Рішення № 90150751, 02.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2020Справа № 910/10497/19

За позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Донецька область, м. Авдіївка

до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ

про стягнення 17 236,95 грн, -

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.08.2019 року Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) суми штрафу в розмірі 17 236,95 грн, посилаючись на те, що відповідачем порушено строки доставки вантажів залізницею.

Ухвалою від 12.08.2019 року суддею Алєєвою І.В. справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

13.09.2019 через Канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Також, 13.09.2019 року до суду від відповідача надійшла заява про зменшення штрафних санкцій до 5% від обгрунтованої суми, яка обгрунтована тим, що мінімальний рівень прибутковості змушує АТ «Укрзалізниця» працювати в режимі жорсткої економії використання паливно-енергетичних ресурсів, товарно-матеріальних цінностей та забезпечувати своєчасну виплату заробітної плати працівникам і сплату обов`язкових платежів до державного та місцевих бюджетів.

Ухвалою від 23.09.2019 року суддею Алєєвою І.В. заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено, призначено судове засідання для розгляду справи № 910/10497/19 за правилами загального позовного провадження на 28.10.2019 року.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Латко І.О. у зв`язку з лікарняним судді Алєєвої І.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/10497/19.

В результаті повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи №910/10497/19 були передані судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 справу №910/10497/19 прийнято до розгляду суддею Морозовим С.М. та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.02.2020.

21.01.2020 року відповідачем подано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що на дату подачі позовної заячви від 30.07.2019 №11/10/92, строк на розгляд претензії від 30.01.2019 року №11/08/30 і надання відповідачем відповіді на неї не сплив. Таким чином, позивачем не дотримано претензійного порядку.

В підготовчому засіданні 04.02.2020 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 24.03.2020.

05.02.2020 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він викладає аналогічну позицію, яка зазначена у письмових пояснення, поданих до суду 21.01.2020 року.

20.02.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив на позов, в якій вказав, що вантаж, який прямував за накладною вказаною у позові, відповідачем був доставлений отримувачу вже після закінчення встановленого терміну доставки, про що свідчить календарний штемпель видачі вантажу у графі 27 залізничної накладної. Щодо претензійного порядку позивачем зазначено, що станом на момент розгляду даної справи відповідач вже зобов`язаний був повідомити позивача про повне або часткове відхилення його претензії, а тому право позивача на стягнення штрафу настало.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 в порядку ст. ст. 120-121 ГПК України сторін було повідомлено про відкладення підготовчого засідання до 19.05.2020.

В підготовче засідання 19.05.2020 позивач не з`явився. Ухвалою від 19.05.2020 року підготовче провадження було закрито, а справу призначено до судовго розгляду по суті на 23.06.2020 року

В судове засідання 23.06.2020 року сторони не з`явились.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання 23.06.2020 року представників учасників справи, розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому, згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2018 року зі станції Авдіївка на адресу отримувача СВС с.р.о. Вояни 07672, Словацька республіка - 7672 для фірми Деза, а.с., станція призначення: Вояни Словацька республіка ЖСР, пограничні станції переходів: 381104 Ужгород (експ. ЖСР) 168708 Матьовце (експ. ЖСР), згідно накладної СМГС №52848991 було відправлено вантаж у вагоні (цистерні) №51256055.

03.12.2018 року, відповідно до відмітки в гр. 34 накладної «відмітки про слідуваннчя погнраничних станцій» зазначений вагон прибув на станцію Ужгород. Відповідно до вказаної відмітки вагон переданий на станцію Матьовце 05.12.2018 року та прибув на станцію призначення Вояни ЖСР, був пререданий отримувачу СВС с.р.о. Вояни 07672, Словацька республіка - 7672 для фірми Деза, а.с. - 05.12.2018 року, про що в накладній в графі 27 проставлений календарний штемпель станції Вояни про прибуття.

За твердженням позивача, вантаж за залізничною накладною №52848991 був відправлений 15.11.2018 року зі станції Авдіївка та прибув на станцію призначення через 20 діб, а саме 05.12.2018 року. Відстань перевезення зазначається у графі 38 накладної, отже сскладає УЗ-1591 км + ЖСР - 10 км = 1601 кв. Термін доставки вантажу складає 10 діб. Фактично вантаж доставляється залізницею (загальний термін доставки) 20 діб. Отже термін доставки вантажу за договором перевезення-накладною №52848991, не дотриманий залізницею (договірним перевізником), загальний темін доставки вантажу складає - 20 діб, перевищення терміну доставки вантажу 10 діб. Днем укладення договору перевезення №52848991 вважається - 15.11.2018 року. Термін доставки вантажу розпочинається з 16.11.2018 року. Термін доставки вантажу - 10 діб, згідно розрахунку: 1601/200=8,01=9 діб + 1(1 доба на операції, пов`язані з відправленням вантажу). Таким чином, як вказує позивач, термін доставки вантажу складає 17 236,95 грн.

31.01.2019 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №11/08/30.

Відповідачем не здійснено відшкодування позивачу суми штрафу, у зв`язку з чим останній 01.08.2019 року звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до параграфів 2, 3 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 року зі змінами та доповненнями (далі - Угода), згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, та яка є частиною національного законодавства України, строк доставки вантажу визначається виходячи з наступних норм: для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км; для інших відправлень - 1 доба на кожні розпочаті 200 км. Строк доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу.

За умовами параграфів 5, 7 цієї статті Угоди перебіг строку доставки вантажу розпочинається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповна доба вважається повною.

Строк доставки вважається дотриманим, якщо вантаж прибув на станцію призначення до спливу строку доставки і перевізник повідомив отримувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу в розпорядження отримувача. Порядок повідомлення отримувача визначається національним законодавством, що діє в місці видачі вантажу.

Враховуючи те, що днем фактичного укладення між сторонами договору перевезення є 15.11.2018, термін доставки вантажу розпочався 16.11.2018 та складав 10 діб, що розрахований шляхом ділення загальної відстані доставки вантажу - 1601 км на кожні розпочаті 200 км та додавання однієї доби на операції, пов`язані з відправленням вантажу.

Наведений товар був переданий отримувачу СВС с.р.о. Вояни 07672, Словацька республіка, для фірми Деза, а. с. - 05.12.2018, про що у графі 27 зазначеної накладної був проставлений відповідний календарний штемпель станції Вояни про прибуття.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із претензією від 31.01.2019 №11/08/30, в якій просив відповідача розглянути вказану претензію та перерахувати на рахунок позивача відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки в розмірі 17 543,01 грн.

З матеріалів справи вбачається, що наведена претензія була прийнята до розгляду відповідачем 14.01.2019, про що також зазначається у відзиві, проте відповіді на вказану претензію позивач на час звернення останнього до Господарського суду міста Києва з даним позовом так і не отримав.

Як передбачено приписами статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Так, за змістом статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Згідно з частиною 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут), останній визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 4 Статуту передбачено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Як встановлено судом, перевезення вантажу у вагоні №51256055 УЗ за накладною №52848991 здійснювалось у міжнародному сполученні, а саме зі станції Авдіївка (Україна) до станції призначення: Вояни (Словацька республіка).

Таким чином, оскільки перевезення вантажу у вагоні №51256055 УЗ за цією накладною здійснювалось у міжнародному сполученні, правовідносини сторін регулюються відповідними угодами про залізничні міжнародні сполучення.

Відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до частини 6 статті 315 Господарського кодексу України щодо спорів, пов`язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред`явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із претензією від 31.01.2019 №11/08/30, в якій просив відповідача розглянути вказану претензію та перерахувати на рахунок позивача відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки в розмірі 17 236,95 грн.

З матеріалів справи вбачається, що зазначена претензія була прийнята до розгляду відповідачем 06.02.2019 року, що підтверджується, зокрема, відомостями, викладеними відповідачем у його відзиві (письмових паоясненнях) на позовну заяву.

Відповідно до ст. 45 Угоди якщо перевізником не був дотриманий термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 Угоди, перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.

Відповідно до ст. 46 Угоди претензійні вимоги, що випливають із договору міжнародного залізничного вантажного перевезення розглядаються перевізником протягом 180 днів з дня її отримання.

Відповідно до ст. 47 Угоди позов може бути пред`явлено тільки після пред`явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред`явлена претензію. Право пред`явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред`явити претензію перевізнику.

Як вбачається з матеріалів справи, після пред`явлення позивачем відповідачу претензії 31.01.2019 року, вона була прийнята в роботу відповідачем 06.02.2019 року.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся із позовом у даній справі 01.08.2019, про що свідчить відмітка на поштовому конверті, адресованому суду.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, позивач передчасно звернувся до суду з даним позовом, а саме до моменту спливу шестимісячного строку, передбаченого Угодою, що дає підстави для відмови у задоволенні позову.

За таких підстав, враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення штрафу у розмірі 17 236,95 грн задоволенню не підлягають.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та з огляду на відмову у задоволенні позову, судовий збір в розмірі 1 921,00 грн, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Залишити за Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 1 921,00 грн.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов