Рішення № 90144993, 02.07.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 липня 2020 р. Справа № 120/2574/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд подано адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивачка) до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (далі – приватний виконавець Дорошкевич В.Л., відповідач) у якому позивачка просить визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни від 17.04.2020 про відкриття виконавчого провадження №61865489.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає, що 17.04.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61865489 з примусового виконання виконавчого напису № 7125 виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. 04.04.2020.

Позивачка не погоджується із прийнятою постанову про відкриття провадження з огляду на відсутність підстав для прийняття до виконання виконавчого напису нотаріуса та відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі м. Києва, оскільки позивачка зареєстрована та проживає в м. Вінниця. Тому, на її думку, при відкритті виконавчого провадження відповідачем не дотримано вимог ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, позивачка вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо процесуального питання пов`язаного із розподілом судових витрат, позивачка зіслалася на те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з розглядом справи становить 5840,80 грн, що складається із судового збору в розмірі 840,80грн, та витрат на підготовку до розгляду справи у розмірі 5000 грн., які підлягають відшкодуванню.

Ухвалою суду від 18.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання у справі призначено на 30.06.2020. Крім того, відповідачу встановлено 3-х денний строк з дня отримання копії ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву в порядку передбаченому статтею 162 КАС України.

Зазначеною ухвалою також витребувано у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни належним чином засвідчену копію виконавчого напису № 7125 від 04.04.2020 виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем та документів, які враховувалися при визначенні місця відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 18.06.2020 також залучено до участі у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ».

Цією ж ухвалою повідомлено позивачку про її обов`язок не пізніше двох днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі направити Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» копії позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи по суті.

26.06.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшли копії: Договору про надання кредиту № 2532595 від 25.07.2019, Додаткової угоди від 23.08.2019 про зміну умов Договору про надання кредиту № 2532595 від 25.07.2019, Додаткової угоди від 22.09.2019 про зміну умов Договору про надання кредиту № 2532595 від 25.07.2019, Виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича № 7125 від 04.04.2020, заяви про примусове виконання рішення б/н від 07.04.2020.

26.06.2020 відповідачем подано заяву про відкладення розгляду справи. Обґрунтовуючи вказану заяву відповідач зіслалася на неможливість підготовки та подання відзиву у встановлений судом строк, з огляду на несвоєчасне направлення їй копії позовної заяви із додатками.

Усною ухвалою суду від 30.06.2020 задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 02.07.2020. Про дату, час та місце судового засідання учасників справи повідомлено у порядку встановленому Кодексом адміністративного судочинства України із урахуванням особливостей передбачених статтею 268 КАС України.

30.06.2020 через канцелярію суду позивачкою подано додаткові пояснення в яких вона ще раз зазначає про неправомірність відкриття виконавчого провадження ВП № 61865489 приватним виконавцем у м. Києві та акцентує увагу на невідповідність спірної постанови вимогам ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, ОСОБА_1 звертає увагу суду, що стягувач, при поданні заяви про примусове виконання рішення б/н від 07.04.2020, не надав будь яких доказів, які б підтверджували фактичне місце проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_1 . Обґрунтовуючи свою позицію позивачка посилається на правові висновки Верховного Суду викладені в постанові від 25.06.2019 у справі № 826/7969/16.

02.07.2020 позивачкою подано додаткові пояснення у яких висловлено прохання звернути увагу на практику судів першої та апеляційної інстанції в аналогічних спорах.

У позовній заяві та в додаткових поясненнях від 30.06.2020 та від 02.07.2020 позивачка просила розглянути справу без її участі.

02.07.2020 подано відзив на позовну заяву у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження є правомірною та прийнята у відповідності до норм ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» із урахуванням правил щодо територіальної підвідомчості виконавчих проваджень приватному виконавцю. Відповідач звернув увагу суду на те, що у виконавчому документі, що надійшов разом із заявою про відкриття виконавчого провадження, місцем проживання боржника (позивачки у справі) вказано місто Київ на яке поширюється територіальний округ приватного виконавця В.Л. Дорошкевич. Також відповідач просив врахувати, що постанова Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 826/7969/16 яку просила врахувати позивачка не стосується спірних правовідносин, а практика судів першої та апеляційної інстанції у справах вказаних в додаткових поясненнях позивачки не є стабільною.

Третьою особою яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача пояснень щодо позову до суду не подано.

У призначене на 02.07.2020 судове засідання учасники справи не прибули, однак про дату, час та місце його проведення повідомлялися у встановленому процесуальним законом порядку.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Керуючись нормою ч. 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши заяви по суті справи, докази якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення у спірних правовідносин, суд встановив такі фактичні обставини справи.

04.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем вчинений виконавчий напис № 7125 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості в розмірі 23480,00 грн.

07.04.2020 ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва із заявою про примусове виконання рішення, у якій Товариство просило відкрити за місцем проживання (перебування) боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області № 7125 від 04.04.2020 про стягнення із боржника, ОСОБА_1 , коштів у розмірі 23480,00 грн.

17.04.2020 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61865489 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області № 7125 від 04.04.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» коштів у розмірі 23480,00 грн.

Вважаючи постанову від 17.04.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № 61865489 протиправною, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 названого Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII) у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частиною першою статті 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя, а відповідно до частини другої цієї статті, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За змістом статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що ними визначені вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно з частиною третьою статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому, в силу положень частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч. 3 ст.26 Закону №1404-VIII).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII).

Виконавчий документ повинен відповідати вимогам встановлених для виконавчого документа, зазначених у статті 4 Закону №1404-VIII (ч. 2 розділу ІІІ Наказу № 512/5).

Статтею 4 Закону №1404-VIII, з поміж іншого, визначено, що у виконавчому документі обов`язково повинна зазначатися інформація про адресу місця проживання чи перебування фізичної особи.

Виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених ч.4 ст. 4 Закону №1404-VIII про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Однією із підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання є пред`явлення виконавчого документа не за місцем виконання або не за підвідомчістю (п.10 ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII).

Таким чином виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу, якщо зазначені у ньому місце проживання, перебування боржника – фізичної особи або місцезнаходження його майна не збігається з виконавчим округом цього виконавця.

Судом безспірно встановлено, що приватний виконавець Дорошкевич Віра Леонідівна внесена до реєстру 13.12.2019, а виконавчим округом у межах якого вона здійснює свою діяльність є місто Київ.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про примусове виконання рішення стягувач додав виконавчий напис приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. № 7125 від 04.04.2020, у якому вказано, що місце проживання боржника є АДРЕСА_1 , а місце реєстрації - АДРЕСА_2 .

Відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , її місце проживання до 27.11.2019 було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . З 16.12.2019 адреса зареєстрованого місця проживання позивачки: АДРЕСА_3 .

Отже, у виконавчому написі нотаріуса ОСОБА_2 № 7125 від 04.04.2020 зазначена адреса місця реєстрації ОСОБА_1 , яка була актуальна до 27.11.2019 ( АДРЕСА_2 ) та фактичне місце проживання - АДРЕСА_1 .

Як вже зазначалося судом, приватний виконавець, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII, приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. При цьому належним та достатнім джерелом інформації яку повинен врахувати приватний виконавець приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу є виконавчий документ, обов`язковим реквізитом якого є місце проживання боржника у виконавчому провадженні.

При цьому норми ст. 24 Закону № 1404-VIII не дають жодних підстав ототожнювати зазначене у виконавчому документі місце проживання боржника із зареєстрованим у встановленому порядку його місцем проживання. Тому, факт відкриття виконавчого провадження не за місцем реєстрації боржника – фізичної особи не вказує на протиправність спірної постанови, на що вказує позивачка.

Так, статтею 2 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі – Закон № 1382-IV) усім громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантовано право на вільний вибір місця проживання чи перебування на її території.

Місцем перебування, відповідно до ч.4 ст. 3 Закону № 1382-IV – це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини (ч.4 ст. 3 Закону № 1382-IV).

Частина 1 статті 6 Закону № 1382-IV, окрім іншого, визначає, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Реєстрація, відповідно до абз.11 ст. 3 Закону № 1382-IV - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. (ч.10 ст. 6 Закону № 1382-IV)

Процитовані норми Закону № 1382-IV дають підстави для висновків, що фізична особа може проживати у двох і більше місцях, однак фактичне проживання за декількома адресами тягне за собою обов`язок фізичної особи зареєструватися лише за однією із них.

