Рішення № 90154225, 25.06.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/439/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача – Гусаков О.В.,

від відповідача – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеського обласного центру зайнятості до Одеської митниці Держмитслужби про стягнення заборгованості в сумі 64300,85 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Одеський обласний центр зайнятості звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської митниці Держмитслужби про стягнення заборгованості по виплаченій суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в розмірі 64300,85 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що виплачена ОСОБА_1 допомога по безробіттю підлягає відшкодуванню відповідачем (роботодавцем) на підставі частини четвертої статті 35 Закону № 1533-III “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття?, як сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному, у зв`язку з поновленням його на роботі за рішенням суду.

Як зазначає позивач, що Законом України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” визначено, що функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” та цього Закону.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2014 р. № 90 “Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення” до внесення змін до Законів України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та “Про зайнятість населення” служба зайнятості продовжує виконувати завдання і функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, визначені Законами України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, “Про зайнятість населення”.

Крім того, як вказує позивач, відповідно до Положення про Одеський обласний центр зайнятості, затвердженого Наказом Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 09.10.2017 № 146, Одеський обласний центр зайнятості є неприбутковою державною установою, підпорядкованою та підзвітною Державній службі зайнятості (Центральному апарату).

Відповідно до Наказу Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 08.06.2018 р. № 64 “Про реорганізацію базових центрів зайнятості Одеської області”, Южненський міський центр зайнятості реорганізовано шляхом приєднання до Одеського обласного центру зайнятості, який є правонаступником майна, прав та обов`язків Южненського МЦЗ .

Водночас позивач додає, що наказом Одеського ОЦЗ від 06.07.2018 № 241 утворено відокремлений підрозділ Одеського обласного центру зайнятості – Южненську міську філію Одеського обласного центру зайнятості.

Як вказує позивач, ОСОБА_1 перебував на обліку як безробітний у Южненській міській філії ООЦЗ у період з 26.02.2019 р. по 17.09.2019 р., отримував соціальні послуги і забезпечення відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4, ст. 22 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, що підтверджується наказами Южненської міської філії ООЦЗ про прийнятті рішення по ОСОБА_1 С.В ОСОБА_2 (наказ від 26.02.2019 р. № НТ 190226 про надання статусу безробітного з 26.02.2019 р., наказ від 05.03.2019 р. № НТ 190305 про призначення допомоги по безробіттю з 05.03.2019 р. по 27.02.2020 р.).

Наразі позивач зауважує, що відповідно до бухгалтерської довідки від 18.11.2019 р. № 82 сума виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 під час перебування на обліку в Южненській міській філії ООЦЗ за період з 26.02.2019 р. по 17.09.2019 р. становить 46135,91 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 2.2 Розділу II Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України 31.05.2013 р. № 318/655, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.06.2013 р. за № 1029/23561, якщо зареєстрований безробітний виявляє бажання пройти професійне навчання відповідно до результатів наданих послуг з професійної орієнтації, центр зайнятості за місцем реєстрації особи як безробітної укладає з ним договір та видає йому направлення на професійне навчання до навчального закладу.

При цьому позивач вказує, що в період перебування на обліку в Южненській міській філії ООЦЗ Хмельницький ОСОБА_3 В ОСОБА_2 03.06.2019 р. звернувся із заявою про направлення його на професійне навчання до Державного навчального закладу “Одеський центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості? за професією “Електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж?.

Відтак, як зазначає позивач, між Одеським ОЦЗ та ОСОБА_1 був укладений договір від 05.06.2019 р. щодо його професійного навчання за вказаною професією в ДНЗ “Одеський ЦПТО ДСЗ? та з 10.06.2019 р. по 17.09.2019 р. ОСОБА_1 проходив професійну підготовку в ДНЗ “Одеський ЦПТО ДСЗ? та отримав свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації за професією “Електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж?.

Наразі позивач зауважує, що відповідно до бухгалтерської довідки ДНЗ “Одеський ЦПТО ДСЗ? від 31.10.2019 р. № 119/01-25 вартість професійного навчання ОСОБА_1 за період з 10.06.2019 р. по 17.09.2019 р. включно становить 14162,94 грн.

Також позивач додає, що відповідно до п. 2.4 розділу П, п. 7.1 Розділу VII Порядку, у період професійного навчання ОСОБА_1 компенсувались фактичні витрати на щоденний проїзд від місця проживання з м. Южне до місця навчання в м. Одеса в ДНЗ “Одеський ЦПТО ДСЗ? і у зворотному напрямку (наказ від 01.07.2019 р. №НТ19070, наказ від 08.08.2019 р. № НТ 190808, наказ від 10.09.2019 р. № НТ 190910, наказ від 20.09.2019 р. № НТ 190920) на підставі наданих ним проїзних документів.

Водночас, за ствердженнями позивача, відповідно до бухгалтерської довідки Одеського ООЦЗ від 25.11.2019 № 94, сума компенсації витрат на проїзд під час професійного навчання ОСОБА_1 за період з 10.06.2019 р. по 17.09.2019 р. включно становить 4002,00 грн.

Таким чином, позивач стверджує, що загальна сума виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, вартість професійного навчання та компенсації витрат на проїзд становить 64300,85 грн.

Поряд з цим позивач вказує, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 р. у справі № 420/1759/19 наказом Одеської митниці ДФС (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 р. № 858 “Про утворення територіальних органів Державної митної служби” Одеська митниця ДФС реорганізована шляхом приєднання до Одеської митниці Держмитслужби) від 25.10.2019 р. № 825-о ОСОБА_1 з 22.02.2019 р. поновлений на попередній посаді начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста “Південний” Одеської митниці ДФС.

Позивач зауважує, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду. З огляду на вказане, ОСОБА_1 було припинено виплату допомоги по безробіттю з 18.09.2019 р.

Також позивач посилається на положення п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України “Про зайнятість населення”, згідно яких реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили. Зважаючи на викладене, позивач зауважує, що з 18.09.2019 р. припинена реєстрація ОСОБА_1 як безробітного.

Поряд з цим позивач зазначає, що з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Одеським ОЦЗ вживалися заходи по відшкодуванню виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, якого поновили на роботі за рішенням суду. Так, 27.12.2019 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 545/10/42-19 з вимогою в п`ятнадцятиденний термін перерахувати кошти в сумі 64300,85 грн., виплачені ОСОБА_1 як матеріальне забезпечення і надання соціальних послуг. Проте, як стверджує позивач, відповідач в добровільному порядку не сплатив зазначену суму боргу в розмірі 64300,85 грн. на розрахунковий рахунок позивача, а 11.01.2020 р. направив до Одеського ОЦЗ відповідь на претензію за № 7.10-10/1-6/454, в якій зазначив, що розгляд питання, викладеного у претензії щодо повернення коштів, отриманих ОСОБА_1 , є законодавчо необґрунтованим.

Таким чином, невиконання відповідачем в добровільному порядку вимог про сплату заборгованості стало підставою для звернення позивача на підставі абз. 6 ч. 1 ст. 34 та ч. 4 ст. 35 Закону України “Про загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття” до суду із заявленим позовом. При цьому позивач зазначає, що відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу. Наразі позив посилається на судову практику Верховного Суду з аналогічних спорів (постанови від 12.06.2018 р. у справі № 914/2087/17, від 06.07.2018 р. у справі № 921/220/17-г/16, від 09.07.2018 р. у справі № 914/1875/17, від 06.07.2018 р. № 921/220/17-г/16).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.02.2020 р. позов Одеського обласного центру зайнятості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/439/20 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.03.2020 р.

Між тим розгляд справи у судовому засіданні 13.03.2020 р. не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Петрова В.С. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.03.2020 р. розгляд справи № 916/439/20 призначено в засіданні суду на 06 квітня 2020 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.04.2020 р. розгляд справи № 9163/439/20 відкладено на 12 травня 2020 р. з огляду на неявку сторін.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.05.2020 р. розгляд справи № 9163/439/20 відкладено на 11 червня 2020 р. з огляду на неявку сторін.

