Рішення № 90158624, 24.06.2020, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1913/19

Провадження №2/548/350/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.06.2020 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О. В.

за участю : секретаря судового засідання - Вовк М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, в інтересах держави в особі Хорольської міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) " Манго" про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів,-

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, в інтересах держави в особі Хорольської міської ради Полтавської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) " Манго" про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів,в якому прохав стягнути з відповідача на користь Хорольської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі 113 713,75 грн. за користування земельними ділянками, розташованими в АДРЕСА_1 площею 0,0560 га та 0,2183 га без правовстановлюючих документів.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що Лубенською місцевою прокуратурою Полтавської області під час опрацювання відомостей отриманих в ході досудового розслідування кримінального провадження №42018171240000227 від 19.12.2018 встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді у зв`язку з допущенням відповідачем ОСОБА_1 порушень вимог земельного законодавства в частині фактичного використання земельних ділянок, розташованих в АДРЕСА_1 площею 0,0560 га та 0,2183 га, без правовстановлюючих документів.

Оскільки земельна ділянка знаходиться у межах міста Хорол, Хорольська міська рада має повноваження щодо розпорядження нею, в т.ч. укладення договорів оренди, отримання прибутку у вигляді орендної плати, а отже, має право на повернення без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї земельної ділянки, збережених фактичним користувачем земельних ділянок комунальної власності, коштів, які мав заплатити за користування нею.

Установлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія НОМЕР_1 , виданого 19.11.2013 приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Гіль Д.В., відповідач (фізична особа гр. ОСОБА_1 ) набув право власності на автозаправну станцію загальною площею 34,6 кв. м, розташовану в АДРЕСА_1 , про що здійснено записи в реєстрі за №2764 та в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за №3447535. Майно та обладнання автозаправної станції розташовано на земельних ділянках площею 0,0560 га та 0,2183 га.

Разом з тим, установлено, що рішенням сесії Хорольської міської ради №11 від 29.01.2014 р. у зв`язку зі смертю орендаря припинено дію договору оренди від 08.02.2010 р. за реєстраційним номером 041056300220 від 22.02.2010 р. та договору оренди від 22.10.2010 за реєстраційним номером 041056300791 від 05.11.2010 р., укладених між Хорольською міською радою та ОСОБА_2 (родичкою Відповідача) , на земельні ділянки , розташовані в АДРЕСА_1 , площею 0,0560 га та 0,2183 га.

У той же час, рішенням сесії Хорольської міської ради №12 від 29.01.2014, враховуючи наявність землевпорядної документації, Відповідачу надано в оренду земельні ділянки площею 0,0560 га за кадастровим номером 5324810100:50:006:0118 та 0,2183 га кадастровим номером 5324810100:50:006:0303 в АДРЕСА_1 терміном на 5 років за цільовим призначенням - для розміщення та обслуговування об`єкту комерційного призначення - автозаправної станції.

Зазначене рішення міської ради Відповідачем, а також будь-ким іншим не оскаржувалось, є чинним, а отже розмір орендної плати та площа земельної ділянки є узгодженими. Однак, всупереч даному рішенню та нормам чинного земельного законодавства України, Відповідачем до теперішнього часу не оформлені правовстановлюючі документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою, проте фактично земельна ділянка, що розташована на території Хорольської міської ради, використовується безоплатно, у зв`язку із чим територіальній громаді м. Хорол не надходять кошти за фактичне користування землями комунальної власності.

Цим же рішенням Відповідача зобов`язано в місячний термін укласти з Хорольською міською радою Полтавської області договір оренди на вказані земельні ділянки та провести державну реєстрацію права оренди. Проте, у порушення ст.144 Конституції України та ч.1, 3 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Відповідачем вказане рішення міської ради не виконано, договір оренди земельної ділянки по зазначеній адресі ОСОБА_1 не укладений, право оренди земельної ділянки не зареєстровано, та, відповідно, не справлялася плата за землю.

У подальшому, 09.03.2016 р. Відповідачем ОСОБА_1 майновий комплекс автозаправної станції площею 34,6 кв. м , розташованої в АДРЕСА_1 , передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП» (код ЄДР 39039648), про що укладено відповідний договір оренди №04/03/16. Згідно п.3.1 вказаного договору оренди, її строк становить 2 роки 11 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписано 18.03.2016 р.. Зазначений строк оренди продовжений згідно п.3.2 договору на той самий термін. Пунктом 4.9 договору оренди №04/03/16 визначено, що плата за земельну ділянку включена до загальної суми щомісячної орендної плати.

Знаючи про свої обов`язки землекористувача та отримуючи від орендаря майнового комплексу АЗС - товариства «МАНГО-ГРУП» (код ЄДР 39039648) грошові кошти у вигляді щомісячної орендної плати, до якої включено також плату за земельну ділянку під АЗС, проте Відповідач ОСОБА_1 договір оренди землі комунальної власності, на якій розміщене належне йому майно АЗС, із Хорольською міською радою не уклав, плату за землю до бюджету не вносив. Вказаний висновок також підтверджується показаннями допитаного в якості свідка у кримінальному провадженні №42018171240000227 від 19.12.2018 р. комерційного директора Полтавського регіону ТОВ «МАНГО-ГРУП» ОСОБА_3 , згідно яких відомо, що орендарем (ТОВ «МАНГО-ГРУП») майнового комплексу АЗС по АДРЕСА_1 щомісяця у повному обсязі і без затримок здійснюється оплата орендодавцю - власнику АЗС ОСОБА_1 на виконання зобов`язань по договору оренди майна АЗС в сумі 30200 грн.

Комісія Хорольської міської ради Полтавської області 18.12.2018р. за участі сертифікованого інженера - землевпорядника підтвердила факт порушення земельного законодавства, а саме фактичне використання Відповідачем земельних ділянок без правовстановлюючих документів, про що був складений акт огляду земельних ділянок в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 у період часу з 01.07.2016 р. по 01.07.2019 р. не був власником або постійним землекористувачем земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 5324810100:50:006:0118 та 5324810100:50:006:0303 в АДРЕСА_1 , а тому не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку (ст.14.1.72 Податкового кодексу України). При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

У порушення вищевказаних норм, в період часу з 01.01.2016 р. договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 5324810100:50:006:0118 та 5324810100:50:006:0303 не укладалися, орендна плата за їх використання відповідачем не сплачувалася.

З урахуванням викладеного, недоотримана Хорольською міською радою Полтавської області орендна плата за використання земельних ділянок з кадастровими номерами 5324810100:50:006:0118 та 5324810100:50:006:0303 підлягає стягненню на користь позивача виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1214 ЦК України Відповідач міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави, з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на земельних ділянках земельних ділянок з кадастровими номерами 5324810100:50:006:0118 та 5324810100:50:006:0303, а саме з 19.11.2013 р..

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

В судове засідання відповідач повторно не з`явився, направив письмові заперечення (відзив відповідача).

В судове засідання третя особа повторно не з`явилася, відзив суду не подала.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія НОМЕР_1 , виданого 19.11.2013 приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Гіль Д.В., відповідач (фізична особа гр. ОСОБА_1 ) набув право власності на автозаправну станцію загальною площею 34,6 кв. м, розташовану в АДРЕСА_1 , про що здійснено записи в реєстрі за №2764 та в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за №3447535. Майно та обладнання автозаправної станції розташовано на земельних ділянках площею 0,0560 га та 0,2183 га.

Разом з тим, установлено, що рішенням сесії Хорольської міської ради №11 від 29.01.2014 р. у зв`язку зі смертю орендаря припинено дію договору оренди від 08.02.2010 р. за реєстраційним номером 041056300220 від 22.02.2010 р. та договору оренди від 22.10.2010 за реєстраційним номером 041056300791 від 05.11.2010 р., укладених між Хорольською міською радою та ОСОБА_2 (родичкою Відповідача) , на земельні ділянки , розташовані в АДРЕСА_1 , площею 0,0560 га та 0,2183 га.

