Рішення № 9014678, 11.03.2010, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 2-385/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2010 року. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого-судді Бондаренко Н.В.

при секретарі Лозовицькій Ю.В.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Здолбунівське АТП-1761” про видачу трудової книжки, проведення розрахунку та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та трудової книжки при звільненні,

в с т а н о в и в :

В поданій позовній заяві позивач зазначає, що він з 1989р. постійно працював водієм у Здолбунівському АТП-1761” 01.11.1994р. його було звільнено за скороченням штату. Всупереч вимог трудового законодавства відповідач не видав йому у день звільнення належно оформлену трудову книжку та не провів повного розрахунку: йому не виплачена заробітна плата, вихідна допомога та компенсація за невикористану відпустку. Він неодноразово звертався до відповідача про врегулювання даного спору, однак йому у задоволенні вимог відмовлено. У зв’язку з цими порушеннями, відповідачем допущено його вимушений прогул. Він втратив заробіток, оскільки на протязі 16 років не міг працевлаштуватися з вини відповідача. Просить повернути йому трудову книжку та стягнути з відповідача на його користь за період з листопада 1994р. по 01.01.2010р. 37847грн. середньомісячного заробітку за весь час затримки видачі трудової книжки та розрахунку при звільненні, заборговану зарплату в розмірі 4,02грн.; 6,68грн. компенсації за невикористану щорічну відпустку; 4,02грн. вихідної допомоги;50 гривень витрат за надання правової допомоги.

ОСОБА_1 свій позов підтримав в повному об’ємі і просить його задовольнити. Доповнив, що він дійсно двічі відмовлявся отримувати свою трудову книжку. Вперше, через те, що в Млинівський районий суд він її не подавав, а тому підстав її там отримувати в нього не було. В прокуратурі Здолбунівського району він відмовився вдруге її отримувати, оскільки в ній відсутні записи щодо його роботи та звільнення та там не було журналу, в якому б він зміг розписатися про її отримання і вважає, що це було провокацією щодо нього.

Постановою Господарського суду від 05.11.2009р. ВАТ „Здолбунівське АТП-1761” визнано банкрутом, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2 Представник відповідача, арбітражний керуючий ОСОБА_2 повторно не з’явився. В поданій до суду заяві просить справу розглянути у його відсутності.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із таких підстав.

Відповідно до ст. 10,11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичної особи, поданим ним відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач з 01.02.1989р. по 01.11.1994р.(а.с.41,71,73,74) перебував у трудових відносинах з Здолбунівським АТП-1761. В подальшому його правонаступником стало ВАТ „Здолбунівське АТП-1761”.

Відповідно до ст.47 КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України№58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 трудова книжка видається працівнику в день звільнення під його розписку в особистій картці і книзі обліку трудових книжок підприємства. Якщо в останній робочий день працівник на роботі відсутній, власник чи уповноважений ним орган направляє йому поштове повідомлення про необхідність одержати трудову книжку. Якщо трудова книжка своєчасно працівником не одержана, то вона зберігається у відділі кадрів підприємства протягом двох років окремо від трудових книжок працівників, а по закінченні цього строку зберігається в архіві підприємства протягом 50років.

Відповідно до ч. 4 ст. 235 КЗпП України в разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, для застосування цієї норми права необхідно наявність двох умов:

-   затримки у видачі трудової книжки;

-   наявність вини власника або уповноваженого ним органу.

Із довідки Здолбунівського АТП-1761 від 05.04.1995р. №255 вбачається, що 03.11.1994р. ОСОБА_1 роботодавцем було направлено повідомлення з’явитися за трудовою книжкою у зв’язку із звільненням(а.с.48).

Із матеріалів справи вбачається, що 14.02.1995р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Здолбунівського АТП-1761 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Рішенням Млинівського районного суду від 23.05.1995р. у задоволенні позовних вимог відмовлено, у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду. Ухвалою Рівненського обласного суду від 03.07.1995р. дане рішення залишено без змін(а.с.16-18). Під час розгляду даної цивільної справи Млинівським районним судом було витребувано у Здолбунівського АТП-1761 трудову книжку ОСОБА_1 та приєднано до матеріалів справи як речовий доказ.

В травні 2008р. прокуратурою Здолбунівського району в інтересах ОСОБА_1 був пред’явлений позов в суд до ВАТ „Здолбунівське АТП-1761” про зобов’язання повернути трудову книжку. 28.08.2006р. ОСОБА_3 відмовився отримати у Млинівському районному суді свою трудову книжку, про що свідчить акт(а.с.19) та пояснення позивача. 27.08.2008р. трудова книжка ОСОБА_1 надіслана ВАТ „Здолбунівське АТП-1761” за заявою останнього.(а.с.20) 09.09.2008р. ухвалою Млинівського районного суду заява прокурора про повернення трудової книжки залишена без розгляду, в зв’язку з тим, що ОСОБА_1, в інтересах якого було заявлено позов не підтримав заявлених вимог.(а.с.53).

