Рішення № 90145480, 30.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 р. Справа№200/14378/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що вона є пенсіонеркою та отримує пенсійні виплати, перебуваючи на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області з 02.06.2005 року. Позивач неодноразово зверталась до відповідача із заявами про перерахунок пенсії відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» як працюючому пенсіонеру за період з квітня 2015 року по листопад 2017 року.

На чергове звернення стосовно вірності проведеного перерахунку позивач отримала відповідь про те, що їй здійснено перерахунок пенсії на підставі заяви від 14.11.2017 року, у зв`язку зі звільненням з роботи з ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» з використанням показника середньої заробітної плати 3764,40 грн. та показника вартості одного року страхового стажу 1 %; розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність встановлено в розмірі 1452 грн.; страховий стаж враховано по 11.11.2015 року, який становить 32 роки 10 місяців 02 дні. Індивідуальний коефіцієнт стажу – 0,32833. Середній заробіток для обчислення пенсії з 01.11.1991 року по 31.10.1996 року на підставі довідки про заробітну плату та з 01.07.2000 року по 31.12.2010 року за даними персоніфікованого обліку становить 5456,01 грн., розмір пенсії з 14.11.2017 року склав 1820,41 грн. 01.03.2019 року проведено масову індексацію пенсії та перерахунок за заявою позивача та повернуто неправомірно утриманих коштів в сумі 3242,93 грн. на виконання Постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019 року у справі № 200/7406/19-а.

Проте, позивач вважає, що перерахунок пенсії необхідно було провести на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» в розмірі не нижче 150% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що не відповідає розміру нарахованої їй пенсії. Тобто, на думку позивача, розмір пенсійних виплат повинен бути щомісячно за період з 01.01.2015 року 31.08.2015 року в сумі 1423,50 грн., за період з 01.09.2015 року по 30.04.2016 року в сумі 1611 грн., з 01.05.2016 року по 30.11.2016 року в сумі 1695 грн., з 01.12.2017 року по 30.04.2017 року в сумі 1870,50 грн., з 01.05.2017 року по 13.11.2017 року в сумі 1968 грн. Позивач стверджує, що загальна сума недоплати за вказаний період склала 21379,18 грн.

Також позивач неодноразово заявляла про помилки, відображені в персоніфікованому обліку, які впливають на розрахунок її пенсії та призводять до її зменшення, а саме заробітку за період з 01.05.2008 року по 29.11.2010 року, оскільки позивач не працювала в Управлінні соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської Ради в цей період.

З наведених підстав позивач просила:

визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не проведення перерахунку пенсії за період з 01.01.2015 по теперішній час та не виправлення фактичних даних заробітку за період 1991 - 2017 роки на Порталі ПФУ в відомості ОК-5 та інших бухгалтерських та фінансових документах;

зобов`язати привести у відповідність дані персоніфікованого обліку з фактичними даними заробітку за період 1991 - 2017 роки, відповідно до довідок, що зберігаються в матеріалах пенсійної справи, шляхом виправлення даних заробітку за період 1991- 2017 роки на Порталі ПФУ в відомості ОК-5 та інших бухгалтерських та фінансових документах;

зобов`язати здійснити перерахунок пенсії за період з 01.01.2015 року по 14.11.2017 року як працюючому пенсіонеру у розмірі не менше ніж 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та за період з 14.11.2017 року по теперішній час відповідно до фактичних даних заробітку з поверненням недоотриманої пенсії.

Ухвалою від 16 грудня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, поновлено строк звернення до суду, відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення по справі та відкрито спрощене позовне провадження по справі.

Відповідно до ухвали суду від 13 січня 2020 року розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 07 травня 2020 року закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті.

Сторони до судового засідання жодного разу не з`явилися, про дату, час та місце слухання повідомлялися належним чином.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приписами частини 5 статті 250 КАС України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області у відзиві на позовну заяву зазначило, що позивач з 02 червня 2005 року перебувала на пенсійному обліку як одержувач пенсії за вислугу років, призначеної за нормами статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 12.09.2012 року за особистою заявою позивача переведено на пенсію за віком.

