Ухвала суду № 90146019, 02.07.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

02 липня 2020 року справа № ЗПП/320/20/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову, поданою до подання позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), в якій позивач просить суд зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 14.02.2020 №Ф-8684-56 "У" на суму 13473,90 грн. до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, заявник зазначає, що йому стало відомо про наявність відкритого виконавчого провадження №61762049 від 10.04.2020 Бучанським міським відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь держави за виконавчим документом, виданим Головним управлінням ДПС у Київській області, а саме вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 №Ф-8684-56 "У" на суму 13473,90 грн. Дану вимогу про сплату боргу (недоїмки) заявник не отримував, у зв`язку з чим був позбавлений можливості оскаржити її в досудовому порядку.

Заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви була передана для розгляду судді Кушновій А.О. 01.07.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 призначено судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову на 02 липня 2020 року о 10:30 год. Витребувано докази від позивача та відповідача.

У судове засідання, призначене на 02.07.2020, сторони не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були сповіщені належним чином.

Проте через канцелярію суду 02.07.2020 від відповідача надійшли витребувані ухвалою суду від 01.07.2020 докази.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 вирішено подальший розгляд заяви про забезпечення позову здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-3 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 № 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує принципи, що висловлені Рекомендацією №R (89)8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13 вересня 1989 року.

Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, позивач зазначає, що на даний час на підставі звернення ГУ ДПС у Київській області Бучанським міським відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження, а саме ВП №61762049 від 10.04.2020 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості перед бюджетом зі сплати ЄСВ в сумі 13473,90 грн. згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8684-56 "У" від 14.02.2020.

Вказує, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Судом встановлено, що 14.02.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8684-56 "У" про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу в сумі 13473,90 грн.

До розрахунку боргу за даною вимогою включено заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за такий період:

- ЄСВ за IV квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3 міс.);

- ЄСВ за I квартал 2019 в розмірі 2754,18 грн. (918,06 грн. х 3 міс.);

- ЄСВ за IІ квартал 2019 в розмірі 2754,18 грн. (918,06 грн. х 3 міс.);

- ЄСВ за IІІ квартал 2019 в розмірі 2754,18 грн. (918,06 грн. х 3 міс.);

- ЄСВ за IV квартал 2019 в розмірі 2754,18 грн. (918,06 грн. х 3 міс.).

10.04.2020 старшим державним виконавцем Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кушніренком Владиславом Васильовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61762049 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу в сумі 13473,90 грн. на підставі вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 №Ф-8684-56 "У". Цією ж постановою від 10.04.2020 з боржника ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 1347,39 грн.

Того ж дня 10.04.2020 старшим державним виконавцем Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кушніренком Владиславом Васильовичем винесено постанову №61762049 про арешт майна боржника ОСОБА_1 в рахунок забезпечення виконання рішення.

03.06.2020 старшим державним виконавцем Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кушніренком Владиславом Васильовичем винесено постанову №61762049 про арешт коштів боржника ОСОБА_1 .

Отже, судом встановлено, що на даний час Бучанським міським відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження ВП №61762049 здійснюється примусове виконання виконавчого документу - вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 №Ф-8684-56 "У" про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу в сумі 13473,90 грн., яку позивач має намір оскаржити до суду.

З огляду на те, що стягнення з позивача суми боргу може відбутись до прийняття рішення судом, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він планує звернутися до суду, зумовлює примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) та тягне за собою наслідки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження". Подальше вчинення державним виконавцем виконавчих дій може призвести до негативних фінансових наслідків для позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Частиною першою статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №1404 у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Відповідно до частини першої та третьої статті 68 Закону №1404 стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Пунктом 2 частини першої статті 34 Закону №1404 визначено, що державний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій виключно в разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що стягнення в примусовому порядку боргу, нарахованого Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 №Ф-8684-56 "У", правомірність винесення якої позивач має намір оскаржити до суду, може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача в разі задоволення адміністративного позову.

Позивачем обраний спосіб забезпечення позову шляхом зупинення стягнення з ОСОБА_1 заборгованості перед бюджетом зі сплати ЄСВ в сумі 13473,90 грн., згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8684-56 "У", виданої 14.02.2020 ГУ ДПС у Київській області на підставі постанови старшого державного виконавця Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кушніренка Владислава Васильовича у виконавчому провадженні ВП №61762049 від 10.04.2020, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та гарантує ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову та відповідає вимогам процесуального закону.

При цьому суд враховує, що вжиття таких заходів забезпечення як зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії (Doran v. Ireland) ЄСПЛ визначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

На підставі викладеного, дослідивши зміст заяви позивача та матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявника, необхідність надання позивачеві тимчасового захисту з метою збереження існуючого становища на період розгляду справи, у зв`язку з чим вважає за доцільне зупинити стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 №Ф-8684-56 "У" до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. Згідно з частиною 2 статті 153 цього Кодексу у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Отже правова оцінка дій та рішень відповідача підлягатиме встановленню під час судового розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Керуючись статтями 150, 151, 153, 154, 156, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву позивача - ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - задовольнити.

2. Зупинити стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 14.02.2020 №Ф-8684-56 У на суму 13473,90 грн. до набрання законної сили судовим рішенням по справі.

3. Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

4. Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Головне управління ДПС України у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул. Народного ополчення, 5а).

5. Оригінал та копію даної ухвали видати (направити) позивачу, копію ухвали направити відповідачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

6. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

7. Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - до 02 липня 2023 року.

Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складено 02.07.2020.

Суддя Кушнова А.О.