11.06.2020 р. відповідачем було подано до господарського суду відзив на позовну заяву (а.с. 137-140) та заяву про поновлення строку на подання відзиву. В обґрунтування заперечень відповідач, посилаючись на ч. 1 ст. 557 Митного кодексу України, ст. 2 Закону України “Про джерела фінансування органів державної влади”, ч.ч. 1, 5 ст. 48, п. 23 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, п. 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228, п. 2.9 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 р. № 309, вказує, що в претензії від 27.12.2019 р. № 5458/10/42-19 пропонувалося в п`ятнадцятиденний строк з дня її отримання повернути Одеському обласному центру зайнятості кошти отриманого ОСОБА_1 матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг у розмірі 64300,85 грн., безпідставно отриманих останнім як допомога по безробіттю. Наразі відповідач зауважує, що в доданій до зазначеної вище претензії довідці № 5389/06/42/19 від 24.12.2019 р. вказано, що вона містить інформацію про загальну суму матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості соціальних послуг сприяння зайнятості безробітного ОСОБА_1 яка становить 64300,85 грн., однак відомості про фактично виплачені ОСОБА_1 кошти у довідці відсутні, а також не зазначено яким чином розраховані зазначені суми нарахування, що свідчить про ненаведення розрахунку суми претензії.

При цьому відповідач наголошує, що в кошторисі Одеської митниці ДФС не передбачено здійснення видатків на виплату коштів, які зазначені в адміністративному позові, а тому вимога позивача про стягнення з митниці коштів поза межами бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі, суперечить ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р., п.п. 1, 2, 3, 26 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845.

Крім того, відповідач стверджує, що Одеський окружний адміністративний суд в рішенні від 06.09.2019 р. у справі № 420/1759/19 за позовом ОСОБА_1 , яке набрало законної сили, під час визначення суми середнього заробітної плати за час вимушеного прогулу, що стягувалась з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 не зарахував розміру грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 як безробітному, допомоги по безробіттю та вартості наданих ОСОБА_1 соціальних послуг, станом на теперішній час рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 р. у справі № 420/1759/19 виконано.

Враховуючи те, що Головним управлінням казначейської служби України в Одеській області 26.12.2019 р. було проведено безспірне стягнення коштів з рахунку Одеській митниці ДФС за середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 22 лютого 2019 р. по 06 вересня 2019 р. у сумі 3281,31 грн. відповідно до виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 р. у справі № 420/1759/19 без відрахування розміру грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 як безробітному, допомоги по безробіттю та вартості наданих ОСОБА_1 соціальних послуг, то, на думку відповідача, вимоги Одеського обласного центру зайнятості про повторне стягнення з Одеської митниці Держмитслужби вказаних коштів задоволенню не підлягають.

Також 11.06.2020 р. відповідачем було подано до господарського суду клопотання про залучення Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та ОСОБА_1 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки рішення по даній справі не вплине на права та обов`язки вказаних осіб, про що зазначено в протоколі судового засідання від 11.06.2020 р.

18.06.2020 року позивачем було подано до господарського суду відповідь на відзив (а.с. 158-162). Так, позивач вказує, що згідно абз. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 р. Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду. При цьому позивач зазначає, що ОСОБА_1 був поновлений на попередній посаді наказом Одеської митниці ДФС від 25.10.2019 р. № 825-о на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 р. у справі № 420/1759/19 та цей наказ по теперішній час не скасовано. Крім того, як зазначає позивач, рішенням Одеського окружного адміністративного від 06.08.2019 р. у справі 420/1759/19 наказ Одеської митниці ДФС № 134-о від 21.02.2019 р. “Про звільнення ОСОБА_1 ” визнано протиправним, тобто незаконним, та саме через зазначене протиправне рішення (незаконне звільнення, що досліджено у судовому порядку і про що винесене відповідне судове рішення, яке набрало чинності) службою зайнятості було виплачено ОСОБА_1 допомогу по безробіттю та надані інші соціальні послуги, які підлягають відшкодуванню відповідачем.

Стосовно тверджень відповідача щодо незазначення позивачем обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми та відсутність відомостей про фактично виплачені ОСОБА_1 кошти, позивач вказує, що до господарського суду Одеської області та на адресу відповідача було надіслано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи № 916/439/20 за вихідним № 2369/10/42-20 від 05.06.2020 р., у якому наведено обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми (період нарахування, дата розрахунку, сума нарахованої допомоги по безробіттю, дата подання платіжного доручення до управління Державної казначейської служби та дата перерахування коштів до банку на банківський рахунок ОСОБА_1 ). Що стосується відомостей про фактично виплачені ОСОБА_1 кошти, то позивач стверджує, що такими даними володіє банк, до якого перераховані кошти, такі дані являються банківською таємницею відповідно до ст. 60 Закону України “Про банки і банківську діяльність”. Наразі позивач зауважує, що у ст. 62 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та у постанові Правління Національного банку України № 267 від 14.07.2006 р. “Про затвердження Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці” наведено перелік державних органів, юридичних та фізичних осіб, яким може бути розкрита банківська таємниця, однак Служба зайнятості до цього переліку не входить, тому ООЦЗ не має можливості надати такі відомості.

Водночас позивач додає, що відповідачем не взято до уваги той факт, що стягнення коштів за вимушений прогул за рішенням суду ніяким чином не відноситься до стягнення з відповідача за рішенням суду виплачених службою зайнятості безробітному допомогипо безробіттю та суми наданих соціальних послуг. Той факт, що Одеський окружний адміністративний суд в рішенні від 06.09.2019 р. у справі № 420/1759/19 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС під час визначення суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу не зарахував розміру грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 як безробітному, на думку позивача, немає ніякого відношення до обов`язку Одеської митниці Держмитслужби відшкодувати службі зайнятості відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” суму наданих ОСОБА_1 допомоги по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг.

Таким чином, позивач стверджує, що положеннями статей 34, 35 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

У судовому засіданні 25.06.2020 р. представник позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

26.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Южненської міської філії Одеського обласного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного. Підставою для звернення із вказаною заявою стало звільнення ОСОБА_1 21.02.2019 року з останнього місця роботи – Одеської митниці ДФС через скорочення чисельності (для військовослужбовців включно) згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України на підставі наказу Одеської митниці ДФС від 21.02.2019 року № 134-0.

Також 26.02.2019 р. ОСОБА_1 була подана до Южненської міської філії Одеського обласного центру зайнятості заява про призначення виплати допомоги по безробіттю.

26.02.2019 року згідно наказу Южненської міської філії Одеського обласного центру зайнятості № НТ 190226 ОСОБА_1 надано статус безробітного.

Також згідно наказу Южненської міської філії Одеського обласного центру зайнятості від 05.03.2019 р. № ТН 190305 ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 року № 613, проте виплату допомоги по безробіттю відкладено з 05.03.2019 р. по 22.03.2019 р.

При цьому наказом Южненської міської філії Одеського обласного центру зайнятості від 22.03.2019 р. № ТН 190322 розпочато (поновлено) ОСОБА_1 виплату по безробіттю.

Водночас, під час перебування на обліку в Южненській міській філії ООЦЗ Хмельницьким С.В. 03.06.2019 р. була подана заява про направлення його на професійне навчання до Державного навчального закладу “Одеський центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості” за професією “Електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж” з 05.06.2019 р., а також заяву про здійснення оплату у період профпідготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації щоденного проїзду від місця мешкання з м. Южного до місця навчання в м. Одесу на підставі наданих проїзних документів.

Так, судом встановлено, що 05.06.2019 р. між Одеським ОЦЗ та ОСОБА_4 . ОСОБА_5 був укладений договір про професійне навчання безробітного, згідно п. 1 якого безробітного ОСОБА_1 направлено в Державний навчальний заклад “Одеський центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості” на професійне навчання за професією (спеціальністю, напрямом або галуззю знань) електромонтажних з освітлення та освітлювальних мереж, з проходження повного курсу підготовки за індивідуальними планами та програмами відповідно до робочого навчального плану та робочих навчальних програм зі строком навчання 487 годин з 10 червня 2019 р. до 17 вересня 2019 р.

При цьому згідно відмітки про прийняття на професійне навчання від 10.06.2019 р. ОСОБА_1 зараховано до складу навчальної групи на строк навчання з 05.06.2019 р. по 17.09.2019 р.

Із матеріалів справи вбачається, що за результатами проходження навчання ОСОБА_4 було отримано свідоцтво Р19 № 036218 від 17.09.2019 р., за яким останній закінчив у 2019 р. Державний навчальний заклад “Одеський центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості” та здобув професію (підвищив кваліфікацію за професією) “Електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж” 3-й розряд.