24.09.2008р. директор ВАТ „Здолбунівське АТП-1761” надсилав позивачу повідомлення з проханням з’явитися за трудовою книжкою на підприємство. 02.10.08р. надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_1 по місцю проживання тимчасово відсутній. 05.11.08р. на ім’я позивача направлено повторне повідомлення, однак надійшло повідомлення про те, що одержувач по місцю проживання відсутній(а.с.59-60,63). В кабінеті помічника прокурора Здолбунівського району 29.12.2008р. ОСОБА_1 від отримання трудової книжки від керівника ВАТ „Здолбунівське АТП-1761” ОСОБА_4 відмовився, про що складено акт(а.с.67,68). Дана обставина позивачем не оспорюється.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що керівництво ВАТ „Здолбунівське АТП-1761” порушень законодавства про працю щодо видачі трудової книжки ОСОБА_1 не допустило, вини відповідача у затримці видачі трудової книжки позивачу немає, а тому підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки відсутні.

Із зібраних судом вищезазначених доказів та пояснень позивача вбачається, що трудова книжка ОСОБА_1 знаходиться у ВАТ „Здолбунівське АТП-1761”.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, об'єктом права особи та її власністю, захист якої гарантується законом.

На підставі наведеного, суд вважає що вона підлягає поверненню відповідачем її власнику, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Позивачем не представлено, а судом в процесі розгляду справи не здобуто доказів того, що із ОСОБА_1 роботодавець не провів повного розрахунку при звільненні, а саме, що йому не виплачена заробітна плата за жовтень 1994р.в розмірі 4,02грн., вихідна допомога в сумі 4,02грн. та компенсація за невикористану відпустку в сумі 6,68грн. Наданий ним лист(а.с.5) не є належним доказом по справі в частині цих позовних вимог, оскільки він не містить печатки, штампу та підпису посадової особи підприємства, що його видала. Із матеріалів справи вбачається, що згідно звіту Здолбунівського АТП-1761 до Пенсійного Фонду Здолбунівського району, станом на 01.04.1996р. заборгованість по невиплаченій заробітній платі за лютий місяць 1996р. відсутня(а.с.50). Позовні вимоги в частині стягнення заборгованої зарплати в розмірі 4,02грн., 6,68грн. компенсації за невикористану щорічну відпустку, 4,02грн. вихідної допомоги є безпідставними і задоволенню не підлягають. Крім цього, на момент звільнення позивача з роботи, тобто станом на 01.11.1994р. діяла норма ч.1 ст.233 КЗпП України, відповідно до якої працівник міг звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого права. В зв’язку з цим, суд вважає, що позивачем ще й пропущений строк для звернення до суду із даними вимогами.

На підставі ст.117 КЗпП України відсутні підстави і для задоволення позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.79,84,88 ЦПК витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката, або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Позивач надав суду довідку(а.с.6) відповідно до якої ОСОБА_1 вніс гонорар за надання йому правової допомоги в розмірі 50грн. Відповідно до постанови КМ від 27 квітня 2006 р. N 590 компенсація витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні на користь якої ухвалено рішення в розмірі, що не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Мінімальна заробітна плата з 01.01.2010р. становить 869грн.40% від неї-347.60грн.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення витрат, пов’язані з оплатою правової допомоги в сумі 50грн. підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,131,212,213,215,224-226 ЦПК України, ст.47,48,116,117, 235 КЗпП України, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України№58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 суд , -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Зобов’язати ВАТ „Здолбунівське АТП-1671” в особі арбітражного керуючого ОСОБА_2 видати ОСОБА_1 трудову книжку, заведену 16.08.1959р. на ім’я останнього.

Стягнути з ВАТ „Здолбунівське АТП-1671” на користь ОСОБА_1

50(п’ятдесят)грн. понесених ним витрат за надання йому правової допомоги адвокатом.

Стягнути з ВАТ „Здолбунівське АТП-1671” на користь держави 8(вісім)грн.50коп. державного мита.

Стягнути з ВАТ „Здолбунівське АТП-1671” 37(тридцять сім)грн. витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, які необхідно внести на р/р 31214259700171 УДК в Рівнен. обл., МФО 833017 код ЗКПО 22586360.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Здолбунівський районний суд протягом 20днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Здолбунівського районного суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ :