Рішення № 90145531, 02.07.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року м. Житомир справа № 240/7787/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Попової О. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Житомирського обласного військового комісаріату, в якому просить:

- визнати протиправними дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку (донарахування) та виплаті мені різниці одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, індексації грошового забезпечення і щомісячної додаткової грошової винагороди.

- зобов`язати Житомирський обласний військовий комісаріат провести перерахунок (донарахування) та виплатити різницю розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, індексації грошового забезпечення і щомісячної додаткової грошової винагороди.

В обґрунтування позову вказує, що Житомирський ОВК протиправно ненарахував і невиплатив йому одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, та щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалася мені щомісячно в складі місячного грошового забезпечення в розмірі 60 % згідно постанови Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року.

Позивач такі дії відповідача вважає протиправними та такими що порушують його конституційні права, в зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження вручена позивачу відповідачу, що підтверджується відмітками у відомості про направлення (а.с.24).

Через відділ документального забезпечення суду 12.06.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування якого зазначив, що Порядок виплати грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, на виконання та у відповідності вимог Закону № 2011-ХІІ, Постанови № 1294 та інших вищевказаних нормативно, правових актів, встановлений Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008- року № 260 (далі - Інструкція № 260). Так, відповідно до п. 38.1 вимог Інструкцією №260 особам офіцерського складу, які звільняються зі служби за станом здоров`я, шанується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Також, п. 38.6 даного наказу визначено вичерпний перелік видів грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, а саме включаються оклад за штатною посадою; оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), тобто ті, які визначені вищевказаною Постановою № 1294. Будь-які інші види грошового забезпечення до складу, з якого розраховується та виплачується одноразова грошова допомога при звільненні не включаються. Відповідача вказує, що індексація не має постійного характеру і не враховується до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.

Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду № 01-50-в від 03 червня 2020 року в період часу з 08.06.2020 по 30.06.2020 року включно суддя Попова О.Г. перебувала у відпустці.

У відповідності до положень частини п`ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно копію витягу з наказу командира військової частини - польова пошта В0226 від 28.02.2015 року № 45 полковника запасу ОСОБА_1 , звільненого у запас з посади начальника відділу зв`язку та інформаційних систем - заступника начальника штабу управління 8 армійського корпусу відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за пунктом «б» (за станом здоров`я ), з 28.02.2015 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України станом на 17 лютого 2015 року становить: кале ндарна - 25 років 06 місяців, пільгова 25 років 08 місяців.

ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 за 25 календарних років.

Відповідно довідки Військової частини-польова пошта В0226 від 25.03.2015 року №269 правонаступником військової частини А1494 (військової частини - польова пошта В0226) визначено Житомирський обласний військовий комісаріат з 15 березня 2015 року, відповідно вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 01.02.2015 року МД-322/1/4.

24 квітня 2020 року позивач звернувся із заявою до Житомирського обласного військового комісаріату, в якій просив донарахувати розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, врахувавши до складу грошового забезпечення, з якого вона обчислюється, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, виплатити недоотриману суму.

Листом Житомирський обласний військовий комісаріат від 14.05.2020 № 9/348 повідомив позивача, що згідно Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України №260 від 11.06.2008 року, яка діяла на момент Вашого звільнення, зазначено, що військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення). До складу одноразової грошової допомоги при звільненні щомісячна додаткова грошова винагорода не включається.

Позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно ч.1 ст. 9 Закону № 2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною четвертою цієї ж статті обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно з ч.2 ст. 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Постановою КМУ від 13 березня 2013 року №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889» для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 % місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Право на одноразову допомогу при звільненні позивачка набула у відповідності до статті 15 Закону № 2011-ХІІ, що не заперечується відповідачем.

Спірним питанням є склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру цієї допомоги.

З матеріалів справи слідує, що позивач отримував з січня 2014 року до лютого 2015 року (моменту виключення позивача із списків особового складу частини) щомісячну додаткову грошову винагороду. Тобто вказана винагорода нараховувалася та виплачувалася позивачу останні 12 місяці перед звільненням, отже мала постійний (систематичний) характер (а.с.19).

Як встановлено судом, додаткову грошову винагороду до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, не включено.

Відповідач відмовляючи у включенні оскаржуваних виплат до одноразової грошової допомоги посилається на норми Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (далі - Інструкція №260).

Суд зазначає, що пунктом 38.1 розділу XXXVIII Інструкції передбачено, що у разі звільнення особи з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

В свою чергу, застосовуючи зазначену Інструкцію № 260 як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру і склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Суд вважає, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Суд враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Тобто, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Отже, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.

Оскільки останні 24 місяці (лютий 2014 - лютий 2015) перед звільненням на підставі Постанови №889 додаткова грошова винагорода нараховувалася і виплачувалася позивачу щомісяця, підстави вважати такі винагороди одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №826/11679/17, від 31 липня 2019 року справа №826/3398/17, 22 жовтня 2019 року справи №826/2447/18 та №520/3505/19, 31 жовтня 2019 року у справі №826/3397/17.

Таким чином, у зв`язку з тим, що позивач додаткову грошову винагороду отримував щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу грошового забезпечення, то відповідно, вказана складова повинні включатися до розрахунку грошової допомоги військовослужбовців при звільненні.

За наведеного правового регулювання та обставин справи відповідач, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого йому нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду.

Щодо включення індексації до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, суд зазначає таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII).

Так, статтею 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року №1282-XII (далі Закон №1282-XII), згідно зі ст.1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

З огляду на системний аналіз правових норм, суд дійшов до висновку, що індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Суд звертає увагу, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Отже, статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, саме тому і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №240/10130/19, від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17.

За правилами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 01.03.20.18 року у справі №761/17387/17, від 18.07.2018 року у справі № 826/5785/16, від 03.10.2018 року у справі № 817/1207/17 та від 31.01.2019 року у справі № 522/24664/16-а, суд не бере до уваги, оскільки Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що індексація та щомісячної додаткової грошової винагороди як складові місячного грошового забезпечення військовослужбовця, повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні. Відповідач безпідставно не врахував до складу одноразової грошової допомоги при звільненні суми індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди, а також не здійснив перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди після звернення позивача з відповідною заявою.

З метою захисту порушеного права суд вважає необхідним зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги з урахуванням індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди враховуючи раніше виплачені суми, тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених витрат по сплаті судового збору, питання про його розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Житомирського обласного військового комісаріату (вул. Сергія Параджанова, 4, Житомир,10001. Код ЄДРПОУ 07873079) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо відмови у здійсненні перерахунку (донарахування) та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення і щомісячної додаткової грошової винагороди.

Зобов`язати Житомирський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення і щомісячної додаткової грошової винагороди, враховуючи раніше виплачені суми.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеномустаттею 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленимистаттями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 02 липня 2020 року.

Суддя О.Г. Попова