У той же час, рішенням сесії Хорольської міської ради №12 від 29.01.2014, враховуючи наявність землевпорядної документації, Відповідачу надано в оренду земельні ділянки площею 0,0560 га за кадастровим номером 5324810100:50:006:0118 та 0,2183 га кадастровим номером 5324810100:50:006:0303 в АДРЕСА_1 терміном на 5 років за цільовим призначенням - для розміщення та обслуговування об`єкту комерційного призначення - автозаправної станції.

Зазначене рішення міської ради Відповідачем, а також будь-ким іншим не оскаржувалось, є чинним, а отже розмір орендної плати та площа земельної ділянки є узгодженими. Однак, всупереч даному рішенню та нормам чинного земельного законодавства України, Відповідачем до теперішнього часу не оформлені правовстановлюючі документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою, проте фактично земельна ділянка, що розташована на території Хорольської міської ради, використовується безоплатно, у зв`язку із чим територіальній громаді м. Хорол не надходять кошти за фактичне користування землями комунальної власності.

Цим же рішенням Відповідача зобов`язано в місячний термін укласти з Хорольською міською радою Полтавської області договір оренди на вказані земельні ділянки та провести державну реєстрацію права оренди. Проте, у порушення ст.144 Конституції України та ч.1, 3 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Відповідачем вказане рішення міської ради не виконано, договір оренди земельної ділянки по зазначеній адресі ОСОБА_1 не укладений, право оренди земельної ділянки не зареєстровано, та, відповідно, не справлялася плата за землю.

У подальшому, 09.03.2016 р. Відповідачем ОСОБА_1 майновий комплекс автозаправної станції площею 34,6 кв. м , розташованої в АДРЕСА_1 , передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП» (код ЄДР 39039648), про що укладено відповідний договір оренди №04/03/16. Згідно п.3.1 вказаного договору оренди, її строк становить 2 роки 11 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписано 18.03.2016 р.. Зазначений строк оренди продовжений згідно п.3.2 договору на той самий термін. Пунктом 4.9 договору оренди №04/03/16 визначено, що плата за земельну ділянку включена до загальної суми щомісячної орендної плати.

Знаючи про свої обов`язки землекористувача та отримуючи від орендаря майнового комплексу АЗС - товариства «МАНГО-ГРУП» (код ЄДР 39039648) грошові кошти у вигляді щомісячної орендної плати, до якої включено також плату за земельну ділянку під АЗС, проте Відповідач ОСОБА_1 договір оренди землі комунальної власності, на якій розміщене належне йому майно АЗС, із Хорольською міською радою не уклав, плату за землю до бюджету не вносив. Вказаний висновок також підтверджується показаннями допитаного в якості свідка у кримінальному провадженні №42018171240000227 від 19.12.2018 р. комерційного директора Полтавського регіону ТОВ «МАНГО-ГРУП» ОСОБА_3 , згідно яких відомо, що орендарем (ТОВ «МАНГО-ГРУП») майнового комплексу АЗС по АДРЕСА_1 щомісяця у повному обсязі і без затримок здійснюється оплата орендодавцю - власнику АЗС ОСОБА_1 на виконання зобов`язань по договору оренди майна АЗС в сумі 30200 грн.

Комісія Хорольської міської ради Полтавської області 18.12.2018р. за участі сертифікованого інженера - землевпорядника підтвердила факт порушення земельного законодавства, а саме фактичне використання Відповідачем земельних ділянок без правовстановлюючих документів, про що був складений акт огляду земельних ділянок в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 у період часу з 01.07.2016 р. по 01.07.2019 р. не був власником або постійним землекористувачем земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 5324810100:50:006:0118 та 5324810100:50:006:0303 в АДРЕСА_1 , а тому не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку (ст.14.1.72 Податкового кодексу України). При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

У порушення вищевказаних норм, в період часу з 01.01.2016 р. договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 5324810100:50:006:0118 та 5324810100:50:006:0303 не укладалися, орендна плата за їх використання відповідачем не сплачувалася.

З урахуванням викладеного, недоотримана Хорольською міською радою Полтавської області орендна плата за використання земельних ділянок з кадастровими номерами 5324810100:50:006:0118 та 5324810100:50:006:0303 підлягає стягненню на користь позивача виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1214 ЦК України Відповідач міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави, з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на земельних ділянках земельних ділянок з кадастровими номерами 5324810100:50:006:0118 та 5324810100:50:006:0303, а саме з 19.11.2013 р..

Згідно з ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст.1214 ЦК України Відповідач міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави, з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на земельних ділянках земельних ділянок з кадастровими номерами 5324810100:50:006:0118 та 5324810100:50:006:0303, а саме з 19.11.2013.

З аналізу змісту норм статей 1212-1214 ЦК України, випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

А в даному разі наявні усі три вказані ознаки.

По-перше, відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати, що мала бути сплачена за володіння і користування земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0560 га за кадастровим номером 5324810100:50:006:0118 та площею 0,2183 га кадастровим номером 5324810100:50:006:0303.

Слід зауважити, що збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті неправомірних дій відповідача з моменту набуття останнім права власності на майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане є проявом правової природи нерухомого майна. Набутий відповідачем нежитловий комплекс, будучи згідно статті 181 ЦК України нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення), є органічно і нерозривно пов`язаним з цією земельною ділянкою. Тому визнання за відповідачем права власності на нежитловий комплекс автоматично призвело до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована цей комплекс.

Відсутність укладеного договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно статті 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно в даному випадку відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Встановлено, що власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Хорол Полтавської області в особі позивача. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Хорол Полтавської області в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм передбачених статтями 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Отже, ОСОБА_1 як набувач, не сплачуючи орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди землі, безпідставно збільшив вартість власного майна, а Хорольською міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто, має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок Хорольської міської ради.

Беручи до уваги, що відповідач користується вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України та правової позиції Верховного суду ОСОБА_1 повинен повернути Хорольській міській раді кошти, які він зберіг у вигляді несплаченої орендної плати з вирахуванням фактично сплачених коштів (земельного податку).

Відповідно до витягу №529 від 07.02.2013 відділу Держземагентства у Хорольському районі із технічної документації про нормативну грошову оцінку (далі - НГО) із земель комерційного використання, земельної ділянки площею 0,0560 га за кадастровим номером 5324810100:50:006:0118, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , нормативно грошова оцінка вказаної земельної ділянки під забудовою площею 560 кв. м. становить 79150,40 грн.

З урахуванням викладеного, Хорольською міською радою проведено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,0560 га за кадастровим номером 5324810100:50:006:0118, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , у вигляді орендної плати за землю за період з 01.01.2016 по 01.01.2019.

Згідно вказаного розрахунку, розмір недоотриманих доходів склав:

за 2016 рік з 01.07.2016 по 31.12.2016 - 3541,58 грн.

за 2017 рік з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 7508,20 грн.

за 2018 рік з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 7508,20 грн.

за 2019 рік із 01.01.2019 по 01.07.2019 - 3754,10 грн.

Таким чином, загальний розмір недоотриманих доходів за період з 01.07.2016 до 01.07.2019 по даній земельній ділянці, які підлягають стягненню, складає разом 22312,08 грн.

А також, відповідно до витягу №528 від 06.02.2013 відділу Держземагентства у Хорольському районі із технічної документації про нормативну грошову оцінку (далі - НГО) із земель комерційного використання, земельної ділянки площею 0,2183 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , нормативно грошова оцінка вказаної земельної ділянки під забудовою площею 2183 кв. м. становить 324240,99 грн.

Із урахуванням викладеного, Хорольською міською радою проведено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,2183 га кадастровим номером 5324810100:50:006:0303, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , у вигляді орендної плати за землю за період з 01.01.2016 по 01.01.2019.

Згідно вказаного розрахунку, розмір недоотриманих доходів склав:

за 2016 рік з 01.07.2016 по 31.12.2016 - 14508,22 грн.

за 2017 рік з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 30757,38 грн.

за 2018 рік з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 30757,38 грн.

за 2019 рік із 01.01.2019 по 01.07.2019 - 15378,69 грн.

Таким чином, загальний розмір недоотриманих доходів за період з 01.07.2016 до 01.07.2019 по даній земельній ділянці, які підлягають стягненню, складає разом 91401,67 грн.

А всього, загальний розмір недоотриманих доходів за період з 01.07.2016 до 01.07.2019 по двох земельних ділянках, які підлягають стягненню в судовому порядку, складає 113 713,75 грн.

Відновлення порушених прав Хорольської міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов, як і фактичний добросовісний землекористувач.

НОРМИ ПРАВА

Статтею 13 Конституції України визначено, що від імені Українського народу права власника землі здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст.142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Згідно вимог ст.78 Земельного кодексу (ЗК) України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно п. «б» ст.80 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є: територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Згідно вимог ст.83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно до ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради наділяються повноваженнями щодо надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.

Крім того, відповідно до ст.93 Земельного кодексу України орендодавцями земельних ділянок є власники або уповноважені ними особи, в даному випадку територіальна громада в особі Хорольської міської ради Полтавської області.

Оскільки земельна ділянка знаходиться у межах міста Хорол, Хорольська міська рада має повноваження щодо розпорядження нею, в т.ч. укладення договорів оренди, отримання прибутку у вигляді орендної плати, а отже, має право на повернення без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї земельної ділянки, збережених фактичним користувачем земельних ділянок комунальної власності, коштів, які мав заплатити за користування нею.

Статтею 211 Земельного кодексу України визначено, що у випадку порушення земельного законодавства винні особи несуть цивільну відповідальність.

Згідно ст.ст.1,13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі, і орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані дотримуватись вимог земельного та природоохоронного законодавства України.

Правовий механізм переходу права на землю пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст.377 Цивільного кодексу України. Виходячи зі змісту зазначеної статті закону, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень ст.120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Водночас, за змістом ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Частиною 2 ст.152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Згідно зі ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За приписами ст.14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

ОСОБА_1 у період часу з 01.07.2016 по 01.07.2019 не був власником або постійним землекористувачем земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 5324810100:50:006:0118 та 5324810100:50:006:0303 в АДРЕСА_1 , а тому не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку (ст.14.1.72 Податкового кодексу України). При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5).

Відповідно до вимог ст.21 Закону України «Про оренду землі» та п.14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для стягнення безпідставно збереженого майна (коштів) за п.4 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення «виправданого очікування» відповідно до загальновизнаної практики Європейського суду з прав людини.

Так, пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У даних правовідносинах неотриманні Хорольською міською радою Полтавської області кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини «виправданого очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права комунальної власності територіальної громади м. Хорол Полтавської області.

Як вже зазначалось вище, норми ст.1212-1214 ЦК України регламентують кондикційне зобов`язання, яке виникає з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Тобто, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Саме такий висновок у позові повністю узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18).

Крім того, Велика палата ВС у вказаній постанові зазначила, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (п.82 Постанови).

Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. Саме такі висновки містяться у постанові від 20.11.2018 року Великої Палати Верховного Суду в судовій справі №922/3412/17 за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтрекс» про стягнення 6150799,96 грн. за касаційною скаргою Харківської міської ради.

Відтак Велика Палата Верховного Суду вважає, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. З огляду на викладене фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Отже, ОСОБА_1 як набувач, не сплачуючи орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди землі, безпідставно збільшив вартість власного майна, а Хорольською міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто, має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок Хорольської міської ради.

Беручи до уваги, що відповідач користується вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України та правової позиції Верховного суду ОСОБА_1 повинен повернути Хорольській міській раді кошти, які він зберіг у вигляді несплаченої орендної плати з вирахуванням фактично сплачених коштів (земельного податку).

Відповідно до вимог ст.93 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Пункт 287.1. Податкового кодексу України передбачає, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Пунктом 2 ст.152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Розмір без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї земельної ділянки, збережених фактичним користувачем земельних ділянок комунальної власності, коштів, які мав заплатити за користування нею визначений відповідним розрахунком розпорядника земель комунальної власності - актом комісії Хорольської міської ради по визначенню недоотриманих доходів власників землі та землекористувачам за фактичне користування земельними ділянками».

Унаслідок порушення Відповідачем земельного законодавства, відповідно до акту комісії Хорольської міської ради сума недоотриманих доходів за користування земельними ділянками по АДРЕСА_1 з моменту набуття права власності на нерухоме майно, а саме в період з 01.07.2016 по 01.07.2019 складає 113 713,75 грн. (розрахунок надається).

При цьому, розмір не отриманих доходів власником земельних ділянок комунальної власності визначений із застосування Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою від 19.04.1993 №284 Кабінету Міністрів України, як не отримані доходи у вигляді орендної плати за землю.

Комісією по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам було запропоновано Відповідачу добровільно сплатити не отримані доходи, нанесені місцевому бюджету, шляхом укладення відповідного договору.

Відповідач рішення комісії від 24.01.2019 не виконав, безпідставно збережені кошти добровільно власнику земель комунальної власності не відшкодував.

Відповідно до ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Наявність протиправної поведінки в діях Відповідача характеризується користуванням земельними ділянками без правовстановлюючих документів, відсутністю сплати в повному обсязі коштів за використання вказаної земельної ділянки та протиправна бездіяльність щодо оформлення правовстановлюючих документів на них.

Наявність збитків характеризується недоотриманням місцевим бюджетом орендної плати за користування землею.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками характеризується, свідомою протиправною бездіяльністю зі сторони відповідача, затягуванням у часі оформлення договірних відносин та відсутності оплати за користування земельними ділянками, в результаті чого місцевий бюджет поніс збитки у вигляді недоотриманих коштів.

Вина відповідача у даному випадку характеризується тим, що звертаючись з клопотанням про надання земельних ділянок в оренду, відповідач усвідомлював, що право на земельні ділянки, які перебувають в його користуванні підлягають належному документальному оформленні згідно норм законодавства, але договору оренди землі не уклав, оплату не здійснював та в силу своєї бездіяльності легковажно розраховував на ненастання правових наслідків для себе.

Той факт, що відповідач по сьогоднішній день користується землею без оформлення договору оренди землі, не вносить до бюджету плати за користування землею лише підтверджує те, що він ухиляється від укладення договору оренди землі і наявність в його діях вини.

Згідно рішення Великої палати ВС у справі №922/3412/17 від 20.11.2018 спірні правовідносини, що виникли між сторонами в цій справі, за своїм змістом є кондикційними, тому відповідач як фактичний користувач земельної ділянки безпідставно зберіг у себе відповідні кошти за користування нею та зобов`язаний їх повернути власникові цієї земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Виходячи з викладеного, Відповідач незаконно користувався і продовжує користуватися землею, але відсутність правовстановлюючих документів на використання земельної ділянки не є підставою для звільнення його від сплати за її фактичне використання.

Крім того, пунктом 3 ст.1311 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно ч.3 ст.23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно статті 56 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 р. (далі - рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст.6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ч.2 ст.5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив позицію, що «сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Таким чином, аналізуючи зазначені норми, прокурор може заявити позов в інтересах держави, тобто в інтересах частини Українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, покликаний захищати ці інтереси.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст. 3, ст. 8).

Пред`являючи позов в інтересах Хорольської міської ради прокурор має на меті повернення безпідставно збережених коштів, унаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, що порушує державні інтереси у земельній та бюджетній сферах.

При цьому, прокурор виходить з наступних підстав для пред`явлення позову.