Пенсія позивачу розрахована з урахуванням страхового стажу 32 роки 05 місяців 19 днів (страховий стаж враховано по 31.10.2010 року) та заробітної плати за період з 01.11.1991 року по 31.10.1996 року та з 01.07.2000 року по 31.12.2010 року.

Відповідач підтвердив факти звернення позивача із заявами про перерахунок пенсії, проте зазначив, що відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 року. Оскільки з отриманих даних персоніфікованого обліку встановлена відсутність сплати страхових внесків, то відповідні періоди роботи не були враховані до страхового стажу та, відповідно, заробітної плати.

Щодо посилання позивача на пункт 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» відповідач зазначає, що дана норма визначала розмір пенсійних виплат працюючих осіб, яким до 01.10.2017 року пенсія виплачувалась в розмірі 85 %, але не могла бути менше 150 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Щодо розбіжностей у даних персоніфікованого обліку з фактичними даними заробітку ОСОБА_1 , відповідач зазначив, що при встановленні розміру пенсії позивачу врахована заробітна плата за період з 01.01.1995 року по 31.12.1999 року згідно з довідками № 01/294 від 26.05.2005 року, № 01/295 від 26.05.2005 року, виданими Комунальним закладом «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 67» та довідки № 04/19 від 26.02.2019 року, виданої Дочірнім підприємством «Цептер Інтернаціональ Україна», згідно із заявою № 1592 від 28.02.2019 року та з 01.07.2000 року по 31.12.2010 року відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу від 04.03.2019 року.

На підставі наведеного, Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області просило у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

З`ясовуючи, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 . Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 та перебуває на обліку у відповідача з 02 червня 2005 року.

Відповідно до матеріалів справи розмір пенсійних виплат позивачу складав з 11.04.2013 року у сумі 909,67 грн., з 01.12.2013 року - 964,67 грн., 01.09.2015 року - 1089,67 грн., з 01.05.2016 року - 1145,67 грн., з 01.12.2016 року - 1262,67 грн., з 01.05.2017 - 1327,67 грн. (а.с.206), з 14.11.2017 року - 1820,41 грн., з 01.12.2018 року - 1821,31 грн., з 01.03.2019 року - 2125,84 грн. та після проведення оптимізації 2419,98 грн., з 01.07.2019 року - 2421,32 грн. (а.с. 66-67 т.1).

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 27 вересня 1996 року до 13 листопада 2017 року між позивачем та ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» укладалися договори цивільно-правового характеру, в тому числі, про надання послуг № 830652 від 27.09.1996 року з відповідною оплатою.

Проте, відповідну довідку, видану 03 липня 2017 року ДП «Цептер Інтернаціональ Україна», позивач надала органу Пенсійного фонду лише 31 липня 2017 року.

До жовтня 2017 року позивач мала статус непрацюючого пенсіонера.

У жовтні 2017 року пенсійна справа була приведена у відповідність та починаючи з 12.09.2012 року виставлена ознака «працює ЦПХ», а з 01.08.2017 року здійснено перерахунок з додаванням стажу. У результаті проведеного перерахунку виникла переплата за період з 12 вересня 2012 року по 31 жовтня 2017 року в сумі 3242 грн. 93 грн., яка була стягнута з позивача.

Вказані фактичні дані встановлені також при розгляді адміністративної справи № 200/7406/19-а відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019 року.

В тому числі, при розгляді справи № 200/7406/19-а встановлені такі обставини.

Позивач з 2 червня 2005 року перебувала на пенсійному обліку як одержувач пенсії за вислугу років, призначеної за нормами статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).

З 12 вересня 2012 року позивача переведено на пенсію за віком згідно Закону № 1058 та станом на вказану дату позивачу встановлено статус непрацюючого пенсіонера згідно заяви позивача та документів про стаж.

У червні 2013 року на підставі наданої позивачем довідки Маріупольської музикальної школи № 1 здійснено перерахунок - працевлаштування на роботу з 11 квітня 2013 року та перерахунок - звільнення з роботи з 14 травня 2013 року.

31 липня 2017 року позивач звернулась до управління із заявою про перерахунок пенсії по стажу на підставі частини 4 статті 42 Закону № 1058. Зазначена заява була прийнята відповідачем 31 липня 2017 році та зареєстрована за № 4891. До цієї заяви, як випливає з розписки-повідомлення, позивачем надано паспорт та документи про стаж, а саме: довідку від 3 липня 2017 року № 40-94-95, виданої ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» про підтвердження повноважень позивача на надання презентаційних та консультаційних послуг згідно з цивільно-правовим договором послуг від 27 вересня 1996 року № 830652 у період з 27 вересня 1996 року по 13 листопада 2017 року.

На підставі зазначеної заяви відомості про зайнятість позивача у компанії «Цептер Інтернаціональ Україна» згідно цивільно-правової угоди були внесені до особового рахунку позивача та пенсійна справа спочатку була приведена у відповідність, починаючи з 12 вересня 2012 року - виставлена ознака «працює ЦПХ», а потім з 1 серпня 2017 року здійснено перерахунок пенсії з додаванням стажу. У результаті проведеного перерахунку виникла переплата за період з 12 вересня 2012 року по 31 жовтня 2017 року в сумі 3242 грн. 93 грн.

Рішенням управління від 10 жовтня 2017 року № 838 було вирішено утримувати переплату пенсії у сумі 3242 грн. 93 коп. за рахунок пенсії позивача щомісячно, починаючи з 1 листопада 2017 року по 20% до повного погашення

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо стягнення надмірно виплачених сум пенсійних виплат позивач звернулась до суду з позовом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року в адміністративній справі № 200/7406/19-а у задоволені позовних вимог відмовлено. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги позивача задоволені, визнано протиправним та скасовано рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 10 жовтня 2017 року № 838 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій у розмірі 3242, 93 грн., зобов`язано Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області сплатити (повернути) ОСОБА_1 утримані кошти у розмірі 3242, 93 грн.

В обґрунтування доводів про існування помилок в персоніфікованому обліку, позивачем надано довідку ліквідаційної комісії Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської Ради від 29.08.2018 року, відповідно до якої позивач в період з 01.05.2008 року по 29.11.2010 року не працювала і не отримувала заробітну плату в управлінні (а.с.48, 253 т.1).

Натомість, в матеріалах справи є довідка Управління соціального захисту населення Маріупольської міської Ради № 2668 від 06.04.2008 року, про отримання позивачем компенсації за надання соціальних послуг за період з 13.05.2008 року по 30.11.2010 року (а.с.252 т.1).

Також в матеріалах справи маються довідки про заробітну плату, на підставі яких визначено розмір пенсійних виплат позивачу, а саме: довідки видані Комунальним закладом «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 67» № 01/294 та № 01/295 від 26.05.2005 року, та довідка № 04/19 від 26.02.2019 року, видана Дочірнім підприємством «Цептер Інтернаціональ України» (а.с.37, 38, 43, 194, 195 т.1).

Комунальним закладом «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 67» також видана довідка № 01/296 від 26.05.2005 року про заробітну плату позивача за період з червня 2000 року по червень 2005 року (а.с.39 т.1).

До матеріалів справи долучені індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5 ОСОБА_1 (а.с.88-80, 254-258 т.1).

Зі змісту заявлених позовних вимог випливає, що спірним питанням у справі є встановлений розмір пенсійних виплат за період з 01.01.2015 року по теперішній час та відображення фактичних даних заробітку за період 1991-2017 роки на Порталі ПФУ в відомості ОК-5 та інших бухгалтерських та фінансових документах, а також застосування до позивача норм частини 1 статті 47 Закону № 1058.

З урахуванням встановлених у справі обставин, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною 1 статті 40 Закону № 1058 визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Статтею 24 Закону № 1058 передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Приписами статті 12-1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що пенсійний орган формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктом 4 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Реєстр застрахованих осіб забезпечує: накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 5 Положення 10-1).

За визначенням статті 21 Закону № 1058 персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 р. № 794, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб).

Пунктом 3 установлено, що починаючи з 1 липня 2002 р. обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 р. за даними системи персоніфікованого обліку.

Уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право: своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цього Положення; проводити у роботодавців перевірку достовірності поданих відомостей про фізичних осіб, зокрема перевірку фінансових та інших документів, що підтверджують зазначені відомості; у встановленому порядку притягати до відповідальності осіб, винних у порушенні строків подання відомостей, а також подання неправдивих відомостей про фізичних осіб; видавати у межах своєї компетенції нормативні акти та здійснювати роз`яснення з питань організації персоніфікованого обліку, а також інші права, що випливають із завдань персоніфікованого обліку (пункт 6 Положення № 794).

За нормами пункту 7 Положення № 794 Уповноважений орган: - створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб; забезпечує автоматизоване використання відомостей про фізичних осіб для визначення права на виплати за пенсійним страхуванням та розміру цих виплат; надає фізичним особа відомості про них, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а у разі їх зміни, несвоєчасного надходження страхового збору (внесків), перегляду розміру виплачуваної пенсії, її індексації, зміни умов надання соціальних послуг чи перегляду питання про можливості їх надання - інформує письмово у встановлені строки застраховану особу; надає роботодавцям допомогу в організації підготовки відомостей про фізичних осіб.

Роботодавці мають право доповнювати та уточнювати подані до уповноваженого органу відомості про фізичну особу відповідно до законодавства (пункт 9 Положення № 794).

За змістом статті 10 Положення № 794 роботодавці зобов`язані: в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них; надавати на вимогу фізичної особи копії документів з відомостями про неї стосовно персоніфікованого обліку.

Фізична особа має право: ознайомлюватися з відомостями про неї, внесеними до системи персоніфікованого обліку; у разі незгоди з відомостями, внесеними до системи персоніфікованого обліку, звертатися до уповноваженого органу із заявою про їх виправлення; вимагати від роботодавців повного та своєчасного подання до уповноваженого органу відомостей стосовно персоніфікованого обліку.

Фізична особа для отримання в майбутньому виплат з Пенсійного фонду:

повідомляє під час приймання її на роботу свій ідентифікаційний номер з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів і відомості, які вносяться до системи персоніфікованого обліку; повідомляє уповноважений орган та роботодавця про зміни у відомостях про неї стосовно персоніфікованого обліку; подає уповноваженому органу або роботодавцю документи, які підтверджують відомості про себе, що мають бути внесені до системи персоніфікованого обліку (пункти 11, 12 зазначеного Положення).

Як встановлено судом, позивач з 2 червня 2005 року перебувала на пенсійному обліку як одержувач пенсії за вислугу років, призначеної за нормами статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та обчислену відповідно до Закону № 1058.

При вирішенні справи суд також враховує відомості, які надав відповідач на звернення позивача.

Зокрема, Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області у листі 1276(49)/К-01-01-08 від 17.09.2019 року на звернення позивача зазначило про такі обставини (а.с.66-67 т.1).

З 12.09.2012 позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком згідно Закону №1058. До цього, з 02.06.2005 року була одержувачем пенсії за вислугу років, призначеної за нормами статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та обчисленої відповідно до Закону № 1058.

02.01.2018 року позивачем була надана заява №21 на перерахунок пенсії у зв`язку із звільненням з роботи. До заяви була долучена угода про розірвання договору №430210 від 27.09.1996 з ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» з 13.11.2017 року.

В січні 2018 року на підставі заяви та наданих документів було проведено перерахунок пенсії з 14.11.2017 у зв`язку із звільненням з роботи.

З 14.11.2017 розмір пенсії, обчислений з урахуванням загального стажу 32 роки 10 міс. 02 дні (стаж враховано по 11.11,2015) та заробітної плати за період з 01.11.1991 по 31.10.1996 та з 01.07.2000 по 31.12.2010 (157 міс.), став складати 1820.41 грн. де:

0,32833 - коефіцієнт стажу,

5456,01 грн. - середньомісячний заробіток (середній з-к за 2016 - 3764,40 грн., інд. к-т з-ку - 1,44937),

1791,37 грн. - основний розмір пенсії (5456,01 грн.*0,32833),

29,4 грн. - доплата за 2 роки понаднормативного стажу (1452,00 грн.*2%),

1820,41 грн. - загальний розмір пенсії за віком.

З 01.12.2018 року було проведено масовий перерахунок пенсій у зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір пенсії за віком позивача після проведення масового перерахунку, став складати 1821,31 грн., де:

1791,37 грн. - основний розмір пенсії (5456,01 грн.*0,32833),

29,94 грн. - доплата за 2 роки понаднормативного стажу (1497,00 грн.*2%),

1821,31 грн. - загальний розмір пенсії за віком.

17.01.2019 позивач звернулася із заявою №429 про перерахунок пенсії по зміні заробітку. До заяви була надана довідка про заробітну плату за сумісництвом в ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» №34/18 від 18.06.2018 року за період роботи з 01.10.1996 по 31.12.2000.

Рішенням №8 від 28.01.2018 було відмовлено в проведені перерахунку пенсії по заробітку, так як на довідці №34/18 від 18.06.2018 року був відсутній штамп підприємства.

28.02.2019 року позивач знову звернулась із заявою №1592 про перерахунок пенсії по зміні заробітку. До заяви була надана довідка про заробітну плату за сумісництвом в ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» №04/19 від 26.02.2019 року за період роботи з 01.10.1996 по 31.12.2000.

З 01.03.2019 року було проведено масову індексацію пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058 та згідно з порядком, визначеним постановою КМУ №124 від 20.02.2019. Після масового перерахунку з 01.03.2019 року розмір пенсії позивача став складати 2125,84 грн.. де:

0,32833 - коефіцієнт заробітку,

6383,53 грн. - середньомісячний заробіток (проіндексований середній з-к за 2016 - 4404,35 грн., інд. к-т з-ку - 1,44937).

2095.90 грн. - основний розмір пенсії (6383,53 грн.*0,32833),

29,94 грн. - доплата за 2 роки понаднормативного стажу (1497,00 грн.*2%),

2125,84 грн. - загальний розмір пенсії за віком.

З 01.03.2019 року було проведено перерахунок пенсії позивача по зміні заробітку на підставі заяви №1592. За допомогою функції «оптимальний заробіток» визначено найбільш вигідний варіант розрахунку заробітку - з 01.01.1995 по 31.12.1999 та з 01.07.2000 по 31.12.2010 (157 міс.)

Отже, розмір пенсії, після перерахунку по зміні заробітку, з 01.03.2019 року став складати 2419,98 грн., де:

0,32833 - коефіцієнт заробітку,

7279,38 грн. - середньомісячний заробіток (проіндексований середній з-к за 2016-4404,35 грн., інд. к-т з-ку - 1,65277),

2390,40 грн. - основний розмір пенсії (7279,38 грн.*0,32833),

29,94 грн. - доплата за 2 роки понаднормативного стажу (1497,00 грн.*2%),

2419,98 грн. - загальний розмір пенсії за віком.

14.05.2019 року позивач звернулася із заявою №3124 про перерахунок пенсії по зміні заробітку, долучивши при цьому довідку №1324 від 06.04.2018 року про отримання з 13.05.2008 по 30.11.2010 компенсації, як особі, яка надає соціальні послуги інваліду 1 групи відповідно постанови КМУ№558 від 29.04.2004 року «Про затвердження порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги».

Рішенням №137 від 20.06.2019 було відмовлено в проведені перерахунку пенсії, оскільки обчислення заробітку для призначення пенсії після 01.01.2004 року відповідно до статті 40 Закону №1058 здійснюється за даними персоніфікованого обліку. Окрім цього, в УСЗН Центрального району позивач не працювала, а перебувала на обліку, як одержувач компенсації за надання соцпослуг інваліду 1 групи (в пенсійній справі є лист Ліквідаційної комісії управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради від 29.08.2018 року, де зазначено що в період з 01.05.2008 по 29.11.2010 в Управлінні СЗН позивач не працювала та заробітну плату не отримувала).

З 01.07.2019 року, після проведення масового перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розмір пенсії за віком складає 2421,32 грн., де:

0,32833 - коефіцієнт заробітку,

7279,38 грн. - середньомісячний заробіток (проіндексований середній з-к за 2016- 4404,35 грн., інд. к-тз-ку- 1,65277),

2390,40 грн. - основний розмір пенсії (7279,38 грн.*0,32833),

31,28 грн. - доплата за 2 роки понаднормативного стажу (1564,00 грн.*2%),

2421,32 грн. - загальний розмір пенсії за віком.

Дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд зауважує, що відповідно до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За визначенням пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Зі змісту наведених процесуальних норм випливає, що завданням адміністративного судочинства є вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб в межах заявлених вимог.

Натомість до завдань адміністративного судочинства не відноситься підміна функцій суб`єкта владних повноважень стосовно розрахунку та обчислення пенсій, перевірка чи ревізія суцільним порядком правильності обчислення пенсії за весь період трудового стажу особи, який у позивача в цій справі складає більш ніж 32 роки.

Відповідно до пункту 9 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Всупереч цьому, позивачем у позовній заяві не наведено, які саме фактичні дані на Порталі ПФУ в відомості ОК-5 чи відомості персоніфікованого обліку та інших бухгалтерських та фінансових документах за період 1991-2017 роки спричинили порушення її прав чи інтересів.

Додані до позовної заяви індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5 за вказаний період з довільними нерозбірливими рукописними дописами позивача не доводять порушення прав позивача при обчисленні пенсії.

Відповідно, власні довільні розрахунки позивача не спростовують доводи відповідача про те, що пенсія обчислена відповідно до чинного законодавства, а за допомогою функції «оптимальний заробіток» визначено найбільш вигідний варіант розрахунку заробітку - з 01.01.1995 по 31.12.1999 та з 01.07.2000 по 31.12.2010.

За таких обставин суд дійшов висновку, що доводи та розрахунки позивача носять суб`єктивний характер через незадоволення загальним рівнем пенсійного забезпечення. Але вказані сумніви та припущення позивача суд не може покладати в основу судового рішення за відсутності у позові та доданих доказах посилань на невідповідність даних про заробіток у визначеній сумі та за конкретний період з обґрунтуванням, що саме такі відхилення призвели до порушення її прав при обчисленні пенсії.

Таким чином, порушень прав чи інтересів позивача при обчислення відповідачем пенсії з боку позивача не доведено. Отже, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії за період з 01.01.2015 по теперішній час та не виправлення фактичних даних заробітку за період 1991-2017 роки на Порталі ПФУ в відомості ОК-5 та інших бухгалтерських та фінансових документах та зобов`язання привести у відповідність дані персоніфікованого обліку з фактичними даними заробітку за період 1991 - 2017 роки, задоволенню не підлягають.

В частині позовних вимог про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії за період з 01.01.2015 року по 14.11.2017 року як працюючому пенсіонеру у розмірі не менше ніж 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відповідно до статті 47 Закону № 1058 суд зазначає про таке.

За змістом частини 1 статті 47 Закону № 1058 в редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

(в подальшому абзац другий частини першої статті 47 викладений в редакції Законів № 911-VIII від 24.12.2015; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1774-VIII від 06.12.2016, № 2148-VIII від 03.10.2017) тимчасово, по 30 вересня 2017 року:

особам (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;

у період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Отже, наведені норми частини 1 статті 47 Закону № 1058 мають обмежувальний характер та застосовувалися до працюючих пенсіонерів, пенсія яких перевищувала 150 відсотків прожиткового мінімуму. Саме цим особам пенсія виплачувалася в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму.

С огляду на досліджені у справі докази, пенсія, призначена позивачу в період дії вказаної норми, не перевищувала 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Тому до неї вказане обмеження щодо виплати в розмірі 85 відсотків призначеного розміру не застосовувалося.

Проте, за таких обставин відсутні і підстави для обчислення позивачу пенсії з 1 квітня 2015 року по 30 вересня 2017 року в розмірі не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії за період з 01.01.2015 року по 14.11.2017 року як працюючому пенсіонеру у розмірі не менше ніж 150 відсотків прожиткового мінімуму, також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З наведених підстав суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 133 КАС якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою суду від 16 грудня 2019 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь Державного бюджету судовий збір за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру в сумі 768,40 грн., встановлений на час звернення до суду з цим позовом.

Керуючись статтями 2, 133, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27 «а», код ЄДРПОУ 42171861) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, за наступними реквізитами: рахунок - UА908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ - 37993783, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП)) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 30 червня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов