Рішення № 90152476, 30.06.2020, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/142/20

№ провадження 2/196/323/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року смт Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої - судді Гудим О.М.,

за участю секретаря - Шевченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Царичанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "БАНК ФОРВАРД", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася із позовом до Акціонерного товариства "БАНК ФОРВАРД", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 20 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. було вчинено виконавчий напис за кредитним договором №99503343 від 29.08.2012 року, згідно якого стягнуто з неї на користь АТ "БАНК ФОРВАРД" 25229 грн. 08 коп. з урахуванням:

- заборгованості за сумуою кредиту 23358,35 грн.;

- заборгованості за процентами - 1020,73 грн.;

- плата за пропуск мінімальних платежів становить - 0,00 грн.;

- витрати за вчинення нотаріального напису - 850 грн.

Виконавчий напис набрав чинності з дня його вчинення, тобто з 20 вересня 2019 року.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Київ - Павелків Тетяною Леонідівною відкрито виконавче провадження за №60455513 про стягнення з неї вищевказаної суми.

Вважає дії приватного нотаріуса по вчиненню виконавчого напису незаконними, а сам виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню у зв`язку із наступним.

Відповідно до ст.87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції 22.02.2012 №296/5 та зареєстрований у Мін`юсті 22.02.2012 за №282/20595, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно з п.1.1, п.1.2 Глави 16 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень — письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (пп.2.3 п.2 гл.16 розд.ІІ порядку).

Крім того, у пп.3.2, 3.5 п.3 гл.16 розд.ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМ від 29.06.99 №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному переліку. Цей перелік не передбачає інших умов учинення виконавчих написів нотаріусами, ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» і Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.

Відповідно до ст.89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Згідно з пунктом 283 Інтсрукції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Пунктом 286 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити чи надано на обгрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог п.283 Інтсрукції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яким встановлено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Письмової вимоги про усунення нібито вчинених нею порушень від нотаріуса вона не отримувала.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» №2 від 31.01.1992 року при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення. Сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такої.

У даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив вимоги Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до Заяви №99503343 від 28.08.2012 року вона отримала у банку "Русский Стандарт" кредит у сумі 3978 грн. 92 коп.

Ставка по Кредиту: 0,01% річних.

Загальна сума відсотків по Кредиту: 0,54 грн.

Комісійна винагорода за РО щомісячно 79,58 грн.

Строк кредиту: 730 днів, з 29.08.2012 року по 28.08.2014 року.

Комісійна винагорода за надання Кредиту 0,00 грн.

Інших платежів за користування кредитом не передбачено.

Протягом 2012-2014 р.р. вона у повному обсязі погасила кредит банку "Русский Стандарт", жодних претензій будь-якого характеру банк до неї не мав та не має. На підставі яких документів приватний нотаріус Незнайко Є.В. стягнув з неї 25229 грн. 08 коп. на користь банку невідомо.

При цьому, ніякого кредитного договору №99503343 як вказано у виконавчому написі нотаріуса, 29 серпня 2012 року, вона не укладала.

Дійсно вона підписувала заяву №99503343, проте це було 28 серпня 2012 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 328, 1223, 1268 ЦК України, прохає визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 5903, вчинений приватним нотаріусом Кивїського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. 20.09.2019 року щодо стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 25229 грн. 08 коп., та стягнути з відповідача на її користь понесені нею витрати по сплаті судового збору.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надіславши до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача Акціонерного товариства "БАНК ФОРВАРД" в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був сповіщений про день, час та місце розгляду справи в суді, заяви про причину неявки чи про відкладення розгляду справи до суду не надіслав. Відзиву на позов не подав.

Треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. та приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Павелків Т.Л. в підготовче засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи в суді.

Суд, перевіривши матеріали справи, вивчивши всі надані по справі докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за слідуючих підстав.