Згідно вимог ст.62 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування шляхом надання місцевим бюджетам із Державного бюджету трансфертів у вигляді дотацій з метою формування місцевого бюджету необхідного для здійснення повноважень місцевого самоврядування на рівні мінімальних соціальних потреб у разі коли коштів, що надходять з власних джерел та закріплених доходів не достатньо).

Оскільки земельна ділянка належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Хоролу, а відповідно до статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, а тому користувач земель своїми діями - несплатою коштів за фактичне використання земельної ділянки, порушує інтереси територіальної громади міста Хоролу в особі Хорольської міської ради.

Невиконання дохідної частини бюджету Хорольської міської ради тягне за собою невиконання витратної частини, як наслідок може виникнути необхідність здійснення з Державного бюджету України міжбюджетних трансферів з метою забезпечення виконання бюджетом Хорольської міської ради видатків, передбачених ст.89 Бюджетного кодексу України.

Згідно з вимогами ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст.142 Конституції України, ч.3 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» земля є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про місцеве самоврядування», первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Як встановлено ч.8 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування», право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Підставою для набуття територіальною громадою в особі Хорольської міської ради права комунальної власності на майно та землю є безоплатна передача їй цього майна і землі державою. Оскільки, право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів, кожне порушення закону та несплата за використання об`єкту комунальної власності є порушенням державних інтересів.

Беручи до уваги викладене, органом уповноваженим державою здійснювати функції у відповідних спірних правовідносинах є Хорольська міська рада.

З метою стягнення безпідставно збережених коштів Відповідачем за користування земельною ділянкою комунальної власності, не отримання яких порушує економічні інтереси держави, Лубенською місцевою прокуратурою пред`являється позовна заява в інтересах держави в особі Хорольської міської ради.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Аналогічною є Окрема думка Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Крата В.І. від 06 червня 2018 року по справі №607/1557/17.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності під час використання земельних ділянок комунальної форми власності.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру», представництво зв`язку з неналежним здійсненням вказаним органом місцевого самоврядування своїх повноважень щодо усунення порушень земельного законодавства, оскільки останнім не вирішено питання щодо стягнення заборгованості за використання Відповідачем земельних ділянок, розташованих в АДРЕСА_1 , площею 0,0560 га та 0,2183 га без правовстановлюючих документів уже понад 4 роки. Ураховуючи бездіяльність Хорольської міської ради, яка самостійно не вживає заходів щодо стягнення із Відповідача безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів, призводить до втрачання можливості стягнути зазначені кошти у зв`язку зі спливом строків позовної давності.

Окрім цього, необхідність втручання органів прокуратури з метою захисту інтересів держави виникла і у зв`язку з відсутністю у Хорольської міської ради можливості стягнення в судовому порядку зазначені кошти через відсутність належного бюджетного фінансування на сплату судового збору за подання даної позовної заяви, про що свідчить відповідний лист Хорольської міської ради.

Разом з тим, відповідно до висновків викладених у Постанові ВС від 16.04.2019 справа №910/3486/18, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Враховуючи викладене, підставами для подачі даного позову та представництва інтересів Хорольської міської ради є тривале невжиття останньою жодних заходів спрямованих на стягнення коштів з відповідача та є виключними випадками, що встановлено вимогами ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», на усунення виявлених порушень та захисту інтересів держави прокурором пред`являється цей позов.

ОЦІНКА СУДУ

Суд відзначає, що право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку. Таке оформлення може мати місце в подальшому, в тому числі шляхом підписання відповідного договору (оренди, емфітевзису, суперфіцію).

Матеріалами справи підтверджується те, що з відповідачем не було належним чином оформлено права користуванняземельною ділянкою, на якій розташовано об`єкт нерухомого майна, власником якого він є, що призвело до безоплатного користування земельною ділянкою.

Велика Палата Верхового Суду в постанові від 23 травня 2018 року по справі 629/4628/16-ц(провадження 14-77 цс 18) зробила висновок про те, що за змістом приписів Земельного кодексу України виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другоїстатті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. Відтак, Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянкина підставі частини першої статті 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15).

