Рішення № 90153265, 22.06.2020, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/945/20

провадження у справі № 2/0285/511/20

22 червня 2020 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої - судді Михайловської А.В.

за участі секретаря судового засідання Ковальової З.С.,

сторони у справі: позивач - ОСОБА_1 , представник - ОСОБА_2 ,

відповідач - Чижівська сільська рада Новоград-Волинського району Житомирської області,

третя особа - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області,

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна, -

встановив:

11.03.2020 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 до Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області та просив постановити рішення, яким визнати за позивачем право власності на нежитлову будівлю (магазин) в АДРЕСА_2 .

В обґрунтування свого позову зазначає, що протягом 2018 року позивачем було самовільно перебудовано павільйон з реалізації харчових продуктів під нежитлову будівлю (магазин) по АДРЕСА_2 . На підставі рішення Чижівської сільської ради від 31.03.2017 року позивачу було передано в оренду земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі (магазин продовольчих та господарських товарів), площею 0,0215 га, строком на 49 років. 16.01.2019 року виготовлено технічний паспорт на цю будівлю (магазин). Разом з тим, за результатами звернення до Управління ДАБІ у Житомирській області були надані роз`яснення щодо порядку прийняття в експлуатацію даного приміщення. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

12.03.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні, призначено підготовче судове засідання, встановлено учасникам справи строки вчинення процесуальних дій.

21.04.2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

22.06.2020 року у судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, які просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача та представник третьої особи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши представника позивача, з`ясувавши обставини, на які представник позивача посилається як на підставу позовних вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановлено наступне.

22.04.2016 року позивач ОСОБА_1 придбав павільйон з реалізації харчових продуктів (одноповерхову тимчасову торгову точку з дерев`яного брусу, розміром 7,1 м х 4,85 м ), що розташований по АДРЕСА_2 (а.с.20).

31.03.2017 року Чижівською сільською радою передано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, загальною площею 0,0215 га, під нежитловою будівлею магазин за адресою АДРЕСА_2 строком на 49 років (а.с.15-19).

Згідно технічного паспорту на нежитлову будівлю (магазин) за адресою АДРЕСА_2 , виготовленого станом на 16.01.2019 року, загальна площа її складає 49,4 м2 (а.с.7-11).

Із висновку відділу містобудування, архітектури та будівництва Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області від 28.01.2020 року нежитлова будівля (магазин) по АДРЕСА_2 відповідає містобудівним вимогам відносно прилеглих земельних ділянок, будівель і споруд та може використовуватися за призначенням (а.с.13).

18.02.2020 року представник позивача звернувся до Управління ДАБІ у Житомирській області щодо прийняття в експлуатацію самочинно реконструйованого павільйону харчових продуктів під магазин за адресою по АДРЕСА_2 та отримав роз`яснення (а.с.22).

Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.331 ЦК України «Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації».

Згідно п.12 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами ст. 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 ЦК).

У зв`язку із цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1,2 ст.376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно положень ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка його здійснила на земельній ділянці , що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі уже під збудоване нерухоме майно.

Частиною 5 вищевказаної статті передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відтак, з урахуванням викладених вище положень нормативно-правових актів законодавець визначив спеціальний порядок набуття права власності на нерухоме майно.

За правилами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення у особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 ЦК України.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-688цс15.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Самочинне будівництво є порушенням установлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об`єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що є порушенням прав територіальної громади, а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об`єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки.

Враховуючи те, що новостворене позивачем нерухоме майно, а саме нежитлова будівля збудована без будь-яких дозволів на будівництво, без проекту та погодження забудови з відповідними службами, воно є самочинним будівництвом, а тому у позивача не виникає право власності на це нерухоме майно.

Висновок відділу містобудування, архітектури та будівництва Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області від 28.01.2020 року про те, що нежитлова будівля (магазин) по АДРЕСА_2 відповідає містобудівним вимогам відносно прилеглих земельних ділянок, будівель і споруд та може використовуватися за призначенням не є достатніми підставами для визнання за позивачем право власності на самочинне будівництво.

Більше того, відповідно до пункту 17 Договору оренди землі, укладеного між сторонами справи 31.03.2017 року, на підставі якого позивачу була передана у користування земельна ділянка за адресою по АДРЕСА_2 , забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Відповідно до підп. 1 п."б" ч.1 ст.31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів є делегованими державою повноваженнями.

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких даних щодо звернення позивача до вказаного органу місцевого самоврядування з питанням про прийняття до експлуатації спірної будівлі, а також про відмову цього органу в його вирішенні.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту положень ст. 328 ЦК України набуття права власності передбачає дотримання певної процедури, з якою закон пов`язує виникнення у особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, а також з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України, а ст. 331 ЦК України не передбачено такий спосіб захисту прав, як визнання права власності на новостворене майно шляхом ухвалення судового рішення, тому у задоволенні позову суд відмовляє.

Керуючись ст. 200, 206, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Чижівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_3

відповідач - Чижівська сільська рада Новоград-Волинського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04344133, місцезнаходження - вул. Шевченка, 9, с. Чижівка,. Новоград-Волинський район, Житомирська область);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області ( місцезнаходження - майдан Корольова, 12, м. Житомир ).

Дата складення повного судового рішення - 02.07.2020 року.

Головуюча А.В.Михайловська