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Аналогічні положення містяться у ст.ст. 15, 16 ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що 20 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. на підставі статей 87-91 Закону України "Про нотаріат" та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, вчинено виконавчий напис нотаріуса серії НОА 761615, зареєстрований в реєстрі за №59031, щодо стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за Кредитним договором №99503343 від 29.08.2012 року, укладеним нею із ПАТ "Банк Руский Стандарт", правонаступником якого є АТ "БАНК ФОРВАРД", строк платежу по Кредитному договору насттав, Божником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 04.11.2017 року по 04.12.2017 року. Сума повної заборгованості, яка підлягає стягненню з боржника, становить 25229,08 грн., в тому числі:

- заборгованість за сумою кредиту становить 23358,35 грн.;

- заборгованість за процентами становить 1020,73 грн.;

- плата за пропуск мінімальних платежів становить 0 грн.;

- за вчинення виконавчого напису 850,00 грн. (а.с.5).

На підставі вищевказаного на примусовому виконанні у приватного виконавця Павелків Т.Л. перебуває виконавче провадження №60455513 з примусового виконання виконавчого напису №5903 від 20.09.2019 року, виданого приватним нотаріусом КМНО Незнайко Є.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "БАНК ФОРВАРД" заборгованості в розмірі 25229,08 грн. (а.с.4).

Як вбачається з копії нотаріальної справи по спірному виконавчому напису, направленої до суду приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., що ним вчинений виконавчий напис № 5903 від 20.09.2019 на підставі заяви АТ «БАНК ФОРВАРД», в якій зазначено, що ОСОБА_1 має заборгованість за Кредитним договором № 99503343 від 29.08.2012 року у розмірі 24379,08 грн. та 850,00 грн. за вчинення виконавчого напису. Представник банку на підтвердження підстав для стягнення боргу надав лише копію Заяви № 99503343, Заяву на відкриття поточного рахунку, графік платежів, Анкету до заяви та Опитувальник клієнта-фізичної особи, які взагалі не містять печатки Банку (а.с. 57-86).

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року із змінами та доповненнями, Постановою КМ України від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів`з наступними змінами (далі -Перелік).

Згідно з п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється главою 14 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5(далі Порядок).

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, розділом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів передбачене стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, а нотаріусу для вчинення виконавчого напису подаються нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку).

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Отже, з вищезазначеної норми Закону вбачається, що дана нотаріальна дія вчиняється лише до тих правочинів, які згідно вимог Закону вчиняються у письмові формі та підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Зазначений відповідачем Кредитний договір № 99503343 від 29.08.2012 року не був нотаріально посвідченим та зареєстрованим у реєстрі правочинів, він був укладений у простій письмовій формі. Крім того, його умовами не передбачено позасудовий спосіб стягнення заборгованості за Кредитним договором як за виконавчим написом нотаріуса.

Згідно Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого Наказом Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, у главі 16 передбачений порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів, зокрема, п.п.1.1 - для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

В свою чергу вказані дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. суперечать положенням ст.77 Закону України «Про нотаріат», та п.5.3 ч.5 гл.7 Положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, розділу 1 та 2 Переліку.

Розділом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів передбачено, що для одержання виконавчого напису з кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями додаються: а) оригінал кредитного договору, б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Натомість, відповідачем надана лише копія Заяви № 99503343, Заява на відкриття поточного рахунку, графік платежів, Анкета до заяви та Опитувальник клієнта-фізичної особи, а не оригінал Кредитного договору.

Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» від 31 січня 1992 року № 2 при вирішенні питання щодо обґрунтованості позовних вимог суди мають виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи службової особи компетенцією і порядком їх вчинення, не допускаючи при цьому потурання відхиленням від зазначеного порядку.

Розділом 2 Переліку документів передбачено, що для одержання виконавчого напису з кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Отже, однією з основних умов вчинення виконавчих написів є наявність документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника. Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути надані документи, що свідчать про визнання боржником вимог стягувача. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх.

Надана відповідачем нотаріусу Виписка з рахунка № НОМЕР_1 , відкритого в АТ "БАНК ФОРВАРД" 03.12.2012 року на ім`я ОСОБА_1 , не може підтверджувати існування заборгованості, оскільки не є касовим документом та документом первинного бухгалтерського обліку відповідно до ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Даний розрахунок заборгованості не містить інформації щодо часу, дати, суми, місця, ПІБ платника, призначення платежу, дебет/кредит, яка повинна міститись у виписці за рахунком, а є лише односторонніми та одноособовими нарахуваннями Банком суми заборгованості за певний період.