Як вбачається з витягів із наказів Южненської міської філії Одеського обласного центру зайнятості від 01.07.2019 р. № НТ 190701, від 08.082019 р. № НТ 190808, від 10.09.2019 р. № НТ 190910, від 20.09.2019 р. № НТ 190920 вказаним Центром було компенсовано ОСОБА_1 фактичні витрати на проїзд у період проходження професійного навчання за щоденний міжміський проїзд за маршрутними листами.

Пунктами 1, 18, 19 ч. 2 ст. 22 Закону України “Про зайнятість населення” встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють, у тому числі, управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, управління майном; проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2014 р. № 90 “Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення” до внесення змін до Законів України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та “Про зайнятість населення” служба зайнятості продовжує виконувати завдання і функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, визначені Законами України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, “Про зайнятість населення”.

Відповідно до наказу Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 08.06.2018 р. № 64 “Про реорганізацію базових центрів зайнятості Одеської області”, Южненський міський центр зайнятості реорганізовано шляхом приєднання до Одеського обласного центру зайнятості, який є правонаступником майна, прав та обов`язків Южненського МЦЗ.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до п. 8 ст. 1 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” вказаного Закону страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, видами забезпечення є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України “Про зайнятість населення” є: професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях; профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом організації громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; надання роботодавцям, які працевлаштовують громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону України “Про зайнятість населення”, компенсації відповідно до статті 26 Закону України “Про зайнятість населення”; надання роботодавцям - суб`єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних, компенсації відповідно до статті 27 Закону України “Про зайнятість населення”; надання ваучера для підтримання конкурентоспроможності деяких категорій громадян шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності відповідно до статті 30 Закону України “Про зайнятість населення”; здійснення заходів сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб відповідно до статті 24-1 Закону України “Про зайнятість населення”; інформаційні та консультаційні послуги, пов`язані з працевлаштуванням.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України “Про зайнятість населення” статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті статус безробітного надається зазначеним у ч. 1 ст. 43 особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 22 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В ч. 3 ст. 22 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” зазначено, що допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

В силу ч. 1 ст. 23 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застрахованим особам, зазначеним у ч. 1 ст. 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за період перебування на обліку в службі зайнятості ОСОБА_1 були надані соціальні послуги та виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 64300,85 грн., а саме 46135,91 грн. - допомога по безробіттю, 14162,94 грн. – вартість навчання та 4002,00 грн. – вартість проїзду ОСОБА_1 на навчання.

Між тим в подальшому рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 р. у справі № 420/1759/19 (з урахуванням виправлень, внесених ухвалою суду від 16.09.2019 р.) задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання видати наказ, стягнення невиплаченої частини надбавки до посадового окладу за спеціальне звання, та невиплаченої частини заробітної плати за листопад, грудень 2017 року, моральної шкоди, а саме:

- визнано протиправним та скасовано наказ Одеської митниці ДФС № 134-0 від 21.02.2019 р. “Про звільнення ОСОБА_1 ”;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення №2 митного поста “Південний” (попередня назва “Григорівка”) Одеської митниці ДФС;

- зобов`язано Одеську митницю ДФС (м. Одеса, вул.Івана та Ю.Лип 21-а ЄДРПОУ 39441717) шляхом видання відповідного наказу присвоїти ОСОБА_1 чергове спеціальне звання “Радник податкової та митної справи III рангу” з зарахуванням до строку перебування у спеціальному званні періоду з 10.09.2017 р. по час присвоєння;

- зобов`язано Одеську митниці ДФС нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену частину надбавки до посадового окладу за спеціальне звання, а саме: різницю між надбавками, встановленими за спеціальні звання “Радник податкової та митної справи III рангу” та “Інспектор податкової та митної справи І рангу”, за період з 10.09.2017 р. по час присвоєння;

- стягнуто з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.02.2019 року по 06.09.2019 року у розмірі 93281,31 грн. з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Також вказаним рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 р. зобов`язано Одеську митницю ДФС подати до 06.10.2019 р. до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста “Південний” (попередня назва “Григорівка”) Одеської митниці ДФС з 22.02.2019 р. При цьому в рішенні суду вказано про його негайне виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на вказаній посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Вказане рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 р. у справі № 420/1759/19 надійшло на адресу Южненської міської філії Одеського обласного центру зайнятості 18.09.2019 року згідно заяви ОСОБА_1 .

Як вбачається з витягу із наказів Южненської міської філії Одеського обласного центру зайнятості від 18.09.2019 р., вказаним Центром на підставі наказу від 18.09.2019 р. № НТ 190918 було припинено виплату по безробіттю ОСОБА_1 у зв`язку із поновленням його на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили, та ОСОБА_1 18.09.2019 р. знято з обліку в Службі зайнятості.

Так, згідно наказу Одеської митниці ДФС Державної фіскальної служби України № 825-0 від 25.10.2019 року ОСОБА_1 з 22.02.2019 р. було поновлено на посаді начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста “Південний” Одеської митниці ДФС до набрання рішенням суду у справі № 420/1759/19 законної сили в цілому.

Наразі, як з`ясовано судом, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2019 р. у справі № 420/1759/19 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 р. було змінено, виключено з мотивувальної частини рішення висновок про те, що “позивач підлягає поновленню на посаді начальника відділу митного оформлення №2 митного поста Південний (попередня назва Григорівка) Одеської митниці ДФС”, та викладено резолютивну частину рішення у новій редакції, згідно якої позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано наказ Одеської митниці ДФС №134-0 від 21 лютого 2019 року “Про звільнення ОСОБА_6 ”;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста Григорівка Одеської митниці ДФС;

- зобов`язано Одеську митницю ДФС шляхом видання відповідного наказу присвоїти ОСОБА_1 чергове спеціальне звання Радник податкової та митної справи III рангу з зарахуванням до строку перебування у спеціальному званні періоду з 10.09.2017 року по час присвоєння;

- зобов`язано Одеську митницю ДФС нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену частину надбавки до посадового окладу за спеціальне звання, а саме: різницю між надбавками, встановленими за спеціальні звання Радник податкової та митної справи III рангу та Інспектор податкової та митної справи І рангу, за період з 10.09.2017 року по час присвоєння;

- стягнуто з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 лютого 2019 року по 06 вересня 2019 року у розмірі 93281 грн. 31 коп. з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів;

- в решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Разом з тим, позивач стверджує, що сума матеріального забезпечення, виплачена службою зайнятості ОСОБА_1 в загальному розмірі 64300,85 грн. в період його перебування на обліку як безробітного з 26.02.2019 року по 17.09.2019 року включно, підлягає поверненню роботодавцем, оскільки судом встановлено неправомірність дій роботодавця відносно застрахованої особи та її поновлено на роботі.

Так, Одеським обласним центром зайнятості була направлена відповідачу претензія від 27.12.2019 р. № 5458/10/4219, в якій відповідачу пропонувалось в 15-денний термін з дня отримання претензії повернути до Одеського обласного центру зайнятості суму коштів в розмірі 64300,85 грн., які безпідставно виплачені ОСОБА_1 як допомога по безробіттю та наданих соціальних послуг. 11.01.2020 р. відповідачем була надана позивачу відповідь на претензію від 27.12.2019 р., в якій Одеська митниця ДФС вказала про необґрунтованість вимог позивача, а відтак вказані кошти відповідачем не повернуті Одеському обласному центру зайнятості.

Отже, предметом спору у даній справі є обов`язок відповідача відшкодувати позивачу виплачену працівнику Одеської митниці ДФС Хмельницькому С.В. суму страхових коштів та вартість соціальних послуг на підставі ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Спір про стягнення вказаних сум за наслідком прийняття судового рішення про поновлення на роботі працівника юридичної особи, не є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 8 вказаного Закону Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 8 ст. 1 Закону передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 34 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

У відповідності до ч. 4 ст. 35 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Отже, статтями 34, 35 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, та обов`язок роботодавця сплатити суму виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 914/2087/17, від 06.07.2018 р. у справі № 921/220/17-г/16, від 09.07.2018 р. у справі № 914/1875/17, від 06.07.2018 р. у справі № 921/220/17-г/16, в яких зазначено, що за положеннями ч. 4 ст. 35 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” саме судове рішення про поновлення на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.

Незаконність звільнення з посади вказаної особи відповідачем була встановлена рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 р. у справі № 420/1759/19, згідно якого ОСОБА_1 було поновлено на посаді на посаді начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста “Південний” Одеської митниці ДФС з 22.02.2019 р.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" також визначено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

У даному випадку Одеська митниця ДФС по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем у розумінні ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а тому на митницю покладено обов`язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Наразі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 р. № 858 “Про утворення територіальних органів Державної митної служби” Одеська митниця ДФС реорганізована шляхом приєднання до Одеської митниці Держмитслужби.

Одеський обласний центр зайнятості є органом Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що діє від імені Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Як з`ясовано судом, згідно довідки Одеського обласного центру зайнятості від 18.11.2019 р. № 82 за період з 22.03.2019 р. по 17.09.2019 р. ОСОБА_1 була виплачена допомога по безробіттю в загальному розмірі 46135,91 грн.

Також згідно довідки Державного навчального закладу “Одеський центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості” від 31.10.2019 р. № 119/01-25 вартість професійного навчання ОСОБА_1 за період з 10.06.2019 р. по 17.09.2019 р. склала 14162,94 грн. Крім того, згідно довідки Одеського обласного центру зайнятості від 25.11.2019 р. № 94 вартість проїзду на навчання ОСОБА_1 за період з 10.06.2019 р. по 17.09.2019 р. склала 4002,00 грн.

Так, з наявних в матеріалах справи витягів з Відомостей виплат за видами забезпечення вбачається, що ОСОБА_1 було виплачено кошти на загальну суму 50137,97 грн., у т.ч. від 10.04.2019 р. № 20 в розмірі 4527,78 грн., від 26.04.2019 р. № 26 в розмірі 4098,13 грн., від 20.05.2019 р. № 31 в розмірі 5254,86 грн., від 10.06.2019 р. № 36 в розмірі 5502,74 грн., від 10.07.2019 р. № 44 в розмірі 6147,20 грн., від 10.07.2019 р. № 46 в розмірі 754,00 грн., від 12.08.2019 р. № 4 в розмірі 8028,00 грн., від 12.08.2019 р. № 6 в розмірі 1334,00 грн., від 11.09.2019 р. № 14 в розмірі 10436,40 грн., від 11.09.2019 р. № 16 в розмірі 1218,00 грн., від 23.09.2019 р. № 18 в розмірі 2140,80 грн., від 23.09.2019 р. № 20 в розмірі 696,00 грн. (46135,91 грн. - допомога по безробіттю + 4002,00 грн. – вартість проїзду ОСОБА_1 на навчання).

Отже, загальна сума виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг складає 64300,85 грн., з яких 46135,91 грн. - допомога по безробіттю + 14162,94 грн. – вартість навчання, 4002,00 грн. – вартість проїзду.

Відтак, виходячи з обставин даної справи та враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по виплаченій сумі забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_1 в сумі 64300,85 грн. є обґрунтованими.

Доводи відповідача про те, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 р. було стягнуто з рахунку Одеської митниці ДФС середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 22 лютого 2019 р. по 06 вересня 2019 р. у сумі 93281,31 грн. відповідно до виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 р. без відрахування розміру грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 як безробітному, допомоги по безробіттю та вартості наданих ОСОБА_1 соціальних послуг, не заслуговують на увагу, оскільки стягнення з Одеської митниці ДФС середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу ніяким чином не відноситься до сплачених коштів по допомозі по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг, можливість стягнення яких з роботодавця передбачена ст.ст. 34 та 35 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Одеського обласного центру зайнятості обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов Одеського обласного центру зайнятості до Одеської митниці Держмитслужби про стягнення заборгованості в сумі 64300,85 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Липи Івана та Юрія, буд. 21А; код ЄДРПОУ 43333459) на користь Одеського обласного центру зайнятості (65007, м. Одеса, вул. Адмірала Лазарєва, буд. 10; код ЄДРПОУ 03491435; р/р НОМЕР_1 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) заборгованість по виплаченій суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в розмірі 64300/шістдесят чотири тисячі триста/грн. 85 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102/дві тисячі сто дві/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 30 червня 2020 р.

Суддя В.С. Петров