Рішення № 90145564, 19.06.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/1819/20

категорія 113040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гуріна Д.М.,

секретар судового засідання Шуляк О.Ю.,

за участю: представника позивача - Демчик Н.О.,

представника відповідача - Самчук Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

24 лютого 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом до Управління Держпраці у Житомирській області, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖИ03/ЖТ0036/97/АВ/П/ТД-ФС від 20 січня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що позивач не використовує найману працю та здійснює торгівлю парфумами у відділі самостійно, оскільки враховуючи вид її діяльності, використання найманої праці є нерентабельним. Позивачем також вказано, що ОСОБА_2 надавала їй послугу розкладки та виставки товару, торгівлі не здійснювала, у трудових відносинах з позивачем не перебувала. Позивач вважає дії відповідача щодо притягнення її до відповідальності безпідставними, оскільки допуску працівника без оформлення трудового договору не було, ОСОБА_2 у трудових відносинах з позивачем не перебувала, а виконувала роботу за договором цивільно-правового характеру від 5 січня 2020 року, що законом не заборонено, за годину виконання отримувалась винагорода 100 грн. Укладена між позивачем та гр. ОСОБА_2 угода не є трудовою, а має ознаки характерні саме для цивільно-правової угоди. Крім того, позивач посилається, що розгляд справи та прийняття оскаржуваної постанови здійснено відповідачем без дотримання пунктів 6-8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ від 17 липня 2013 року №509, оскільки повідомлення про розгляд вказаної справи позивачем взагалі не отримувалось.

Крім того, при винесенні постанови про накладення штрафу, посадовими особами відповідача не враховано, що до статті 265 Кодексу законів про працю України внесені зміни, якими за допуск працівника без оформлення з працівником трудового договору у разі фактичного виконання працівником роботи повний робочий час, та виплати заробітної плати без врахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків — у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення правопорушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно правопорушення, а до юридичних та фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої — третьої груп, застосовується попередження.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29 квітня 2020 року на 15:30 з повідомленням учасників справи.

29 квітня 2020 року від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через запровадження карантину (а.с.45-46).

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 29 квітня 2020 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті на 27 травня 2020 року на 15:30, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 29 квітня 2020 року (а.с.49).

4 травня 2020 року від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через запровадження карантину (а.с.52).

Крім того, від відповідача на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов (а.с.54-59), в якому проти заявлених вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідачем у відзиві зазначено, що підставою для проведення інспекційного відвідування став лист Попільнянської РДА Житомирської області від 8 жовтня 2019 року №1127/02-19 в якому йшлося про те, що під час чергового рейду по легалізації робочих місць у вересні 2019 року виявлено ряд порушень, які у двотижневий термін були усунуті, працівників було прийнято на роботу за трудовими договорами або оформлено, як фізичних осіб-підприємців. Довідки про результати рейду були надані раніше до Управління Держпраці. Проте на зауваження робочої групи не відреагувала лише ФОП ОСОБА_1 (продаж парфумів). Після розгляду вказаного листа було проведено захід державного контролю у вигляді інспекційного відвідування. За результатами якого встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не було оформлено трудового договору з гр. ОСОБА_2 , що стало підставою для накладення штрафу за вказане правопорушення відповідно до абзацу другого частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

26 травня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (а.с.69).

У судовому засіданні суд ухвалою від 27 травня 2020 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, відклав розгляд справи на 12 червня 2020 року на 10:00 для виклику у наступне судове засідання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та витребування від позивача додаткових документів, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 27 травня 2020 року (а.с.78-79).

У судовому засіданні суд ухвалою від 12 червня 2020 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, відклав розгляд справи на 19 червня 2020 року на 15:00 для повторного виклику у наступне судове засідання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 12 червня 2020 року (а.с.83).

У судовому засіданні 19 червня 2020 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, що зазначені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

У судовому засіданні 19 червня 2020 року представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні з посиланням на доводи, що зазначені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована, як фізична особа — підприємець 12 грудня 2018 року за №23050000000042162, основним видом діяльності якої є 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах (а.с.11). ФОП ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування з 1 січня 2019 року група оподаткування 2 (а.с.88).

14 січня 2020 року інспектором праці ОСОБА_3 був складений акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю за №ЖТ0036/97АВ (а.с.12-18). Під час інспекційного відвідування було встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 в частині фактичного допуску до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу, що призвело до порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17 червня 2015 року «Про порядок повідомлення фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу». Так, при проведенні інспекційного відвідування за фактичною адресою здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , відділ парфумів на розлив, встановлено, що на день проведення інспекційного відвідування на місці продавця працює гр. ОСОБА_2 , яка під час інспекційного відвідування здійснювала трудову функцію, а саме надавала консультацію з придбання наявного товару та асортименту та здійснювала продаж парфумів (трудову функцію було зафіксовано засобами фотофіксації) (а.с.61-62).

Згідно поданого гр. ОСОБА_2 пояснення встановлено, що ОСОБА_2 була допущена до роботи на посаду продавця парфумів у ФОП ОСОБА_1 з 10 січня 2020 року з встановленим режимом робочого часу з 10:00 до 18:00 без оформлення трудових відносин (а.с.63).

14 січня 2020 року відповідачем винесено припис №ЖТ0036/97/АВ/П, яким зобов`язано позивача усунути виявлені актом порушення із наданням відповідних доказів (а.с.18).

20 січня 2020 року Управлінням Держпраці у Житомирській області було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖИ03/ЖТ0036/97/АВ/П/ТД-ІС, згідно з вказаною постановою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 141690,00 грн на підставі абзацу другого частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, у редакції чинній на час проведення перевірки (а.с.19).

Позивач не погодився із вказаною постановою відповідача та звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 Кодексу законів про працю України).

Згідно статті 24 Кодексу законів про працю України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров`я.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі Порядок №823, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №811947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року №1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року №1986-IV, та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (пункт 1 Порядку №823).

За змістом пункту 2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 5 Порядку №823 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться з таких підстав:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту;

4) за рішенням суду;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;

6) за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДПС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної;

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці, що завершився;

- роботодавців, в яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;

8) за дорученням Прем`єр-міністра України;

9) за зверненням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

10) за запитом народного депутата;

11) у разі невиконання вимог припису.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 цього Положення, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підставою для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 став лист Попільнянської РДА Житомирської області від 8 жовтня 2019 року №1127/02-19 в якому йшлося про те, що під час чергового рейду по легалізації робочих місць у вересні 2019 року виявлено ряд порушень, які у двотижневий термін були усунуті, працівників було прийнято на роботу за трудовими договорами або оформлено, як фізичних осіб-підприємців. Довідки про результати рейду були надані раніше до Управління Держпраці. Проте на зауваження робочої групи не відреагувала лише ФОП ОСОБА_1 (продаж парфумів) (а.с.60).

Розглянувши та проаналізувавши даний лист, для перевірки фактів викладених у ньому, керівником Управління Держпраці було прийнято рішення про проведення заходу державного контролю у вигляді інспекційного відвідування відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку №823.

Направлення на проведення заходу державного контролю №20/04 було видано 8 січня 2020 року.

Як в акті так і у приписі, у відповідних графах/полях відсутні відмітки про непогодження об`єкта відвідування з проведеним заходом державного контролю та винесеним приписом, а навпаки, є запис про те, що зауваження та заперечення відсутні, що дає підстави для висновку про те, що під час підписання вказаних документів в об`єкта відвідування, який був належним чином поінформований, як про порядок проведення заходу контролю так і про час проведення такого заходу, та у нього були відсутні зауваження щодо виявленого факту порушення законодавства про працю та про обставини його вчинення.

Позивач посилається на те, що текст пояснення гр. ОСОБА_2 був записаний зі слів перевіряючих, проте жодних підтверджень чи доказів даного факту не надає. Інспекторами праці не здійснювався жодний психологічний тиск під час відбирання пояснень від працівника.

Свідок ОСОБА_3 підтвердила у судовому засіданні, що вона проводила інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за місцем провадження її підприємницької діяльності, пояснила, що придбала парфуми для себе, з метою з`ясування чи здійснюється продаж особою продукції, продаж ніяким чином не було оформлено, чек не видано. Також свідок не заперечувала щодо проведення перевірки за відсутності ФОП ОСОБА_1 однак обов`язкова присутність об`єкта під час проведення інспекційного відвідування Порядком №823 не передбачена. З пояснень гр. ОСОБА_2 було встановлено, що вона працює у ФОП ОСОБА_1 , однак без оформлення трудового договору, оскільки знаходилась на стажуванні. Режим роботи з 10:00 до 18:00.

Стосовно проходження гр. ОСОБА_2 стажування відповідач у відзиві вказав, що запис про стажування вноситься до трудової книжки працівника, крім того можливість проходження стажування передбачена для підвищення кваліфікації, професійної підготовки, перепідготовки зареєстрованих безробітних. В інших випадках роботодавець має оформити трудові відносини з працівником з першого їх дня.

У позовній заяві позивач посилається на наявність цивільно-правової угоди між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 , однак свідком ОСОБА_3 пояснено, що під час інспекційного відвідування інспектору праці не було надано жодного договору про надання послуг так само і після завершення інспекційного відвідування.

Так, відповідач у відзиві зазначає, що до матеріалів позову надано копію угоди від 5 січня 2020 року про надання послуг (а.с.20) з якої встановлено, що у ньому не зазначенло реквізити сторін, наявні лише підписи, що дає підстави для висновку про те, що даний договір був складений після завершення інспекційного відвідування та винесення відповідного припису та постанови про накладення штрафу.

При цьому обставини виконання сторонами умов цього договору не свідчать про відсутність у діях позивача порушень норм трудового законодавства у частині допущення до роботи без оформлення трудового договору.

Суд вважає, що зі сторони позивача мало місце порушення трудового законодавства, що зафіксовано в акті перевірки. Позивач використовувала найману працю без оформлення трудового договору.

Однак перевіряючи питання притягнення позивача до відповідальності суд зазначає наступне.

На час проведення перевірки - 14 січня 2020 року абзац другий частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України діяв у наступній редакції: "юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення".

2 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12 грудня 2019 року за №378-ІХ, яким абзац другий частини 2 у статті 265 замінено двома новими абзацами такого змісту:

"фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;

вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення".

Таким чином з 2 лютого 2020 року за скоєне позивачем порушення замінена санкція зі штрафу на попередження і лише при повторному скоєнні такого порушення передбачено штраф.

Тобто, законодавцем прийнято нормативно-правовий акт, який пом`якшує відповідальність особи.

Згідно пояснювальної записки до проекту Закону України від 12 грудня 2019 року №378-IX "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" (щодо усунення норм, які порушують права та законні інтереси роботодавців України): "Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплата заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на сьогоднішній день, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що у 2019 році більше 120000 гривень. За недотримання гарантій та пільг мобілізованих працівників доведеться сплатити більше 40000 гривень штрафу. Запровадження таких розмірів штрафних санкцій стали катастрофічними для роботодавців України, в тому числі для фізичних осіб-підприємців, спричинивши хвилю припинення підприємницької діяльності. В існуючих економічних умовах, застосування таких високих штрафних санкцій до представників малого та середнього бізнесу означає автоматичне банкрутство та закриття бізнесу. Разом з тим, штрафні санкції, передбачені трудовим законодавством України мають нести превентивний, а не каральний характер. Саме тому, даним законопроектом пропонується зменшити тиск на осіб, які використовують працю найманих осіб шляхом зменшення штрафів за порушення норм трудового законодавства України. Метою даного законопроекту є зменшення економічно необґрунтованих штрафних санкцій за порушення норм трудового законодавства України та зупинення процесу ліквідації малого та середнього бізнесу в Україні у зв`язку з застосуванням нищівних за своїм розміром штрафних санкцій".

Метою таких змін, є ліквідація економічно необґрунтованих штрафних санкцій за порушення норм трудового законодавства України та зупинення процесу руйнування малого та середнього бізнесу в Україні у зв`язку із застосуванням нищівних за своїм розміром штрафних санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 року у справі №1-7/99 зазначив наступне: Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно - правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Конституційний Суд України у справі №1-7/99 вирішив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої сили в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач використовує найману працю, що підтверджується актом перевірки, є платником єдиного податку другої групи та за чинним законодавством з 2 лютого 2020 року могла бути притягнута до скоєного порушення лише у вигляді попередження.

Суд, у зв`язку з пом`якшенням відповідальності за скоєне позивачем порушення, вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин норму статті 58 Конституції України як норму прямої дії, визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області №ЖИ03/ЖТ0036/97/АВ/П/ТД-ФС від 20 січня 2020 року про накладення штрафу в розмірі 141690,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у загальному розмірі 1416,90 грн. У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 1416,90 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України

вирішив:

Задовольнити адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Житомирській області (вул.Шевченка, 18-а, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 39790560) про визнання протиправною та скасування постанови.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області №ЖИ03/ЖТ0036/97/АВ/П/ТД-ФС від 20 січня 2020 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1416 грн 90 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби строк оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Повне судове рішення складене 30 червня 2020 року.

Суддя Д.М. Гурін