Рішення № 90161429, 30.06.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3786/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року Галицький районний суд м. Льова

в складі: головуючої судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Скаб В.О.

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (проживає: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Львівської міської ради (проживає: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ: 04055896) про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог.

08 травня 2020 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовною заявою до Львівської міської ради в якому просить стягнути з Львівської міської ради на користь позивача 81457,48 грн. заподіяної матеріальної шкоди

В обґрунтування даного позову вказує на те, що 24 лютого 2020 року автомобіль марки «Citroen C3», р.н. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , був пошкоджений внаслідок падіння дерева за адресою АДРЕСА_2 . В той же день, позивачка звернулась в Сихівський ВП ГУНП у Львівській області із заявою по факту пошкодження автомобіля. Дане звернення було зареєстровано у підсистемі «Єдиний облік» інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», Сихівського ВП ГУНП за №3506. Внаслідок вказаної події, позивачу нанесена значна матеріальна шкода, яка, відповідно до висновку №73 від 25.03.2020 року, вираховується як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на момент настання події та ринковою вартості транспортного засобу в пошкодженому стані та становить 79 157 (сімдесят дев`ять тисяч сто п`ятдесят сім) гривень 48 коп. (111 870,36 грн. 32 712,88 грн.), оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує його вартість до пошкодження, і відповідно проводити його повноцінне ремонтне відновлення економічно недоцільно. Водночас, позивач також понесла витрати за надання експертних послуг в сумі 2 300 (дві тисячі триста) гривень 00 коп. Зазначає, що із відповідей органів місцевого самоврядування, зелені насадження, зокрема дерево, що знаходиться по АДРЕСА_2 та впало на автомобіль позивача, не передавались на баланс жодного підприємства. Разом з цим, ні Департамент містобудування Львівської міської ради, ні Сихівська районна адміністрація м. Львова балансоутримувачем зелених насаджень по вищезазначеній адресі не являється. Саме тому, обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу шкоди, внаслідок падіння дерева, покладається на Львівську міську раду до відання виконавчого органу якої, в силу пп.7 п. «а» ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належать організація благоустрою населених пунктів; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій; організація озеленення та яким не було належним чином забезпечено організацію роботу з питань благоустрою, а саме щодо обліку зелених насаджень, здійснення їх інвентаризації, проведення періодичних оглядів. Просить позов задовольнити.

Рух справи в суді.

Ухвалою суду від 12 травня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Позиції сторін у справі.

10 червня 2020 року представник відповідача ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що Львівська міська рада заперечує та не визнає позов. Зокрема зазначає, що згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.03.2014 №195 «Про контроль за охороною зелених насаджень у м. Львові», яким чітко розмежовані повноваження у сфері охорони зелених насаджень. Відповідно до п.2.1.1.2 Порядку контролю за охороною зелених насаджень у м. Львові, затвердженого даним рішенням, на районні адміністрації покладено контроль за станом експлуатації і утриманням вуличних насаджень на території мікрорайонів, кварталів і на прибудинкових територіях. Пунктом 1.2 зазначеного Порядку визначено, що Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 №105 «Про затвердження правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України». Таким чином, районні адміністрації здійснюють контроль на об`єктах благоустрою, забезпечують видалення аварійних, сухостійних дерев. Крім того зазначає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що зазначені у висновку спеціаліста пошкодження в автомобілі виникли саме внаслідок падіння дерева та знаходяться між собою у причинному зв`язку, а не утворились в інший період та з інших причин (обставин), тобто до падіння дерева на автомобіль або після, а тому просить у позові відмовити у повному обсязі.

22 червня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, в якому зазначає, що із позицією відповідача не погоджується, оскільки відповідач залишив поза увагою те, що пунктом 2 ст.1166 ЦК України встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, установлена презумпція вини заподіювача шкоди, тобто саме відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини. Крім того, зазначає, що дерево, яке впало на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста. Дане дерево відповідно до вимог ч.5 ст.28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» не перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування. Відтак, вищезазначене підтверджує, що саме відповідач не здійснив покладені на нього в силу закону обов`язки щодо належної організації благоустрою, та несе відповідальність за завдану шкоду. Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2019 року у справі №200/22129/16-ц.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала аналогічні пояснення викладенні у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, а тому суд вважає, що справу можна слухати у його відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Позиція суду.

Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленомуЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3статті 13 ЦПКвстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положеньст. 16 ЦК Україниособа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Заслухавши пояснення представника позивача, вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволенні позову, виходячи з наступних міркувань.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Суд встановив, що автомобіль марки «Citroen C3», р.н. НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с.10 на звороті).

24 лютого 2020 року автомобіль марки «Citroen C3», р.н. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , був пошкоджений внаслідок падіння дерева за адресою АДРЕСА_2 .

24 лютого 2020 року, позивачка звернулась в Сихівський ВП ГУНП у Львівській області із заявою по факту пошкодження автомобіля. Дане звернення було зареєстровано у підсистемі «Єдиний облік» інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», Сихівського ВП ГУНП за №3506 (а.с.5).

Відповідно до листа №34-вих-22841 від 18.03.2020 року Сихівська районна адміністрація м. Львові повідомила, що на балансі Сихівської районної адміністрації зелені насадження, зокрема дерево що впало на автомобіль марки Citroen C3, за адресою м. Львів, вул. Тернопільська, 6-А, не перебувають (а.с.8).

30 березня 2020 року листом №2402-вих.25891, Департамент містобудування Львівської міської ради зазначив, що враховуючи те, що інвентаризація зелених насаджень у м. Львові не проведена та не визначена балансова вартість зелених насаджень, балансоутримувач зелених насаджень за адресою АДРЕСА_2 не визначений. Оскільки за територіальним розташуванням, зелені насадження за вищезазначеною адресою відносяться до Сихівського району, контроль за станом експлуатації і утримання насаджень на прибудинковій території здійснює Сихівська районна адміністрація (а.с.7).

Відповідно до висновку №73 від 25.03.2020 року, вираховується як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на момент настання події та ринковою вартості транспортного засобу в пошкодженому стані та становить 79 157 (сімдесят дев`ять тисяч сто п`ятдесят сім) гривень 48 коп. (111 870,36 грн. 32 712,88 грн.), оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує його вартість до пошкодження, і відповідно проводити його повноцінне ремонтне відновлення економічно недоцільно. Водночас, позивач також понесла витрати за надання експертних послуг в сумі 2 300 (дві тисячі триста) гривень 00 коп. (а.с.13-46).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Виходячи зі змісту ст.1166ЦК України та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу, а на останнього в даному випадку покладається лише обов`язок доведення факту заподіяння шкоди та її розміру.

Відповідно до ч.1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Так, відповідно до статей 1,13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до об`єктів благоустрою відносяться парки, сквери, бульвари, вулиці, провулки, узвози, проїзди, шляхи, площі, майдани, набережні, прибудинкові території, пляжі, кладовища, рекреаційні, оздоровчі, навчальні, спортивні, історико-культурні об`єкти, об`єкти промисловості, комунально-складські та інші об`єкти у межах населеного пункту.

Елементами благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях (п.2 ч.1 ст.21 Закону).

Пунктом 9статті 10Закону України«Про благоустрійнаселених пунктів» встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення контролю за станом благоустрою та утриманням територій, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, їх озелененням, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Частиною третьоюстатті 28Закону України«Про благоустрійнаселених пунктів» визначено, що видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.2.1,5.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 року №105 (далі - Правила), на конкурсних засадах державними або місцевими органами влади призначаються підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства та є їх балансоутримувачами.

Відповідно до пункту 3.2 Правил, якими врегульовано питання утримання зелених насаджень, до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі, снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Пунктом 5.5вказаних Правил передбачено, що відповідальними зазбереження зеленихнасаджень і належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Відповідно до п.5.8 Правил, догляд за зеленими насадженнями на вулицях, площах, бульварах, майданах повинен проводитися спеціалізованими підприємствами, організаціями зеленого господарства, які укомплектовані спеціальною технікою та механізмами, кваліфікованими спеціалістами, на умовах договору з балансоутримувачем.

Відповідно до розділу 12 Правил, з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюються їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік - навесні та восени. При загальному огляді обстежуються усі елементи об`єктів благоустрою, а при частковому - лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо. Огляд проводять: балансоутримувач об`єкта, власник чи користувач земельної ділянки, а за даними обстежень складають відповідні акти.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 N 76, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 року №777 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради», визначено та розмежовано повноваження між виконавчим комітетом, департаментами, управліннями, відділами, іншими виконавчими органами ради у межах повноважень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими нормативними актами, а також актами Львівської міської ради та її виконавчих органів.

Розділом 5 вказаного Положення «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» визначено повноваження районних адміністрацій у галузі житлово-комунального господарства. До яких належать: забезпечення благоустрою району та залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення (п 5.2.1.); здійснення контролю за утриманням будинків (квартир), які належать громадянам, а також прилеглих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (п.5.2.3).

Також, відповідно до Порядку контролю за охороною зелених насаджень у м. Львові, затвердженого рішенням виконкому від 14.03.2014 року № 195 (далі - Порядок), контроль за дотриманням Правил у місті здійснюють районні адміністрації: за станом експлуатації і утриманням вуличних насаджень та на території мікрорайонів, кварталів і на прибудинкових територіях (п.2.1.1.2.)

Відповідно до п.1.2 Порядку, правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105 «Про затвердження правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України», Порядок контролю за охороною зелених насаджень у м. Львові є обов`язковими для виконання всіма підприємствами, організаціями, установами та громадянами, які займаються проектуванням, створенням, експлуатацією, ремонтом і утриманням всіх видів зелених насаджень, розташованих на території міста.

Аналіз вказаних положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що до відання виконавчого органу міської ради - Департаменту містобудування Львівської міської ради, належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень у дворі біля будинку по АДРЕСА_2 .

Проте, як вбачається з відповідей органів місцевого самоврядування, зелені насадження, зокрема дерево, що знаходиться по АДРЕСА_2 та впало на автомобіль позивача, не передавались на баланс жодного підприємства. Разом з цим, ні Департамент містобудування Львівської міської ради, ні Сихівська районна адміністрація м. Львова балансоутримувачем зелених насаджень по вищезазначеній адресі не являється.

Статтею 42Земельного кодексуУкраїни визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Відповідно до ст.125Земельного кодексуУкраїни право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст.126 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.373 ЦК України, право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно з п.п.7 п. «а» ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: організація благоустрою населених пунктів; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій; організація озеленення; охорона зелених насаджень і водойм тощо.

Статтею 20Закону України«Про благоустрійнаселених пунктів» визначено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування.

Згідно з частиною сьомою статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Відносини в сфері управління/утримання житлового фонду врегульовано нормами ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 року, Примірним переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд.

З матеріалів справи вбачається, що дерево, яке впало на належний позивачу на праві власності автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, і отже, його власником є територіальна громада міста.

При цьому, у матеріалах справи відсутні дані, що вказане дерево у відповідності до вимог ч.5 ст.28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», перебувало на балансовому обліку, в той час як організація роботи з цього питання проводиться органами місцевого самоврядування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу шкоди, внаслідок падіння дерева, покладено на Львівську міську раду до відання виконавчого органу якої, в силу п.п.7 п. «а» ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належать організація благоустрою населених пунктів; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій; організація озеленення та яким не було належним чином забезпечено організацію роботу з питань благоустрою, а саме щодо обліку зелених насаджень, здійснення їх інвентаризації, проведення періодичних оглядів.

Наведене повністю узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 200/22129/16-ц, провадження № 61-43478св18. У вказаній постанові суд визначив, що покладаючи на міську раду обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди, місцевий суд правильно врахував, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та виходив із відсутності даних, що дане дерево відповідно до вимог частини п`ятої статті 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування.

Висновки за результатами розгляду справи.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та їх зміст, суд приходить до висновку про необхідність у задоволенні позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, є обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81,141,258,259,263-265,268,273,352-354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з Львівської міської ради (проживає: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ: 04055896) на користь ОСОБА_2 (проживає: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 81457,48 грн.

Стягнути з Львівської міської ради (проживає: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ: 04055896) на користь ОСОБА_2 (проживає: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) 840,80 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 02.07.2020 року

Суддя Волоско І.Р.