Окрім цього, даний розрахунок заборгованості не містить інформації щодо розміру отриманих позивачем кредитних коштів (коли саме, яким чином та в якому розмірі вони були надані), не містить інформації щодо погашення заборгованості (коли саме, ким, яким чином та в якому розмірі були надані грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом).

На переконання суду, надані відповідачем нотаріусу документи не підтверджують безспірності заборгованості боржника перед стягувачем.

При цьому, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

Суд вважає, що оскаржуваний позивачем виконавчий напис вчинено нотаріусом з порушенням зазначених вище умов.

Також, відповідач не надав нотаріусу доказів отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень, що позбавило останнього права заперечити проти вчинення виконавчого напису та подати нотаріусу докази на підтвердження своїх заперечень.

Пунктом 2.3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодержателя. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Позивач заперечує проти отримання ним письмових повідомлень від відповідача про наявність заборгованості за Кредитним договором №99503343 від 29.08.2012 року, а відповідач не надав нотаріусу доказів отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень, що позбавило останнього права заперечити проти вчинення виконавчого напису та подати нотаріусу докази на підтвердження своїх заперечень.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Також, нотаріус не з`ясував чи не пропущено банком строк позовної давності, не встановив коли було здійснено останню оплату по кредиту. Період стягнення у виконавчому написі зазначено з 04.11.2017 року по 04.12.2017 року, проте суд дослідивши заяву від банка до нотаріуса за вих. № 1/1/1-1054/1/176 від 20.08.2019 року дійшов висновку про те, що з виписки по рахунку позивача наданої банком не можливо зрозуміти, чи робилися якісь взагалі платежі на виконання умов договору, коли саме робилися, яким шляхом, ким саме, а тому суд, не може брати до уваги вказанувиписку, оскільки з неї не можливо визначити чи збіг строк позовної давності.

Таким чином, нотаріус при вчиненні напису не лише не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, а також і щодо дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст.88 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції та п.1 Переліку.

Крім цього, слід зазначити, що саме 28 серпня 2012 року між позивачем та ПАТ «Банк Руский Стандарт» була підписана заява, на підставі якої і було укладено кредитний договір №99503343, а не 29 серпня 2012 року як це вказано у виконавчому написі та заяві відповідача про вчинення виконавчого напису.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства, отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 59 Конституції України визначено, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною 2 статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 правнича допомога надавалася адвокатом Скопіч А.В. (а.с.13).

На підтвердження витрат на правничу допомогу суду надані лише копія Свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю (а.с.13) та квитанцію до прибуткового касового ордеру №б/н від 30.01.2020 року на суму 500 грн. (а.с.14).

Пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються - на відповідача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статі 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Проте, в даному випадку ні відповідачем ОСОБА_1 , ні її представником адвокатом Скопіч А.В. на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу не надано суду договір про надання правової допомоги, розрахунок послуг адвоката та документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку на суму 500 грн.

Суд вважає, що наявні в матеріалах справи Свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю та квитанція до прибуткового касового ордеру №б/н від 30.01.2020 року не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на викладене суд вважає що надані відповідачем Свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю та квитанція до прибуткового касового ордеру №б/н від 30.01.2020 року не можуть бути належними доказам витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, тому у стягненні з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомгу слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті позивачем судового збору за пред`явлення даного позову до суду повинні бути покладені на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "БАНК ФОРВАРД", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №5903, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгеном Вікторовичем, 20.09.2019 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» суму повної заборгованості за кредитним договором №99503343 від 29.08.2012 року в сумі 25229,08 грн. за період з 04.11.2017 року по 04.12.2017 року.

Стягнути з Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» (01032, м.Київ, вул.Саксаганська, 105, ідентифікаційний код 34186061) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2020 року у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса №5903, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгеном Вікторовичем 20 вересня 2019 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» суму повної заборгованості за кредитним договором №99503343 від 29.08.2012 року в сумі 25229,08 грн. за період з 04.11.2017 року по 04.12.2017 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.

Головуюча: О.М.ГУДИМ