Крім того, 13 лютого 2019 року Велика Палата Верхового Суду винесла постанову по справі № 320/5877/17(провадження 14-32 цс 19) в якій дійшла до висновку про те, що за змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондиційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. … враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника жилого будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. Відтак, Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок. До моменту оформлення власником об`єктів нерухомості права оренди земельних ділянок, на яких ці об`єкти розташовані, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренди та недоотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Згідно письмових заперечень відповідача про застосування трирічного строку позовної давності,а саме з 29.08.2016 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що спосіб захисту порушених справ обраний позивачем у відповідності до законодавства, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.05.2018 (справа №629/4628/16-ц) та позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 25.05.2018 у справі №922/2976/17. Аналогічну позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі №3-210гс14, від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 12.04.2017 у справі №922/207/15.

Розмір орендної пати визначений у відповідності до чинного законодавства відповідно до витягу №528 від 06.02.2013 року про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,2183га із земель комерційного використання 5424810100:50:006:0303 за період з 01.07.2016 року по 01.07.2019 року на суму 91401,67 грн та відповідно до витягу №529 від 07.02.2013 року про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,2183га із земель комерційного використання 5424810100:50:006:0118 за період з 01.07.2016 року по 01.07.2019 року на суму 22312,08 грн.

Щодо застосування позовної давності, то відповідно до рішення 50 сесії міської ради 6 скликання від 29.01.2014 року №12 «Про надання у користування на умовах оренди земельних ділянок підприємцю ОСОБА_1 » вищевказані земельні ділянки було надано йому як - фізичній особі - підприємецю строком на 5 років.

Згідно ст. 286.2 Податкового кодексу України суб`єкти господарювання (підприємці та юридичні особи) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого подають до податкового органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію за поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

В той же час в відзиві на позов вказано посилання на нарахування податку для фізичних осіб - громадян.

Ст. 286.5 Податкового кодексу України передбачає, що нарахування фізичним особам - громадянам сум податку проводиться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст.58 цього Кодексу.

Отже, застосування строків позовної давності, вказаної у відзиві є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд також враховує, що відповідачем не було надано доказів, які б підвереджували те, що кошти, які підлягали сплаті, були ним повернуті.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає, що вимоги першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області про звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, стагнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 113 713,75 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути судові витрати, які складають з судового збору в сумі 3842,00 грн.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 265, 280-284 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, в інтересах держави в особі Хорольської міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) " Манго" про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів,-задовольнити повністю.

Стягнути із відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Хорольської міської ради (Полтавська обл., м. Хорол, вул. Незалежності, 37, код ЄДРПОУ 22528612) безпідставно збережені кошти в розмірі 113 713,75 грн. за користування земельними ділянками, розташованими в АДРЕСА_1 площею 0,0560 га та 0,2183 га без правовстановлюючих документів.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь прокуратури Полтавської області (м. Полтава, вул. 1100 річчя Полтави, 7 р/р НОМЕР_3 банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЗКПО 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 1921 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом ,що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцятиднів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24.06.2020 року.

Учасники справи :

Позивач: Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області , адрсеа : 37500 м. Лубни, вул. Старо-Троїцька, 13 Лубенського р-ну Полтавської області .

В інтересах: держави в особі: Хорольської міської ради Полтавської області , адреса: 37500, м. Хорол, вул. Незалежності, 37 Хорольського району Полтавської області , код ЄДРПОУ 22528612, р/р 33217815016465 ГУ ДКСУ у Хорольському районі , код 37888111 МФО 899998 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_5 , виданий Миргородським МРВ УМВС України в Полтавській області 01.10.1998, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «МАНГО-ГРУП» , адреса: м. Київ, Печерський район, пров. Хрестовий,2 , офіс 405, код ЄДР 39039648.

Суддя : О.В. Коновод