Рішення № 90154185, 30.06.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року Справа № 915/139/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Ткаченка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Сулейманової С.М.

позивач (представник позивача) в судове засідання не з`явився,

відповідач (представник відповідача) в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Моторного (транспортного) страхового бюро України, 02154, м.Київ, Русанівський б-р, 8;

адреса для листування: 65023, м.Одеса, вул.Ніжинська, 11, офіс 501

до відповідача: Військової частини "А2777", 54003, м. Миколаїв, вул. Аляуди, 3.

про: стягнення 72 985,00 грн.

встановив:

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 04.02.2020 про стягнення з Військової частини "А2777" суми сплаченого відшкодування в розмірі 70543,24 грн, витрати на встановлення розміру збитків та збір документів у сумі 2441,76 грн.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на те, що на 154 км автодороги "Одеса-Мелітополь-Новоазовськ" 22.01.2018 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "УРАЛ 4320" державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки "Фіат Добло" державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 Внаслідок вказаної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. За вказаним фактом СВ Олешківського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області проведено досудове розслідування, відомості про яке внесені 23.01.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018230240000181 за ч. 1 ст. 286 КК України. Згідно постанови від 31.01.2018 кримінальне провадження №12018230240000181 від 23.01.2018 за фактом ДТП було закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального порушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Згідно постанови Цюрупинського районного суду Херсонської області від 26.02.2018 винним у вищевказаному ДТП визнано водія ОСОБА_1

Водієм ОСОБА_2 22.02.2018 подано до МТСБУ повідомлення про ДТП. 22.02.2018 власник автомобіля марки "Фіат Добло" державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 звернулась із заявою щодо здійснення відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті ДТП. У зв`язку з настанням події, передбаченої п.п. "а" п. 41.1. ст.41 Закону, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій особі ОСОБА_3 в розмірі 70543,24 грн згідно платіжного доручення №993098 від 07.09.2018 року.

Ухвалою суду від 02.03.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 24 березня 2020 року о 11:30, а також запропоновано відповідачу до 13.03.2020 надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Проте у зв`язку із вжиттям карантинних заходів та перебуванням суддів Господарського суду Миколаївській області у період з 17.03.2020 по 27.03.2020 у відпустках судове засідання, призначене на 24.03.2020 не відбулось.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Натомість, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - Конвенція) визначено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 13 Конвенції встановлює право кожного на ефективний засіб юридичного захисту.

Стаття 42 ГПК України, одним із прав учасників у справі визначає право брати участь у судових засіданнях, заперечувати проти доводів та міркувань інших учасників судового процесу, подавати заяви та клопотання.

З огляду на впровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (в редакції постанови від 04.05.2020 №343) на період з 12.03.2020р. по 22.05.2020р. на всій території України карантину, а також на запровадження з 16.03.2020р. на території адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради обмежувальних та профілактичних заходів (розпорядження голови Миколаївської обласної ради "Про заходи щодо недопущення поширення випадків захворювань, спричинених новим коронавірусом" № 35-р від 13.03.2020), з 16.03.2020 було обмежено доступ громадян та учасників судового процесу до Господарського суду Миколаївської області.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" від 20.05.2020 №392 з 22.05.2020 до 22.06.2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м.Севастополя (далі - регіони) установлено карантин з урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211.

Разом із тим, відповідно до пункту 4 постанови КМУ від 20.05.2020 №392 на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Враховуючи викладене, з метою належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи та недопущення порушення прав сторін на справедливий і публічний розгляд їх справи, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р., ухвалою суду від 21.05.2020 у зв`язку із введенням послаблення протиепідемічних заходів розгляд справи було призначено у судовому засіданні 09.06.2020 о 14:00.

Представник позивача у судове засідання 09.06.2020 не з`явився.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.06.2020 подав клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи з підстав неотримання позову та доданих до нього матеріалів та відсутністю можливості подати заперечення у справі.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 09.06.2020 розгляд справи було відкладено у судовому засіданні 30.06.2020 о 14:00.

25.06.2020 до господарського суду від позивача надійшла заява про проведення судових засідань за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання 30.06.2020 не з`явився, причини неявки не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином під звукозапис у попередньому судовому засіданні.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника позивача та представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

На 154 км автодороги "Одеса-Мелітополь-Новоазовськ" 22.01.2018 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "УРАЛ 4320" державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки "Фіат Добло" державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 Внаслідок вказаної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

За вказаним фактом СВ Олешківського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області проведено досудове розслідування, відомості про яке внесені 23.01.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018230240000181 за ч. 1 ст. 286 КК України. Згідно постанови від 31.01.2018 кримінальне провадження №12018230240000181 від 23.01.2018 за фактом ДТП було закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального порушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Згідно постанови Цюрупинського районного суду Херсонської області від 26.02.2018 винним у вищевказаному ДТП визнано водія ОСОБА_1 .

У відповідності до постанови Цюрупинського районного суду Херсонської області від 26.02.2018, постанови СВ Олешківського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області від 31.01.2018 про закриття кримінального провадження, листа Південного територіального управління військової служби правопорядку №6974/4 від 03.12.2019 водій ОСОБА_1 є військовослужбовцем - старшим матросом водієм військової частини А2777. На момент ДТП, яка мала місце 22.01.2018, виконував службове завдання.