Таким чином, відкриття виконавчого провадження за фактичним місцем проживання боржника яке вказане у виконавчому документі, незважаючи на те, що таке місце проживання не співпадає із зареєстрованим у порядку визначеному Законом № 1382-IV є правомірним та відповідає вимогам ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII.

Крім цього суд наголошує, що норми Закону №1404-VIII та Наказу Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» (далі – Наказ № 512/5), розмежовують поняття місця реєстрації та місця проживання, а також зобов`язують виконавця брати до уваги лише інформацію зазначену у виконавчому документі та заяві стягувача про примусове виконання рішення.

Так, зокрема у декларації про доходи і майно боржника - фізичної особи, яку зобов`язаний подати боржник протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження, останній повинен зазначити як своє місце реєстрації так і місце проживання (додаток №1 до Наказу № 512/5).

Щодо аргументу позивачки про обов`язок виконавця перевіряти інформацію про місце проживання боржника, якщо таке не збігається із місцем реєстрації, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося, виконавець за заявою стягувача про примусове виконання рішення, розпочинає примусове виконання такого на підставі виконавчого документа і не пізніше наступного дня відкриває виконавче провадження або не пізніше трьох днів з дня пред`явлення виконавчого документа повертає його без прийняття, якщо останній не відповідає вимогам визначених ч.4 ст.4 та ч.3 ст.5 Закону №1404-VIII.

Висновок про наявність чи відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження з підстави визначеної п.10 ч.4 ст.5 Закону №1404-VIII, виконавець робить за результатами аналізу інформації зазначеної у виконавчому документі та заяві стягувача про примусове виконання рішення. За загальним правилом, подання будь яких інших документів для підтвердження місця проживання боржника ані Законом №1404-VIII, ані Наказом № 512/5 не передбачено.

Процедура ж визначена ч. 5 ст. 5 Закону № 1404-VIII щодо проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи боржника в іншому окрузі, стосується етапу виконання рішення та не поширюється на стадію відкриття виконавчого провадження.

Щодо аргументів про обов`язок стягувача подати разом із заявою про відкриття виконавчого провадження документ, який підтверджує, адресу проживання чи перебування боржника - фізичної особи, то суд оцінює їх критично, з огляду на те, що відповідно до Наказу № 512/5 (у редакції згідно Наказу Міністерства юстиції № 1825/5 від 01.06.2020), такий обов`язок виникає у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі (п. 3 розділу ІІІ Наказу № 512/5). Відтак, аналіз норми п. 3 розділу ІІІ Наказу № 512/5 додатково вказує на те, що визначальною для приватного виконавця є інформація про місце проживання боржника - фізичної особи зазначена у виконавчому документі.

Помилковим є також посилання позивачки на правовий висновок Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 826/7969/16, щодо обов`язку стягувача надавати разом із виконавчим документом та заявою про примусове виконання рішення докази місця знаходження майна, адже висновок суду касаційної інстанції стосується питання відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника, а не за місцем проживання боржника.

Щодо посилань позивача на практику судів першої та апеляційної інстанції у подібних спорах, то суд не бере їх до уваги, адже судом встановлено, що судова практика у правовідносинах які подібні до спірних не є сталою. Крім цього, норми процесуального закону зобов`язують суди при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України). Це обумовлено завданням саме Верховного Суду забезпечувати єдність судової практики, як елемента принципу правової визначеності.

Таким чином, враховуючи те, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 61865489 прийнята за місцем проживання боржника, яке зазначено у виконавчому написі нотаріуса, документі, який набрав чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та не визнаний в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, суд не вбачає підстав для визнання такої постанови протиправно та скасування.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача та відповідача, оцінивши докази у справі, суд доходить висновку, що у позові слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, сплачена позивачем при зверненні до суду сума судового збору та інші заявлені витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення (ухвалення).

Відповідно до п. 9 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30 березня 2020 року № 540-IX, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

відповідач: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна - вул. Окіпної Раїси, 4А, оф. 71А, м. Київ, 02002;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» - вул. Якова Самарського, 12А, м. Дніпро, 49044, код ЄДРПОУ 41346335.

Суддя Богоніс Михайло Богданович