Рішення № 90146043, 23.06.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1795/20

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду К.М. Притула, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в порядку письмового провадження справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області, в якому просить:

- зарахувати у рахунок майбутніх платежів на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування помилково сплачених у бюджетний платіж коштів у сумі 5294 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області;

- стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області;

- встановити судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративній справі відповідно ст.ст.382 та 287 КАС України;

- зобов`язати відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України (далі -ВАСУ) №3 від 13.03.2017 та інформаційного листа ВАСУ №28/12/13-13 Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що ним помилково сплачено суму ЄСВ за 2015 рік, що не свідчить про наявність у податкового органу права на застосування штрафу за невчасну сплату ЄСВ та нарахування пені за час прострочи, оскільки факт звільнення осіб, які досягли пенсійного віку та отримають пенсію, від обов`язку сплачувати ЄСВ з імовірності помилкової сплати останнім ЄСВ.

Ухвалою від 09 червня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до розгляду на 23 червня 2020 року.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи вказаний відзив вказує, що помилково сплачені кошти зараховані в рахунок заборгованості при подачі ЄСВ за 2015 рік, а скасоване рішення не дає підстав для коригування звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання відповідно до ст. 229 КАС України не здійснювалося, та керуючись приписами п. 10 ч. 1 ст. 4 та ч. 9 ст. 205 КАС України судом вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріли справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , зареєстрований в ЄДР як фізична особа-підприємець з 10.07.1997, про що свідчить витяг з реєстру від 20.10.2016.

З 01.01.2013 являється платником податку за спрощеною системою оподаткування, що підтверджено витягом № 1411233400583 з реєстру платників єдиного податку від 16.09.2014.

Відповідно до пенсійного посвідчення серія ААЇ № 655687 від 11.05.2018 та довідки № 336 від 08.08.2019 Кропивницького відділу обслуговування громадян № 1 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФ України у Кіровоградській області Лихолап Володимир Борисович перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» з 21.03.2014.

01.04.2014 позивачем було подано до Кіровоградської ОДПІ заяву про звільнення його від сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ) у зв`язку з досягнення ним 20.03.2014 пенсійного віку та поданням до Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області документів на призначення пенсії за віком.

06.01.2016 позивачем було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік, в якому відображено нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування, в розмірі 5293,88 грн. (а.с. 17-18).

В подальшому, 06.11.2018 позивачем помилково сплачено бюджетний платіж у сумі 5294 грн. єдиного соціального внеску для ФОП.

24.07.2019 Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області прийнято Рішення № 0020195208 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно якого відповідач вимагає сплатити ОСОБА_1 штраф у розмірі 20% від суми недоїмки, що склала 1055,51 грн. та пеню у розмірі 0,1% від суми недоїмки - 5282,81 грн. (а.с. 20).

Позивач, не погоджуючись із даним рішенням, звернувся до суду.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справі 340/1997/19, залишеного в силі постановою Третього апеляційного адміністративного суду 18 грудня 2019 року, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення – задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення № 0020195208 від 24.07.2019 Головного управління ДФС у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

У вказаному рішенні зроблено висновок, що подання звітності по ЄСВ не є передбаченою законом умовою для вказаної категорії осіб, а сам звіт має бути врахований контролюючим органом лише при наявності заяви про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та укладення відповідного договору, яка позивачем не подавалась.

Листом від 12.03.2020 року та листом від 16.04.2020 року , Відповідач у відповідь на заяву Позивача про повернення понесених витрат по сплаті судового збору, витрат на правову допомогу та повернення помилково сплаченого ЄСВ повідомив, що помилково сплачений внесок зараховано в рахунок погашення заборгованості, яка виникла в результаті самостійно поданого звіту по ЄСВ за 2015 рік, а рішенням суду по справі 340/1997/19 від 17.09.2020 року не передбачено повернення помилково сплаченого ЄСВ (а.с.29-33).

Не погодившись із вказаною позицією, позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із цим позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - в редакції, що діяла в звітному періоді).

За пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У відповідності до частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аргументуючи вищевикладене, суд зазначає, що фізичні особи-підприємці, звільняються від сплати єдиного внеску за себе за умови, якщо вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу з часу досягнення ними віку, з якого призначається пенсія за віком, або за умови, якщо вони є інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу - з моменту настання вказаних обставин.

Так, принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - в редакції, що діяла в звітному періоді).

Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними, зокрема, 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , досягнув пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 20.03.2014 отримує пенсію за віком.

Згідно з частиною першою статті 24 Конституції України, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Отже, обмеження визначення позивача, як пенсіонера, за рахунок визначення терміну з Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», можливе лише в межах саме зазначеного Закону, натомість, норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» такого обмеження не містять.

При цьому, в редакції частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яка діє на момент розгляду справи, законодавець усунув правову колізію, зазначивши, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, станом на момент розгляду справи зазначена частина четверта статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачає звільнення особи від сплати за себе єдиного внеску за умови досягнення встановленого віку.

Таким чином, у позивача настали обставини, за якими останній звільняється від сплати за себе єдиного внеску, окрім випадку його добровільної участі в системі загальнообов`язкового страхування.

Відповідно до ч.13 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наказом Міністерства Фінансів України від 16.01.2016 № 6 затверджено порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів (далі - Порядок).

Цей Порядок визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - Платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Кошти) (п.2 Порядку №6).

Відповідно до п.5 Порядку повернення Коштів здійснюється у випадках:

1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;

2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;

3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;

4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.

Повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення (далі - Заява).

В даному випадку, позивач помилково сплатив Відповідачу бюджетний платіж у сумі 5294 грн. ЄСВ для ФОП, у тому числі для спрощеної системи оподаткування.

Відмовляючи в задоволенні заяви Позивача про повернення помилково сплаченого ЄСВ, Відповідач не навів підстав та доказів для відмови в задоволені вказаної заяви.

Рішенням суду Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справі 340/1997/19 чітко встановлено, що Позивач не зобов`язаний був сплачувати ЄСВ, а тому зарахування в рахунок заборгованості по ЄСВ за 2015 рік є необґрунтованим.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Щодо вимоги встановити судовий контроль шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Положення ст.382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до положень ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з вимогами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень, разом з тим, позивачем не доведено наявність доказів, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб. За таких обставин відсутня необхідність застосування положень ст.382 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 271, 287, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55,м. Кропивницький, Кіровоградська область,25006, ЄДРПОУ 39393501) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зарахувати у рахунок майбутніх платежів на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування помилково сплачених у бюджетний платіж коштів у сумі 5294 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Під час карантину, встановленого постановою Кабінетом Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, строки на апеляційне оскарження, визначені КАС України продовжуються на строк дії карантину.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. Притула