Згідно того ж листа територіального управління військової служби правопорядку №6974/4 від 03.12.2019 (а.с. 7) автомобіль марки "УРАЛ 4320" військовий номерний знак НОМЕР_1 , на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди належав Військовій частині А 2777. У вказаному листі зазначено, що договір обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності укладений не був у зв`язку з відсутністю кошторису на дані статті фінансування.

Автомобіль марки "Фіат Добло" державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , станом на момент дорожньо-транспортної пригоди належав ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ( а.с.34).

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП 22.01.2018 транспортний засіб марки "УРАЛ 4320" військовий номерний знак НОМЕР_1 не був застрахований відповідачем відповідно до вимог Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

22.02.2018 водій ОСОБА_2 подано до МТСБУ повідомлення про ДТП.

22.02.2018 власник автомобіля марки "Фіат Добло" державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 звернулась із заявою щодо здійснення відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті ДТП відповідно до статті 35 та п.41.1 ст.41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (а.с. 9).

У відповідності до звіту №SOS - 180305-2658846 від 11.03.2018 оцінки вартості матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля марки "Фіат Добло" державний номерний знак НОМЕР_2 , виконаного суб`єктом оціночної діяльності ФОП Богомоловим В. Є. , вартість (розмір) матеріального збитку завданого власнику вищевказаного автомобіля, становить 140543,24 грн.

Враховуючи, що ринкова вартість транспортного засобу автомобіля марки "Фіат Добло" державний номерний знак НОМЕР_2 до ДТП складала 140543,24 грн, вартість у пошкодженому стані - 70000,00 грн. відділом експертиз Моторного (транспортного) страхового бюро України визначено розмір регламентної виплати у сумі 70543,24 грн (різниця між вартістю до та після ДТП), про що складено розрахунок від 03.03.2018. (а.с. 17-18)

06 вересня 2018 року Моторним (транспортним) страховим бюро України видано наказ №8382 "Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_3 ", яким відповідно до статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.04 №1961-IV, з урахуванням довідки №1 від 30.08.2018 про розмір відшкодування шкоди та документів наданих по справі МТСБУ, фінансовому управлінню наказано сплатити ОСОБА_3 70543,24 грн за шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 16).

Платіжним дорученням від 07.09.2018 №993098 МТСБУ на підставі наказу від 06.09.2018 №8382 перерахувало на рахунок ОСОБА_3 суму у розмірі 70543,24 грн. (а.с.20).

Спеціальним Законом, який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до п.п. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до пунктів 34.1, 34.2 статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Положеннями абзаців 1-2 п. 39.1. ст. 39 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

Відповідно до п. 39.2.1 ст. 39 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 40.3. ст. 40 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у ст. 41 цього Закону.

Підпунктом а) п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з пп. 38.2.1. п. 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п. 13.1 ст. 13 цього Закону.

Відповідно до пп. 13.1 ст. 13 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Органами, які здійснюють управління військовим майном згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України як центральний орган управління ЗСУ здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами ЗСУ, зокрема у разі їх розформування.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами ЗСУ на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до ЗСУ і закріплення його за військовою частиною ЗСУ воно набуває статусу військового майна.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно (зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси), закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі також - ЗСУ).

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" майно, закріплене за військовими частинами ЗСУ, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Відповідно до статті 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" за шкоду і збитки, заподіяні правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб`єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Враховуючи те, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 05.06.2018 року у справі №243/10982/15-ц.

За загальними правилом закріпленим у ч. 2 ст. 1187 Цивільного Кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

За приписами ст. 1187 Цивільного Кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно із ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Під джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо) (Аналогічна правова позиція викладена в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 № 6).

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що МТСБУ, в контексті правовідносин, які склались в даній справі, наділений правом подати регресний позов до власника чи водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Суд звертає увагу, що якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відповідальність покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, тобто першочерговим у визначені особи, яка несе відповідальність за завдану шкоду є власник такого джерела.

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди був працівником (військовослужбовцем) Військової частини А2777.

Отже, Військова частина А2777 є особою, що відповідальна за шкоду, заподіяну ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді, що відбулась 22.01.2018 року, а до МТСБУ, як особи, що виплатила страхове відшкодування, перейшло право зворотної вимоги (регресу), яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на викладене, враховуючи доведеність вини військовослужбовця військової частини А2777 ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, оскільки станом на час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, підтверджуючих здійснення Моторним (транспортним) страховим бюро України регламентної виплати у сумі 70543,24 грн., суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми сплаченого відшкодування у розмірі 70543,24 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, згідно платіжних доручень № 993902 від 12.10.2018 та № 904415 від 04.05.2018 позивач сплатив за послуги аварійного комісара (експерта) грошові кошти у сумі 2444,76 грн.

Відповідно до п. 40.3. ст. 40 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у ст. 41 цього Закону.

За приписами п. 41.4. ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин події, за якими може бути проведена регламентна виплата.

Враховуючи, що витрати у розмірі 2444,76 грн понесені позивачем внаслідок заподіяної у ДТП шкоди та направлені на виконання вимог закону щодо встановлення причин та обставин ДТП, суд вважає заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 2444,76 грн витрат обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач жодних доказів на спростування обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог до суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А2777 (54003, м.Миколаїв, вул.Аляуди, 3, код ЄДРПОУ 26614165) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м.Київ, Русанівський бульвар, 8; код ЄДРПОУ 21647131) суму сплаченого відшкодування в розмірі 70543,24 грн, 2441,76 грн витрат на встановлення розміру збитків та 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 02.07.2020.

Суддя О.В. Ткаченко