Рішення № 90145527, 02.07.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року м. Житомир справа № 240/2843/19

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лавренчук О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:

- взнати протиправними дії (бездіяльність) Овруцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати мені з 17.07.2018 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у відповідності до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 3-х мінімальних заробітних плат, встановлених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік;

- зобов`язати Овруцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести донарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у відповідності до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 3-х мінімальних заробітних плат, встановлених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік щомісячно з 17.07.2018;

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області, щодо не нарахування та не виплати з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області нарахувати та виплатити з 17 липня 2018 року щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 50% від мінімальної заробітної встановленої законом про Державний бюджет на відповідний рік.

В обґрунтування позову зазначає, що має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає в населеному пункті, який віднесено до зони безумовного (обов`язкового) відселення та перебуває на обліку у відповідача. У зв`язку із прийняттям рішення Конституційним Судом України від 17 липня 2018 року №6-р/2018, Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області повинне було з 17.07.2018 нараховувати та виплачувати йому щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", чого зроблено не було. Окрім того вказує, що Овруцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно ненараховувало та не виплачувало з 17.07.2018 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у відповідності до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 3-х мінімальних заробітних плат, встановлених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Ухвалою від 13.03.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 у справі №240/2843/19 зупинено провадження до набрання чинності рішеннями Верховного Суду у зразкових справах №240/4937/18 (№Пз/9901/55/18) та №240/4946/18 (№Пз/9901/56/18).

Відділом документального забезпечення суду 02.04.2019 зареєстровано відзив Овруцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. У відзиві просить відмовити у задоволенні позову та вказує, що редакція статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка розміщена на офіційному сайті ВР України не передбачає та не дає права на нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який працює на території радіоактивного забруднення.

До суду 02.04.2019 надійшов відзив Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області.

У відзиві відповідач вказує, що позивач скористався своїм правом на отримання житла у "чистій" зоні, але відмовилась там проживати та повернулась проживати у с.Селець Народицького району, яке віднесено до зони безумовного обов`язкового відселення. Отже, у відповідності до ст.68 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплата щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону припиняється. Крім того, вказує, що позивач до введення в дію Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 не перебував на обліку як отримувач щомісячної грошової допомоги. Отже, підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою від 25.05.2020 провадження у справі поновлено.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 замінено відповідача у справі – Овруцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на його правонаступника – Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Ухвалою від 25.05.2020 у відповідача витребувано докази.

На виконання вимог ухвали 15.05.2020 на електронну пошту суду та 24.06.2020 на адресу суду надійшли витребувані ухвалою суду від 25.05.2020 документи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Щодо позовних вимог до Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області.

Матеріали справи свідчать, що позивач має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1 від 05.11.1993.

Згідно інформації, що міститься в паспорті позивача, у період із 04.01.2002 по 10.04.2013 ОСОБА_1 був зареєстрований у м. Житомирі, а із ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Селець Народицького району Житомирської області, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесено до зони безумовного обов`язкового відселення.

Листом від 15.02.2019 №01-51/04/04/466/12 управління повідомило, що відповідно до інформації, наданої Народицькою селищною радою, ОСОБА_1 отримував житло у зв`язку з відселенням з території радіоактивного забруднення. Відповідно до ст.68 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплата компенсацій і надання пільг, передбачених статтями 37 громадянам, які проживають на території зони безумовного (обов`язкового) відселення, припиняється у разі їх відмови від переселення в збудоване для цієї мети житло. Таким чином ОСОБА_1 не має права на отримання щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства.

Вважаючи дії відповідача щодо не нарахування те невиплати щомісячної грошової допомоги протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку діям відповідача, суд виходить з наступного.

Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення (далі - Закон №796-ХІІ).

Відповідно до положень статті 37 Закону (в редакції, чинній з 09 липня 2007 року) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №107-VI) текст статті 37 Закону №796-XII викладено в новій редакції. Так, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI визнані неконституційними.

У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення ст. 37 Закону № 796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон №76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 37 Закону № 796-XII.

Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону № 796-XII, яка із 17 липня 2018 року є чинною.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, вважає, що оскільки з 2013 року він проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони безумовного (обов`язкового) відселення, а тому з дня прийняття рішення Конституційним Судом України, тобто з 17.07.2018, має право на відновлення та виплату щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

При цьому, відповідач стверджує, що оскільки позивач отримував житло для переселення, він не має права на виплату щомісячної грошової допомоги. Більш того, позивач до введення в дію Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 не перебував на обліку як отримувач щомісячної грошової допомоги.

Суд погоджується з доводами відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до абз.2 ст.3 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в`їзд у зони відчуження і безумовного (обов`язкового) відселення для постійного проживання забороняється. Проживання населення у цих зонах дозволяється лише до завершення відселення.

Згідно абз.2 ст.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" населення, яке проживає у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, підлягає обов`язковому відселенню.

Порядок відселення та самостійного переселення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплата компенсацій і надання пільг, передбачених статтями 37 і 46 цього Закону, громадянам, які проживають на території зони безумовного (обов`язкового) відселення, припиняється у разі їх відмови від переселення в збудоване для цієї мети житло (житлові умови повинні відповідати вимогам, передбаченим житловим законодавством). На зазначених громадян у період їх подальшого проживання на радіоактивно забрудненій території не поширюється також пільга щодо зменшення пенсійного віку, передбачена ст. 55 цього Закону.

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що 30.10.2001 між позивачем (покупець) та ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу квартири згідно якого позивач придбав трикімнатну квартиру у м. Житомир.

ОСОБА_1 звернувся до начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи із заявою у якій просить кошти за куплену його сім`єю квартиру у м. Житомирі перерахувати на особистий рахунок продавця ОСОБА_2 . Житло придбано зв`язку із переселенням із зони безумовного (обов`язкового) відселення (а.с. 50).

Позивачем у позові не заперечується, що житло по переселенню він отримував, проте повернувся в населений пункт, віднесений до зони безумовного (обов`язкового) відселення, тобто відмовився від переселення.

Отже, позивач до 10.04.2013 не перебував на обліку у відповідача як отримувач щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону, відмовився від переселення з зони безумовного обов`язкового відселення, що є порушенням вимог ст. 3, 4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та підставою для припинення виплати щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону.

Оскільки позивач не отримував таку допомогу, підстави для нарахування таких виплат відсутні.

Посилання позивача на те, що обов`язковою умовою для виплати щомісячної грошової допомоги є факт проживання у відповідній зоні, як це передбачено ст.37 Закону, суд до уваги не приймає, оскільки у даному випадку підлягає застосуванню ст. 68 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка є спеціальною у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, суд вважає, що відмовляючи позивачу у нарахуванні та виплаті щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач діяв правомірно.

Отже, позовні вимоги до Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог, заявлених до Овруцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке ухвалою суду від 25.05.2020 замінено на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Відповідачем не заперечується, що позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Окрім того, відповідачем визнається, що із 17.07.2018 позивачу не нараховувалось та не виплачувалось підвищення, як непрацюючому пенсіонеру.

Листом №300/02.3 від 13.02.2019 відповідач повідомив позивача про те, що особам потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи проводиться нарахування та виплата коштів у відповідності до норм діючого Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З 17.07.2018 р. управління дотримується вимог ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та діє в межах діючого законодавства, виплата коштів непрацюючим пенсіонерам зазначеною нормою не передбачено.

Вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд відмічає, що адміністративна справа в частині позовних вимог до Головному управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є типовою відносно зразкової справи №240/4937/18 (номер провадження №Пз/9901/55/18). Рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є виплата пенсійними органами непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищення до пенсії у розмірах, установлених частиною другою статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року.

Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796)

Суд відмічає, що стаття 39 Закону №796 у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, була викладена так:

"1. Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

2. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

3. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України".

Встановлено, що 28 грудня 2014 року прийнято Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону №796 шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 18 березня 2020 року у справі №240/4937/18 (номер провадження №Пз/9901/55/18), з 17 липня 2018 року відновила дію редакція статті 39 Закону №796, яка була чинною до 01 січня 2015 року.

Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ.

Щодо розміру підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру.

Відповідно до статті 63 Закону №796, фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Статтею 67 Закону №796 установлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Суд зазначає, що 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (далі - Закон №79-VIII), пунктом 63 якого розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796.

Постановою №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок), та доручено ПФУ забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.

Відповідно до пункту 15 Порядку підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, передбачене статтею 39 Закону №796, здійснюється в таких розмірах:

- тим, що проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, - 13,2 гривні;

- тим, що проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, - 10,5 гривні;

- тим, що проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, - 5,2 гривні.

У Постанові ВП ВС від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 зазначено, що Конституційний Суд України у Рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, крім іншого, вирішив:

- в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України;

- в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 БК України та пункту 2 частини першої статті 9 КАС України в системному зв`язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у зразковій справі №240/4937/18 дійшла висновку про те, що рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 не надає права Кабінету Міністрів України зменшувати розмір виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, а Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України у разі, якщо законом прямо не передбачено розмір таких виплат.

Із 17 липня 2018 року відновлено дію статті 39 Закону №796 у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року в частині, яка не змінена Законом України від 04 лютого 2016 року №987-VIII «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №987-VIII). Стаття 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, була викладена так:

« 1. Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

2. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

3. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 та статті 39 Закону №796, із 17 липня 2018 року позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону №796, а бездіяльність відповідача, яка потягла ненарахування та невиплату позивачу вказаного підвищення із 17 липня 2018 року, є протиправною.

Отже, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо ненарахування та невиплати із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, код ЄДРПОУ 13559341) здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює трьом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

В решті позовних вимог відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук