачає обов`язкове призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, підстави не призначати додаткове покарання обвинуваченим у суду відсутні, а відтак, обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід призначити і додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід залишити без змін - тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбуття покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід рахувати з 16.12.2017, тобто з часу їх фактичного затримання.

Долю речових доказів у справі слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК України та призначити покарання:

за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох)років позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 187 КК України у виді 7 (семи) років позбавленні волі з конфіскацією майна;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_2 у виді 7(семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_2 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з 16.12.2017 року, тобто з часу його фактичного затримання.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 187 КК України у виді 7 (семи) років позбавленні волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 7(семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 19.09.2018 року у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, більш суворим за даним вироком остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 7(семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 16.12.2017 року, тобто з часу його фактичного затримання.

Речові докази: цифровий носій із 9-ма відеозаписами із камер відеоспостереження із кафе "Шаурма", що на пл. Двірцевій у м. Львові залишити при матеріалах справи, мобільний телефон марки «Meizu M3S», сірого кольору, IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 повернути потерпілому ОСОБА_3 , мобільний телефон марки «LenovoVibe», ІМЕІ НОМЕР_3 , ІМЕІ НОМЕР_4 , чорного кольору, навушниками марки «EarРods», та ланцюжок з металу сірого кольору повернути потерпілому ОСОБА_4 ; мобільний телефон марки «Meizu M2 Note», ліхтарик, навушники синього кольору, зарядний пристрій, гаманець коричневого кольору, запальнички "Earpods" білого кольору , які вилучено у ОСОБА_1 конфіскувати в дохід держави; предмет схожий на газовий балончик із написом "Терен 4М" знищити;

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від від 19.12.2017 року на мобільний телефон марки «LenovoVibe», ІМЕІ НОМЕР_3 , ІМЕІ НОМЕР_4 , чорного кольору, навушниками марки «EarРods», та ланцюжок з металу сірого кольору; скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від від 19.12.2017 року на мобільний телефон марки «Meizu M2 Note», ліхтарик, навушники синього кольору, зарядний пристрій, гаманець коричневого кольору, запальнички "Earpods" білого кольору;

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь держави 1961 грн. 40 коп. документально підтверджених судових витрат на залучення експертів, тобто по 980 (дев`ятсот вісімдесят) грн. 70 коп. з кожного.

Вирок може бути оскаржено сторонами до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Г. М. Пилип`юк

Оригінал вироку.